Постанова № 65007037, 27.02.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/4492/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 року №№ 0003761403, 0003771403, 0003781403, 0003791403, 0003731408.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в ході планової виїзної перевірки, оформленої актом від 28.05.2016 р. № 000044/15-32-14-03/3379883, встановлено низку порушень ТОВ «Український універсальний термінал» вимог податкового законодавства, на підставі якого податковим органом винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач не погоджується із викладеними в акті перевірки порушеннями та, зважаючи на безпідставність вказаних висновків, вважає прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення неправомірними та підлягаючими скасуванню.

Представник позивача до суду не з'явився, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; згідно наданого до суду клопотання, розгляд справи просив здійснювати без його участі в порядку письмового провадження.

До суду з'явився представник відповідача, який позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити з підстав, викладених у письмових запереченнях проти адміністративного позову, та зважаючи на правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень і правильність висновків планової виїзної документальної перевірки.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1, п.77.4 ст.77, п.82.1 ст.82 ПК України та відповідно до плану-графіку проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання співробітниками ГУ ДФС в Одеській області проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ «Український універсальний термінал» (далі - ТОВ «УУТ») з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1.01.2013 р. по 31.12.2015 р., валютного та іншого законодавства, за результатами якої складений акт від 28.05.2016 р. № 000044/15-32-14-03/3379883.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «УУТ»:

п.135.1, пп.135.4.1 п.135.4 ст.135, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.140.4.2 п.140.1 ст.140, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.150.1 ст.150 ПК України, в результаті якого встановлено заниження податку на прибуток всього в сумі 3396595 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 1269469 грн.;

п.44.1 ст.44, п.185.1 «б» п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.201.4, п.201.6 ст.201 ПК України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 1 894 335 грн.;

п.160.2 ст.160 та пп.141.1.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України, що призвело до заниження підприємством податкового зобов'язання з податку на доходи нерезидента за 2013-2015 рр. у розмірі 1 178 137 грн.;

п.103.9 ст.103 ПК України в редакції станом на 1.01.2015 р. підприємством не надано Розрахунок (звіт) податкових зобов'язань нерезидента, якими отримано доходи із джерелом їх походження з України, за завітній період: 2013 р., 2014 р.;

ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», п.1 постанови НБУ № 163 від 14.05.2013 р. «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках в Україні» в частині несвоєчасного надходження виручки за договором від 7.11.2011 р. № 291/11, укладеним із Wilhelmsen Ships Service, Грузія, в сумі 44 дол. США.

На підставі вищевказаного акту перевірки ГУ ДФС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 14.06.2016 р. № 0003761403, яким збільшена сума грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 1 047 803 грн. та нараховано 58 825 грн. штрафних (фінансових санкцій); № 0003771403, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 1 269 469 грн.; № 0003781403, яким збільшена сума грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 1 523 084 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 761 542 грн.; № 0003791403, яким зменшено від'ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, в розмірі 89872 грн.; № 0003711408, яким збільшено податок на прибуток іноземних юридичних осіб у сумі 1178137 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 882179 грн.; № 0003731408, яким нараховано штрафну санкцію в сумі 1360 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «УУТ» оскаржило останні в адміністративному порядку, в результаті чого рішенням ДФС України від 23.08.2016 р. № 18820/6/99-99-11-01-01-25 податкове повідомлення-рішення № 0003711408 скасовано, а інші податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення необґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.

З огляду на акт від 28.05.2016 р. № 000044/15-32-14-03/3379883, перевіркою повноти визначення доходу, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування / доходу від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за період з 1.01.2013 р. по 31.12.2015 р. встановлено його заниження всього на 7081582 грн.

Так, до адміністративних витрат ТОВ «УУТ» віднесені витрати (заробітна плата), які пов'язані з наданням транспортно-експедиційних послуг та витрати, пов'язані з транспортно-експедиційним обробленням вантажів «Замовників», тому ці витрати (заробітна плата), на думку перевіряючих, мали відноситись до складу собівартості реалізованих роботі та послуг і повинні бути «перевиставлені» замовнику послуг. У зв'язку із цим перевіряючі дійшли висновку про те, що ТОВ «УУТ» безоплатно надавало транспортно-експедиційні послуги клієнтам. При виконанні своїх зобов'язань ТОВ «УУТ» в 2015 р. залучало третіх осіб, тому витрати понесені позивачем повинні бути перевиставлені замовнику, тобто в обліку експедитора відображають виключно витрати, які понесені ним у межах організації перевезення. В 2015 р. віднесено до вказаних витрат 1650945 грн., - які пов'язані з отриманням доходу від реалізації власних послуг, - чим занижено доходи - безоплатно надані транспортно-експедиційні послуги.

В акті перевірки зазначено, що ці витрати пов'язані з отриманням доходу від реалізації власних послуг. Одночасно з визнанням доходу експедитор відображає собівартість експедиційних послуг за дебетом субрахунку 903 «Собівартість реалізованих робіт і послуг». Тобто дані витрати повинні бути відображені по рахунку 903, а не порахунку 92 «Адміністративні витрати». Крім того, зазначені витрати не було перевиставлено «Замовнику» (власнику вантажу) та, відповідно, не відшкодовані (такі послуги надані безоплатно).

При цьому в акті перевірки не відображено за якими критеріями визначено, що до складу адміністративних витрат відносились витрати, безпосередньо пов'язані з витратами товарно-експедиційного оброблення вантажів замовника. Також вказано, що витрати на заробітну плату адміністративного персоналу повинні бути перевиставлені замовнику експедиційних послуг та відшкодовані. Оскільки заробітна плата адміністративного персоналу не відноситься згідно з пп.138.10.2 п.138.1, пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 ПК України до собівартості реалізованих послуг, тому сума заробітної плати відноситься до складу витрат пов'язаних з отриманням доходу від реалізації власних послуг, але відображається за дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати».

Згідно з Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» № 291 від 10.11.1999 р. на рахунку 92 «Адміністративні витрати» відображаються загальногосподарські витрати, пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. За дебетом рахунку 92 відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати». До загальногосподарських витрат, зокрема, належать витрати на утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

Співробітники, призначені на адміністративні посади, відображені в оборотно-сальдових відомостях по рахунку 92 «Адміністративні витрати» за 2013-2015 рр. Згідно з наказами, вказані співробітники були прийняті на адміністративні посади ТОВ «УУТ» та у відповідності з карткою по рах.92 за 2013-2015 рр. отримали заробітну плату на загальну суму 7081582,14 грн., у т.ч. в 2013 р. - 3162899,81 грн., 2014 р. - 2267736,41 грн., 2015 р. - - 1650945,92 грн.

Згідно з пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на службові відрядження та управління підприємством, у т.ч. витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством (у т.ч. витрати на оплату праці адміністративного апарату) та іншого загальногосподарського персоналу.

Відповідно до пп.138.8.2 п.138.8 ст.138 ПК України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме прямих витрат на оплату праці до складу яких включається заробітна плата та інші виплати робітниками, зайнятим у виробництві товарів (виконанні робіт, наданні послуг), які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єктів витрат.

Вищеозначена норма кореспондується з п.13 П(С)БО 16 «Витрати», а саме до складу прямих витрат на оплату праці включається заробітна плата та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві продукції, виконанні робіт або наданні послуг, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат.

Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, включаються до складу інших витрат, які згідно з п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Надані до суду копії обороно-сальдових відомостей та карток по рах.92 «Адміністративні витрати», накази (протоколи), бухгалтерської довідки свідчать про понесення ТОВ «УУТ» витрат на заробітну плату та сплату податків адміністративного персоналу, що є витратами платника податку. У зв'язку із цим висновок про надання ТОВ «УУТ» безоплатних транспортно-експедиційних послуг власникам вантажів, заниження суми доходів підприємства в 2013-2015 рр. є необґрунтованим.

Крім того, перевіркою повноти визначення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за період з 1.01.2013 р. по 31.12.2014 р. встановлено їх завищення всього на 8015946 грн., у т.ч. 2013 р. - 1173 грн., 2014 р. - 8014773 грн.

Зазначений висновок ґрунтується на тому, що ТОВ «УУТ» до складу витрат відносило від'ємне значення курсових різниць в сумі 5015257 грн. у зв'язку з отриманням позики у нерезидента Sovfracht UUT SA 3, rue du Mont-Blanc, Geneva, Switzerland, згідно договору позики № 1 від 12.09.2011 р. з метою поповнення обігових коштів. Вказана операція обліковується по рахунку бухгалтерського обліку 506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті». Курсові різниці обліковуються по рах.945 «Витрат від операційної курсової різниці» та 974 «Витрат від неопераційних курсових різниць». По бухгалтерському обліку у підприємства збитки, у зв'язку із чим перевіряючі дійшли висновку про те, що дані господарські операції не пов'язані з використанням їх у господарській діяльності підприємства. При виконанні своїх зобов'язань перед замовниками ТОВ «УУТ» залучало третіх осіб - виконавців, а тому понесені витрати із отриманням експедиторських послуг від виконавців повинні бути перевиставлені замовникам. Враховуючи специфіку діяльності ТОВ «УУТ» та відображення її в бухгалтерському обліку, витрати понесені із отриманням кредиту та нарахуванням курсових різниць мають транзитний характер, а відповідно такі валютні ризики мають бути перевиставлені замовникам та відповідно відшкодовані.

Також згідно з рах. 3711 «Розрахунки за виданими авансами (в національній валюті)» обліковується дебіторська заборгованість по підприємству-виконавцю ТОВ «Саншайн термінал» на суму 3780000 грн., яка виникла у 2014 р. (9.09.2014 р. - в сумі 1600000 грн., 10.09.2014 р. - 680000 грн. 27.11.2014 р. - 50000 грн.) та з дати виникнення по 31.12.2015 р. фінансово-господарських операцій не відбувалося.

В акті перевірки зазначено, що оскільки зазначені операції не направлені на отримання прибутку та витрати в сумі 5015257 грн. не пов'язані із формуванням доходу ТОВ «УУТ», останнім порушено п.138.1, пп.138.12.21 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.154.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України та завищено витрати по р.06 Декларацій «Інші витрати (сума р. 06.1-06.6) та р. 06.3 «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» Декларації всього в сумі 5015257 грн. Відтак встановлено завищення показника р.06.5 Декларації «Від'ємне значення об'єкта оподаткування на прибуток підприємства за попередній звітний (податковий) рік»; за 2014 р. вказаний показник складає 0 грн.

З огляду на матеріали справи, 12.09.2011 року між «Sovfracht UUT SA» (Позикодавець) та ТОВ «УУТ» (Позичальник) укладений договір позики №1, предметом якого є надання Позикодавцем позики Позичальнику в розмірі 1000000 дол. США на період з року по 30.09.2031 року з відсотковою ставкою 3,3% річних.

Згідно з пп.14.1.213 п.14.1 ст.14 ПК України резиденти - це юридичні особи та суб'єкти підприємницької діяльності України, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та проводять свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території.

До нерезидентів, згідно з пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 ПК України від відносяться іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України.

Резиденти України можуть одержувати позики в іноземній валюті від нерезидентів, згідно з визначеним поняттям позики в пп.14.1.267 п.14.1 ст.14 ПК України, - грошові кошти, що надаються резидентами, які є фінансовими установами, або нерезидентами, крім нерезидентів, які мають офшорний статус, позичальнику на визначений строк із зобов'язанням їх повернення та сплатою процентів за користування сумою позики.

Згідно з пп.136.1.20 п.136.1 ст.136 ПК України для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи основної суми отриманих кредитів, позик та інших доходів, що визначені нормами цього розділу, які не враховуються для визначення об'єкта оподаткування та пп.153.4.1 п. 153.4 ст.153 ПК України з урахуванням особливостей, установлених цим розділом, не включаються в дохід і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку основної суми фінансових кредитів, у тому числі субординованого боргу, позик від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, позик, наданих платником податку іншим особам - дебіторам, отриманням частини консолідованого іпотечного боргу власниками іпотечних сертифікатів участі, заміною однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу.

З урахуванням викладеного, отримана резидентом - ТОВ «УУТ» від нерезидента «Sovfracht UUT SA» позика не включається до складу доходів платника податку ТОВ «УУТ».

Також у відповідності з пп.153.4.2 п.153.4 ст.153 Податкового кодексу України не включаються до витрат кошти або майно, надані платником податку у зв'язку з поверненням платником податку основної суми кредиту, у тому числі субординованого боргу, позики, частини консолідованого іпотечного боргу при погашенні іпотечного сертифіката участі, але не більше суми, сплаченої за придбання такого сертифіката іншим особам - кредиторам, процентної позики, а також з наданням основної суми кредиту, позики іншим особам - дебіторам, викупу (заміни) однієї частки консолідованого іпотечного боргу на іншу відповідно до закону. У зв'язку із цим отримана резидентом ТОВ «УУТ» від нерезидента «Sovfracht UUT SA» сума позики не включається до складу витрат позичальника ТОВ «УУТ».

Пунктом 141.1 статті 141 Податкового кодексу України встановлено, що до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу витрат відносяться фінансові витрати, до яких належать витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, встановлених цим Кодексом, пов'язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідав до положень (стандартів) бухгалтерського обліку).

Отже відсотки за користування позикою отриманою за договором позики №1 від 12.09.2011 року визнаються витратами позичальника ТОВ «УУТ».

За договором позики № 1 від 12.09.2011 року передбачене нарахування процентів. Розрахунки за нарахованими процентами відображаються за кредитом субрахунка 684 «Розрахунки за нарахованими процентами», де ведеться облік витрат, пов'язаних з витратами із залучення позикового капіталу.

Згідно картки р. 6842 за період 01.01.2013 - 31.12.2015 рр. на субрахунку 684 "Розрахунки за нарахованими відсотками" ведеться облік нарахованих відсотків за: використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; іншими операціями. В картці рахунку 6842 за 2015 рік відображено нарахування процентів за користування позикою за договором №1 від 12.09.2011 року в сумі 308518,14 грн. та у відповідності з п.141.1 ст.141, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України сума процентів за користування позикою в сумі 308518,14 грн. є витратами підприємства ТОВ «УУТ».

За П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів», затвердженого наказом МФУ № 193 від 10.08.2000 р., визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу. Курсові різниці від перерахунку грошових коштів в іноземній валюті та інших монетарних статей про операційну діяльність відображаються у складі інших операційних доходів (витрат). Курсові різниці від перерахунку монетарних статей про інвестиційну і фінансову діяльність відображаються у складі інших доходів (витрат), за винятком курсових різниць, які відображаються згідно з пунктом 9 Положення (стандарту) 21.

Курсові різниці від перерахунку монетарних статей від операційної діяльності відображаються у складі інших операційних доходів (витрат) відповідно на субрахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» та на субрахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць». Згідно з Інструкцією «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій» № 291 від 30.11.1999 р. на субрахунку 945 «Витрати від операційної курсової різниці» ведеться облік втрат за активами й зобов'язаннями операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти та на субрахунку 974 "Втрати від неопераційних курсових різниць" відображаються витрати за активами й зобов'язаннями неопераційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти. Позаяк заборгованість за нарахованими процентами також відноситься до монетарних статей, то на дату проведення розрахунків та на дату балансу необхідно здійснювати перерахунок курсових різниць.

Таким чином, операція з отримання позики у нерезидента «Sovfracht UUT SA» не є доходом ТОВ «УУТ» та не може бути направлена на отримання прибутку, але до складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за позикою, у тому числі курсові різниці.

Підпунктом 153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України встановлено, що визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно оборотно-сальдових відомостей по рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» та по рахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» на загальну суму 5015257 грн., у тому числі у 2013 р. - 1172 грн. (по рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» в сумі 1172 грн.) та у 2014 р. - 5014084 грн. (по рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці» в сумі 1441178,14 грн., по рахунку 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць» в сумі 3572905,86 грн.). Тобто підприємством обґрунтовано відображено в складі витрат в декларації з податку на прибуток втрати від курсової різниці у 2013 р. в сумі 1172 грн., у 2014 р. в сумі 5014084 грн.

Відповідно до пп.138.10.4 п.138.10 ст.138 ПК України інші операційні витрати включають витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці, визначені згідно зі статтею 153 цього Кодексу.

У 2013 році в уточнюючій декларації з податку на прибуток ТОВ «УУТ» в рядку 06.4ІВ відображено витрати в сумі 99158 грн. та у додатку «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні ати» розшифровані зазначені витрати, у тому числі в графі «від'ємне значення курсових різниць» відображена сума 1173 грн.

В 2014 році в уточнюючій декларації з податку на прибуток ТОВ «УУТ» в рядку 06.4ІВ відображено витрати в сумі 5083462 грн. та у додатку «Інші витрати звичайної діяльності та інші операційні витрати» розшифровані зазначені витрати, у тому числі в графі «від'ємне значення курсових різниць» відображена сума 5014084 грн.

Таким чином, ТОВ «УУТ» обґрунтовано включено до складу витрат в декларації з податку на прибуток втрати курсових різниць за 2013-2014 роки в сумі 5015257 грн., у тому числі у 2013 р - 1172 грн. та у 2014 р. - 5014084 грн., а відповідні висновки за актом перевірки щодо порушення позивачем п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139. ст.139, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153 ПК України є необґрунтованими.

ТОВ «УУТ» надано уточнюючу декларацію з податку прибуток за 2013 рік, в якій скориговано доходи та витрати, а саме зменшено доходи на суму 2397784 грн. (14970156 грн. - 12572372 грн.) та збільшено витрати на суму 734173 грн. (14838888 грн. - 15573061 грн.), внаслідок чого сума об'єкта оподаткування склала від'ємне значення в сумі 3000689 грн.

Згідно з п.50.1 ПК України якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у т.ч. за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містять раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюю розрахунку.

Статтею 150 ПК України визначений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткував результатах наступних податкових періодів, а саме якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазнач від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Отже від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2013 р. в сумі 3000689 грн., з урахуванням вищевикладеного, переноситься до складу витрат першого календарного кварталу наступного податкового року, тобто в р.06.5 Декларації з податку на прибуток за 2014 р. відображено від'ємне значення об'єкту оподаткування попереднього звітного періоду в сумі 3000689 грн., у зв'язку із чим суд не погоджується із висновками податкового органу щодо завищення вказаного від'ємного значення та порушення ТОВ «УУТ» вимог п.150.1 ст.150 ПК України внаслідок заниження суми витрат у зв'язку з отриманнями позики у нерезидента, порушення п.150.1 ст.150, п.138.1, пп.138.12.1 п.138.12 ст.138, п.139.1 ст.139, пп.153.1.3 п.153.1 ст.153, п.141.1 ст.141, пп.138.10.5 п.138.10 ст.138 ПК України внаслідок заниження фінансового результату за 2015 р. в сумі 8033525 грн.

В п.3.1.4 акту перевірки зазначено про порушення ТОВ «УУТ» пп.140.4.2 п.140.2 ст.140 ПК України внаслідок завищення суми різниць за 2015 р. в р.03 Декларації в сумі 4132428 грн. у зв'язку з віджимним значенням курсових різниць, нарахування відсотків за позикою, заниженням доходів на суму безоплатно отриманих послуг за 2015 р.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Тобто прибуток до оподаткування за 2015 року повинен зменшуватися на збитки, відображені в податковій декларації за 2014 рік.

Підпунктом 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України визначено, що прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років). Тобто прибуток до оподаткування за 2015 року повинен зменшуватися на збитки, відображені в податковій декларації за 2014 рік.

Згідно з пп.140.4.2 п.140.4 ст.40 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується на суму від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років. Положення зазначеного пункту застосовуються з урахуванням пункту 3 підрозділу 4 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу.

Таким чином, всі підприємства, у тому числі ті, у яких дохід до 20 млн. грн., зменшують фінансовий результат до оподаткування на суму збитків, відображених у податковій декларації з податку на прибуток за 2014 рік.

Оскільки підприємством ТОВ «УУТ» за 2014 рік в декларації з податку на прибуток відображений об'єкт оподаткування, який складає від'ємне значення в сумі 4132428 грн., то згідно з вищезазначеним підприємство мало право відобразити цю суму коригування фінансового результату до оподаткування в Декларації з податку на прибуток за 2015 рік. Отже суд не погоджується із висновком щодо завищення сум: від'ємне значення курсових різниць, рахування відсотків за позикою та заниження доходів на суму безоплатно отриманих послуг за 2015 рік, та порушення пп.140.4.2 п.140.4 ст.140 ПК України внаслідок завищення р.03 декларації з податку на прибуток за 2015 р. на суму 4132428 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку про необґрунтованість висновків щодо заниження ТОВ «УУТ» податку на прибуток на загальну суму 3396595 грн. та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування в сумі 1269469 грн.

Крім того, перевіркою встановлено, що ТОВ «УУТ» не відносило суми отриманого демереджу до бази оподаткування податком на додану вартість за період з 1.01.2013 р. по 31.12.2015 р., чим порушено п.185.1 «б» ст.185, п.188.1 ст.188 ПК України, отримавши суми демереджу в розмірі 2796076 грн., які не були включені до бази оподаткування ПДВ.

Згідно з правовою позицією відповідача, демередж за своєю економічною сутністю є платою за наднормативний простій, обумовлений у договорі, яка передається платнику податку безпосередньо покупцем у зв'язку з компенсацією вартості послуг, у зв'язку із чим така сума компенсації включається до бази оподаткування ПДВ.

За правовою позицією позивача, висловленою у додаткових поясненнях (т.Х, а.с. 5-6), демередж - це штраф за контрстралійний час суден, тобто санкцію за наднормативний простій.

Вирішуючи спір та оцінюючи правові позиції сторін, суд виходить з наступного.

Співвідношення фактично витраченого часу з обумовленою сталією дає можливість визначити результат обробки судна - у строк, достроково або з простоєм - понад сталійний час. В останньому випадку прийнято говорити, що судно перейшло на так звану контрсталію.

Демередж - це сума, яку відправник повинен сплатити перевізнику за затримку судна понад сталійний час. Демередж може бути нижче суми фактичних витрат судновласника і не завжди сплачується відправником.

Згідно з п. 4.13 Загальних правил перевезення вантажів морем від 02.01.1990 р. за простій судна відправник або одержувач сплачують перевізнику штраф: при каботажних перевезеннях - у розмірі, встановленому тарифом, а за умов міжнародних перевезень - у розмірі, встановленому договором. При цьому штраф сплачується за час, коли судно фактично було на простої незалежно від загальних результатів його обробки в порту і розрахунку сталії між перевізником і портом, і розмір його не може бути меншим планової собівартості утримання судна з урахуванням встановленого прибутку.

Отже, демередж не є відшкодуванням збитків, так як його стягнення не поставлено в залежність від того, дійсно перевізник поніс збитки або ні, і який їх розмір. Сплата демереджа є штрафною санкцією, яка застосовується до відправника або одержувача вантажу за простій судна протягом контрсталійного часу. Стягнення демереджу виключає можливість перевізника відшкодувати збитки, спричинені простоєм судна, тому демередж є виключною неустойкою.

Судом встановлено, що у перевіреному періоді ТОВ «УУТ» було укладено низку договорів, транспортного експедирування. По всіх договорах порядок розрахунків визначений наступним чином: клієнт здійснює оплату лінійних витрат, у разі якщо такі платежі не включені в комплексу ставку, в склад лінійних витрат входить плата за користування контейнером, у т.ч. демередж, експедитор - ТОВ «УУТ» виставляє рахунки клієнту за лінійні витрати у відповідності до сум та рахунків Ліній та Портів. Тобто у разі виникнення у експедитора ТОВ УУТ» витрат, пов'язаних з простоєм, а саме демереджем, ці витрати ТОВ «УУТ» перевиставляє клієнту у вигляді рахунків.

Як до перевірки, так і до суду позивачем надані копії актів, протоколів-погоджень, згідно з якими ТОВ «УУТ» повідомляло клієнтам про понесені додаткові витрати - демередж та замовники погоджувалися на покриття цих витрат за період 2013-2015 рр. всього в сумі 2757084,49 грн. Натомість в акті перевірки вказана сума 2796075,98 грн., що на 38991,49 грн. менше фактично виставленої суми, оскільки перевіряючими помилково двічі було складено протоколи погодження.

Відповідно до статті 149 Кодексу торговельного мореплавства України (далі - КТМУ) угодою сторін може бути встановлений додатковий після закінчення терміну навантаження (розвантаження) час очікування судном закінчення вантажних робіт (контрсталійний час) і розмір плати перевізнику за простій судна протягом контрсталійного часу (демередж), а також винагорода за закінчення навантаження (розвантаження) до закінчення сталійного часу (диспач).

Штраф за контрсталійний час суден стягується в безспірному (безакцептному) порядку після подання відправнику або одержувачу вантажу розрахунку сталійного часу і суми штрафу (стаття 183 КТМУ).

Статтею 193 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГКУ, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у ГКУ визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 ГКУ).

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПКУ об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 ПКУ, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів, і збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань.

Таким чином, кошти, які сплачує судновласнику фрахтівник як суму штрафу за простій судна під вантажними операціями понад час (демередж), не включаються до бази оподаткування ПДВ.

Аналогічна правова позиція викладена в листі Державної фіскальної служби України від 12.01.2016 р. N 355/6/99-99-19-03-02-15, однак співробітники ДФС в Одеській області всупереч офіційної позиції центрального фіскального органу дійшли хибного висновку про необхідність включення демереджу до бази оподаткування ПДВ, чим порушили принцип юридичної визначеності. При цьому суд зазначає, що такий висновок цілком узгоджується із висновком про невключення до бази оподаткування ПДВ демереджу, який сплачений клієнтом експедитору за відповідним договором.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.

Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

Відтак, відійшовши від офіційної позиції ДФС України щодо неоподаткування демереджу податком на додану вартість, суб'єктом владних повноважень порушено низку принципів, на яких ґрунтується податкове законодавства, що призвело до прийняття необґрунтованого акту індивідуальної дії.

Крім того, перевіркою встановлені виплати нерезидентом доходів із джерелом походження з України в сумі 621247,19 дол. США або 8144264,40 грн., у т.ч. Asgard Tasimacilik Ve TIC LTD STI, Туреччина - 2600 дол. США; M.K. Maritime SA, Швейцарія - 385973,19 дол. США; Sinochain Logistics Co. LTD, Китай - 168330 дол. США; Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD, Китай - 16550 дол. США; Lazika Lines LLC, Грузія - 47794 дол. США.

На думку перевіряючих, позивачем в порушення п.160.2 ст.160, п.103.2 ст.103 ПК України (період 2013-2014 рр.), пп.141.4.2 п.141.4 ст.141 ПК України (2015 р.) ТОВ «УУТ» на час здійснення виплат нерезиденту доходів з джерелом походження з України не утримано та не сплачено податок на доходи нерезидента за ставкою 15%, в результаті чого занижено суму податку за 2013-2015 рр. у розмірі 1178737 грн.

Оскільки наведені підприємства є нерезидентами України, тому до операцій з отриманням доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України застосовуються вимоги статті 103 «Порядок застосування міжнародного договору України про уникнення подвійного оподаткування стосовно повного або часткового звільнення від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України».

Відповідно до ст.103 ПК України застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

Особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу для цілей застосування пониженої ставки податку згідно з правилами міжнародного договору України до дивідендів, процентів, роялті, винагород тощо нерезидента, отриманих із джерел в Україні, вважається особа, що має право на отримання таких доходів.

При цьому бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу не може бути юридична або фізична особа, навіть якщо така особа має право на отримання доходу, але є агентом, номінальним утримувачем (номінальним власником) або є тільки посередником щодо такого доходу.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України.

Довідка видається компетентним (уповноваженим) органом відповідної країни, визначеним міжнародним договором України, за формою, затвердженою згідно із законодавством відповідної країни, і повинна бути належним чином легалізована, перекладена відповідно до законодавства України.

В силу п. 103.10 ст. 103 Податкового кодексу України у разі неподання нерезидентом довідки відповідно до пункту 103.4 цієї статті доходи нерезидента із джерелом їх походження з України підлягають оподаткуванню відповідно до законодавства України з питань оподаткування.

Системний аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що платник податку має право застосувати нульову ставку до податку при виплаті доходів нерезиденту, якщо це передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності, і якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

При цьому "фактичний отримувач доходу" не має тлумачитися в вузькому, технічному сенсі, його значення слід визначати виходячи з мети, завдань міжнародних договорів про уникнення подвійного оподаткування, таких як "уникнення від сплати податків" і з урахуванням таких основних принципів як то "запобігання зловживання положеннями договору".

Для визнання особи в якості фактичного отримувача доходу, така особа повинна володіти не тільки правом на отримання доходу, але і як слідує з міжнародної практики застосування угод про уникнення подвійного оподаткування, повинна бути особою, яка визначає подальшу економічну дол. доходу.

З огляду на матеріали справи, довідка-підтвердження статусу податкового резиденту в Китаї компанії Sinochain Logistics Co. LTD від 24.01.2014 року, видана Державною податковою адміністрацією Китайської Народної Республіки, підтверджує що вищезазначений платник податків є податковим резидентом Китаю у 2013 році.

Також, видана Державною податковою адміністрацією Китайської Народної Республіки довідка-підтвердження статусу податкового резиденту в Китаї компанії Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD від 10.03.2015 року підтверджує, що вищезазначений платник податків є податковим резидентом Китаю у 2014 році.

Між Урядом України і Урядом Китайської Народної Республіки укладена Угода про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і майно, підписана від 04.12.1995 р. (набрала чинності 18.10.1996 p.). Статтею 7 Угоди визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Тобто, отриманий дохід нерезидентами Sinochain Logistics Co. LTD, Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD у 2014 році від ТОВ "УУТ", згідно з вищезазначеним підлягає оподаткуванню на території Китаю, оскільки нерезидентами Sinochain Logistics Co. LTD, Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD надані довідки про підтвердження, що Sinochain Logistics Co. LTD та Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD є резидентами Китаю.

Таким чином, у 2013-2014 роках дохід з джерелом походження з України отриманий нерезидентом Sinochain Logistics Co. LTD, Китай, в сумі 225187,4 дол. СІЛА або 1865245,04 грн. від резидента ТОВ "УУТ"; нерезидентом Sinochain Logistics Co. LTD, Китай, - в сумі 23076 дол. США або 289831,62 грн. - звільнений від оподаткування на території України згідно з п.103.2, п.103.4, п.103.5, п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно свідоцтв від 07.10.2013 р. та від 18.02.2014 р., виданих Кантональною податковою адміністрацією Фінансового департаменту Женеви (Кантон), компанія M.K. Maritime SA є резидентом Швейцарії та підлягає необмеженій податковій відповідальності у Швейцарії.

В свою чергу, між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал, яка підписана 30.10.2000 р. (набрала чинності 26.02.2002 p.). Статтею 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Тобто, отриманий дохід нерезидентом M.K. Maritime SA у 2013-2014 роках від ТОВ "УУТ", згідно з вищезазначеним підлягає оподаткуванню на території Швейцарії, оскільки нерезидентом M.K. Maritime SA надана довідка про підтвердження, що компанія є резидентом Швейцарії.

Таким чином, у 2013-2015 роках дохід з джерелом походження з України отриманий нерезидентом M.K. Maritime SA, Швейцарія, в сумі 383429,39 дол. США (21950,50 + 216732,47 + 144746,42) або 6977670,09 грн. (175450,32 + 2887899,13 + 3914320,64) від резидента ТОВ "УУТ" звільнений від оподаткування на території України, у відповідності до п.103.2, п.103.4, п.103.5, п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно довідки Служби доходів Департаменту обслуговування Грузії від 16.05.2013 року, Lazika Lines LLC є податковим резидентом Грузії для податкових цілей.

При цьому між Урядом України і Урядом Грузії укладена Конвенція про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і на майно, підписана від 14.02.1997 р. (набрала чинності 1.04.1999 p.). Статтею 7 Конвенції визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційної діяльності у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво. Тобто, отриманий дохід нерезидентом Lazika Lines LLC у 2013-2014 роках від ТОВ "УУТ" згідно з вищевикладеним підлягає оподаткуванню на території Грузії, у зв'язку із чим в 2013-2014 рр. дохід з джерелом походження з України отриманий нерезидентом Lazika Lines LLC в сумі 47794,00 дол. СІЛА (14575,00 + 33219,00) або 449190,11 грн. (116498,10 + 332692,01) від резидента ТОВ "УУТ" звільнений від оподаткування на території України, в силу п.103.2, п.103.4, п.103.5, п.103.8 ст.103 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно довідки Податкового управління м. Стамбул від 30.01.2014 р., компанія Asgard Tasimacilik Ve TIC LTD STI є резидентом Турції та є платником податків в Турції.

В свою чергу, між Урядом України і Урядом Турецької Республіки укладена Угода про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доход і майно, підписана від 27.11.1996 р. (набрала чинності 29.04.1998 p.). Статтею 7 Угоди визначено, що прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює комерційну діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Таким чином, у 2013 році дохід з джерелом походження з України отриманий нерезидентом Asgard Tasimacilik Ve TIC LTD STI, Турція, в сумі 2600 дол. США або 20781,80 грн. від резидента ТОВ "УУТ" звільнений від оподаткування на території України.

Відповідно до п.160.2 ст.160 Податкового кодексу України (2013-2014 рр.) встановлено на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), крім доходів, зазначених у пунктах 160.3 - 160.7 цієї статті, зобов'язані утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 160.1 цієї статті, за ставкою в розмірі 15 відсотків їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Згідно з п.п.141.4.2 п.141.4 ст.141 Податкового кодексу України (2015 р.) резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснюють на користь нерезидента або уповноваженої ним особи (крім постійного представництва нерезидента на території України) будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України, отриманого таким нерезидентом від провадження господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, що ведуться в національній валюті), утримують податок з таких доходів, зазначених у підпункті 141.4.1 цього пункту, за ставкою в розмірі 15 відсотків (крім доходів, зазначених у підпунктах 141.4.3 - 141.4.6 цього пункту) їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено положеннями міжнародних договорів України з країнами резиденції осіб, на користь яких здійснюються виплати, що набрали чинності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Пунктом 3.2 статті 3 ПК України встановлено, що якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що отримані нерезидентами Asgard Tasimacilik Ve TIC LTD STI, Туреччина, M.K. Maritime SA, Швейцарія, Sinochain Logistics Co. LTD, Китай, Sunshine Logistics (H.K.) Co. LTD, Китай, Lazika Lines LLC, Грузія від ТОВ «УУТ» доходи повинні оподатковуватися у відповідних країнах, в яких зазначені компанії зареєстровані як платники податків та з якими Україна уклала угоди щодо уникнення подвійного оподаткування та неправомірність відповідних висновків за актом перевірки.

Таким чином, позивач не має відповідного обов'язку подавати звіт про виплачені доходи нерезидентам, оскільки звільнений від оподаткування доходів нерезидентів із джерелом їх походження з України на підставі міжнародних договорів, у зв'язку із чим податкове повідомлення-рішення від 14.06.2016 р. № 0003731408 є неправомірним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 7 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень діяв без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та без дотримання принципу верховенства права.

З урахуванням викладеного, за результатами з'ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.

Керуючись ст.ст. 128, 158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Український універсальний термінал» задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 14.06.2016 року №№ 0003761403, 0003771403, 0003781403, 0003791403, 0003731408.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя І.В. Завальнюк