Ухвала суду № 65008613, 23.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р.Справа № 820/6596/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківського обласного військового комісаріату на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі № 820/6596/16

за позовом Харківського обласного військового комісаріату

до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області третя особа ОСОБА_1

про визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Харківський обласний військовий комісаріат, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, в якому просив: визнати протиправними дії відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо пред'явлення вимоги від 26.10.2016 ВП № 51855068/В-10 та скасувати Вимогу відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 26.10.2016 ВП № 51855068/В-10, зобов'язати вчинити дії щодо закінчення виконавчого провадження ВП № 51855068.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі № 820/6596/16 позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 23.02.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 28.01.2016 по справі № 820/95/16 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії.

Визнано протиправною відмову Харківського обласного військового комісаріату у вирішенні заяви ОСОБА_1 щодо отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги".

Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат скласти висновок щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги". В іншій частині позовних вимог - в задоволенні відмовлено.

Вказана постанова 01.03.2016 р. набрала законної сили, та видано виконавчий лист.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області від 20.09.2016 було відкрито виконавче провадження № 51855068 з примусового виконання виконавчого листа Харківського окружного адміністративного суду № 820/95/16 ( а.с.11).

Судом також встановлено, що Харківський обласний військовий комісаріат листом від 03.10.2016 за вих. № 528/ю повідомив Відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, що ним було 27.09.2016 р. отримано вказану постанову та вказав, що постанова суду по справі № 820/95/16 була виконана ще 29.02.2016 р, на підтвердження чого надано копію висновку (а.с.13).

В подальшому, позивач повідомив відповідача листом від 30.11.2016 за вих. № 684/ю про помилкове направлення разом з листом 03.10.2016 за вих. № 528/ю висновку від 26.09.2016 № 317/ОГД, замість належного від 29.02.2016 № 81/ОГД, надавши копію останнього ( а.с. 9,14).

З матеріалів справи судом встановлено, що висновок від 29.02.2016 № 81/ОГД відносно ОСОБА_1 разом з необхідним пакетом документів, ХОВК направлено до Департаменту фінансів МОУ для прийняття рішення про виплату грошової допомоги або, відповідно, відмови.

Водночас, Департамент, за результатами розгляду вказаних документів, листом від 11.04.2016р. за вих. № 248/3/6/1912 повернув останні для направлення за належністю до Державної прикордонної служби України, що, як зазначає позивач, в подальшому було виконано (а.с.10).

За таких обставин, Харківський обласний військовий комісаріат наполягає на тому, що рішення суду по справі № 820/95/16 виконано, а отже, є підстави для закінчення виконавчого провадження № 51855068.

Поряд з цим, державним виконавцем вказане виконавче провадження закінчено не було, а направлено вимогу від 26.10.2016 ВП № 51855068/В-10 про виконання рішення суду шляхом складення висновку про призначення та виплату належної допомоги за формою, передбаченою Наказом Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року ( а.с.15).

Позивач, вважаючи, що вказана вимога суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження", звернувся зі скаргою від 03.11.2016 № 615/ю до Начальника Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Харківській області, з проханням скасування вказаної вимоги, оскільки вважав, що рішення суду виконано в повному обсязі. У даній скарзі ХОВК також наголошував на хибність висновків державного виконавця, зазначивши, що додатком 13 до наказу МОУ № 530 від 14.08.2014 надано можливий варіант висновку, а не затверджено його форму (а.с.17).

За результатами розгляду скарги складено та направлено позивачу лист від 18.11.2016р, в якому вказано про відсутність порушень норм Закону України "Про виконавче провадження" з боку державного виконавця в рамках ВП № 51855068 ( а.с.18).

Позивач оскаржив вказані дії відповідача до суду, посилаючись на те, що є підстави для закінчення виконавчого провадження за фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Крім того, позивач, посилається на роз'яснення Департаменту фінансів МОУ, які викладені в листі від 09.11.2016 р., стосовно того, що подання саме лише позитивних висновків про призначення одноразової грошової допомоги, суперечить Постанові КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги", якою передбачено варіативність висновку, як позитивного так і негативного, та призведе до звуження відповідних нормативних положень.

На вказані доводи позивач посилався як при зверненні до суду з позовом, так і у доводах апеляційної скарги.

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що відповідачем належним чином обґрунтовано та доведено правомірність дій щодо пред'явлення вимоги від 26.10.2016 ВП № 51855068/В-10, підстави для закінчення виконавчого провадження ВП № 51855068 - відсутні.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України ( ст. 19 Конституція України).

Згідно з ч.1 ст. 255 КАС України, постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

В силу вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

За правилами ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок).

Порядок визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, форма висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ЗУ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги...", встановлена наказом Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2014 р. за № 1294/26071, а саме додатком 13 до нього.

Як визначено у викладеній нормі, висновок має містити абзац "Командування вважає, що___ має право на отримання зазначеної грошової допомоги в розмірі_- кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності".

Натомість, у наявній в матеріалах справи копії висновку від 29.02.2015 № 81ОГД зазначено лише те, що командування надсилає на адресу розпорядника бюджетних коштів документи ОСОБА_1 для вирішення питання щодо прийняття рішення щодо виплати одноразової грошової допомоги або у відмові у виплаті.

Поряд з цим, відповідачем до суду не надано доказів, які б свідчили про невиконання ОСОБА_1 вимог пункту 11 Порядку при поданні заяви до Харківського обласного військового комісаріату.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на безпідставність доводів позивача, викладених у висновку від 29.02.2015 № 81 ОГД про те, що, на його думку, ОСОБА_1 не надано документ на підтвердження обставин та причин поранення, що свідчить, про відсутність підстав для нарахування йому одноразової грошової допомоги, оскільки таким документом є акт судово - медичного дослідження, який третьою особою було надано та який міститься у переліку документів, доданих до висновку, і вказана обставина не відноситься до предмету розгляду даної справи.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що фактично постанова Харківського окружного адміністративного суду по справі № 820/95/16 позивачем не виконана, оскільки поданий висновок від 29.02.2015 № 81ОГД є формальним листом та не містить всіх обов'язкових реквізитів, встановлених чинним законодавством та, в процесі розгляду даної справи, звертає увагу на норми Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон), який на час винесення спірної вимоги є таким, що набрав чинність, отже повинен застосовуватись у правовідносинах, з приводу яких подано позов.

Відповідно до п.9. ч.1 ст. 39 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно з ч.1 ст. 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Права виконавців унормовані ч.3 вказаної статті.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на приписи ч.4 ст. 18 Закону, згідно яких, вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Отже, враховуючи, що розглядом справи доведено, що судове рішення по справі № 820/95/16 ХОВК не виконано, відсутні підстави, передбачені п.9. ч.1 ст. 39 Закону для закінчення виконавчого провадження.

У свою чергу, державний виконавець, складаючи вимогу від 26.10.2016 ВП № 51855068/В-10, діяв у межах Закону.

З приводу доводів позивача про те, що дотримання Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року, яким встановлена форма висновку, суперечить приписам Постанови КМУ № 975 від 25.12.2013 року, колегія суддів зазначає що вони є безпідставними, оскільки Наказ Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014 року видано саме у відповідності до Законів України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

Крім того, доводи позивача щодо відсутності у постанові по справі № 820/95/16 посилань на дотримання вимог Наказу Міністерства Оборони України № 530 від 14.08.2014, у процесі виконання даного рішення суду, не звільняє його від обов'язку, в силу ст. 19 Конституції України, діяти з урахуванням нормативних положень вказаного наказу.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківського обласного військового комісаріату залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.01.2017р. по справі № 820/6596/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст ухвали виготовлений 28.02.2017 р.