Ухвала суду № 65007872, 28.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.

Суддя-доповідач - Компанієць І.Д.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року справа №805/4453/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

судді-доповідача Компанієць І.Д., суддів Сухарька М.Г., Ястребової Л.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року по адміністративній справі №805/4453/16-а за позовом ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління ДФС у м. Краматорську Донецькій області про зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач просив зобов'язати ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області повернути з місцевого бюджету 25000 гривень транспортного податку за 2015 рік, який був сплачений позивачем за незаконною вимогою ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області.

В обґрунтування позову зазначив, що відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 243-17 від 25.06.2015 року, яким визначено позивачу суму грошового зобов'язання з транспортного податку у розмірі 25000 грн.

Також, зазначає, що відповідачем на підставі п.п. 54.3.3 п.54.3 ст.54, п.п. 267.6.2 п.276.6 ст.267 Податкового кодексу України було визначено суму податкового зобовязання за платежем транспортний податок з фізичних осіб у розмірі 25000 грн. та винесене податкове-повідомлення рішення від 25.05.2015 року №243-17 форми «Ф», оскільки позивачем придбано у власність та зареєстровано легковий автомобіль ТOYOTA HIGHLANDER 2011 року випуску з обємом двигуна 3456 см. куб.

Отримавши вказане повідомлення-рішення позивачем 16.11.2015 року сплачено визначену суму зобовязання зі сплати транспортного податку.

Проте, позивач не повинен був сплачувати цей податок, оскільки ЗУ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким з 01.01.2015 року введено в дію транспортний податок, прийнятий 28.12.2014 року, тобто після 15.07.2014 року, транспортний податок у м. Краматорську встановлено рішенням ради 12.03.2015 року, тому застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2016 року.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позов.

В обґрунтування зазначив, що відповідно до законодавства України зміни до будь-яких елементів потадків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила і ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за приписами п. 2 ч. 1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за матеріалами справи, встановила наступне.

Позивач ОСОБА_3 є власником транспортного засобу ТOYOTA HIGHLANDER 2011р. випуску з обємом двигуна 3456 см. куб., дата первинної реєстрації транспортного засобу 03.06.2014 року.

25.06.2015 року ДПІ у м. Краматорську ГУ ДФС у Донецькій області прийнято податкове повідомлення рішення року №243-17 про визначення ОСОБА_3 суми податкового зобовязання з транспортного податку з фізичних осіб в сумі 25000 грн. на 2015 рік (а.с. 8).

Позивач платіжним дорученням № 0.0.461832140.1 від 16.11.2015 року перерахував на рахунок УДКСУ в м. Краматорську транспортний податок у сумі 25000 грн.(а.с.8)

01.01.2015 року набрав чинності Закон України від 28.12.2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", яким введено новий податок з громадян України - транспортний податок шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI.

Із набранням чинності вказаної статті ПК України 01.01.2015 р., власники транспортних засобів, які використовувалися до 5 років та об'ємом більше 3000 куб. см, є платниками транспортного податку.

При цьому обов'язок із сплати транспортного податку покладено на його платників починаючи із 2015 року (рік набрання чинності Законом).

Відповідно до п. 8.1. ст.8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.

Транспортного податку немає у переліку загальнодержавних податків та зборів (стаття 9 Податкового кодексу).

У статті 10 Податкового кодексу України, якою встановлено перелік місцевих податків, транспортний податок прямо не вказаний. Натомість є податок на майно (п.п. 10.1.1.), який складається із 3 (трьох) різних податків, кожен із різними елементами податку, як їх визначено п. 7.1 ст. 7 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року N 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Отже, транспортний податок згідно з Податковим кодексом України є місцевим податком.

Водночас, особливість місцевих податків полягає в тому, що вони за законом не можуть бути встановлені безпосередньо рішенням Верховної Ради України.

Так, відповідно до п. 8.3. ст. 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення) до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.

Тобто безпосереднє встановлення місцевих податків (а, отже, і транспортного податку) віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також п. 24 ч. 1 ст. 26 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" та ст. 143 Конституції України.

Згідно з п. 12.3 ст. 12 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 Податкового кодексу України).

При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом ХІІ цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (пп. 12.3.2 ПК України).

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів (пп. 12.3.3 Податкового кодексу України).

При цьому згідно з п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.

Відповідно до пп. 12.3.4 ст. 12 Податкового кодексу України, рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Приписи п. 12.5 ст. 12 Податкового кодексу України визначають, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

З аналізу наведених норма вбачається, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. При цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Рішенням Краматорської міської ради від 12.03.2015 року № 47/VI-36 «Про затвердження Положення про транспортний податок на території міста Краматорська», затверджено зазначене Положення(а.с.22-23).

24.03.2015 року за вхід. № 260/9 Положення зареєстровано в Державній податковій інспекції м. Краматорськ.

На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що транспортний податок введено в дію з 01.01.2015 року Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", прийнятого 28.12.2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, транспортний податок встановлено в місті Краматорську та затверджено відповідне Положення про транспортний податок рішенням Краматорської міської ради від 12.03.2015 року, тому застосування контролюючим органом його положень з метою оподаткування, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.

Таким чином, застосування контролюючим органом положень вказаного Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" у 2015 році при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення, не відповідає положенням статті 58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд першої інстанції, визначивши в своєму рішенні неправомірність дій податкового органу, відмовив в задоволенні позову в зв'язку з тим, що позивач не надав суду доказів скасування або відкликання податкового повідомлення-рішення від 25.06.2015 року, тому зазначена в ньому сума грошових зобов'язань є узгодженою і підлягає сплаті.

Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Позивач в даному позові не просить скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Ф» № 243-17, від 25.06.2015 року.

В матеріалах справи наявна заява позивача до ДПІ у м. Краматорську, в якій він просив повернути сплачену суму транспортного податку у розмірі 25000 грн.

06.10.2016 року відповідач в своєму листі відмовив повертати сплачену суму транспортного податку, оскільки обов'язок сплачувати транспортний податок покладено на платників податку з 01.01.2015 року.

Згідно з п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Оскільки позивачем не надано суду доказів скасування або відкликання податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 243-17 від 25.06.2015 року, то вказана у ньому сума грошових зобов'язань відповідно до п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України є узгодженою і підлягає сплаті.

Як зазначено у п.4. Розділу ІV «Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків», затвердженого 28.12.2015 наказом Міністерства фінансів України №1204, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 22.01.2016 за №124/28254, інформація про складене податкове повідомлення-рішення, про його надсилання (вручення) платнику податків, а також про отримання скарги або заяви у разі його адміністративного або судового оскарження та прийняті рішення за результатами таких оскаржень вноситься структурним підрозділом, до функцій якого належить вчинення відповідних дій, до відповідної інформаційної системи контролюючого органу з можливістю подальшого формування відповідних переліків податкових повідомлень-рішень.

З урахуванням вказаних приписів податкового законодавства позивач платіжним дорученням № 0.0.461832140.1 сплатив транспортний податок у сумі 25000 грн. тобто, погашено узгоджене податкове зобов'язання з цього податку за 2015 рік.

Відповідно до пп.17.1.10 п.17.1 ст.17 Податкового кодексу України (на який посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог) платник податків має право: на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно з пп.14.1.115 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.

Як зазначено у п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України).

У п.43.5 ст.43 Податкового кодексу України зазначено, що контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. […] Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Як передбачено п.9 Розділу І «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, у випадках повернення платежів, що зараховані до місцевих бюджетів, а також платежів, що підлягають розподілу між державним та місцевими бюджетами, орган, який контролює справляння надходжень бюджету або який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, передає подання на погодження відповідному місцевому фінансовому органу. Відповідний місцевий фінансовий орган протягом двох робочих днів погоджує подання шляхом засвідчення підписом керівника місцевого фінансового органу, скріпленим гербовою печаткою, і не пізніше наступного робочого дня після погодження повертає його органу, який подав подання, для подальшої передачі до органів Казначейства відповідно до законодавства.

Таким чином, у відповідача відсутні правові підстави повернення позивачу самостійно сплаченої суми узгодженого податкового зобов'язання по транспортному податку з фізичних осіб за 2015 рік.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не має підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року по адміністративній справі №805/4453/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 20 грудня 2016 року по адміністративній справі №805/4453/16-а - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Суддя-доповідач І.Д. Компанієць

Судді М.Г. Сухарьок

Л.В. Ястребова