Ухвала суду № 65007611, 22.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Суддя-доповідач - Білак С. В.

Головуючий у 1 інстанції - Басова Н.В.

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

22 лютого 2017 рокусправа № 205/3341/16-а (2-а/205/101/16) Приміщення суду за адресою: м. Дніпро, пр.Слобожанський, 29

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Білак С.В., суддів: Шальєвої В.А. Олефіренко Н.А. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 р. у справі №205/3341/16-а (2-а/205/101/16) за позовом ОСОБА_2 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС (далі - відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову від 14.04.2016 року серія АА №208543 про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 595,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є генеральним директором ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського». 22.04.2016 року отримав поштою постанову про накладення адміністративного стягнення від 14.04.2016 року та протокол про адміністративне правопорушення від 06.04.2016 року. Порушення, викладені в зазначеній постанові є протиправними та такими, що не базуються на первинних бухгалтерських та податкових документах. ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського» жодним чином не порушував п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», оскільки здійснив своєчасно та в повному обсязі нарахування єдиного внеску, що підлягає сплаті за червень 2014 року та сплатив до Державного бюджету України.

Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 р. адміністративний позов задоволено.

Поновлено позивачу строк на оскарження постанови серії АА № 208543 від 14 квітня 2016 року.

Визнано протиправною та скасовано постанову Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС серії АА № 208543 від 14 квітня 2016 року про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу у розмірі 595,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС на користь позивача витрати по оплаті судового збору в розмірі 551,20 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що перевіряючими в акті перевірки зафіксовано надання ПАТ «Євраз - ДМЗ ім.Петровського» звіту за червень 2014 року від 21.07.2014 року, який є чинним, оскільки наданий підприємством в межах граничного терміну подання звітності по єдиному внеску за червень 2014 року, однак в якому не визначено суму до сплати самого внеску.

Існує дві підстави для нарахування ЄСВ і таке нарахування здійснюється або платником внеску або контролюючим органом, і оскільки звітність позивача не містила відомості про нарахування внеску, це було зроблено відповідачем, як того вимагає Закон. Отже порушення мало місце та було зафіксовано, як адміністративне правопорушення.

Особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 197 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та судом апеляційної інстанції підтверджено, що постановою серії АА № 208543 від 14 квітня 2016 року, прийнятою в.о. начальника Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС ОСОБА_3, на позивача накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП, у вигляді штрафу в сумі 595,00 грн. (а.с. 12).

Відповідно до зазначеної постанови про адміністративне правопорушення, генеральний директор ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського» ОСОБА_2 порушив порядок нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме: не нарахована загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті по строку 21.07.2014 року в сумі 13 228 779,17 грн. (а.с. 12).

Зазначену постанову було направлено позивачу поштою, яка отримана ним 22.04.2016 року (а.с. 14-15).

Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

З урахуванням того, що постанова серії АА № 208543 від 14 квітня 2016 року була отримана позивачем 22.04.2016 року, суд першої інстанції прийшов до вірних висновків про необхідність поновлення позивачу строку на її оскарження.

Згідно протоколу № 12/28-01-42-38 про адміністративне правопорушення від 06 квітня 2016 року порушення встановлено актом перевірки від 15.03.2016 року № 49/28-01-42-05393056 ПАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровського», згідно якого генеральним директором ОСОБА_2 порушено порядок нарахування єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а саме: не нарахована загальна сума єдиного внеску, що підлягає сплаті по строку 21.07.2014 року в сумі 13228 779,17 грн. (а.с.110).

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року адміністративний позов ПрАТ «Євраз ДМЗ ім. Петровького» задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС № ІО - 0000274201 від 30.03.2016 року про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 13 228 779,17 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС витрати по сплаті судового збору в розмірі 208 353,27 грн. (а.с. 122-127).

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 липня 2016 року змінено в частині стягнення судового збору та викладено в наступній редакції Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС витрати по сплаті судового збору в розмірі 198 431,69 грн. (а.с. 137-140).

За змістом ч. 1 ст. 165-1 КУпАП порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених Законами України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України, тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

На підставі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Положеннями ст. 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, слід звернути увагу, що в матеріалах справи відсутні пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а протокол про адміністративне правопорушення не підписаний особою, яка притягується до адміністративної відповідальності.

Отже, при дослідженні протоколу про адміністративне правопорушення та постанови по справі про адміністративне правопорушення судом встановлено, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності без з'ясування обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність та з'ясування інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, без встановлення її вини.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI від 08.07.2010 (Закон № 2464).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного внеску. На платників збору покладений обов'язок по своєчасному та в повному обсязі нараховуванні, обчисленні і сплаті єдиного внеску (п. 1 ч. 2 ст. 6 цього Закону).

Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч. 2 ст. 9 Закону).

Частиною 7 та 10 вказаної статті встановлено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку, при цьому днем сплати єдиного внеску вважається день списання банком суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок Пенсійного фонду. Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (ч. 8 ст. 9 Закону).

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем подано «Звіт про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування до органів доходів і зборів» за червень 2014 року засобами телекомунікаційного зв'язку через систему електронної обробки звітності М.Е.DOC 15.07.2014 року. Доказами подачі вказано Звіту є квитанція № 2 від 15.07.2014 року за номером 453090 реєстрації Звіту в Реєстрі застрахованих осіб (копія Звіту за червень 2014 року та квитанції № 2 від 15.07.2014 року наявні в матеріалах справи).

У зв'язку з виправленням помилки у прізвищі робітника підприємства ОСОБА_4 після закінчення звітного періоду, а саме 21.07.2014 року позивачем сформовано та направлено засобами телекомунікаційного зв'язку через систему електронної обробки звітності М.Е.DOC Звіт за попередній період, який містив перелік таблиць Звіту, відповідну таблицю зі статусом "скасовуюча" з відомостями, які були помилкові, та відповідну таблицю зі статусом "початкова" із зазначеними правильними відомостями на одну застраховану особу, а саме ОСОБА_4, що підтверджується квитанцією № 2 від 21.07.2014 року (копія Звіту у зв'язку з виправленням помилки та квитанція від 21.07.2014 року з реєстраційним номером в Реєстрі застрахованих осіб 652560 наявні в матеріалах справи).

В період з 02.06.2014 року по 07.08.2014 року, позивач перерахував до Державного бюджету внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в повному обсязі, що підтверджується банківськими виписками по платіжним дорученням (копії банківських виписок наявні в матеріалах справи).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивач здійснив нарахування та сплатив суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування.

Зазначені обставини також встановлені постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем та апелянтом, як суб'єктами владних повноважень, не доведено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 165-1 КУпАП.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що постанова серії АА №208543 від 14 квітня 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 165-1 КУпАП і накладення на нього стягнення у вигляді штрафу в розмірі 595,00 гривень є незаконною та підлягає скасованню її у зв`язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 160, 167, 184, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС - залишити без задоволення.

Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 30 листопада 2016 р. у справі №205/3341/16-а (2-а/205/101/16) за позовом ОСОБА_2 до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління ДФС про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя С.В. Білак

Судді Н.А.Олефіренко

В.А.Шальєва