Постанова № 65008598, 23.02.2017, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 р. Справа № 820/5019/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Тацій Л.В.

Суддів: Подобайло З.Г. , Григорова А.М.

за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 820/5019/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ТОВ "АГРО-УСПІХ", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: скасувати податкові повідомлення - рішення №0000271406 від 22.06.2016 року; №0000251406 від 22.06.2016 року; №0000431406 від 01.09.2016 року.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 820/5019/16 позов задоволено.

Відповідач, не погодившись з даним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та прийняти нову, якою позов у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при розгляді даної справи норм матеріального і процесуального права, а також неповноту дослідження обставин у справі.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, просив її задовольнити з підстав та мотивів, викладених у скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував, наполягаючи на законності та обґрунтованості постанови суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що позивач пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб'єкта господарювання - юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Вказані обставини сторонами визнаються, а тому в силу ч. 3 ст. 72 КАС України не доказуються перед судом.

Головним управлінням ДФС у Харківській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-успіх" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р.

Результати перевірки оформлені актом від 25.05.2016 р. №253/20-40-14-06-10/32867317 (т.1, а.с.37-116).

У висновках вказаного акту перевірки контролюючим органом відображено висновок про порушення позивачем:

п.п. 14.1.77, 14.1.233, 14.1.235, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 209.6 п. 209.7, пп. 209.15.5, п. 209.17статті 209, п. 291.4 ст.291, пп. 301.1, 301.6 ст. 301, п 302.1 ст. 302, п. 308.4, ст. 306, п. 308.6 ст. 308 Податкового кодексу України, п. 1 та 2 ст. 9 Закону України від 16.07.99р. №996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (зі змінами та доповненнями), пп.1.2 п.1, пп.2.1 п.2, п.2.4, п. 2.16 Положень про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 внаслідок чого підприємством завищений скоригований валовий дохід сільськогосподарського товаровиробника в розмірі 42 710 199 грн.;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187 п. 188.1, ст. 188, п. 209.6 п.209.7, пп. 209.15.5, п. 209.17статті 209 Податкового кодексу України, завищено податкові зобов'язання по декларації з ПДВ на суму 7 814 622 грн.;

- п. 44.1, 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198,3, п. 198.6 ст. 198, п. 209.6 п. 209.7, пп.209.15.5, п. 209.17статті 209 Податкового кодексу України, завищено податковий кредит по декларації з ПДВ на суму 638574 грн.;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п.135.1. ст.135, п.138.1, п. 138.2, п. 138.4. ст. 138, пп. 139.1.9 ст. 139 Податкового Кодексу України, (в редакції до 2015 року), п. 5, 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, п. 5, 6, абз. 2 п. 7, п. 17, 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, є) пп. 14.1.11, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п. 44.2 ст. 44, п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, (в редакції з 2015 року), щодо відображення у деклараціях з податку на прибуток за 2014, 2015 рік, внаслідок операцій, проведених з постачальниками та покупцями;

- пп. 301.1, 301.6 ст. 301, п. 302.1 ст. 302, п. 308.4, ст. 306, п. 308.6 ст. 308, Податкового кодексу України (в редакції до 2015 року), п. 291.4 ст. 291, ст. 292, пп. 293.9.1 п. 293.9 ст. 293 Податкового кодексу України (в редакції з 2015 року), що призвело до завищення фіксованого сільськогосподарського податку та єдиного податку на загальну суму 48914,07 грн.;

- пп. 269.1.1, 269.1.2, ст. 269, п. 271.1 ст. 271, ст. 272, ст. 274, п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, заниження земельного податку на загальну суму 7176,17 грн.;

- п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95-ВР за порушення вимог п. 2.8 та п.3.5 Положення № 637 застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день, а саме: 33171,60 грн. х 2= 66343,2 гривень;

- ст. 129 Податкового Кодексу України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102, п.п. 129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового Кодексу України, підприємству нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено пп. 129.1.2 та п. 129.4 Податкового Кодексу України у сумі 494,25 грн.;

- ст.161 Підрозділу 10 Податкового Кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 р. "Інші перехідні положення", військовий збір перераховано до бюджету не своєчасно та не у повному обсязі;

- ст.129 Податкового кодексу України, з урахуванням вимог п. 102.1 ст. 102, пп.129.3.3 п. 129.3 ст. 129 Податкового кодексу України, підприємству нараховано до сплатити до бюджету пені, розмір якої визначено пп. 129.1.2 та п. 129.4 Податкового кодексу України у сумі 28,83 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняті податкові повідомлення рішення від 22.06.2016 року №00000251406, №0000541409, №0000261406, №0000241406, №0000721304, №0000731304, №0000271406.

За результатами адміністративного оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень ДФС України рішенням про результати розгляду скарги №18601/6/99-99-11-02-01-14 від 29.08.2016 року скаргу позивача задоволено частково, залишено без змін податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2016 №0000721304, №0000731304, №0000271406, №0000251406, скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2016 №0000261406, №000261406, податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 22.06.2016 №0000541409 скасовано в частині застосованої штрафної (фінансової) санкції у сумі 8173,86 грн. (т.2, а.с. 40-51).

Позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення №0000271406 від 22.06.2016 р. №0000251406, від 22.06.2016 р. № 0000431406 від 01.09.2016 р. (т.1, а.с.18-21).

З дослідженого акту перевірки та рішень, прийнятих за результатами адміністративного оскарження, слідує, що фактичною підставою для прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, слугувало відображене в акті судження про те, що при наявності в оренді земельних ділянок загальною площею 32,6га рілля підприємство декларує посів та збір врожаю, а також його реалізацію з площі 900 га у 2013 році, 900 га у 2014 році, 1020 га у 2015 році. Також перевіряючими встановлено, що ліміт залишку готівки в касі склав 17 грн., а тому відповідно до п. 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004. ліміт каси ТОВ "Агро-успіх" вважається 17 грн. Перевіркою встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки у касі позивача у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33171,60 грн., з огляду на те, що у видаткових відомостях на виплату грошей відсутні підпис одержувачів готівки.

На вказані доводи відповідач посилався як у акті перевірки, так і в запереченнях на адміністративний позов, поданих до суду першої інстанції, а також і у доводах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, які покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, з урахуванням положень ч. 1 ст. 195 КАС України, колегія суддів виходить з наступного.

Так судом встановлено, що між ТОВ "Агро-Успіх" (Замовник) та ДСП «Комунар» (Виконавець) укладено договір з виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції з давальницької сировини № 01/2011 від 01.11.2011 року (т.1, а.с.117-119).

Згідно умов вказаного договору Виконавець- ДСП "Комунар" (правонаступник - ДП "Слобожанське") зобов'язується виконати роботи з вирощування сільськогосподарської продукції (готової продукції), а "Замовник" ТОВ "Агро-Успіх" зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

Вирощування готової продукції Виконавцем здійснюється з використанням власних та залучених технічних засобів (тракторів, комбайнів, автомобілів, сіялок, культиваторів та іншого навісного обладнання) на земельній ділянці площею 324,9 га, яка знаходиться у використанні Виконавця згідно акту на право постійного користування землею серія ХР-25-07-000343 від 10.10.1994, виданого ДГ "Комунар", правонаступником якого, згідно статуту є ДСП "Комунар".

Роботи з вирощування готової продукції виконуються з матеріалів Замовника, а саме: посівного матеріалу, добрив, ЗЗР.

Згідно з умовами договору Виконавець зобов'язується по акту прийому-передачі передати готову продукцію, в строки обумовленими додатково.

Відповідно до додатку № 15 від 24.03.2014 року до договору № 01/2011 від 01.11.2011 року збільшується площа земельної ділянки до 1030,90 га (т.1, а.с.136).

Наявність в Виконавця за договором ДСП "Комунар" (правонаступник - ДП "Слобожанське") земельних ділянок для проведення науково-дослідних робіт та ведення сільськогосподарського виробництва підтверджується державними актами на право постійного користування ДСП "Комунар" земельними ділянками серія ХР-25-07-000343 та ХР-25-07-000344 від 10.10.1994 (т.1, а.с.120-123).

Відповідно до зазначених актів земельні ділянки розташовані в селищі Комунар Харківського району Коротичанської селищної ради (ХР-25-07-000344)- площа 380,3 га. та в селищі Комунар Харківського району Люботинської селищної ради (ХР-25-07-000343) -782,7 га.

Контролюючий орган у акті перевірки посилався на те, що в мережі Інтернет на сайті Харківської облдержадміністрації (http://www.kharkivoda.gov.ua) розміщена аналітична довідка Головного управління Держкомзему у Харківській області про стан дотримання законодавства у сфері земельних відносин, з якої встановлено, що згідно з Державними актами на право постійного користування землею №59 серія ХР -25-07-000344 та № 60 серія ХР -25-07-000343 від 10.10.94 в користуванні Дослідного господарства "Комунар" знаходилось на території: - Коротичанської селищної ради - 782,7 га; - Люботинської міської ради - 1820,9 га., зокрема, за певний період часу припинено право постійного користування на землі Дослідного сільськогосподарського підприємства (в подальшому державного сільськогосподарського підприємства) "Комунар" площею понад 1903,8 га.

Згідно зі статистичною звітністю по формі 6-зем станом на 01.01.10 року в користуванні ДСП "Комунар" обліковується 699,7831 га (залишилось із наданої в користування земельної ділянки загальною площею 2603,6га на підставі акту постійного користування землею від 10.10.1994). Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою. Державний акт на право постійного користування землею за ДСП "Комунар" в Управлінні Держкомзему у Харківському районі Харківської області не обліковується".

При цьому, Головним управлінням ДФС у Харківській області не надано жодного належного та допустимого, у розумінні ст.70 КАС України, доказу, що підтверджував би факт відсутності у ДСП "Комунар" земельних ділянок.

Інформація, що розміщена в мережі Інтернет на сайті Харківської облдержадміністрації (http://www.kharkivoda.gov.ua), а саме аналітична довідка Головного управління Держкомзему у Харківській області про стан дотримання законодавства у сфері земельних відносин, не може слугувати належним і допустимим доказом по справі.

Відповідно до пункту 301.1 статті 301 Податкового Кодексу (в редакції до 31.12.2014 року) платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, встановлених пунктом 301.6 цієї статті, п. 291.4 ст.291 Податкового кодексу України (в редакції з 01.01.2015 року) платниками єдиного податку 4 групи є сільськогосподарські товаровиробники можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Згідно з підпунктом 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 2 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Давальницькі умови - будь-які умови, визначені в договорах між суб'єктом підприємницької діяльності (замовником) і суб'єктом підприємницької діяльності виробником), за яких виготовляється підакцизна продукція, яка є власністю замовника.

Договір на переробку давальницької сировини належить до цивільно-правових договорів, оскільки містить у собі ознаки договору підряду (стаття 332 Цивільного Кодексу України). Предметом договору на переробку давальницької сировини є надання послуг і обробки, збагачення або переробки давальницької сировини в готову продукцію.

За давальницькими умовами розрахунки за переробку, обробку, збагачення чи використання давальницької сировини можуть здійснюватися у грошовій формі, шляхом виділення частини давальницької сировини чи готової продукції або з використанням трьох форм одночасно за згодою замовника і виконавця.

Судом встановлено, що між ДСП "Комунар" та ТОВ "Агро-успіх" укладено договір з виконання робіт з вирощування сільськогосподарської продукції з давальницької сировини № 01/2011 від 01.11.2011 року, згідно якого ДСП "Комунар" (ДП "Слобожанське") зобов'язується виконати роботи з вирощування сільськогосподарської продукції (готової продукції), а "Замовник" ТОВ "Агро-Успіх" зобов'язується прийняти та сплатити виконані роботи.

Позивачем надано докази виконання умов договору, а саме копії додатків до договору із визначенням кошторисів, актів прийому-передачі давальницької сировини, актів здачі-прийомки виконаних робіт, прибуткових касових ордерів, що підтверджують оплату робіт по договору (т.1, а.с.125-245).

Також в матеріалах справи наявні копії документів, що підтверджують подальшу реалізацію продукції, вирощеної із давальницької сировини, а також її транспортування, зокрема: договори купівлі-продажу та поставки, специфікації, довіреності, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти прийому-передачі, тощо (т.2, а.с.56-250, т.3, 1-130).

З приводу доводів представника позивача про те, що акти прийому -передачі (а.с. 161-169, 184-190, т.1), складені з порушенням приписів ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до статті 1 цього Закону бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації (частина 1 статті 8 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

У бухгалтерському обліку відображаються окремі господарські операції, з яких складається господарська діяльність.

Господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (стаття 1 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом частин 1 та 2 статті 9 наведеного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Відповідно до наведеного вище визначення господарська операція пов'язане з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.

Надаючи оцінку копіям актів приймання наданих послуг, як доказам реальності виконання послуг, колегія суддів зазначає, що у вказаних актах містяться всі обов'язкові реквізити первинних документів, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а саме: назву документа (форми), дату і місце складання, найменування підприємства, від імені якого складено документ, підписи сторін договори, які засвідчені печатками підприємств.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що додатково зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, сторони погодили окремо у кошторисах до договору.

З огляду на встановлені у справі обставини та приписи п.п. 14.1.235 пункту 14.1 статті 14, враховуючи факт, що частка сільськогосподарського товаровиробництва ТОВ "Агро-успіх" за попередній податковий (звітний) рік перевищує 75 відсотків, судом встановлено, що позивач є платником єдиного податку 4 групи, відносить його до загальновизнаних понять сільськогосподарського товаровиробника.

Доводи відповідача щодо припинення користування земельними ділянками, яке надано у користування на підставі державних актів №59 серія ХР -25-07-000344 та № 60 серія ХР -25-07-000343 від 10.10.94, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами..

Так, позивачем до суду надано Довідку Головного управління Держгеокадастру у Харківському районі Харківської області за № 29-20.06-0.5-4241/2-16 від 11.11.2016 року, в якій зазначено, що в Управлінні обліковуються за ДСП "Комунар" державний акт на право постійного користування землею серія ХР № 25-07-000343 № 60 та державний акт на право постійного користування землею серія ХР № 25-07-000344 № 59 (т.3, а.с.154).

Судом також встановлено, що податковим органом в акті перевірки вказано суперечливі відомості про те, що ДСП "Комунар" не має можливості здійснювати задекларовану діяльність (вирощувати продукцію з давальницької сировини) у зв'язку з відсутністю земельних ділянок, однак в той самий час фіскальний орган вказує, що ДСП "Комунар" має в оренді земельну ділянку площею 699, 78 га.

При цьому, наявність або відсутність матеріально-технічної бази у контрагента господарюючого суб'єкта не є передумовою для визначення господарської компетенції останнього і не має правового значення для вирішення питання про наявність наміри сторін про реальне настання правових наслідків, обумовлених угодами, або порушення позивачем правил оподаткування.

Відповідна правова позиція викладена в Інформаційному листі Вищого адміністративного Суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його твердження щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, внаслідок яких винесено податкові повідомлення-рішення №0000271406 та №0000251406 від 22.06.2016 року.

Щодо порушень, зафіксованих в акті перевірки, стосовно яких винесено податкове повідомлення-рішення № 0000541409 від 01.09.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Так, податковим повідомленням-рішенням №0000541409 від 01.09.2016 р. на позивача накладено штраф за перевищення ліміту залишку готівки у касі в розмірі 58169,34 грн.

Відповідно до акту перевірки у перевіряємому періоді ліміт залишку готівки в касі склав 17 грн., а тому відповідно до п. 5.9 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. ліміт каси ТОВ "Агро-успіх" вважається 17 грн.

Перевіркою встановлено факт перевищення ліміту залишку готівки у касі позивача у періоді, що перевірявся, на загальну суму 33171,60 грн., з огляду на те, що у видатковій відомості на виплату грошей за грудень 2013 року відсутній підпис одержувача готівки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сумі 2667,14 грн., у видатковій відомості на виплату грошей за жовтень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_3 у сумі 411,33 грн., у видатковій відомості на виплату грошей за лютий 2014 року відсутні підписи одержувачів готівки - ОСОБА_3, ОСОБА_4 на суму 2175,5 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за січень 2014 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на суму 2433,61 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за вересень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у сумі 4759,06 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за лютий 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_3 у сумі 1917,38 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за квітень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, ОСОБА_4, та ОСОБА_3. у сумі 2792,5 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за серпень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2 у сумі 4759,06 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за квітень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, та ОСОБА_3 у сумі 878,38 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за червень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, у сумі 700,58 грн.; у видатковій відомості на виплату грошей за травень 2013 року відсутні підписи одержувачів готівки ОСОБА_1, у сумі 467,05 грн.

Згідно з абз. 1 п. 1 Указу № 436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, які є суб'єктами підприємницької діяльності норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах - у двократному розмірі сум виявленої понадлімітної готівки за кожний день.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги в цій частині, виходив з того, що штрафні санкції застосовані відповідачем з порушенням строків, передбачених ст. 250 ГК України.

При цьому, суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 04.11.2014 по справі №21-466а14, у якій суд зазначив, що за своєю суттю передбачена статтею 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" від 12.06.1995 № 436/95. фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 Господарського кодексу України. Адміністративно-господарська санкція як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування, а отже, встановлений статтею 250 ГКУ строк адміністративно-господарської санкції застосовується при її реалізації.

Колегія суддів, не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до приписів ч.1 ст.244-2 КАС України (Висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Колегія суддів вважає за потрібне відступити від правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 04.11.2014 по справі №21-466а14, виходячи з наступного.

Так, із вказаної постанови судом встановлено, що Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, переглянув судове рішення у справі, спірними правовідносинами у якій було правомірність застосування податковим органом 30 травня 2012 року до Товариства передбачених Указом № 436/95 санкцій за порушення ним 27 серпня та 20 жовтня 2009 року встановленого Положенням порядку оприбуткування готівки, а також про законність донарахування Товариству податку на прибуток.

Таким чином, Верховним Судом України застосовано положення ст. 250 ГК України в редакції, що була чинною до 2011 року.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ", що є предметом розгляду, правовідносини виникли 2013 році, тобто після внесення змін до ст. 250 ГК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» від 2 грудня 2010 року N 2756-VI (набув чинності 01.01.2011 року), яким статтю 250 ГК України доповнено частиною другою такого змісту: "2. Дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби та митні органи".

Згідно з ч. 1 ст. 250 ГКУ адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Частиною 2 ст. 250 ГКУ передбачено, що дія цієї статті не поширюється на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи доходів і зборів.

Враховуючи, що спірні правовідносини виникли після 01.01.2011 року, контроль за дотриманням норм регулювання обігу готівки, передбачений Указом Президента України від 12.06.1995 №436/95, покладено на органи доходів і зборів, обмеження, встановлені ч. 2 ст. 250 ГК України застосовуються.

Таким чином, враховуючи, що у відомостях про виплату грошей, копії яких містяться в матеріалах справи, відсутні підписи осіб, які одержували готівку, доказів на спростування, викладених у акті висновків про порушення з перевищення встановлених лімітів залишку готівки в касах, позивачем не надано, колегія суддів приходить до висновку про правомірність прийнятого відповідачем податкового повідомлення - рішення №0000431406 від 01.09.2016 року.

Головному управлінню ДФС у Харківській області було відстрочено сплату судового збору у розмірі 141244,10 грн.

В силу положень ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи, що судове рішення прийняте частково на користь відповідача, суб'єкта владних повноважень, якому було відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення за наслідками апеляційного перегляду, колегія суддів приходить до висновку про необхідність такого стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судового збору в розмірі 140284 грн. 31 коп.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 820/5019/16 - скасувати в частині задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000431406 від 01.09.2016 року.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-УСПІХ" про скасування податкового повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області №0000431406 від 01.09.2016 року.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 06.12.2016р. по справі № 820/5019/16 - залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 140284 (сто сорок тисяч двісті вісімдесят чотири) грн. 31 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України - отримувач - УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок 31210206781011, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 34331173.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Тацій Л.В.Судді Подобайло З.Г. Григоров А.М. Повний текст постанови виготовлений 28.02.2017 р.