Постанова № 65007952, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 750/8827/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Поліщук Л.О.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_2 та Міністерства оборони України на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до Міністерства оборони України (далі - Відповідач, Міноборони України), третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат (далі - Третя особа, Чернігівській ОВК), про:

- визнання неправомірними дій Відповідача щодо повернення заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії;

- скасування рішення Міноборони України від 15.08.2016 року №58, виражене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення Позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського ОВК;

- зобов'язання Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975).

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 10.10.2016 року справу №750/8827/16-а передано на розгляд до Чернігівського окружного адміністративного суду.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року позов задоволено частково - визнано неправомірними дії Відповідача щодо повернення заяви Позивача з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії; скасовано рішення Міноборони України від 15.08.2016 року №58, оформлене у формі протоколу засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині не призначення Позивачу одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського ОВК. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

При цьому суд першої інстанції виходив з того, що за наслідками розгляду висновку Чернігівського ОВК із доданими до нього документами щодо призначення Позивачу одноразової грошової допомоги Відповідач повинен був прийняти або рішення про призначення такої допомоги, або про відмову в її призначенні. Відтак, оскільки, як встановлено судом першої інстанції, жодного з рішень прийнято не було, позовні вимоги є частково обґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні іншої частини позовних вимог, суд першої інстанції зазначив, що оскільки виключно до компетенції Міноборони України належить питання призначення одноразової грошової допомоги, втручатися у дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень суд не вправі.

Вважаючи, що судом першої інстанції не було ухвалено рішення, яке б у повній мірі гарантувало всебічний захист прав Позивача, останній подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити постанову Чернігівського окружного адміністративного суду, доповнивши її новою частиною про зобов'язання Міноборони України повторно розглянути заяву про призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та додані до неї документи, і прийняти відповідне рішення, яке передбачено ч. 2 п. 13 затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 Порядку. При цьому зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовної вимог про зобов'язання Відповідача прийняти рішення щодо одноразової грошової допомоги, не врахував вимог ч. 2 ст. 11 КАС України, внаслідок чого не забезпечено повний захист прав Позивача.

Крім того, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нову, якою у задоволенні позову відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує на неврахуванні судом факту ненадання Позивачем документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), а також не розгляду направлених Чернігівським ОВК документів у встановленому порядку, чим виключається обов'язок Міноборони України призначити одноразову грошову допомогу.

У судовому засіданні представник Відповідача доводи апеляційної скарги підтримав та просив її вимоги задовольнити повністю з підстав, викладених в останній. Одночасно наполягав на залишенні апеляційної скарги Позивача без задоволення.

Позивач та Третя особа, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу Позивача необхідно задовольнити повністю, апеляційну скаргу Міноборони України - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - скасувати в частині, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, Позивач проходив військову службу у період з 25.10.1984 року по 12.02.1987 року, у тому числі з 05.03.1985 року по 12.02.1987 року приймав участь у бойових діях в Демократичній Республіці Афганістан у військовій частині пп. 51914, що підтверджується копіями довідки Чернігівського об'єднаного міського військового комісаріату Чернігівської області від 31.05.2016 року №3/123 (а.с. 12), військового квитка серії НОМЕР_1 (а.с. 8-11).

За наслідками судово-медичної експертизи Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи було складено акт від 03.06.2016 року №1438/Ж (а.с. 15), в якому зафіксовано зі слів Позивача, що у 1985 році під час проходження служби в Афганістані внаслідок вибуху снаряду отримав осколкові поранення голови. Крім того, у висновку зазначено, що описані рубці в тім'яно-скроневій ділянці зліва, в лобно-тім'яній ділянці справа є наслідком загоєння ран, які виникли внаслідок розривного снаряду, могли бути спричинені у зазначений строк, тобто у 1985 році.

Згідно витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 06.06.2016 року №2465 (а.с. 16), множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія) підтверджені військово-обліковими та медичними документами, - поранення, контузія, захворювання, так, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Згідно довідки МСЕК від 24.06.2016 року серії АВА №025944 (а.с. 17) ОСОБА_2 було встановлено III групу інвалідності з 26.06.2016 року по 01.07.2017 довічно, у зв`язку з пораненням, контузією, захворюванням, так, пов`язаним з виконання обов`язків військової служб при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що 24.06.2016 року Позивач отримав посвідчення інваліда війни ІІІ групи серії НОМЕР_2

30.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до військового комісара Чернігівського ОМВК із заявою про виплату одноразової грошової допомоги в зв`язку інвалідністю ІІІ групи, пов'язаною з пораненням, контузією при виконанні обов`язків військової служби при перебуванні у країнах, де велися бойові дії, до якої були додані документи згідно переліку, наведеного в заяві (а.с. 18).

Листом від 02.07.2016 року №5/2730с (а.с. 20) Чернігівський ОВК направив Департаменту фінансів Міноборони України заяву Позивача та документи для призначення і виплати одноразової грошової допомоги. При цьому у вказаному листі зазначено, що у заявника відсутній документ, який свідчить про причини та обставини порушення (контузії, травми або каліцтва), однак останній наполягає на передачі вказаних документів на розгляд комісії для прийняття рішення про призначення одноразової допомоги.

За наслідками розгляду поданих документів Комісія з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, прийняла оформлене п. 144 протоколу від 12.08.2016 року № 58 рішення про необхідність повернення на доопрацювання документів ОСОБА_2, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено п. 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 (а.с. 21).

Листом від 09.09.2016 року №5/3568с Чернігівський ОВК направив Позивачу копія витягу з протоколу засідання Комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 12.08.2016 року №58 (а.с. 22).

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. 17 Конституції України, ст. 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 16, 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Порядку призначенні і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, суд першої інстанції прийшов до висновку, що неприйняття Відповідачем за наслідками розгляду направлених Чернігівським ОВК документів щодо призначення одноразової грошової допомоги Позивачу свідчить про протиправність дій останнього з направлення документів на доопрацювання, а також безпідставність відповідного рішення.

З таким висновком суду першої інстанції не можна повністю погодитися з огляду на наступне.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон) визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Приписи ч. ч. 6, 8, 9 ст. 16-3 вказаного Закону визначають, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог даної статті Закону постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Так, в абз. 3 п. 2 даної постанови закріплено, що допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.

Як було встановлено раніше, вперше ІІІ групу інвалідності внаслідок поранення (контузії), захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії, було встановлено Позивачу 24.06.2016 року. Відтак, оскільки саме з датою встановлення особі інвалідності, пов'язаної з виконання обов'язків військової служби законодавство пов'язує виникнення в особи права на отримання одноразової грошової допомоги, до спірних правовідносин підлягає застосуванню нормативні акти, якими дане питання було врегульовано у червні 2016 року.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 16 Закону в редакції, яка була чинною станом на червень 2016 року, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Так, відповідно до п. 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно п. п. 11-14 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

При цьому, приписи п. 4.8. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530, визначають, якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Отже, вищевказаним Положенням №530 передбачено обов'язок уповноваженого органу щодо письмового повідомлення заявника у разі відсутності документу, необхідного для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги.

Разом з тим, матеріали справи не містять жодних повідомлень уповноваженого органу Позивача про факт недостатності документів, доданих до заяви про виплату одноразової грошової допомоги, на чому вірно наголосив суд першої інстанції.

Наведеним, на переконання суду апеляційної інстанції, спростовується твердження представника Міноборони України про те, що Позивачем до заяви про виплату йому одноразової грошової допомоги не додано документу, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травами або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Крім того, судовою колегією враховується, що згідно п. 21.3 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року №402 (далі - Положення №402), причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців визначають штатні ВЛК; у колишніх військовослужбовців інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та військових формувань колишнього СРСР, правонаступниками яких вони стали, - штатні ВЛК цих військових формувань та оформлюють протоколом за формою, наведеною в додатку 19.

Пунктом 21.5 вказаного Положення №402 передбачено, що постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймаються в таких формулюваннях, зокрема:

- «Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби» - якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане (крім випадків протиправного діяння), у разі фактичного виконання службових обов'язків під час проходження військової служби в частинах, які не входили до складу діючої армії (п. «б»).

- «Поранення (травма, контузія, каліцтво), одержане в результаті нещасного випадку, ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, або одержане внаслідок правопорушення (п. «в»).

Причинний зв'язок поранення та інвалідності Позивача, як вже було зазначено раніше, підтверджується також витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії Міноборони України від 06.06.2016 року №2465. При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов'язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставним посилання Апелянта на те, що ОСОБА_2 не було подано документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Приписами п. 13 Порядку № 975 передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу (п.14 Порядку № 975).

Наказом Міністра оборони України № 168 від 12.04.2007 року «Про організацію роботи та призначення комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби» призначено постійно діючу комісію з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. До повноважень голови вказаної Комісії, зокрема, віднесено підготовку пропозицій та подання їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

Тобто, зазначеним наказом Міністра оборони України створено відповідну комісію, яка має здійснювати підготовку пропозицій та подавати їх Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та її розміру.

При цьому, саме за результатами розгляду такої пропозиції комісії Міністр оборони України приймає відповідне рішення (позитивне або негативне).

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, заява Позивача по виплату одноразової грошової допомоги Комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби не розглядалась, пропозиції Міністру оборони України для прийняття рішення про призначення грошової допомоги та визначення її розміру не надавались.

При цьому судовою колегією враховується, що Верховний Суд України у постановах від 18.03.2014 року у справі №21-11а14 та від 22.04.2014 року у справі №21-484а13 висловив правову позицію у подібних правовідносинах, згідно якої підставою для повідомлення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги є рішення суб'єкта владних повноважень, прийняте з цього питання. Оскільки останній не розглянув звернення про виплату у одноразової грошової допомоги та відповідного рішення не прийняв, то суд повинен був зобов'язати його розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України, а не підміняти орган, на який покладено вирішення зазначеного питання.

Таким чином, оскільки заява Позивача Відповідачем не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправним та скасування рішення Міноборони України, викладене у формі протоколу засідання комісії від 15.08.2016 року №58.

Що стосується вимоги Позивача про зобов'язання Відповідача прийняти рішення про призначення та виплату Позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності (ч. 1 п. 6 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975), то суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у її задоволенні, оскільки не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання та втручатися в дискреційні повноваження Відповідача.

Зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді та ч. 3 ст. 2 КАС України, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень адміністративний суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, передбаченими ст. 2 КАС України.

Водночас, суд першої інстанції не врахував, що відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки заява Позивача Відповідачем не розглянута по суті і не було прийнято уповноваженою особою відповідного рішення, то суд першої інстанції, обґрунтовано вказавши на неправомірність дій Міноборони України щодо повернення заяви та наявність правових підстав для скасування рішення Міноборони України від 15.08.2016 року №58, оформлене протоколом засідання Комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, залишив поза увагою те, що з метою повного та всебічного захисту прав Позивача необхідно зобов'язати Відповідача розглянути вказану заяву ОСОБА_2 та прийняти рішення по суті відповідно до вимог п. 13 Порядку №975.

Аналогічна позиція випливає зі змісту ухвали Вищого адміністративного суду України від 03.08.2016 року у справі №К/800/37266/15.

Твердження Відповідача про те, що оскільки Міноборони України не приймалося відповідне рішення, а тому не порушено права, свободи та інтереси Позивача, що унеможливлює взагалі судовий захист та є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову, судовою колегією оцінюється критично з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Із системного тлумачення наведеної норми колегія суддів приходить до висновку, що захисту в порядку адміністративного судочинства підлягають лише порушені права, свободи та інтереси.

Разом з тим, оскільки повернення Департаментом фінансів Міноборони України поданих Позивачем до Чернігівського ОМВК документів про призначення та виплати одноразової грошової допомоги перешкоджає ОСОБА_2 реалізувати гарантоване законом право на звернення до уповноважених органів з питань призначення такої допомоги та бути обізнаним про прийняте рішення за наслідками розгляду такого звернення, судова колегія приходить до висновку, що діями Відповідача порушено законні права та інтереси Позивача.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови було допущено порушення норм матеріального та процесуального права при вирішені питання щодо зобов'язання Відповідача здійснити розгляд заяви у встановлений законодавством спосіб, у зв'язку з цим вважає за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити, а постанову суду - скасувати в частині.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін; скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального та процесуального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу Позивача задовольнити частково, апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а постанову суду - скасувати в частині.

Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08.02.2017 року задоволено клопотання Міноборони України та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11.01.2017 року у розмірі 606,32 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 606,32 грн.

Керуючись ст.ст. 88, 160, 167, 195, 198, 200, 202, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалити у вказаній частині нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_2 від 30 червня 2016 року з доданими до неї документами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, та прийняти одне з рішень, передбачених пунктом 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975.

В іншій частині постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 11 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Міністерства оборони України, третя особа - Чернігівський обласний військовий комісаріат, про визнання неправомірними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити дії, - залишити без змін.

Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, Повітрофлотський проспект, 6, код ЄДРПОУ 00034022) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 606 (шістсот шість) гривень 32 копійки на рахунок Київського апеляційного адміністративного суду (Отримувач коштів: УДКСУ у Печерському р-ні; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897; Банк отримувача: ГУДКCУ у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31211206781007; Код класифікації доходів бюджету: 22030101).

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.