Ухвала суду № 65006590, 28.02.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

28 лютого 2017 року № 813/189/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Західного офісу Держаудитслужби про скасування та визнання протиправним висновку,-

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Західного офісу Держаудитслужби про скасування та визнання протиправним висновку на заперечення № 05-15м/1547 від 22.12.2016 року до акту ревізії від 24.11.2016 року № 05-21/05 Західного офісу Держаудитслужби.

Ухвалою суду від 27 січня 2017 року відкрито провадження по даній справі.

Представник позивач та представник відповідача в судове засідання не з’явилися, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце його проведення.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Частиною першою статті 2 КАС України визначенно зміст прав, свобод і інтересів, захист яких є юрисдикцією адміністративних судів, а саме: права особи у сфері публічно-правових відносин, що порушені певними суб'єктами (органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами) при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Позивач фактично не погоджується зі змістом висновків на заперечення № 05/15м/1547 від 22.12.2016 до акту ревізії від 24.11.2016 № 05-21/05. Тобто, предметом оскарження у даному випадку є зазначений висновок на заперечення до акту ревізії. Разом з тим, акт ревізії (його висновки), як і дії по його складанню та висновок на заперечення до акту ревізії, не містять приписів (вимог) суб'єкта владних повноважень та не впливають на права та обов'язки позивача, тобто, не породжують певних правових наслідків.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що в свою чергу відповідає встановленим правилам складання акта перевірки ат висновок на заперечення до акту ревізії, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб’єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні частини першої статті 17 КАС.

Загальне поняття акта перевірки наведено у пункті 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 26 жовтня 2015 року за № 1300/27745), згідно з яким акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Водночас, наслідком розв'язання публічно-правового спору по суті має бути захист порушеного суб'єктивного права позивача, а тому у разі незгоди з діями чи рішенням контролюючого органу, вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо складання акту не буде мати своїм правовим наслідком захист прав позивача. Висновки контролюючого органу, викладені на заперечення до акту ревізії, мають юридичне значення лише після того, як вони будуть втілені в рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу.

Аналогічний позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10 вересня 2013 року, у якій колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що акт перевірки не є рішенням суб’єкта владних повноважень у розумінні статті 17 КАС, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов’язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялися, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Відсутність спірних відносин, в свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб’єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

Оскільки, висновок на заперечення до акту ревізії у даному випадку не породжує будь-яких правових наслідків для позивача, то вони не можуть бути предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно із п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 165, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Провадження у адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Степова» до Західного офісу Держаудитслужби про скасування та визнання протиправним висновку - закрити.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили в строк та в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.02.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський