Постанова № 65007947, 28.02.2017, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 371/1417/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Якутюк В.С.

Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області на постанову Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2016 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2.) звернулася до Миронівського районного суду Київської області з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області (далі - Відповідач, Управління) про:

- визнання неправомірним рішення від 14.11.2016 року №63 щодо відмови у перерахунку пенсії;

- зобов'язання Відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії державного службовця з 01.11.2016 року у розмірі 86% заробітної плати державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з урахування підвищення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про деякі питання оплати праці державних службовців у 2016 році» від 06.04.2016 року №292 та довідки Миронівської районної державної адміністрації від 10.11.2016 року №6/14-4754.

Ухвалою Миронівського районного суду Київської області від 14.12.2016 року справу №371/1417/16-а передано для розгляду до Богуславського районного суду Київської області.

Постановою Богуславського районного суду Київської області від 06.01.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що в силу положень ст. ст. 22, 58 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» Позивач має право на перерахунок пенсії державного службовця, оскільки до спірних правовідносин повинні застосовуватися нормативні акти в редакції, яка діяла на момент призначення пенсії.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому звертає увагу на порушення судом норм матеріального права, вказуючи при цьому на невірне тлумачення положень Закону України «Про державну службу». Крім іншого, наголошує, що ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» втратила чинність з 01. 05.2016 року, а тому до спірних правовідносин не може бути застосована.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому розгляд справи здійснювався у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивач перебуває на обліку Управління та отримує пенсію по відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 86% заробітної плати.

11.11.2016 року ОСОБА_2 звернулася до Управління із заявою про перерахунок пенсії державного службовця (а.с. 12) у зв'язку з підвищенням заробітної плати та розміру посадового окладу працюючим державним службовцям, надавши довідку Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 10.11.2016 року №6/14-4754 (а.с. 11).

За наслідками розгляду заяви Позивача Відповідачем прийнято рішення від 14.11.2016 року №63, яким відмовлено ОСОБА_2 у перерахунку пенсії (а.с. 13). В обґрунтування зазначеного рішення Управлінням зазначено, що, по-перше, в силу п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» пенсії, призначені раніше на підставі, зокрема, Закону України «Про державну службу», не перераховуються, по-друге, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій», який передбачав порядок перерахунку пенсії державних службовців, було виключено, по-третє, даний вид перерахунку ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» не передбачено, оскільки вказана стаття втратила чинність з 01.05.2016 року.

На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 22, 58 Конституції України, ст. 37-1 Закону України «Про державну службу», ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсій», суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість відмови Управління у перерахунку пенсії Позивачу та наявність правових підстав для його здійснення.

З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 37 Закону України «Про державну службу» (далі - Закон) у редакції, яка діяла на момент призначення Позивачу пенсії, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Приписи ст. 37-1 Закону в редакції, яка була чинна на момент виникнення у Позивача права на перерахунок пенсії, визначали, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 4 та 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» в редакції, яка була чинною до 15.12.2015 року, передбачено, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку:

1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;

2) іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики.

У зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» був виключений, п. 5 - змінений.

Разом з тим, судова колегія погоджується з твердження суду першої інстанції, що згідно положень ч. 1 ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 09.02.1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Як було встановлено судом першої інстанції, Позивач працював у Миронівській районній державній адміністрації Київської області на посаді начальника загального відділу (а.с. 11).

Постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (додаток №33).

Пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» приписано міністрам, керівникам інших центральних органів виконавчої влади, головам обласних, Київської міської державних адміністрацій та інших державних органів у межах передбачених коштів державного бюджету, місцевих бюджетів та власних коштів необхідно вжити заходів для підвищення з 1 грудня 2015 року розмірів посадових окладів (тарифних ставок, ставок заробітної плати), перегляду розмірів надбавок, доплат, премій, спрямувавши на зазначені цілі всі виплати, пов'язані з сумою індексації, яка склалась у грудні 2015 р., з тим, щоб розмір підвищення всіх складових заробітної плати у сумарному виразі для кожного працівника у грудні 2015 р. перевищив суму індексації, яку йому повинні були виплатити у грудні 2015 року.

Тобто, зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що особа, якій було призначено пенсію у відповідності до Закону України «Про державну службу» 16.12.1993 року №3723-ХІІ, мала право на її перерахунок на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» з 01.12.2015 року.

Разом з тим, покладаючи на Відповідача обов'язок провести Позивачу перерахунок пенсії державного службовця на підставі довідки Миронівської районної державної адміністрації Київської області від 10.11.2016 року №6/14-4754, в якій зазначено розмір заробітної плати по посаді, на якій працював Позивач, виходячи з розмірів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців», суд першої інстанції не врахував такого.

З 01.05.2016 року набув чинності Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VIII, у зв'язку з чим Закону від 16.12.1993 року №3723-ХІІ втратили чинність, в тому числі втратили чинність норми, якими було врегульовано пенсійне забезпечення державних службовців.

Відповідно до ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, яка набрала чинності з 01.05.2016 року, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, з 01.05.2016 року Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 року по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців.

При цьому, приписи Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не містять такої підстави для перерахунку пенсії, як підвищення заробітної плати працюючих державних службовців.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, а також положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відсутні підстави для перерахунку пенсії державним службовцям у зв'язку з підвищенням заробітної плати працюючих державних службовців з 01.05.2016 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 року №292 «Деякі питання оплати праці державних службовців», оскільки нею були визначені розміри посадових окладів на виконання вимог Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року.

При цьому, колегія суддів зауважує, що відмова Управління у такому перерахунку пенсії не призвела до зменшення розміру пенсії державного службовця, яку Позивач отримував до цього, і не є звуженням обсягу вже набутих ним прав та/або позбавленням права останнього на соціальний захист.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12.10.2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Судом апеляційної інстанції поряд з іншим враховується і правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні «Великода проти України» від 03.06.2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

У свою чергу, Конституційний Суд України у п. 2.1 рішення № 20-рп/2011 від 26.12.2011 року зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

У п. 2.2. вказаного рішення також зазначено, що Кабінет Міністрів України повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту (пункти 2, 3 статті 116). У рішенні від 02.03.1999 року № 2-рп/99 у справі про комунальні послуги Конституційний Суд України вказав, що здійснення в цілому політики соціального захисту не належить до виключних повноважень Верховної Ради України; політика соціального захисту є складовою частиною внутрішньої соціальної політики держави, забезпечення її проведення, відповідно до пункту 3 статті 116 Конституції України, здійснюється Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України як вищий орган у системі органів виконавчої влади наділений конституційними повноваженнями спрямовувати і координувати діяльність міністерств, інших органів виконавчої влади, до яких належить і Пенсійний фонд України. Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України бюджет Пенсійного фонду України затверджує Уряд України. Таким чином, Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, а Пенсійний фонд України - органом, який реалізує таку політику, в тому числі за рахунок коштів Державного бюджету України.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для перерахунку пенсії Позивача на підставі ст. 37-1 Закону України «Про державну службу» і Постанови № 865 у редакціях, чинних на момент призначення пенсії, оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 06.02.2016 року №292 встановлювала на 2016 рік норми схеми посадових окладів державних службовців у відповідності до Закону України «Про держану службу» від 10.12.2015 року, у зв'язку з чим твердження Апелянта про зміну законодавства, що регулює спірні правовідносини, є обґрунтованим та помилково не було враховано судом першої інстанції при вирішенні спору.

За таких обставин судова колегія приходить до висновку, що, задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував приписи ст. 90 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та постанови Кабінету Міністрів України від 06.02.2016 року №292, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на встановлену вище відсутність правових підстав для перерахунку пенсії Позивачу на підставі нормативних актів, які втратили чинність, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про передчасність твердження Богуславського районного суду Київської області про обґрунтованість позовних вимог, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове.

Згідно приписів ст. 198 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, а постанову суду - скасувати, ухваливши нову.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області - задовольнити повністю.

Постанову Богуславського районного суду Київської області від 06 січня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Миронівському районі Київської області про визнання неправомірним рішення та зобов'язання вчинити дії - скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Шурко О.І.

Кузьменко В. В.