Постанова № 65006679, 16.02.2017, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2017 року м.Київ 810/360/17

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання незаконним та скасування наказу, визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії.

Суть спору: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у якому позивачі просять суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 №11 від 09.09.2015 в частині визнання нікчемними транзакцій та правочинів (договорів) згідно переліку, який додається до наказу, а також в частині зупинення перерахувань/виплат по трансакціям і правочинам (договорами) згідно переліку, що доданий до Наказу, які стосуються перерахування коштів згідно договорів позики, які укладені 02.02.205 між ТОВ "ФК "Сіагал" та позивачами;

- визнати протиправною бездіяльність Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо невключення інформації про позивачів як вкладників ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;

- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивачів, які є вкладниками ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" на підставі договорів банківського вкладу, для наступного включення Фондом до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, інформацію щодо наступних фізичних осіб-вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" на підставі договорів банківського вкладу: ОСОБА_4 (договір банківського вкладу №76600 від 04.02.2015), ОСОБА_5 (договір банківського вкладу №76599 від 04.02.2015), ОСОБА_3 (договір банківського вкладу №76607), ОСОБА_11 (договір банківського вкладу №76606 від 04.02.2015), ОСОБА_2 (договір банківського вкладу №76604 від 04.02.2015), ОСОБА_6 (договір банківського вкладу №76603 від 04.02.2015) та ОСОБА_7 (договір банківського вкладу №76605 від 04.02.2015).

Позивачі, обґрунтовуючи позовні вимоги, зазначили про те, що на підставі укладених між ними та Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" договорів банківського вкладу, на поточні рахунки кожного із позивачів були перераховано грошові кошти у розмірі 200 000,00 грн. із визначенням дати повернення вкладів - 04.03.2015.

Проте, у зв'язку з віднесенням Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" до категорії неплатоспроможних та запровадження з 19.02.2015 тимчасової адміністрації кошти за вкладами повернуті не були.

Позивачі повідомили, що після запровадження з 19.06.2015 процедури ліквідації ПАТ "Комерційний банк "Стандарт" вони звертались до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, а також до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 із заявами про визнання їх кредиторами та виплату їм гарантованих сум за вкладами, проте Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 було відмовлено у вчиненні таких дій з посиланням на нікчемність трансакцій щодо перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК "Сіагал" по депозитні рахунки позивачів за договорами про надання позики.

Нікчемність правочину була мотивована тим, що, здійснюючи перекази (транзакції), ПАТ "КБ "Стандарт" було надано ТОВ "ФК "Сіагал" перевагу перед іншими кредиторами, а також тим, що на підставі наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 №11 від 09.09.2015 було визнано нікчемними транзакції з переказу грошових коштів на депозитні рахунки позивачів.

Проте, позивачі не погоджуються з правомірністю прийняття вказаного наказу в частині визнання нікчемними транзакцій та правочинів (договорів), які стосуються перерахування коштів згідно договорів про надання позики, що були укладені між ТОВ "ФК "Сіагал" та позивачами, оскільки, на думку позивачів, в силу положень Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нікчемними можуть бути визнані лише правочини (договори), укладені з банком.

Позивачі зауважили, що ПАТ "КБ "Стандарт" не є стороною за договорами про надання позики, а тому Уповноважена особа перевищила повноваження, надані їй статтею 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", що, на думку позивачів, свідчить про безпідставність прийняття оспорюваного наказу та неправомірне невключення позивачів до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, позивачі посилаються на те, що трансакція з переказу коштів з одного рахунку на інший взагалі не є правочином, а тому її неможна визнати нікчемною.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що 02.02.2015 банком було здійснено перерахування коштів з відкритого у банку поточного рахунку ТОВ "ФК "Сіагал" на поточні рахунки позивачів з призначенням платежу "Перерахування коштів згідно договору позики, без ПДВ".

Відповідач зауважив, що переказ коштів між рахунками був проведений без надання банку правовстановлюючих документів, які підтверджують правомочність переказу та права осіб на дані кошти.

Крім того, відповідач зазначив про те, що за наслідками перевірки правомірності проведення вказаних транзакцій, він звернувся до Головного управління МВС у м. Києві з відповідною заявою, з метою підтвердження або спростування правомірності отримання коштів позивачами та відповідного виникнення права на відшкодування коштів з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, за результатом розгляду якої було внесено відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №1201510007000281.

Також Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 зазначив, що під час проведення перевірки ним було встановлено, що надходження на поточні рахунки позивачів грошових коштів зумовлене "розбивкою" вкладу іншого клієнту банку, ТОВ "ФК "Сіагал", з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність вказаних операцій.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив про те, що здійснюючи 02.02.2016 операцію з перерахування з поточного рахунку ТОВ "ФК "Сіагал" на поточні рахунки позивачів грошових коштів в сумі, що не перевищує гарантовану суму відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ПАТ "КБ "Стандарт" було надано перевагу ТОВ "ФК "Сіагал" перед іншими кредиторами банку, що в силу положень п.7 ч.3 ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" свідчить про нікчемність таких транзакцій та про відсутність підстав для включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10, належним чином повідомлений про дату, часта місце судового засідання, що підтверджується підписом представника відповідача у розписці про отримання повістки, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення з відміткою про вручення, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.

Присутні у судовому засіданні представники позивача та Уповноваженої особи особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 заявили клопотання про здійснення розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вказані клопотання представників сторін були задоволені судом, про що було постановлено усну ухвалу без виходу до нарадчої кімнати із занесенням до журналу судового засідання.

У зв'язку з цим, подальший розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно з п.10 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без виклику осіб, які беруть участь у справі, та проведення судового засідання на основі наявних у суду матеріалів у випадках, встановлених цим Кодексом.

Вищий адміністративний суд України в пункті 11 Листа від 30.11.2009 р. №1619/10/13-09 зазначив, що під час вирішення справи у порядку письмового провадження його фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, оскільки в такому разі не проводиться судове засідання і, відповідно, справа розглядається без участі секретаря.

На підставі цього, справа розглядається без проведення судового засідання.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

02.02.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" (Позикодавець) та ОСОБА_11 (Позичальник) було укладено договір про надання позики №15/02/02-01, за умовами якого позикодавець зобов'язався передати у власність позичальнику грошові кошти (далі-позика), а позичальник зобов'язався повернути таку ж суму позики в порядку та на умовах передбачених даним договором.

Відповідно до п.2.1 договору позика надається в національній валюті України в сумі 200 000,00 (двісті тисяч гривень 00 копійок) (без ПДВ) в день підписання цього договору.

Позика надається на платній основі, процентна ставка за користування позикою становить 35 (тридцять п'ять) процентів річних (п.2.2 договору).

Проценти за користування позикою нараховуються позикодавцем в день повернення позики за весь строк користування позикою і сплачуються позичальником однією сумою в момент повернення позики (п.2.4 договору).

Згідно з п.2.5 договору позика надається шляхом перерахування грошових коштів з розрахункового рахунку позикодавця на поточний рахунок позичальника, вказаний у договорі.

Пунктом 2.6 договору визначено, що термін повернення позики: до "31" грудня 2020 року включно.

Договір набирає чинності з дати його укладання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, якщо ніше не передбачено договором (п.5.1 договору).

Аналогічні за змістом договори про надання позики були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" з наступними особами:

- з ОСОБА_2 (договір про надання позики №15/02/02-07 від 02.02.2015);

- з ОСОБА_3 (договір про надання позики №15/02/02-06 від 02.02.2015);

- з ОСОБА_4 (договір про надання позики №15/02/02-02 від 02.02.2015);

- з ОСОБА_5 (договір про надання позики №15/02/02-04 від 02.02.2015);

- з ОСОБА_6 (договір про надання позики №15/02/02-15 від 02.02.2015);

- з ОСОБА_7 (договір про надання позики №15/02/02-03 від 02.02.2015).

З матеріалів справи вбачається, що з метою виконання зобов'язань за договорами про надання позики 02.02.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" були перераховані позивачам грошові кошти у розмірі 200000,00 грн. на відповідні поточні рахунки, що підтверджується виписками по особових рахунках позивачів (Т.2, а.с.24-37).

Судом встановлено, що 04.02.2015 між ОСОБА_11 (Вкладник) та Публічним акціонерним товариство "Комерційний банк "Стандарт" (Банк) було укладено договір банківського вкладу №76606, за умовами якого вкладник зобов'язався внести, а банк прийняти на депозитний рахунок НОМЕР_6 грошові кошти в сумі 200000,00 грн. Внесення вкладником грошових коштів підтверджується договором та випискою по рахунку про зарахування на нього коштів.

Відповідно до п.1.2 договору вклад вноситься на строк, що обчислюється з дати його зарахування на рахунок по дату повернення вкладу. Датою повернення вкладу за цим договором є 04.03.2015.

Згідно з п.п2.1.1. п.2.1 договору вкладник зобов'язується внести вклад в банк у сумі, що зазначена в п.1.1 цього договору, готівкою у день підписання цього договору або шляхом безготівкового переказу коштів не пізніше наступного робочого дня з дати набуття чинності цього договору.

Банк зобов'язується: відкрити вкладнику рахунок та зарахувати на нього вклад, внесений вкладником відповідно до пункту 2.1.1 договору; після здійснення операцій за рахунком, надавати вкладнику відповідну банківську виписку по рахунку (пп.2.2.1-2.2.2 п.2.2 договору).

Пунктом 7.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і скріплення печаткою банку.

Аналогічні за змістом договори банківського вкладу були укладені Публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Стандарт" з наступними особами:

- з ОСОБА_2 (договір банківського вкладу №76604 від 04.02.2015);

- з ОСОБА_3 (договір банківського вкладу №76607 від 04.02.2015);

- з ОСОБА_5 (договір банківського вкладу №76599 від 04.02.2015);

- з ОСОБА_4 (договір банківського вкладу №76600 від 04.02.2015);

- з ОСОБА_6 (договір банківського вкладу №76603 від 04.02.2015);

- з ОСОБА_7 (договір банківського вкладу №76605 від 04.02.2015).

На підставі п.1.1. вказаних договорів банківського вкладу позивачам були відкриті наступні депозитні рахунки:

- НОМЕР_6 (за договором банківського вкладу №76606 від 04.02.2015);

- НОМЕР_7 (за договором банківського вкладу №76600 від 04.02.2015);

- НОМЕР_8 (за договором банківського вкладу №76599 від 04.02.2015);

- НОМЕР_9 (за договором банківського вкладу №76607 від 04.02.2015);

- НОМЕР_10 (за договором банківського вкладу №76604 від 04.02.2015);

- НОМЕР_11 (за договором банківського вкладу №76603 від 04.02.2015);

- НОМЕР_12 (за договором банківського вкладу №76605 від 04.02.2015).

З матеріалів справи вбачається, що позивачами 04.02.2015 було перераховано грошові кошти з раніше відкритих поточних рахунків на депозитні рахунки, а саме:

- ОСОБА_11 було перераховано грошові кошти у сумі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5773 від 04.02.2015;

- ОСОБА_2 було перераховано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5741 від 04.02.2015;

- ОСОБА_3 було перераховано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5774 від 04.02.2015;

- ОСОБА_5 було перераховано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5720 від 04.02.2015;

- ОСОБА_4 було перераховано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5727 від 04.02.2015;

- ОСОБА_6 було перераховано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5739 від 04.02.2015;

- ОСОБА_7 було перераховано грошові кошти у розмірі 200000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №5750 від 04.02.2015.

На підставі постанови Правління Національного банку України "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" до категорії неплатоспроможних" від 19.02.2015 №113, виконавчою дирекцією Фонду гарантуванні вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №38 від 19.02.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "КБ "Стандарт", яким було розпочато з 20 лютого 2015 року процедуру виведення Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" з ринку, шляхом запровадження тимчасової адміністрації.

Тимчасову адміністрацію запроваджено строком на три місяці з 20 лютого 2015 року по 19 травня 2015 року.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 18.06.2015 №385 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення від 19.06.2015 №120 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" з 19 червня 2015 року по 18 червня 2016 року (включно) з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб, та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту неплатоспроможності банків ОСОБА_12.

12.11.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення №208 "Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" та делегування повноважень ліквідатора банку", яким відкликано всі повноваження ліквідатора Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" у провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_9 з 16.11.2015.

Призначено з 16.11.2015 Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту неплатоспроможності банків ОСОБА_10.

Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було прийнято рішення "Про продовження строків здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" та делегування повноважень ліквідатора" від 02.06.2016 №903, яким продовжено строки здійснення процедури ліквідації ПАТ "КБ "Стандарт" на два роки по 18.08.2018 включно та продовжено повноваження ліквідатора ПАТ "КБ "Стандарт", визначені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", зокрема, статтями 37,38,47-52, 52-1,53, у тому числі з підписання всіх договорів, пов'язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту неплатоспроможності банків ОСОБА_10 строком на два роки по 18.06.2018 включно.

Судом встановлено, що позивачі звертались до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" ОСОБА_9 із заявами про визнання їх кредиторами та виплату гарантованої суми від 10.07.2015 (заявник ОСОБА_3), від 25.07.2015 (заявники: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7) та від 27.07.2015 (заявник ОСОБА_2), у яких просили відповідача: визнати їх кредиторами ПАТ "КБ "Стандарт" у належній ним суми залишку всіх коштів на рахунках , які відкриті на їх ім'я в ПАТ КБ "Стандарт"; включити їх до списків вкладників ПАТ КБ "Стандарт", яким виплачується гарантована сума відшкодованих коштів, що виплачуються за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; виплатити їм гарантовану суму відшкодування коштів у розмірі 200000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі також звертались до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявами від 18.08.2015, у яких просили відповідача видати їм гарантовану суму відшкодування за вкладами, розміщеними у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт".

Водночас, будь-які відповіді на вказані заяви від відповідачів не надходили.

Після цього позивачі звертались до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ "Стандарт" ОСОБА_10 із заявами від 26.01.2016, у яких просили відповідача надати інформацію щодо включення їх до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та виплати грошових коштів в межах гарантованої суми відшкодування.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" ОСОБА_10 листами-повідомленнями від 15.02.2016 за вих.№15/02-144,№15/02-143, №15/02-142, №15/02-141, №15/02-140, №15/02-139, №15/02-145 повідомив позивачам про те, що в силу положень ст.215 Цивільного кодексу України та ст.38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" трансакції (правочини) щодо перерахування позивачам коштів на підставі договорів про надання позики, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Сіагал" та ОСОБА_4 (договір про надання позики №15/02/02-02 від 02.02.2015), ОСОБА_5 (договір про надання позики №15/02/02-04 від 02.02.2015), ОСОБА_3 (договір про надання позики №15/02/ 02-06 від 02.02.2015), ОСОБА_11 (договір про надання позики №15/02/02-01 від 02.02.2015), ОСОБА_2 (договір про надання позики №15/02/02-07 від 02.02.2015), ОСОБА_6 (договір про надання позики №15/02/02-05 від 02.02.2015), ОСОБА_7 (договір про надання позики №15/02/02-03 від 02.02.2015), визнанні нікчемними.

Зі змісту вказаних повідомлень вбачається, що підставою визнання нікчемними відповідних трансакцій (правочинів) є наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" ОСОБА_9 "Про визнання правочинів (договорів) нікчемними" №11 від 09.09.2015.

Також у вказаних повідомленнях зазначено про те, що проведені 02.02.2015 банком операції (трансакції) з перерахування грошових коштів з поточного рахунку ТОВ "ФК "Сіагал" на поточні рахунки позивачів згідно договорів про надання позики, зумовили надання ТОВ "ФК "Сіагал" переваги перед іншими кредиторами банку.

Враховуючи, що до вказаних повідомлень не були додані примірники відповідного наказу з додатками, позивачі звернулись до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" ОСОБА_10 із заявами від 25.11.2016, у яких просили відповідача надати копію наказу №11 від 09.09. 2015 та копію витягу з Додатку №1 до наказу.

Судом встановлено, що відповідач листами від 25.11.2016 №25/11-1152, №25/11-1151, №25/11-1150, №25/11-1149, №25/1148, №25/11-47, №25/11-1162 надіслав на адресу позивачів копії наказу №11 від 09.09.2015 та витягу з Додатку №1 до Наказу №11 від 09.09.2015.

Так, наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" ОСОБА_9 "Про визнання правочинів (договорів) нікчемними" №11 від 09.09.2015 було визнано нікчемними трансакції та правочини (договори), зокрема, згідно переліку, який додається до наказу, зокрема, трансакції (правочини) щодо перерахування позивачам коштів на підставі договорів про надання позики, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Сіагал" та ОСОБА_4 (договір про надання позики №15/02/02-02 від 02.02.2015), ОСОБА_5 (договір про надання позики №15/02/02-04 від 02.02.2015), ОСОБА_3 (договір про надання позики №15/02/ 02-06 від 02.02.2015), ОСОБА_11 (договір про надання позики №15/02/02-01 від 02.02.2015), ОСОБА_2 (договір позики №15/02/02-07 від 02.02.2015), ОСОБА_6 (договір про надання позики №15/02/02-05 від 02.02.2015), ОСОБА_7 (договір про надання позики №15/02/02-03 від 02.02.2015), та зупинено перерахування/виплати за транзакціями і правочинами (договорами) відповідного до переліку.

Не погоджуючись з правомірністю прийняття даного наказу та бездіяльністю відповідачів щодо невключення інформації про позивачів як вкладників ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню, позивачі звернулись з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає наступне.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" №4452-VІ від 23.02.2012 (далі-Закон №4452, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.1 Закону №4452 у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні:

вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти;

вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 4452 Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.

Частиною 2 ст.26 Закону №4452 визначено, що вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Згідно з положеннями статей 27, 28 Закону №4452 в редакції станом на початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт", тобто станом на 19.06.2015, уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.

Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів вкладникам, їх представникам та спадкоємцям у національній валюті України в готівковій або безготівковій формі не пізніше семи днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти.

Фонд не пізніше ніж за 30 днів до закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку публікує оголошення в газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.

Водночас, згідно з Розділами ІІІ-ІУ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №14 від 09.08.2012 (надалі - Положення №14, в редакції станом на початок процедури ліквідації ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт") уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню (далі - Перелік), перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, а також перелік осіб, які на індивідуальній основі отримують від банку проценти за вкладом на більш сприятливих договірних умовах, ніж звичайні, або мають інші фінансові привілеї від банку.

Протягом процедури ліквідації уповноважена особа Фонду може надавати до Фонду додаткову інформацію про вкладників стосовно: зменшення (збільшення) кількості вкладників, яким необхідно здійснити виплати відшкодування; зміни розміру належних їм сум; зміни особи вкладника; змін реквізитів вкладників; змін розміру сум разом із змінами реквізитів вкладників.

Фонд складає на підставі Переліку загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення (далі - Загальний Реєстр).

Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.

Для отримання коштів вкладник або інша особа (представник, спадкоємець тощо) звертається до Фонду із заявою про виплату гарантованої суми відшкодування. Рекомендована форма заяви наведена в додатку 13 до цього Положення.

До заяви додаються:

- копія паспорта (або іншого документа, що посвідчує особу) - сторінки, що містять прізвище, ім'я, по батькові, інформацію про серію, номер, найменування або код органу, що видав документ, дату видачі, місце проживання або місце перебування;

- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або копія сторінки паспорта, у якому органами державної податкової служби зроблено відмітку про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта.

Заяви про виплату гарантованої суми відшкодування розглядаються у строк, що не перевищує трьох календарних місяців.

Отже, процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.

З матеріалів справи вбачається, що заяви позивачів від 25.07.2015 та від 18.08.2015 про здійснення відшкодування за вкладами за рахунок Фонду, подані 25.07.2015 та 21.08.2015, не були розглянуті відповідачами у строки, передбачені Законом №4452 та Положенням №14, що свідчить про допущення ними порушення у вигляді бездіяльності.

При цьому, як зазначено вище, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 було відмовлено у включенні позивачів до відповідного переліку вкладників з посиланням на наказ №11 від 09.09.2015 про визнання нікчемними транзакцій та правочинів щодо перерахування позивачам грошових коштів на підставі договорів про надання позики, укладеними ними з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФК "Сіагал".

Так, частиною 2 ст. 37 Закону №4452 передбачено, що Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

Згідно з ч.2 ст.38 Закону №4452 протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.

Частиною 3 ст.38 Закону №4452 передбачено, що правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:

1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;

2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;

3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;

4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;

5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";

6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;

8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.

9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.

Порядок виявлення нікчемних договорів, а також дій Фонду у разі їх виявлення визначаються нормативно-правовими актами Фонду.

Частиною 4 статті 38 Закону №4452 закріплено, що Фонд, серед іншого, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.

У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни (ч. 5 ст. 38 Закону №4452).

Отже, зазначеними нормами статті 38 Закону №4452 на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб покладається обов'язок щодо перевірки правочинів (договорів), які були вчинені (укладені) саме банком протягом одного року до запровадження тимчасової адміністрації.

Вказаною статтею визначений вичерпний перелік підстав, за якими правочини (договори), які були учинені (укладені) неплатоспроможним банком, є нікчемними.

При цьому, суд звертає увагу на те, що Закон №4452 не надає уповноваженій особі Фонду повноваженнями право на перевірку правочинів, які були здійснення між клієнтом неплатоспроможного банку та третіми особами, без участі банку, та, відповідно, виявляти їх нікчемність.

Як зазначено вище, оспорюваним наказом були визнані нікчемними трансакції та правочини щодо перерахування 02.02.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" на поточні рахунки позивачів, які були відкриті у Публічному акціонерному товаристві "Комерційний банк "Стандарт", відповідних сум грошових коштів.

Підставою проведення вказаних трансакцій є договори про надання позики, які були укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Сіагал" з одного боку та позивачами - з іншого, а саме: з ОСОБА_11 (договір про надання позики №15/02/02-01 від 02.02.2015); з ОСОБА_4 (договір про надання позики №15/02/02-02 від 02.02.2015); з ОСОБА_5 (договір про надання позики №15/02/02-04 від 02.02.2015); з ОСОБА_3 (договір про надання позики №15/02/02-06 від 02.02.2015); з ОСОБА_2 (договір про надання позики №15/02/02-07 від 02.02. 2015); з ОСОБА_6 (договір про надання позики №15/02/02-15 від 02.02. 2015); з ОСОБА_7 (договір про надання позики №15/02/02-03 від 02.02.2015).

Отже, Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" ОСОБА_9 на підставі оспорюваного наказу було визнано нікчемними трансакції та договори про надання позики, які були укладені між позивачами як клієнтами банку та вищевказаною юридичною особою, що свідчить про перевищення відповідачем повноважень, наданих йому Законом №4452, оскільки неплатоспроможний банк не є стороною вищевказаних правочинів.

Суд також вважає непереконливими посилання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів на ліквідацію ПАТ "БК "Стандар" ОСОБА_9 на те, що надходження на поточні рахунки позивачів грошових коштів зумовлене "розбивкою" вкладу іншого клієнту банку, ТОВ "ФК "Сіагал", з метою створення в майбутньому штучного зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на відшкодування грошових коштів за рахунок держави, що, на думку відповідача, свідчить про нікчемність вказаних операцій, оскільки вказана позиція відповідача носить характер припущень, не підтверджених належними та допустимими доказами, позаяк лише збіг за сумами перерахованих 02.02.2015 позик та подальших вкладів фізичних осіб, внесених позивачами 04.02.2015, не є безумовним та беззаперечним доказом здійснення дроблення вкладів з метою їх виведення за рахунок Фонду гарантування.

При цьому, суд вважає, що належним доказом тверджень відповідача про нікчемність правочинів по перерахуванню коштів (у тому числі з метою дроблення вкладів інших фізичних та юридичних осіб) може бути вирок суду в межах кримінального провадження по розслідуванню шахрайських дій позивачів та працівників банку.

Водночас, відповідний вирок під час розгляду справи суду наданий не був.

Також суд звертає увагу на те, що здійснення вищевказаних трансакцій не зумовило надання будь-яких переваг позивачам перед іншими кредиторами банку, оскільки такі трансакції не містять в собі жодних умов, які б передбачали платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку.

Водночас, частина 1 ст.203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 ЦК України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 КАС України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч.ч. 1 та 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачами не наведено, а судом не встановлено підстав для визнання нікчемними відповідних правочинів; відповідачами також не надано доказів, які б свідчили, що зазначені правочини є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 ЦК України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Суд зауважує, що відповідного судового рішення про визнання недійсними правочинів матеріали справи не містять.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.03.2016 у справі № К/800/45708/15.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що приймаючи наказ "Про визнання правочинів (договорів) нікчемними" №11 від 09.09.2015 Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "КБ "Стандарт" було перевищено повноваження, надані Законом №4452, що, в свою чергу, свідчить про безпідставність та необґрунтованість прийняття вказаного наказу.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає, що вищевказаний наказ в оспорюваній частині підлягає визнанню протиправними та скасуванню.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон №2346, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) до документів на переказ відносяться розрахункові документи, документи на переказ готівки, міжбанківські розрахункові документи, клірингові вимоги та інші документи, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу.

Статтею 20 Закону №2346 передбачено, що ініціатором переказу може бути платник, а також отримувач у разі ініціювання переказу за допомогою платіжної вимоги при договірному списанні та в інших випадках, передбачених законодавством, і стягувач, що отримує відповідне право виключно на підставі визначених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Згідно зі статтею 21 Закону №2346 ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.

При цьому, відповідно до п.22.1 статті 22 Закону №2346 ініціювання переказу здійснюється, серед іншого, за таким розрахунковим документом як платіжне доручення.

Під платіжним дорученням, згідно з п.1.30 статті 1 Закону №2346, розуміється розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Пунктом 22.4 статті 22 Закону №2346 визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

- для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

- для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Відповідно до статті 30 Закону №2346 переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі.

Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

З матеріалів справи вбачається, що всі платіжні доручення, за якими кошти позивачів були перераховані на їх депозитні рахунки, містять печать відділення банку яке про одержання розрахункового документа, так і про його проведення.

Крім того, як було зазначено вище, факт зарахування коштів на відповідні рахунки підтверджується відповідними банківськими виписками.

Вказані докази відповідно до положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, є належними та допустимими.

Отже, наявні в матеріалах справи документи безумовно свідчать про наявність підстав для включення позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

За таких обставин, з огляду на те, що підставою відмови відповідачів у включенні інформації про позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування своїх коштів за рахунок Фонду, є наказ №11 від 09.09.2015, який, як встановлено судом вище, було прийнято всупереч вимогам чинного законодавства, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, вимоги позивачів щодо визнання протиправною бездіяльності Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо невключення інформації про позивачів як вкладників ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із зазначенням сум, що підлягають відшкодуванню.

Щодо вимоги позивачів про зобов'язання Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_10 подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивачів для наступного їх включення до загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, суд зазначає, що такий спосіб захисту повністю відповідає обставинам справи та направлений на відновлення порушених прав позивачів.

Відповідно до пункту 5 Розділу ІІ Положення №14 в редакції станом на теперішній час Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку такі переліки:

1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення;

2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, згідно з додатком 3 до цього Положення;

3) переліки:

- рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку;

- осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;

- рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;

- рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 Закону.

ГСР визначаються за кожним рахунком окремо.

Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.

Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.

Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.

Переліки в електронному вигляді можуть бути передані до Фонду засобами електронної пошти Національного банку України.

Перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 6 частини четвертої статті 26 Закону, формується на підставі файла "N" та включає інформацію тільки про осіб, які були вкладниками (мали вклади у банку) та поіменовані у файлі "N".

Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.

Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.

Отже, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб має право надавати до Фонду додаткову інформацію про осіб-вкладників, а саме: зміни та доповнення до переліків.

Відповідно до пунктів 2, 3 Розділу ІІІ Положення №14 Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення (далі - Загальний реєстр), що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.

Загальний реєстр складається на паперових носіях та в електронному вигляді.

Загальний реєстр на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) підписується директором-розпорядником або заступником директора-розпорядника та засвідчується відбитком печатки Фонду.

Фонд складає зміни та доповнення до Загального реєстру, що затверджуються виконавчою дирекцією Фонду на підставі змін та доповнень до Переліку, прийнятих Фондом.

Суд вважає, що відмова Уповноваженої особи у включенні позивачів до переліку вкладників безумовно порушує їх майнові права на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування, які гарантовані статтею 26 Закону №4452, та призводить до позбавлення права власності, що суперечить принципу непорушності права власності, закріпленому в частині 4 статті 41 Конституції України.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Конвенція, залишаючи за державною владою велику свободу відносно рішень в сфері економічної та соціальної політики, підтверджує, що таке вручання в гарантовані права не буде повільним.

Мирне володіння означає, що порушення принципу, встановленого у першому реченні, може мати місце і за відсутності прямого або фізичного втручання у право власності. Так, наприклад, порушення може мати форму позбавлення можливості використати власність, ненадання дозволів, або інших форм перешкоджання реалізації права власності, що є наслідком застосування законодавства або заходів органів державної влади /рішення Європейського суду у справі Wiggins v. Unated Kingdom Appl. 7456/76 (1976)/.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справах Burdov v. Russia, no. 59498/00, §§ 37-38, ECHR 2002), Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою в особі відповідних суб'єктів владних повноважень, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. При цьому, якщо держава схвалила певну концепцію, то суб'єкт владних повноважень вважатиметься таким, що діє протиправно, якщо він відступить від встановлених обов'язків, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у суб'єктів відповідних правовідносин стосовно суворого додержання уповноваженим державою суб'єктом владних повноважень такої політики чи поведінки.

Суд зазначає, що лише визнання протиправним та скасування наказу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний Банк "Стандарт" ОСОБА_9 №11 від 09.09.2015 в оспорюваній частині, а також визнання протиправною бездіяльності відповідачів по невключенню інформації про позивачів до переліку вкладників, само по собі не призводить до повного захисту порушеного права, а тому не є достатньо ефективним.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Суд зазначає, що належним та ефективним способом захисту порушених прав позивачів у даному випадку є спонукання Уповноваженої особи надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про позивачів як вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду, а також спонукання Фонд гарантування вкладів фізичних осіб внести таку інформацію до Загального реєстру.

При цьому, суд звертає увагу на те, що зобов'язання Уповноваженої особи включити інформацію про позивачів до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, є безумовною підставою для включення їх до Загального реєстру вкладників, а тому альтернативний варіант поведінки Фонду у вигляді невключення позивачів до цього Реєстру у даному випадку відсутній, у зв'язку з чим суд не здійснює втручання у дискреційні повноваження Фонду.

Так, зокрема, аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в постанові від 06.10.2015 (справа №826/1164/15), в постанові від 03.11.2015 (справа №826/1209/15), в постанові від 24.12.2015 (справа №826/20652/14), в постанові від 21.01.2016 (справа №826/1479/15), в ухвалі від 10.03.2016 (справа №820/5124/15), в постанові від 16.06.2016 (справа №826/11303/14).

При цьому, окрему увагу суд вважає за необхідне приділити питанню вирішення цієї справи саме в порядку адміністративного судочинства.

Так, відповідно до частини 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з частиною 2 статті 124 Основного Закону юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частинами 1,2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, то спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають розгляду за правилами КАС України, про що зазначено в пункті 25 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20 травня 2013 року N 8 "Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів".

При цьому щодо правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 15.06.2016 у справі №826/20410/14, суд зауважує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Згідно з частиною 1 статті 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Керуючись наданим правом, суд зазначає наступне.

Так, у вказаній постанові Верховний Суд України, з посиланням на позицію, викладену раніше у постанові від 16 лютого 2016 року (справа № 21-4846а15), вказав, що «виходячи із системного аналізу частини третьої статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», статті 1 Закону України від 7 грудня 2000 року № 2121-ІІІ «Про банки та банківську діяльність», пункту шостого статті 2 Закону №4452-VI та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

При цьому абзацом другим частини другої статті 215 ЦК передбачено, що у випадках, встановлених ЦК, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним.

За таких обставин, на думку колегії суддів, спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства».

При цьому, у зазначеній постанові Верховним судом України не наведений чіткий аналіз законодавства або міркування колегії, з яких вона дійшла такої думки, у зв'язку з чим суд змушений звернутися до постанови, цитованої у цьому рішенні.

Так, в постанові від 16.02.2016, посилання на яку міститься в постанові від 15.06.2016, Верховний Суд України зазначив наступне:

«Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону № 2121-ІІІ передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм законодавства та враховуючи положення статті 12 Господарського процесуального кодексу України, можна дійти висновку, що на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів».

Отже, у наведеній постанові Верховним Судом України процитовані три статті Законів України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про банки і банківську діяльність» та «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» та не зазначено при цьому, які ж норми цих статей свідчать про приватно-правовий характер спору по оскарженню рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб по невключенню до реєстру акцептованих вимог кредиторів грошових вимог Управління ПФУ.

До того ж, наведена у цій постанові стаття 2 Закону №2343 лише визначає законодавство, що регулює провадження у справах про банкрутство, у той час як спірні правовідносин виникли не через порушення господарським судом справи про банкрутство банківської установи, а через ліквідацію банку внаслідок визнання його неплатоспроможним та відкликання банківської ліцензії, що не є тотожними процедурами, оскільки в останньому випадку банк виводиться з ринку та припиняється як юридична особа внаслідок здійснення Правлінням Національного банку України своїх повноважень.

У той же час, з аналізу норм законодавства, яке регулює питання ліквідації боржників через їх неплатоспроможність, випливає, що в будь-якому разі учасником спору в процесі ліквідації певного суб'єкта є цей суб'єкт, тобто боржник.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника і визнання його банкрутом» учасники у справі про банкрутство - це сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Всі перелічені особи в той чи інший спосіб є учасниками певних правовідносин, у яких бере участь безпосередньо боржник.

Разом із тим, правовідносини між Фондом і вкладниками, які претендують на отримання відшкодування за рахунок коштів Фонду, складаються без участі банка-боржника.

Учасниками цих правовідносин є виключно вкладники та Фонд, і саме в них виникають відповідні права та обов'язки.

Банк, який ліквідується, жодним чином не впливає на той факт, чи буде особу включено до переліку тих, хто має право на відшкодування за рахунок коштів Фонду. Це питання відповідно до норм Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вирішує виключно Фонд. Отже, правовідносини між Фондом та вкладниками не породжують прав та обов'язків для банку.

Відтак, відсутні підстави вважати, що правовідносини між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок коштів Фонду, складаються за участі банку. Тому ці правовідносини не стосуються безпосередньо процедури ліквідації банку. Юридичний факт неплатоспроможності банку є лише підставою для виникнення правовідносин щодо відшкодування вкладникам їх вкладів за рахунок коштів Фонду, проте процес ліквідації має окремий перебіг і не впливає на обсяг відшкодування вкладникам.

Водночас, відповідно до статті 3 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

У свою чергу, згідно із частиною першою статті 4 цього ж Закону Основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.

Для цього Фонд наділений відповідними функціями, що визначені частиною другою статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Серед таких функцій є здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, організація відчуження всіх або частини активів і зобов'язань неплатоспроможного банку, продаж неплатоспроможного банку або створення та продаж перехідного банку і навіть застосування до банків та їх керівників відповідно фінансових санкцій і накладення адміністративні штрафів.

Наведене свідчить про те, що функції Фонду пов'язані із здійсненням владних управлінських повноважень.

В свою чергу, згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суб'єктом владних повноважень є, зокрема, будь-який суб'єкт при здійсненні ним владних управлінських функцій.

Враховуючи викладене, Фонд є суб'єктом владних повноважень у розумінні КАС України.

В свою чергу, згідно з пунктом першим частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Отже, за своїм характером спір між уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб і вкладниками банку щодо включення відповідних фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду, є публічно-правовим, який не є спором у процесі ліквідації банку, а має окремий характер і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами (пункт 4 частини другої статті 4 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»).

Зважаючи на таке, до цих спорів немає підстав застосовувати приписи статті 12 ГПК України та поширювати на такі спори юрисдикцію господарських судів.

До того ж, згідно із зазначеною нормою, господарським судам підвідомчі, зокрема, справи про банкрутство (пункт 2 частини першої статті 12 ГПК України) та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України (пункт 7 частини першої цієї ж статті).

При цьому, пункт 7 частини першої статті 12 ГПК України містить чіткі ознаки спорів, які належать до юрисдикції господарських судів. Це справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника.

Отже, підвідомчі господарським судам саме спори з майновими вимогами саме до боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство.

Суд зазначає, що обов'язковою кваліфікуючою ознакою господарського спору є те, що позовні вимоги пред'являються саме до боржника.

Натомість, у випадку зі спорами між вкладниками та Фондом позов пред'являється не до банка-боржника, а до Фонду, який за будь-яких обставин не може ототожнюватися із боржником, щодо якого порушено справу про банкрутство. Адже Фонд хоча і є боржником перед фізичними особами-вкладниками, проте в жодному разі не є тим боржником, щодо якого триває ліквідаційна процедура.

Таким чином, буквальне тлумачення статті 12 ГПК України свідчить про те, що відповідні норми не поширюються на спори між вкладниками та Фондом.

Відповідно, щодо цих публічно-правових спорів не встановлено жодного іншого порядку судового провадження, ніж в адміністративних судах.

На підставі цього, суд вважає непереконливими посилання ВСУ на статтю 2 КАС України як обґрунтування того, що відповідні публічно-правові спори мають іншу судову юрисдикцію, зокрема, господарську.

Враховуючи викладене, відсутні підстави для поширення юрисдикції господарських судів на спори між вкладниками та Фондом щодо формування переліку осіб (або їх рахунків), які мають право на відшкодування за рахунок коштів Фонду.

Ці спори є публічно-правовими, виникають з приводу здійснення Фондом своїх владних управлінських функцій стосовно організації виплати вкладникам відшкодування, і стосовно цих спорів немає іншого порядку судового провадження, ніж провадження в адміністративних судах. Отже, на такі спори поширюється юрисдикція виключно адміністративних судів.

Крім того, у даному випадку суд також вважає за доцільне звернути увагу на ухвалу Верховного Суду України від 20.09.2016 у справі №819/2132/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 61558656), в якій ВСУ зауважив, що його правову позицію, висловлену в постанові від 15.06.2016, не слід поширювати на справи про оскарження наказів Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання нікчемними правочинів, визнання протиправною бездіяльності Уповноважених осіб по невключенню інформації про фізичних осіб до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та спонукання Уповноважених осіб надати до Фонду додаткову інформацію про фізичних осіб як вкладників.

За таких обставин, всебічно та в повному обсязі дослідивши та оцінивши в сукупності обставини справи та наявні докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За таких обставин, сплачений позивачами судовий збір в сумі 13440 грн. 00 коп. підлягає стягненню на користь позивачів з Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_9 "Про визнання правочинів (договорів) нікчемними" від 09.09.2015 №11, в частині визнання нікчемними трансакцій та правочинів (договорів) згідно переліку, який доданий до наказу, а саме: щодо перерахування грошових коштів згідно договорів про надання позики від 02.02.2015 №15/02/02-01 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_1), від 02.02.2015 №15/02/02-02 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_4), від 02.02.2015 №15/02/02-03 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_7), від 02.02.2015 №15/02/02-04 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_5), від 02.02.2015 №15/02/02-05 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_6), від 02.02.2015 №15/02/02-06 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_3) та від 02.02.2015 №15/02/02-07 (платник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіагал», отримувач - фізична особа ОСОБА_2).

3. Визнати протиправною бездіяльність Уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_9 та ОСОБА_10 щодо невключення інформації про ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства "Комерційний Банк "Стандарт", які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

4. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_11 (01000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76606 від 04.02.2015.

5. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 (08800, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_13) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76604 від 04.02.2015.

6. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_3 (08800, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_14) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76607 від 04.02.2015.

7. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76600 від 04.02.2015.

8. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_5 (03125, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76599 від 04.02.2015.

9. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_6 (49001, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76603 від 04.02.2015.

10. Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_7 (АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) як вкладника, який має право на відшкодування за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів у розмірі 200 000,00 грн. за договором банківського вкладу №76605 від 04.02.2015.

11. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_11 (01000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

12. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 (08800, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_13) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

13. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_3 (08800, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_14) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

14. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

15. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_5 (03125, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

16. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_6 (49001, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

17. Зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_7 (АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

18. Стягнути на користь ОСОБА_11 (01000, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

19. Стягнути на користь ОСОБА_2 (08800, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_13) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

20. Стягнути на користь ОСОБА_3 (08800, АДРЕСА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_14) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

21. Стягнути на користь ОСОБА_4 (АДРЕСА_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

22. Стягнути на користь ОСОБА_5 (03125, АДРЕСА_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

23. Стягнути на користь ОСОБА_6 (49001, АДРЕСА_6, ідентифікаційний номер НОМЕР_4) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

24. Стягнути на користь ОСОБА_7 (АДРЕСА_7, ідентифікаційний номер НОМЕР_5) судовий збір в сумі 1920 (одна тисяча дев'ятсот двадцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Стандарт" ОСОБА_10 (АДРЕСА_8).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Дудін С.О.