Постанова № 65007063, 27.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6018/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0000341400 від 05.10.2016 року,-

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» до Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області в якому позивач просив суд:

1.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 0000341400 від 05.10.2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідач провів невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Агрофірма Основа» з питань дотримання правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з СФГ «Любава-1» за березень 2016 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки від 19.09.2016 р. № 365/15-17-14-01-24-32993239 , згідно з висновками якого позивач порушив низку статей ПК України.

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення від 05.10.2016 року № 0000341400, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Позивач вважає, що податкове повідомлення - рішення від 05.10.2016 року неправомірним та таким, що належить до скасування. Оскільки, оскаржуване повідомлення - рішення прийняте на підставі висновків відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства

Позивач у позовній заяві позовні вимоги просив задовольнити (а.с.3-9).

Представник позивача у судове засідання не з'явився 08.02.2017 року через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача у порядку письмового провадження (а.с.190).

Представник відповідача у судовому засідання заперечував проти задоволення позову з підстав викладених у запереченні на позов (а.с.180-189).

В обґрунтування заперечення представник відповідача зазначив, що наданий до перевірки перелік здійснених операцій позивача з СФГ «Любава -1» не відповідає вимогам журнально - ордерної форми рахівництва із застосуванням плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій, що унеможливлює достовірно визначити відображення в бухгалтерському обліку операцій з СФГ «Любава-1». Встановлені дані факти, що доводять нереальність господарської операції, дозволяють зробити висновок, щодо наданих ТОВ «Агрофірма Основа» для цілей оподаткування документів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що адміністративний позов належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агрофірма Основа» зареєстроване 17.08.2004 року Березовським міжрайонним управлінням юстиції в Одеській області за номером 15291020000000004 код ЄДРПОУ 32993239. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 20.08.2004 року за №665, станом на 19.09.2016 року перебуває на обліку Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області.

ТОВ «Агрофірма Основа» займається вирощуванням зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, розведенням великої рогатої худоби молочних порід, розведення свиней, допоміжна діяльність у рослинництві, перероблення молока, виробництво масла та сиру, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Відповідач на підставі наказу № 203 від 29.08.2016 року провів документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Агрофірма Основа» з питань правильності нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинам с СФГ «Любава-1» код ЄДРПОУ 32314088 за березень 2016 року.

За результатами перевірки відповідач склав акт перевірки № 365/15-17-14-01-2432993239 від 19.09.2016 року (а.с.15-29) в якому зафіксовані порушення позивачем вимог ПК України а саме:

-п.44.1, п.44.2 ст.44, пп. «а» п.198.1 ст.198, абзаців першого і другого пп. 198.3 ст.198 ПК України, ст.1, п.2 ст.3, ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», із змінами та доповненнями, п.2.1, п.2.4 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5.06.1995 за №168/704, встановлено завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на 6412400 грн. за березень 2016 року;

На підставі акту перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення - рішення № 0000341400 від 05.10.2016 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми по податку на додану вартість у розмірі 6 412 400,00 грн. (а.с.59).

До вказаних правовідносин суд застосовує наступні норми права.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - Податковий кодекс України).

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків (п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75 ПК України).

Під господарською діяльністю розуміється діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Згідно з п.п. 14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Зі змісту вказаних приписів вбачається, що право на податковий кредит виникає при наявності одночасно двох обов'язкових умов: за умови придбання товарів (послуг) чи основних фондів з метою їх подальшого використання у власній господарській діяльності та при наявності податкової накладної, оформленої відповідно до вимог Кодексу. При цьому право на податковий кредит залежить від того, чи відбувся факт придбання товару або оплати за нього.

Суд не погоджується з висновками відповідача щодо порушення TOB «Агрофірма Основа» п.44.1, п.44. ст. 44, п.198.1 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення показника від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду по рядку 21 Декларації по ПДВ, заниження податку на додану вартість, зазначаючи наступне.

Суд встановив, що позивач уклав з СФГ «Любава-1» договір поставки №10/03-16 сх, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати покупцеві в обумовлені договором строки насіння соняшникове, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити постачальнику його вартість (а.с.30-32).

Відповідно до специфікації №1 договору поставки №10/03-16сх від 10.03.2016 року сторони узгодили як строки поставки так і перелік документів на підтвердження виконання умов договору поставки сторонами. Відповідно до п.3 специфікації №1 цими документами є рахунок фактура, видаткова накладна, податкова накладна, акт прийому передачі - продукції (а.с.33).

Згідно з договором поставки № 10/03-16сх від 10.03.2016 року СФГ «Любава-1» поставила позивачу насіння соняшникове у кількості 9430 мішків на загальну суму 38 474 400,00 грн. у тому числі ПДВ 6412400 грн.

З огляду на матеріали справи вбачається, що реальність господарської операції, рух активів та зміни майнового стану позивача повністю підтверджуються первинними та іншими документами а саме: рахунок на оплату №19 від 14.03.2016 року на суму 38 474 400,00 грн., у тому числі ПДВ 6412400 грн., видаткова накладна №18 від 14.03.2016 року на 1400 мішків на суму 5712000,00 грн. у тому числі ПДВ 952000,00 грн., видаткова накладна № 19 від 15.03.2016 року на 1400 мішків на суму 5712000,00 грн., у тому числі ПДВ 952000,00 грн., видаткова накладна №20 від 16.03.2016 року на 14000 мішків на суму 5712000,00 грн., у тому числі ПДВ 952000,00 грн., видаткова накладна №21 від 17.03.2013 року на 1400 мішків на суму 5712000,00 грн., у тому числі ПДВ 952000,00 грн., видаткова накладна №22 від 18.03.2016 року на 1400 мішків на суму 5712000,00 грн., у тому числі ПДВ 952000,00 грн., видаткова накладна №23 від 21.03.2016 року на 1400 мішків на суму 5712000,00 грн., у тому числі ПДВ 952000,00 грн., видаткова накладна №24 від 22.03.2016 року на 1030 мішків на суму 4202400,00 грн., у тому числі ПДВ 700400,00 грн. (а.с. 34-40,176).

На поставлений товар СФГ «Любава -1» виписані податкові накладні №52 від 14.03.2016 року, №53 від 15.03.2016 року, №54 від 16.03.2016 року, №55 від 17.03.2016 року, №56 від 18.03.2016 року, №57 від 21.03.2016 року, № 58 від 22.03.2016 року (а.с.41-47).

Пунктом 201.8 ст.208 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платник податку у порядку, передбаченому ст.183 цього Кодексу.

Отримані податкові накладні відображено позивачем в декларації з ПДВ за березень 2016року, дані накладні виписані особою яка відповідно до положень ПК України має таке право , податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних

Докази анулювання свідоцтва платника ПДВ СФГ «Любава-1» податковим органом в акті перевірки не вказано, у зв'язку з чим не має підстав для позбавлення позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку сплачених при придбанні товару.

Окрім того, ПК України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності, реєстрації платником податків «податкових взаємовідносин» з бюджетом, ведення податкового обліку, подання, декларацій тощо.

Для схоронності придбаного товару він був переданий СФГ «Любава-1» на підставі договору зберігання №14/03-2016 від 14.03.2016 року (а.с.96-98).

Твердження відповідача про безтоварність господарської операції через недостовірність дати в акті приймання - передачі на відповідальне зберігання від 14.03.2016 року спростовується. Оскільки після надання відповіді на запит податкової з доданими документами позивач виявив помилку в даті складання акту приймання - передачі придбаного товару на відповідальне зберігання (а.с.99). В зв'язку з цим ТОВ «Агрофірма Основа» звернулась до СФГ «Любава -1» з листом №14/09-2016 від 14.09.2016 року в якому просило СФГ «Любава-1» підтвердити дату складання акту приймання - передачі на відповідальне зберігання насіння соняшника в кількості 9430 мішків прийнятого на підставі договору відповідального зберігання №14/03-2016 (а.с.95).

19.09.2016 року у відповідь на зазначений запит СФГ «Любава-1» скерувала на адресу позивача лист за №32 в якому повідомила, що відповідно до договору відповідального зберігання №14/03-2016 від 14.03.2016 року та первинних бухгалтерських документів наявних у СФГ «Любава-1» по цій господарській операції, товар СФГ «Любава-1» прийняла на відповідальне зберігання 22.03.2016 року в кількості 9430 мішків насіння соняшника піонер. В підтвердження зазначеного СФГ «Любава-1» до листа доклала належним чином завірені копії первинних документів а саме: акт прийому - передачі на відповідальне зберігання від 22.03.2016 року та акт про оприбуткування до складу прийнятого на зберігання товару. (а.с.92,94).

Після отримання відповіді від СФГ «Любава-1» позивач склав бухгалтерську довідку №1 від 19.09.2016 року про правильну дату акту приймання - передачі (а.с.93).

Розрахунки між сторонами проводилась у безготівковій формі, шляхом переказу коштів на банківський рахунок СФГ «Любава-1», що підтверджується банківськими виписками (а.с.142).

Суд встановив, що отриманий товар оприбуткований ТОВ «Агрофірма Основа» для подальшого його використання у власній господарській діяльності, а саме придбане насіння соняшника позивач частково реалізував контрагентам, товар який не був реалізований продовжує зберігатись на відповідальному зберіганні відповідно до умов вищезазначеного договору відповідального зберігання.

Також позивач з СФГ «Любава-1» провели інвентаризацію товарно - матеріальних цінностей які були передані на відповідальне зберігання за договором № 14/03-2016 від 14.03.2016 року.

04.10.2016 року інвентаризаційною комісією інвентаризація була завершена та за її результатами складено та підписано інвентаризаційний опис товарно - матеріальних цінностей прийнятих на відповідальне зберігання №4 від 04.10.2016 року. За результатами інвентаризації було встановлено, що залишки насіння соняшника PR64А90 які перебувають на відповідальному зберіганні станом на 30.09.2016 року складає 8954 мішки на загальну суму 36532320,00 грн. (а.с.139).

Отже, висновки податкового органу щодо не підтвердження факту реального здійснення господарських операцій з постачання товару спростовуються.

Згідно з ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 року № 996-ХІУна даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші види звітності.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. п. 2.1., 2.2 п. 2 Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Таким чином, обов'язковою умовою для визнання та врахування витрат при обчисленні об'єкта оподаткування є здійснення цих витрат в межах провадження господарської діяльності та підтвердження цих витрат відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до приписів ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» «1. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. 2. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.».

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у цінні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум податку на додану вартість за такими накладними.

Суд робить висновок, що позиція відповідача щодо нереальності господарських операцій між позивачем та Контрагентом СФГ «Любава-1» мали реальний зміст та підтверджуються первинними документами є недоведеною.

Щодо посилань податкового органу в акті перевірки на відсутність реальності проведення господарських операцій щодо поставки насіння соняшникового від СФГ «Любава-1» у зв'язку із твердженням податкового органу стосовно неможливості встановити виробника реалізованого товару та визначити ланцюг постачання товару від виробника до кінцевого споживача то слід зазначити, що відсутність необхідних документів у податкового органу не свідчить про порушення податкового законодавства позивачем та не відноситься до суттєвих обставин фінансово - господарської діяльності ТОВ «Агрофірма Основа», вказані обставини не впливають на формування сум податкових зобов'язань.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету.

З акту перевірки вбачається, що він не містить жодних посилань податкового органу про те, що податкові накладні, на підставі якої позивачем здійснено формування податкового кредиту не відповідає вимогам чинного законодавства, ці документи підтверджують реальний зміст господарських операцій, що в свою чергу підтверджує правомірність визначення платником податку податкового кредиту за операціями з постачання товару СФГ «Любава-1».

Висновок відповідача про безтоварність операції не підтверджується жодними доказами і висновки в акті перевірки є припущеннями.

Так, відповідач залишив поза увагою, що придбаний товар за договором поставки № 10/03-16сх від 10.03.2016 року знаходився на відповідальному зберіганні у СФГ «Любава-1» і залишки насіння соняшника на момент закінчення позапланової невиїзної перевірки складають 8954 мішки на загальну суму 36532320,00 грн.

Не прийняв до уваги відповідач, що позивач частину насіння соняшника на підставі договору поставки №29/04-2016 від 29.04.2016 року (а.с.108-111, 116-118) та на підставі договору поставки 01/07-16 сх від 01.07.2016 року, реалізовано ПП «Хлібопродукт» за видатковими та товарно - транспортними накладними. Дані господарські операції були відображені в податковому та бухгалтерському обліку ТОВ «Агрофірма Основа» та вплинули на формування податкових зобов'язань позивача. (а.с.112-113,115,121-125) Дана господарська операція була відображена в декларації з ПДВ за квітень та липень 2016 року, декларації були прийняті відповідачем без будь яких зауважень (а.с.127-138).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши всі наявні докази в даній адміністративній справі, суд дійшов висновку, що придбаний товар у СФГ «Любава-1» призначений для використання ТОВ «Агрофірма Основа» в оподаткованих операціях власної господарської діяльності, здійснення господарських операцій документально відображено у бухгалтерському і податковому обліку, що також підтверджено актом перевірки, та спростовує висновки податкового органу про допущенні порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

З урахуванням встановлених фактів, суд робить висновок, що позовні вимоги позивача належать до задоволення шляхом скасування податкового повідомлення-рішення.

Згідно з ч.1 ст.94 КАС України що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного керуючись Конституцією України, ст. ст. 11, 27, 69-71, 86, 94, 159-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити .

2. 1.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Комінтернівської ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області № 0000341400 від 05.10.2016 року.

3. Стягнути з Комінтернівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Основа» (код ЄДРПОУ 32993239) судовий збір у розмірі 96186 (дев'яносто шість тисяч сто вісімдесят шість), 00 грн.

Порядок і строки оскарження постанови визначаються ст.ст. 185, 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-другої, четвертої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя О.Я. Бойко