Постанова № 65007189, 20.02.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/28/17

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Ясиновського І.Г.,

за участю: секретаря судового засідання - Петренко О.В.,

представника відповідача - Кармазін-Денисенко Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

05 січня 2017 року ОСОБА_2 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_2) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації (надалі по тексту - відповідач, Департамент), відповідно до якої просив зобов'язати відповідача вчинити дії, а саме: розглянути заяву про направлення на альтернативну службу від 27.07.2015 у відповідності саме до вимог Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», що включає повідомлення заявника про дату явки до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації у письмовому вигляді (направлення повідомлення, оформленого за зразком згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та скріпленого печаткою) і за наслідками розгляду заяви на засіданні відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації прийняття рішення про направлення громадянина на альтернативну службу або відмови у направленні на альтернативну службу.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність дій відповідача при наданні останньому відповіді за результатами розгляду його заяви про проходження альтернативної (невійськової) служби, оскільки Департаментом не було належним чином повідомлено його про дату явки до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації у письмовому вигляді та проведено розгляд такої заяви без належного дотримання строків її розгляду та форми наданої відповіді.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд відмовити в задоволені позовних вимог.

У письмових запереченнях відповідач зауважив про відсутність підстав для задоволення вимог, оскільки при дослідженні поданої позивачем заяви було встановлено, що ОСОБА_2 на час початку чергового осіннього призовного періоду має виповнитись 27 років, у зв'язку з чим надано відповідь за результатами розгляду його заяви про проходження альтернативної (невійськової) служби про відсутність правових підстав для прийняття рішення направлення позивача на таку службу.

Заслухавши представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

27 липня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Департаменту із заявою про направлення на альтернативну службу від 27.07.2015 у відповідності до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» разом з доданими документами /а.с. 10-17/.

26 серпня 2015 року відповідачем листом № 04-05/5366 повідомлено позивача про продовження терміну розгляду його заяви у зв'язку з додатковим вивченням документів /а.с. 17/.

09 вересня 2015 року листом № 04-05/5615 ОСОБА_2 повідомлено, що Департаментом розглянуто його заяву та зауважено, що оскільки на початок призову останньому виповниться 27 років, ОСОБА_2 на строкову службу не призиватиметься, відповідно і направленню на альтернативну (невійськову) службу не підлягатиме /а.с. 18/.

30 жовтня 2015 року, не погодившись з листами Департаменту від 26 серпня 2015 року № 04-05/5366 та від 09 вересня 2015 року № 04-05/5615, позивач направив скаргу голові Полтавської обласної державної адміністрації /а.с. 19-21/.

19 листопада 2015 року на ім'я Директора Департаменту позивачем направлено заяву стосовно направлення позивачеві неналежно оформленого повідомлення та перенесення дати та часу розгляду вказаної вище заяви /а.с. 22-23/.

20 листопада 2015 року листом №К-1018/04-3 Департаментом за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 19 листопада 2015 року про направлення на альтернативну службу зазначено, що заява позивача розглянута у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" та зважаючи на його бажання бути присутнім, позивача запрошено до Департаменту 24 листопада 2015 року на 10 годину /а.с.24/.

26 листопада 2015 року листом №К-1018/04-2 Департаментом за результатами розгляду скарги ОСОБА_2 до Полтавської облдержадміністрації про направлення на альтернативну службу зазначено, що заява позивача розглянута у порядку, визначеному Законом України "Про звернення громадян" /а.с.25/.

25 грудня 2015 року позивачем направлено на адресу Міністра соціальної політики України ОСОБА_4 скаргу про визнання відмови у проходженні альтернативної служби протиправною та зобов'язання розглянути заяву по суті, за результатами розгляду якої остання надіслана за належністю Міністерством соціальної політики України до Полтавської обласної державної адміністрації листом від 30 грудня 2015 року № 375/03/73-15 /а.с. 26-29, зв. бік а.с. 30/.

Листом Департаменту від 01 лютого 2016 року № 02-11/598 позивача повідомлено про заплановане на 12 лютого 2016 року проведення засідання комісії у справах альтернативної (невійськової) служби та запрошено Калитку на 11 годину за адресою вказаною в листі /а.с.31/.

Листом від 16 лютого 2016 року № К-87/02 Департаментом повідомлено наступне: "Вашу скаргу, направлену до Мінсоцполітики України, розглянуто на засіданні комісії у справах альтернативної (невійськової) служби облдержадміністрації за участі представників обласного військомату, релігійних громад, громадської ради при облдержадміністрації. Розглянувши Ваші заяви, скарги та надані документи комісія рекомендувала Департаменту повторно направити Вам роз'яснення: оскільки на початок осіннього призову 1 жовтня 2015 року, Вам виповнилося 27 років, Ви не підлягаєте призову на строкову військову службу (ст. 15 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу"), відповідно дія Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та постанови Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року № 2066 "Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" в частині прийняття рішення про направлення чи відмови у направлені на альтернативну службу до Вас застосовуватися не може. У разі незгоди Ви маєте право звернутися до суду." /а.с. 44/.

Вважаючи за необхідне зобов'язати відповідача розглянути заяву про направлення на альтернативну службу від 27.07.2015 у відповідності саме до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», позивач звернувся до суду.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Надаючи правову оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" військовий обов'язок включає підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов'язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Відповідно до статті 35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Ніхто не може бути увільнений від своїх обов'язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов'язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов'язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" визначено, що громадяни України мають право на заміну виконання військового обов'язку альтернативною (невійськовою) службою згідно з Конституцією України та Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу".

Таким чином, організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби, якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина, визначені Законом України "Про альтернативну (невійськову) службу" №1975-ХІІ від 12 грудня 1991 року.

Згідно до статті 2 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" право на альтернативну службу мають громадяни України, якщо виконання військового обов'язку суперечить їхнім релігійним переконанням і ці громадяни належать до діючих згідно з законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю.

Статтею 9 того ж Закону України встановлено, що для вирішення питання про направлення на альтернативну службу громадяни, зазначені у статті 2 цього Закону, після взяття на військовий облік, але не пізніше ніж за два календарні місяці до початку встановленого законодавством періоду проведення призову на строкову військову службу, особисто подають до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації за місцем проживання мотивовану письмову заяву.

У разі призову на військові збори громадян, які після проходження строкової військової служби набули релігійних переконань і належать до діючих згідно із законодавством України релігійних організацій, віровчення яких не допускає користування зброєю, вони не пізніше семи календарних днів від дня одержання повістки військового комісаріату про призов на військові збори подають особисто до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації заяву про звільнення від призову на ці збори.

Відповідачем не заперечується, що позивачем своєчасно подано заяву, яку Департаментом отримано 27 липня 2015 року, про що свідчить відмітка про її отримання на звороті /а.с. 10-14/. Крім того, суд зауважує, що до вказаної заяви додано копію посвідчення про приписку до призовної дільниці № 1420-05 від 28 квітня 2005 року з відміткою про прийняття на облік у Кременчуцькому ОМВК 10 лютого 2005 року /а.с.14/.

Згідно зі статтею 10 відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації зобов'язаний прийняти заяву про направлення на альтернативну службу або про звільнення від призову на військові збори та у письмовій формі повідомити громадянина про дату його явки на засідання відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації.

Відповідні норми кореспондуються з положеннями пунктів 9 та 10 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 1999 року № 2066, відповідно до якого про дату явки громадянина до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації, на якому розглядатиметься питання про направлення його на альтернативну службу, відповідний структурний підрозділ місцевої держадміністрації повідомляє письмово та пропонує громадянинові подати до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації у разі потреби додаткове підтвердження істинності релігійних переконань в документальній або іншій формі (зокрема запросити представників релігійної організації тощо). Повідомлення про дату явки до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації оформляється за зразком згідно з додатком 2 та скріплюється печаткою. Воно є підставою для звільнення громадянина відповідно до законодавства від навчання, а також від роботи на цей час із збереженням середньомісячного заробітку.

Так, позивачем неодноразово у своїх заявах та скаргах зауважувалось про недотримання Департаментом обов'язку належного оформлення повідомлення його про дату та час розгляду питання про направлення його на альтернативну службу.

Таке твердження в ході судового розгляду представником відповідача не спростовано та підтверджено матеріалами справи.

Частина 1 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" містить імперативну норму, відповідно до якої заява про направлення на альтернативну службу розглядається відповідним структурним підрозділом місцевої державної адміністрації протягом календарного місяця після її надходження в присутності громадянина, а заява про звільнення від призову на військові збори - протягом чотирнадцяти календарних днів.

При цьому, суд зауважує, що позивач звернувся до Департаменту 27 липня 2015 року, що останнім не заперечується, однак всупереч наведеній нормі така заява у встановлений діючим законодавством строк розглянута не була, натомість листом від 26 серпня 2015 року № 04-05/5366, направлено згідно відтиску поштового відділення на конверті 28 серпня 2016 року, повідомлення про продовження терміну розгляду без зазначення його строку /а.с. 17/.

Обов'язковість додержання відповідачем такої форми повідомлення роз'яснена частиною 1 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", відповідно до якої зауважено, що для явки за викликом до відповідного структурного підрозділу місцевої державної адміністрації громадянин звільняється від навчання, а також від роботи із збереженням середньомісячного заробітку.

В частині посилань відповідача на встановлення при дослідженні поданих ОСОБА_2 документів факту, що йому повинно виповнитись у наступний призовний період 27 років, а отже останній призову не підлягає, суд зауважує наступне.

Оцінці позивача підлягають ті обставини, що наявні у заявника станом на дату звернення, а не в майбутньому, на вплив яких може розраховувати сам відповідач.

Крім того, як обґрунтування правомірності спірних результатів розгляду заяв та скарг позивача, Департамент вже в ході судового розгляду зауважував на надання йому відомостей Кременчуцького об'єднаного міського військового комісаріату про виключення ОСОБА_2 з військового обліку призовників, як громадянина, який до дня відправлення на строкову військову службу досягнув 25-річного віку згідно Протоколу засідання призовної комісії №6 від 08 жовтня 2013 року на підставі статті 18 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" /а.с. 71/.

Такий довід судом оцінюється критично, оскільки, по-перше, дана інформація не була відома ані позивачеві при зверненні до Департаменту, ані самому відповідачеві, так як була отримана 09 лютого 2016 року листом від 01 лютого 2016 року № 5/307.

По-друге, станом на дату звернення ОСОБА_2 до відповідача діяла редакція частини 1 статті 15 того ж Закону України, що встановлює, що на строкову військову службу призиваються придатні для цього за станом здоров'я громадяни України чоловічої статі, яким до дня відправлення у військові частини виповнилося 18 років, та старші особи, які не досягли 27-річного віку і не мають права на звільнення або відстрочку від призову на строкову військову службу (далі - громадяни призовного віку).

Така норма внесена Законом України від 15.01.2015 №116-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку проходження військової служби та питань соціального захисту громадян України, які проходять військову службу під час особливого періоду", що набрав законної сили 08 лютого 2015 року та є діючим станом на дату судового розгляду.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про наявність у позивача станом на 27 липня 2015 року підстав для звернення із заявою про направлення його на альтернативну (невійськову) службу та протиправність відмов Департаменту, викладених листами від 09 вересня 2015 року № 04-05/5615, від 20 листопада 2015 року № К-1018/04-3, від 26 листопада 2015 року та від 16 лютого 2016 року № К-87/02, як таких, що здійснені не у спосіб, що передбачені законами України та не обґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

В свою чергу, суд зауважує, що, хоча позивачем і зазначалось про неналежність форми його повідомлення про дату та час розгляду його заяви, про таку інформацію йому було відомо.

У той же час, відповідно до пункту 11 Положення про порядок проходження альтернативної (невійськової) служби громадянин зобов'язаний прибути до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації у строк, зазначений у повідомленні.

Поважними причинами неявки громадянина до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації можуть бути визнані документально підтверджені:

хвороба громадянина;

смерть або тяжка хвороба близького родича - дружини, батьків, дітей, братів, сестер, дідусів, бабусь;

перешкода стихійного характеру або інші обставини, внаслідок яких громадянин не зміг особисто прибути до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації.

При цьому частиною 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову службу" встановлено, що підставою для відмови громадянину в направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори є:

несвоєчасне подання заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори;

відсутність підтверджень щодо істинності релігійних переконань;

неявка громадянина без поважних причин за викликом до місцевої державної адміністрації для розгляду його заяви про направлення на альтернативну службу або звільнення від призову на військові збори.

Відмова у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори з інших підстав, ніж передбачені у частині третій цієї статті, забороняється.

Про відмову у направленні на альтернативну службу або звільненні від призову на військові збори відповідний структурний підрозділ місцевої державної адміністрації сповіщає громадянина у письмовій формі.

Враховуючи імперативні вимоги частини 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову службу", відповідач, у зв'язку із неявкою позивача без поважних причин за викликом до місцевої державної адміністрації для розгляду його заяви про направлення на альтернативну службу, мав повноваження відмови позивача в направленні на альтернативну службу саме з цієї підстави. В той же час, відповідач відмовив виходячи з інших підстав, які не передбачені частиною 3 статті 11 Закону України "Про альтернативну (невійськову службу", а саме з підстав, що станом на час майбутнього призову заявнику має виповнитись 27 років.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач при розгляді заяви ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року діяв з порушенням меж та підстав наданих йому повноважень викладеними вище нормами діючого законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірних відмов суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано ці рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

В частині зауваження позивача, викладеного у його уточненому адміністративному позові на необхідність зобов'язання відповідача розглянути його заяву у відповідності саме до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», що включає повідомлення заявника про дату явки до відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації у письмовому вигляді (направлення повідомлення, оформленого за зразком згідно з додатком 2 до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження нормативно-правових актів щодо застосування Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» та скріпленого печаткою) і за наслідками розгляду заяви на засіданні відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації прийняття рішення про направлення громадянина на альтернативну службу або відмови у направленні на альтернативну службу, суд зауважує наступне.

Останнє є встановленням порядку та способу виконання судового рішення, необхідності визначення якого в ході судового розгляду не знайшло свого підтвердження, оскільки підлягає встановленню за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення та в порядку, передбачених абзацом першим частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства, за заявою сторони виконавчого провадження або з власної ініціативи державного виконавця у випадку, передбаченому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", після набрання такою постановою законної сили.

Також, вказані вимоги позивача описують порядок дій відповідача під час розгляду його заяви, які визначені в чинному законодавстві та не потребують окремого визначення судом у рішенні, оскільки підстав вважати, що відповідач буде діяти не у спосіб, що визначений законом у суду не має. Крім того, конкретизація вимоги в частині прийняття рішення за наслідками розгляду заяви на засіданні відповідного структурного підрозділу місцевої держадміністрації про направлення громадянина на альтернативну службу або відмови у направленні на альтернативну службу є, по своїй суті, передчасною та направленою на майбутнє, а судове рішення повинно бути наслідком чинного правового регулювання та спрямовано на відновлення порушених прав, свобод та інтересів. Виходячи із змісту законодавства воно не може регулювати суспільні відносини на майбутнє.

З урахуванням вимог пункту 2 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Як встановлює частина друга статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наведену процесуальну норму, суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача в рамках даного адміністративного спору та з огляду на встановлені ознаки протиправності відмови відповідача, яка мала місце за наслідками розгляду заяв позивача, з підстав зазначених у такій відмові, а також встановлення в ході судового розгляду відповідності заяви ОСОБА_2 вимогам, визначеним положенням Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу", то суд вважає за необхідне, вийти за межі позовних вимог, та зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_2 про направлення на альтернативну службу від 27 липня 2015 року у відповідності до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» з урахуванням висновків суду.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7-11, 71, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.м

Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_2 від 27 липня 2015 року про направлення на альтернативну службу у відповідності до Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу» з урахуванням висновків суду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту праці та соціального захисту населення Полтавської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 551,21 грн (п'ятсот п'ятдесят одна гривня 21 коп.).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2017 року.

Суддя І.Г. Ясиновський