Ухвала суду № 65007760, 22.02.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Троянова О.В.

Суддя-доповідач - Геращенко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року справа №805/3836/16-а

84301, Донецька область, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Геращенка І.В., суддів Арабей Т.Г., Міронової Г.М.

секретар - Челахова О.О.

за участю: представника позивача - Макарова А.А., довіреність № 34/16-10 від 26.12.2016 року,

представника відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 805/3836/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання прийняти рішення про списання податкового боргу з плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у сумі 5 028 082,95 грн., -

ВСТАНОВИВ:

18 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (далі - позивач, платник податків, підприємство, товариство) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання прийняти рішення про списання податкового боргу з плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у сумі 5 028 082,95 грн. (а.с.5-11).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року позов задоволено. Визнана протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області щодо незастосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» податкової пільги - звільнення від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, встановленої Законом України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Зобов'язано Державну податкову інспекцію у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області прийняти рішення про списання податкового боргу зі сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, що обліковується по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» в сумі 5 028 082,95 грн. (а.с.143-146).

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою на прийняте рішення та посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволені позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що на даний час не внесені жодні зміни до Податкового кодексу України щодо застосування податкової пільги зі звільнення відповідних суб'єктів господарювання на час проведення антитерористичної операції від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності. Зазначає, що наявний в матеріалах справи Сертифікат про настання форс-мажорних обставин не надає права на визнання податкового боргу безнадійним та на його списання (а.с.200-201).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, наголошуючи на законності та обґрунтованості судового рішення.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином, з клопотанням про особисту участь у розгляді справи не звертався, у зв'язку з чим, керуючись частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у його відсутність на підставі наявних доказів.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено й не оспорюється апелянтом наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» (код ЄДРПОУ 37133410, 84301, Донецька обл., місто Краматорськ, вул. Моріса Тореза, будинок 18) зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Краматорської міської ради 14 липня 2010 року, перебуває на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області (а.с.12-23, 44-48).

Відповідач, Державна податкова інспекція у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, який діє на підставі Положення про Державну фіскальну службу та у спірних правовідносинах реалізує повноваження, надані йому Податковим кодексом України.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, підтверджується наявними матеріалами справи та не оспорюється сторонами, що 19 лютого 2016 року позивачем подана звітна податкова декларація з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки комунальної власності) за 2016 рік відповідно до якої позивач щомісячно повинен сплачувати суму орендної плати з січня по квітень у розмірі 1 353 382,97 грн., а з травня по грудень 2016 року у розмірі 1 353 382,96 грн., що підтверджується квитанціями 1, 2 щодо прийняття звітності в електронному вигляді (а.с.37-41).

В звітній податковій декларації з плати за землю платником податків визначено, що земельні ділянки промислового призначення та належать підприємству на праві користування згідно договорів оренди від 20 грудня 2012 року. Договори оренди земельних ділянок промислового призначення, що розташовані за адресою: вул. Моріса Тореза, 18, м. Краматорськ укладені з Краматорською міською радою загальною площею 128,1667 га. (а.с.96-175).

За даними підприємства вбачається, що станом на серпень 2016 року заборгованість в розмірі 4 546484,34 грн. утворилась в результаті несплати орендної плати з юридичних осіб за період березень-травень 2016 року.

22 серпня 2016 року позивач звернувся до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області із заявою, в якій просив провести списання безнадійного податкового боргу Товариству з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод», яка утворилась в результаті несплати земельного податку в сумі 4 546 484,34 грн.(а.с.26-30).

До вказаної заяви позивачем додано Сертифікат (висновок) № 1950/05-4 про настання обставин непереборної сили, виданий 22 липня 2014 року Донецькою торгово-промисловою палатою, в якому зазначено, що відповідно до пунктів 100.4 і 100.5 статті 100 Податкового кодексу України Донецька торгово-промислова палата засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 14 квітня 2014 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» при здійсненні господарської діяльності та дотриманні норм законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів на момент видачі сертифікату (висновку) Торгово - промисловою палатою України обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо (а.с.31).

Листом від 12 вересня 2016 року вих.№12979/10/05-15-08-01-013-2 податковим органом відмовлено у списанні безнадійного податкового боргу (а.с.32-34).

Суть спірних правовідносин полягає у правомірності відмови контролюючого органу у списані податкового боргу з орендної плати за землю, що регулюється нормами Конституції України, Податкового кодексу України та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють спірні правовідносини.

Статтею 67 Конституції України закріплено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюють норми Податкового кодексу України.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Отже, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків, відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

За приписами підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.

Статтею 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.

Статтею 207 Податкового кодексу України передбачено, що об'єктами оподаткування земельним податком є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

Згідно з пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

За вимогами пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 286.2. статті 286 Податкового кодексу України передбачено, що платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не сплачувався земельний податок починаючи з квітня 2014 рік. Наявність у відповідача узгодженого податкового боргу підтверджено обліковою карткою платника податку, станом на 31 грудня 2015 року недоїмка складала 17327949,8 грн. та залишок несплаченої пені у розмірі 365626,24 грн.

За даними облікової картки підприємства за платежем орендна плата з юридичних осіб станом на 30 вересня 2016 року обліковується недоїмка у розмірі 4 060148,88 грн., залишок несплаченої пені становить 967 934,08 грн., загальна сума заборгованості всього складає 5 028082,96 грн.

Відповідно до облікової картки платника податків сума, яка була списана податковим органом у вересні 2016 року складає 20 978962 грн.

Станом на 30 жовтня 2016 року за податковим розрахунком нарахована платником самостійно по терміну сплати за декларацією сума обов'язкового платежу 1 353 382,96 грн., враховуючи часткову сплату зобов'язань у період жовтня 2016 року загальна сума заборгованості склала 5 028 082, 95 грн., в тому числі недоїмка в розмірі 4 546 484,31 грн. та залишок несплаченої пені в розмірі 481598,64 грн. (а.с.176-189).

В матеріалах справи наявний лист податкового органу від 13 жовтня 2016 року №15230/10/05-15-0713-3 в якому міститься інформація про стан розрахунків з бюджетом товариства станом на 04 жовтня 2016 року за кодом платежу 18010600 Орендна плата з юридичних осіб складає: від'ємне сальдо розрахунків ( без урахування пені) 4 060 148,88 грн., несплачена пеня 967 934,08 грн. (а.с.35-36).

Податковий кодекс України передбачає можливість встановлення податкової пільги.

За приписами пункту 30.1 статті 30 Податкового кодексу України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених у пункті 30.2 статті 30 Кодексу .

Відповідно до пункту 30.2 статті 30 Податкового кодексу України підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат.

Пунктом 30.9 статті 30 Податкового кодексу України передбачено, що податкова пільга надається шляхом, зокрема звільнення від сплати податку та збору.

За змістом пункту 30.5 статті 30 Податкового кодексу України податкові пільги, порядок та підстави їх надання встановлюються з урахуванням вимог законодавства України про захист економічної конкуренції виключно Податковим кодексом України, рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування.

За вимогами пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

Підпунктом 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України встановлено, що під терміном "безнадійний" розуміється, в тому числі, податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

За приписами пункту 101.5 статті 101 Податкового кодексу України контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до статті 101 глави 9 розділуПодаткового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577, за приписами пункту 2.1. якого під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку визначено, що списання безнадійного податкового боргу платника податків передбачено у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов'язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235 «Про затвердження переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин», обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначає Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року №1669-VІІ.

Абзацом першим статті 2 зазначеного Закону визначається, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Розпорядженням від 30 жовтня 2014 року №1053-р Кабінет Міністрів України затвердив перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція. Підпунктом 23 пункту 2 цього розпорядження місто Красноармійськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких проводилася АТО.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05 листопада 2014 року №1079-р «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року №1053.

Тобто, зазначене розпорядження Кабінету Міністрів України було чинним та не скасовувалось, дія якого лише була зупинена на відповідний час.

02 грудня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Зазначене розпорядження опубліковано 08 грудня 2015 року на єдиному веб-порталі органів виконавчої влади України Урядовий портал.

Пунктом 1 та 3 вказаного розпорядження, затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, згідно з додатком та визнано такими, що втратили чинність: розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 «Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України» від 30 жовтня 2014 року №1053.

Вищевказаними розпорядженнями затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція з початку її проведення та на теперішній час.

Так, згідно з додатками до розпоряджень Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р та від 30 жовтня 2014 року № 1053-р до зазначених населених пунктів належить місто Краматорськ.

Згідно статті 10 цього Закону №1669-VІІ, протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до частин 1-3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VІІ, вбачається, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, і втрачає чинність через шість місяців з дня завершення антитерористичної операції, крім пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Дія цього Закону поширювалась на період проведення антитерористичної операції та на шість місяців після дня її завершення.

Статтею 14-1 цього Закону, Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано під час апеляційного розгляду справи, настання для позивача форс-мажорних обставин з 14 квітня 2014 року підтверджено сертифікатами Донецької торгово-промислової палати України від 22 липня 2014 року №1950/05-4, наявним в матеріалах справи.

Твердження відповідача, про не виконання позивачем умов звернення до контролюючого органу, оскільки у таких сертифікатах відсутнє посилання на те, що засвідчується настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах, а саме що податковий борг вважається безнадійним відповідно до статті 101 Податкового кодексу України є безпідставним.

Торгово-промислова палата України наділена правом лише засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини з зазначенням дати виникнення форс-мажору, тоді як права визначення є податковий борг суб'єкта господарювання безнадійним чи ні, вона не має. Такий висновок повинен надати саме відповідач, розглянувши заяву про списання податкового боргу.

Крім зазначеного, як вбачається з матеріалів справи, сертифікат ТПП позивачем отриманий за час дії Регламенту Торгово - промислової палати України від 15 липня 2014 року за № 40 (3), а не від 18 грудня 2014 року № 44 (5), на який посилається апелянт (чинний на теперішній час), що спростовує довід апеляційної скарги щодо невідповідності сертифікату Донецької торгово - промислової палати України від 22 липня 2014 року № 1950/05-4 існуючим вимогам Регламенту в частині визначення дати виникнення безнадійного податкового боргу (період часу, з яким пов'язуються юридичні наслідки, обмежуються датою початку і датою закінчення).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що позивач дотримався вимог діючого законодавства та надав достатньо документів, що підтверджують обставини непереборної сили, які призвели до виникнення безнадійного податкового боргу, а тому у податкового органу відсутні підстави для відмови у списанні безнадійного податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, беручи до уваги, що ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку, що постанова суду першої інстанції прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення без змін постанови суду першої інстанції і відмови в задоволенні апеляційної скарги відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7-15, 17-24, 69-72, 86, 94, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 805/3836/16-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 листопада 2016 року у справі № 805/3836/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорський феросплавний завод» до Державної податкової інспекції у м. Краматорську Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання прийняти рішення про списання податкового боргу з плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності у сумі 5 028 082,95 грн. - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали складені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 22 лютого 2017 року. Повний текст ухвали складений та підписаний у нарадчій кімнаті 27 лютого 2017 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дати складання її в повному обсязі.

Головуючий: І.В. Геращенко

Судді: Т.Г. Арабей

Г.М. Міронова