Постанова № 65008498, 20.02.2017, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017р. Справа № 876/6325/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Болюк Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі №813/1742/16

за позовом ОСОБА_1

до відповідача: Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області

про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

21.06.2016р. позивач: ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0001141702 від 30.12.2015р. та податкової вимоги №918-23 від 05.02.2016р.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що ним було в повному погашено заборгованість згідно кредитного договору, укладеного між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк".

Враховуючи те, що жодних додаткових благ він не отримував, податок на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага за 2014 рік не повинен був сплачувати, а тому, позивач вважає проведену щодо нього документальну позапланову перевірку безпідставною, а винесене за її результатами податкове повідомлення рішення та податкову вимогу незаконними та такими, що підлягають скасуванню.

За результатами розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд у задоволенні позовних вимог відмовив повністю, оскільки погодився з тим, що сума боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням є додатковим благом платника податку, а сума анульованого податкового боргу включає в себе як основну суму кредиту, так і нараховані відсотки, а також пеню.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (позивач у справі): ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що в даному випадку було анульовано не суму основного боргу, а відсотки. Апелянт вказує, що відсотки нараховані банком відповідно до умов договору та анульовані за його рішенням, не є доходом платника. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою позовні вимоги задоволити.

У судове засідання Львівського апеляційного адміністративного суду 20.02.2017р. апелянта (позивач у справі) та представник відповідача не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про час, дату і місце проведення судового засідання, суд вбачає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами, керуючись ч.2 ст.128 КАС України.

Фіксування судового засідання технічними засобами, керуючись вимогами ч.1 ст.41 КАС України, не здійснювалось.

Заслухавши суддю-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги у їх сукупності, встановивши обставини та відповідні їм правовідносини, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегією суддів встановлено наступне:

22.02.2008p. між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 611-35/066.

В подальшому, між позивачем та ПАТ "Укрсоцбанк" були укладені договори про внесення змін до договору відновлювальної кредитної лінії № 611-35/066 від 22.02.2008p. від 11.07.2013p. та 16.07.2013p.

03.01.2014p. банком здійснено анулювання заборгованості за договором кредиту № 611-35/066 від 22.02.2008p. (що включає заборгованість по нарахованих процентах) в сумі 616479,87грн.

Про вказане анулювання заборгованості позивач був повідомлений шляхом скерування на його адресу повідомлення ПАТ "Укрсоцбанк" № 10.1-186/96-44 від 03.01.2014p.

У вказаному повідомленні, банком було повідомлено позивачу про те, що згідно п.п. 164.2.17 "д" Податкового кодексу України, йому необхідно буде відобразити вищевказану суму в річній податковій декларації та самостійно сплатити суму податку на доходи фізичних осіб.

У зв'язку із неподанням позивачем до податкового органу декларації про майно і доходи за 2014 рік та не сплатою податку на доходи фізичних осіб від отриманого доходу у вигляді додаткового блага, відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 01.01.2014p. по 31.12.2014p.

За результатами перевірки службовими особами ДПІ у Сихівському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області було складено акт № 1503/17-02/НОМЕР_1 від 18.12.2015p.

Проведеною перевіркою встановлено порушення вимог:

-п.п. 164.1.1 п. 164.1 ст. 164, п.п. 164.2.17 "д" п. 164.2 ст. 164, п.п. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. п. 168.2.1 п. 168.2 ст 168 Податкового кодексу України (далі ПК України), донараховано податок з доходів фізичних осіб на суму 104557,98 грн.;

-п.п. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 ПК України, неподання податкової декларації про доходи та майновий стан за 2014 рік.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі складеного акта, податковим органом винесено податкове повідомлення рішення №0001141702 від 30.12.2015p. на загальну суму 130867,48грн., в тому числі, основне зобов'язання 104557,98грн., штрафні (фінансові) санкції 26309,50грн.

В подальшому, в зв'язку із несплатою у встановлені терміни грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням рішенням №0001141702 від 30.12.2015p., податковим органом було винесено податкову вимогу №918-23 від 05.02.2016p.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, які виникли між сторонами, апеляційний суд виходить з наступного:

У відповідності до вимог п.п. 163.1.1, 163.1.2 п. 163.1 ст. 163 ПК України, об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Базою оподаткування, відповідно до приписів п. 164.1 ст. 164 ПК України, є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з приписами абзацу "д" п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Згідно із вимогами п.п. 14.1.47. п. 14.1. ст. 14 ПК України, додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Колегією суддів беруться до уваги доводи апеляційної та звертається увага на наступне:

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" № 71-VIII від 28.12.2014p., який набрав чинності з 01.01.2015p., підпункт "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України викладено в редакції, згідно якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податків як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 цього Кодексу) у вигляді: основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

На час анулювання боргу, діяли положення ст.164 ПК України, згідно із якої підлягали оподаткуванню будь-яка сума анульованого боргу платника податку, включаючи і проценти за користуванням кредитом. Одночасно слід зазначити, що на час прийняття податкового повідомлення-рішення та рішення суду першої інстанції діяли положення ст.164 ПК України, які чітко визначали, що об'єктом оподаткування є лише сума основного боргу.

Зміна редакції статті 164 ПК України в редакції, що набрала законної сили з 01.01.2015р. призвела до значного пом'якшення фінансової відповідальності фізичної особи - платника податків.

Частиною 1 статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Офіційне тлумачення цього положення надано рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в якому зокрема, зазначено, що Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом'якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Відповідальність можлива лише за наявності в законі чи іншому нормативно-правовому акті визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена, і яка може реалізовуватись у формі примусу зі сторони уповноваженого державою органу.

Таким чином, відповідальність можлива лише за наявності в законі визначення правопорушення, за яке така юридична відповідальність особи передбачена. В даному випадку недекларування фізичною особою додаткового блага у вигляді анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є правопорушенням, відповідно відсутні підстави для притягнення до відповідальності.

Приписами статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду не погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними і скасуванню не підлягають. Суд першої інстанції не звернув уваги на редакцію підпункт «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України в взаємозв'язку з положеннями ст.58 Конституції України, що призвело до прийняття рішення з недодержанням норм матеріального права.

Відповідно до приписів ст.202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі №813/1742/16 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення та податкової вимоги,- задоволити.

2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27.07.2016р. по справі №813/1742/16,- скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.12.2015р. № 0001141702 та податкову вимогу від 05.02.2016р. № 918-23.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено 21.02.2017р.