Ухвала суду № 65008031, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 825/121/17 Головуючий у 1-й інстанції: Падій В.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу приватного підприємства «Куликівські аграрні інвестиції» на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Куликівська аграрні інвестиції» до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Чернігівської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2017 року приватне підприємство «Куликівські аграрні інвестиції» (далі - Позивач, ПП «Куликівські аграрні інвестиції») звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни (далі - Відповідач-1, Державний реєстратор), Чернігівської міської ради (далі - Відповідач-2, Чернігівська міськрада), треті особи - ОСОБА_4 (далі - Третя особа-1, ОСОБА_4.), товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро» (далі - Третя особа-2, ТОВ «Горбів Агро»), про визнання протиправним та скасування рішення від 15.09.2016 року індексний №31402372.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12.01.2017 року позовну заяву повернуто Позивачу у зв'язку з тим, що оскільки Державний реєстратор є посадовою особою органу місцевого самоврядування, даний спір предметно підсудний загальному суду як адміністративному.

Не погоджуючись із викладеним в ухвалі рішенням, Позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду. При цьому звертає увагу суду на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, наголошуючи, що у межах спірних правовідносин Державний реєстратор виступає суб'єктом, який виконує делеговані повноваження, які покладені на нього як на посадову особу місцевого органу виконавчої влади, внаслідок чого спір підсудний як місцевому суду як адміністративному, так і окружному адміністративному суду.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

При винесенні ухвали від 12.01.2017 року суд першої інстанції виходив з того, що оскільки Чернігівська міськрада є органом місцевого самоврядування, Управління адміністративних послуг - її виконавчим органом, а Державний реєстратор - посадовою особою органу місцевого самоврядування, зазначений спір в силу приписів п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України предметно підсудний місцевому загальному суду як адміністративному.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Тобто, здійснюючи офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державний реєстратор виконує владно-управлінські функції і такий спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства. Аналогічний висновок закріплений у п. 8 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року №8 «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів».

Разом з тим, визначаючи, до предметної підсудності якого суду належить розгляд та вирішення спору, в якому відповідачем є державний реєстратор виконавчого органу місцевого самоврядування, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним адміністративним судам.

Водночас, згідно п. 1 ч. 2 ст. 18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Так, приписи ч. 1 ст. 6 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) визначають, що організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

У свою чергу, державним реєстратором є, зокрема, громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав (п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Як вже було зазначено вище, згідно п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто, це делеговане державою визначеному колу суб'єктів повноваження з внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно з метою офіційного визнання і підтвердження державою певних юридичних фактів щодо нерухомого майна. При цьому, до кола вказаних суб'єктів належать - Міністерство юстиції України та його територіальні органи; суб'єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; акредитовані суб'єкти; державні реєстратори прав на нерухоме майно (далі - державні реєстратори).

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» 2. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Приписи ч. 1 ст. 37-1 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначають, що контроль у сфері державної реєстрації прав здійснюється Міністерством юстиції України, у тому числі шляхом моніторингу реєстраційних дій у Державному реєстрі прав з метою виявлення порушень порядку державної реєстрації прав державними реєстраторами, уповноваженими особами суб'єктів державної реєстрації прав.

Зі змісту наведених правових норм випливає, що у межах спірних правовідносинах відповідачем виступає не орган місцевого самоврядування, а Державний реєстратор, який виступає як суб'єкт владних повноважень, який не підзвітний та не підконтрольний Управлінню адміністративних послуг Чернігівської міськради, а самостійно приймає рішення у сфері державної реєстрації прав та є окремим структурним елементом організаційної системи державної реєстрації прав, чиї рішенні, дії чи бездіяльність є окремим предметом оскарження.

При цьому, суд першої інстанції не врахував, що саме по собі перебування Державного реєстратора в структурі (штаті) виконавчого органу місцевого самоврядування не змінює його функцій та повноважень, які визначені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

З урахуванням наведеного, оскільки предметом оскарження у межах даного спору є рішення Державного реєстратора, який виступає окремим суб'єктом владних повноважень, то у відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 17 та ч. 2 ст. 18 КАС України, даний спір за предметною підсудністю підлягає розгляду окружним адміністративним судом, юрисдикція якого поширюється на Чернігівську область.

Посилання Апелянта на те, що даний спір підсудний як окружному адміністративному суду так і місцевому суду як адміністративному, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі «Занд проти Австрії» Комісія висловила думку, що термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)».

Відповідно до ч. 3 ст. 18 КАС України справи щодо оскарження дій або бездіяльності посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади розглядаються і вирішуються місцевим загальним судом як адміністративним судом або окружним адміністративним судом за вибором позивача.

Тобто, наведеною нормою передбачена можливість застосування правил альтернативної предметної підсудності виключно у випадку, коли позивачем оскаржується дії або бездіяльністю посадових чи службових осіб місцевих органів виконавчої влади. Водночас, оскільки у межах даної справи предметом позову визначено рішення Державного реєстратора як суб'єкта владних повноважень (а не його дії чи бездіяльність), даний спір підсудний виключно окружному адміністративному суду.

При цьому, на переконання судової колегії, визначення ПП «Куликівські аграрні інвестиції» другим відповідачем Чернігівську міськраду не тягне за собою зміну предметної підсудності даного спору, оскільки позовних вимог до Відповідача-2 Позивачем заявлено не було.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 204 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Таким чином, враховуючи, що судом першої інстанції не було повно і всебічно вивчено правовий статус Державного реєстратора, який перебуває у трудових правовідносинах з виконавчим органом місцевого самоврядування, останній прийшов до передчасного висновку про необхідність розгляду і вирішення даної справи місцевим судом як адміністративним, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 18, 160, 167, 195, 197, 199, 204, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Куликівська аграрні інвестиції» - задовольнити повністю.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «Куликівська аграрні інвестиції» до державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Симоненко Олени Анатоліївни, Чернігівської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, товариство з обмеженою відповідальністю «Горбів Агро», про визнання протиправним та скасування рішення - скасувати.

Справу направити до Чернігівського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.