Ухвала суду № 65008861, 21.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2017 р.Справа № 526/2047/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 23.12.2016р. по справі № 526/2047/16-а

за позовом Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2

до Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної державної адміністрації Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації , ОСОБА_1 , Служба у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації

про стягнення одноразової грошової допомоги,

ВСТАНОВИЛА:

Заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради, треті особи - Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, ОСОБА_1, служба у справах дітей Хорольської районної державної адміністрації , в якому просив суд: зобов'язати Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради донарахувати одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 5 561 грн., стягнути з відповідача одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_2 в розмірі 5 561 грн. , також стягнути з відповідача на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 551,20 грн..

Постановою Гадяцького районного суду Полтавської області від 23.12.2016р. адміністративний позов заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 задоволено повністю. Зобов'язано Гадяцький дитячий будинок Полтавської обласної ради донарахувати одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 5 561( п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. Стягнуто з Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради одноразову грошову допомогу на користь ОСОБА_2 в розмірі 5 561( п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одна) грн. Стягнуто з Гадяцького дитячого будинку Полтавської обласної ради на користь прокуратури Полтавської області понесені витрати на сплату судового збору в сумі 551,20 грн.

ОСОБА_1, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій вказує , що кошти, які виплачені ОСОБА_2 в сумі 3625,0 грн. відповідно до підп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 є допомогою при вступі на навчання , а не одноразовою грошовою допомогою та просить суд апеляційної інстанції постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 23.12.2016р. скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі.

Заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги, вважає постанову суду першої інстанції правомірною, просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням голови Хорольської районної державної адміністрації від 11.12.2009 року за № 407 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно наказу директора Гадяцького дитячого будинку № 10 від 20.01.2010 року ОСОБА_2 поставлено на харчування до дитячого будинку.

ОСОБА_2, відповідно до ст. 1 Закону України « Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» є особою із числа дітей, позбавлених батьківського піклування, оскільки до виповнення йому 18 років має статус дитини, позбавленої батьківського піклування.

Згідно наказу директора Гадяцького дитячого будинку № 108 від 30.08.2016 року у зв'язку з вибуттям ОСОБА_2 в сім'ю опікуна ОСОБА_1 за адресою : АДРЕСА_1, відраховано зі складу вихованців Гадяцького дитячого будинку з 30.08.2016 року .

ОСОБА_2 відповідно до ст. 8 Закону України «Про забезпечення організаційно - правових умов соціального захисту дітей - сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» набув право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Відповідно до платіжного доручення № 2146 від 25.08.2016 року Гадяцький дитячий будинок виплатив ОСОБА_2 3 625 гривень, що на 5 561 грн. менш ніж встановлено законом.

На даний час ОСОБА_2 навчається в коледжі інформаційних технологій та землевпорядкування національного авіаційного університету за спеціальністю «Геодезія та землеустрій ( спеціалізація Землевпорядкування) з 01.09.2016 року по 30.06.2019 року за бюджетною формою навчання, що підтверджується довідкою даного учбового закладу № 284 від 10.10.2016 року і перебуває на повному державному утриманні, є особою з числа дітей, позбавлених батьківського піклування та відповідно до ст. 25 Закону України «Про охорону дитинства», як дитина , яка залишилася без батьківського піклування, має право на особливий захист і допомогу з боку держави.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності дій відповідача щодо невиплати ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбаченої ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступних підстав.

Правові, організаційні, соціальні засади та гарантії державної підтримки дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, визначаються Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування".

У відповідності до ст. 4 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ", заходи соціальної допомоги щодо дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківського піклування, гарантуються, забезпечуються та охороняються державою.

Згідно ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" держава здійснює повне забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, а також осіб із їх числа.

Право на повне державне забезпечення в навчальних закладах мають діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, віком до 18 років та особи з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, при продовженні навчання до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Згідно ч. 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування " випускники навчальних закладів із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, забезпечуються за рахунок навчального закладу або відповідної установи у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, одягом і взуттям, а також одноразовою грошовою допомогою в розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку. Нормативи забезпечення одягом і взуттям затверджуються Кабінетом Міністрів України. За бажанням випускників навчальних закладів їм може бути видана грошова компенсація в розмірі, необхідному для придбання одягу і взуття.

Вартість повного державного забезпечення у грошовому еквіваленті для дітей віком від народження до трьох років, від трьох до семи років, від семи до десяти років, від десяти до чотирнадцяти років, від чотирнадцяти до вісімнадцяти років та осіб із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до двадцяти трьох років визначається відповідно до Закону України "Про прожитковий мінімум".

Частиною 2 статті 9 цього Закону встановлено, що витрати на фінансування заходів щодо соціального забезпечення дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб із їх числа передбачаються в Державному бюджеті України окремим рядком.

При цьому, відповідно до положень ст. 25 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» порядок відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування, та осіб з їх числа, у тому числі на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар на одну фізичну особу, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, а також інших виплат, передбачених цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України відповідно до державних соціальних стандартів.

Статтею 39-9 вказаного вище Закону встановлено, що порядок відшкодування витрат на виплату допомоги випускникам закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, повне державне забезпечення відповідно до статті 8 цього Закону при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу відповідно до норм забезпечення випускників закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Норми ст. ст. 25, 39-9 Закону України «Про забезпечення організаційно правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» регулюють правовідносини щодо відшкодування навчальним закладам або відповідним установам, в яких виховуються та навчаються діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, понесених ними витрат на харчування, одяг, взуття, м'який інвентар, здійснення грошових виплат при працевлаштуванні та вступі до навчального закладу, та не розповсюджуються на правовідносини навчальних закладів з їх випускниками, що є предметом спору по даній справі.

Як встановлено в ст. 3 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» одними із основних принципів державної політики в частині соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, є захист прав і інтересів таких дітей, а також забезпечення соціально-правових гарантій.

Положеннями статті 4 зазначеного Закону передбачено, що заходи щодо соціального захисту даної категорії дітей гарантуються, забезпечуються і охороняються державною.

В п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування» передбачено, що інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно до ч. 1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага має приділятись якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідач в обґрунтування правомірності виплати ОСОБА_2 грошової допомоги у розмірі 3 625 грн. посилається на приписи підп. 1 п. 13 постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування ".

Так, вказаною нормою встановлено, що дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, особам з числа дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, учням та студентам, які в період навчання у віці від 18 до 23 років залишилися без батьків (у тому числі випускникам професійних навчально-виховних закладів і вищих навчальних закладів I - II рівня акредитації) при вступі до професійних навчально-виховних закладів, вищих навчальних закладів усіх рівнів акредитації видається безоплатно комплект нового одягу і взуття на суму не менш як 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а також грошова допомога в розмірі не менш як 2,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Застосування вказаної норми відповідач обґрунтовує тим, що виплата грошової допомоги у розмірі 6 прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку передбачена підп. 4 п. 13 вказаної постанови Кабінету Міністрів України здійснюється лише при працевлаштуванні дітей-сирот і дітей, позбавлених батьківського піклування, що навчалися або виховувалися в навчально-виховних та вищих навчальних закладах і перебували на повному державному утриманні, у зв'язку з чим вказана норма до ОСОБА_2 не застосовується.

Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" від 13.01.2005р. передбачено, що закони України та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Частиною 7 ст. 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування" встановлено обов'язок з виплати грошової допомоги усім випускникам навчальних закладів, не розмежовуючи їх на окремі категорії - тих, хто продовжив навчання в іншому навчальному закладі, та тих, хто працевлаштувався.

Однак, приписами постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 "Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування" встановлено різні розміри грошової допомоги для різних категорій випускників, які не відповідають розміру допомоги, визначеному Законом України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування".

Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 є необґрунтованими.

Таким чином, враховуючи, що вказані норми постанови Кабінету Міністрів України від 05 квітня 1994 року №226 суперечать Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування", колегія суддів дійшла висновку, що одноразова грошова допомога ОСОБА_2 підлягає виплаті в розмірі, встановленому вказаним Законом, а саме в розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" розмір прожиткового мінімуму для дітей віком від 6 до 18 років становить 1531,0 грн.

Виходячи з вищенаведеної норми, випускникам шкіл-інтернатів з категорії дітей, позбавлених батьківського піклування у віці до 18 років, в тому числі ОСОБА_2 при випуску з навчального закладу мала бути нарахована та виплачена одноразова грошова допомога у розмірі не менше шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, тобто в сумі не менше 9186,0 грн.

Матеріалів справи свідчать, що відповідно відповідачем випускнику ОСОБА_2 була виплачена допомога у розмірі 3625,0 грн.

Отже, колегія суддів вважає доведеним той факт, що Гадяцьким дитячим будинком Полтавської обласної ради нараховано допомогу дитині-сироті ОСОБА_2, як випускнику вказаного навчального закладу в розмірі, меншому ніж встановлено діючим законодавством України.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури в інтересах неповнолітнього ОСОБА_2 про зобов'язання проведення донарахування недоотриманої одноразової грошової допомоги та її виплати.

Таким чином, колегія суддів вважає, що при прийнятті постанови суд дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Гадяцького районного суду Полтавської області від 23.12.2016р. по справі № 526/2047/16-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2017 р.