Постанова № 65006485, 27.02.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року Житомир справа № 806/424/17

категорія 5.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Попової О. Г.,

суддів Семенюка М.М., Черноліхова С.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування наказу №5 від 11.01.2017 р. та п.158 додатку 3 до наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999 року,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" звернулося до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 та п. 158 додатку 3 до даного наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр".

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ТОВ "Лезниківський кар'єр" (код ЄДРПОУ 38215153) здійснює добування гранітів Лезниківського родовища на підставі спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05 березня 1999 року. 02.02.2017 позивачем було отримано лист Державної служби геології та надр України від 24 січня 2017 року №1429/13/14-17, відповідно до змісту якого встановлено, що на підставі наказу Держгеонадра України №5 від 11 січня 2017 року дію спецдозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999 зупинено з 01 березня 2017 року у зв'язку із порушенням надрокористувачем вимог п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 щодо проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин кожні п'ять років експлуатації надрокористувачем родовища корисних копалин. Вказує, що відповідно до п.158 додатку 3 до наказу Держгеонадра України №5 від 11 січня 2017 року, спеціальний дозвіл на користування надрами №1771 від 05.03.1999 зупинено на підставі пп.1 п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 №615 у зв'язку із порушенням вимог п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865. Позивач вважає, що наказ №5 від 11.01.2017 року Держгеонадра України та п. 158 додатку до даного наказу в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999 є безпідставними та такими, що прийняті з порушенням норм діючого законодавства, а тому підлягають визнанню судом протиправними та скасуванню. Позивач вказує, що положення п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 щодо обов'язкової переоцінки запасів кожні п'ять років експлуатації є нечинними відповідно до змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 №1236. Так, на думку позивача, станом на день винесеного оскаржуваного наказу у ТОВ "Лезниківський кар'єр" відсутній обов'язок проводити повторну державну експертизу та оцінку запасів родовищ корисних копалин через п'ять років експлуатації Лезниківського родовища гранітів. Також позивач наголошує, що відповідно до норм чинного законодавства, у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр на підставі акта перевірки протягом п'яти робочих днів з дати її завершення складається припис або розпорядження за формою, затвердженою Держгеонадрами. Водночас, відповідачем було винесено наказ, яким зупиняється з 01.03.2017 дія спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999, без проведення заходів контролю. Так, на думку позивача, відповідач без проведення заходів державного геологічного контролю дійшов висновку про порушення ТОВ "Лезниківський кар'єр" вимог п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 та, як наслідок, не дотримався форми рішення. Також наголошує, що в акті перевірки №06-03/2/2015-57/п (158) від 20.11.2015 перевіряючими не було встановлено порушень, зазначено, що проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовища корисних копалин згідно Положення №865 не вимагається від позивача. Позивач зазначає, що станом на день прийняття оскаржуваного наказу №5 строк експлуатації Лезниківського родовища гранітів позивачем не перевищує 3 роки та 6 місяців, що, на думку позивача, також унеможливлює порушення встановлено, за твердженнями відповідача, 5-річного строку експлуатації родовища надрокористувачем ТОВ "Лезниківський кар'єр" без проведення повторної експертизи запасів та свідчить про протиправність оскаржуваного наказу.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження. (а.с. 69).

Представник відповідача в судове засідання не прибув. Про дату, час та місце проведення слухання повідомлений належним чином. Надіслав на електронну адресу суду письмові заперечення, в яких зазначає, що твердження позивача є необґрунтованими, а відповідач діяв правомірно при винесенні оскаржуваного наказу Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 та п. 158 додатку 3 до даного наказу. (а.с. 47-51).

Надіслав на електронну адресу суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження. (а.с. 46).

Зважаючи на неявку сторін у судове засідання, керуючись приписами ст. 41 та ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за можливе розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на наступне.

Встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" власником спеціального дозволу №1771 від 05.03.1999 на користування надрами Лезниківського родовища гранітів, а саме: видобування гранітів, придатних для виробництва бутощебеневої продукції та інших будівельних матеріалів, а також блоків. Строк дії дозволу встановлений до 05.03.2019 (а.с.10 та зворот).

01.09.2016 Державна служба геології та надр України, за підписом т.в.о.голови ОСОБА_1, винесла наказ № 287, яким, у зв'язку із порушенням ТОВ "Лезниківський кар'єр" вимог п.25 Положення щодо непроведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, останньому встановлено строк для усунення недоліків (а.с.61).

Листом від 13.09.2016 Держгеонадра України повідомили позивача, що наказом Державної служби геології та надр України від 01.09.2016 №287 власнику спеціального дозволу на користування надрами надано 30 календарних днів для проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865. У вищезазначений термін необхідно повідомити Держгеонадра про затвердження Державною комісією України по запасах корисних копалин запасів вищезгаданого родовища. У разі ненадання інформації у визначений термін, буде розглянуто питання щодо подальшої дії спеціального дозволу на користування надрами у встановленому законодавством порядку. (а.с. 63).

Пунктом 3 наказу Державної служби геології та надр України від 11.01.2017 № 5 та п.158 додатку №3 до наказу визначено, що відповідно до п.22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30.05.2011 № 615 та п.25 Положення щодо проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865 з 01 березня 2017 року зупинено дію спеціального дозволу №1771 від 05.03.1999, виданого ТОВ "Лезниківський кар'єр" (а.с.65-66).

Отже, як підставу для винесення спірних наказів Державною службою геології та надр України визначено п.25 Положення № 865, у редакції, яка передбачає проведення повторної державної експертизи та оцінки запасів родовищ корисних копалин через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр.

Листом від 24.01.2017 №1429/13/14-17 Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) повідомила товариство про те, що наказом Державної служби геології надр та надр України від 01.09.2016 №287 надрокористувачу надано термін для проведення повторної експертизи та оцінки корисних копалин, відповідно до п. 25 Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 №865. У встановлений термін, матеріалів, які б підтверджували проведення експертизи, надрокористувач не надав. У зв'язку з чим, Держгеонадрами розглянуто питання щодо зупинення дії дозволу. Наказом Держгеонадр від 11.01.2017 №5 прийнято рішення зупинити дію вищевказаного дозволу з 01.03.2017. У разі ненадання інформації щодо проведення експертизи, дію вищевказаного дозволу буде зупинено з 01.03.2017 (а.с. 21)

Згідно п.1.3 наказу Державної служби геології та надр України від 01.02.2017 № 50 та п.133 додатку №3 до наказу дату зупинення спеціального дозволу №1771 від 05.03.1999, виданого ТОВ "Лезниківський кар'єр" змінено на 01.05.2017. (а.с. 67-68).

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача та вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду.

Спірні правовідносини врегульовані Положенням про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.1994 № 865.

Так, пунктом 25 Положення №865 (у редакції, чинній до 26.03.2008) було передбачено, що повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться обов'язково у тому разі, коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими ДКЗ, або якщо списані та передбачені до списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством.

Повторна і додаткова експертиза та оцінка запасів корисних копалин проводиться у порядку, передбаченому цим Положенням.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин" внесені зміни до пункту 25 Положення № 865 та викладено у наступній редакції:

"Повторна державна експертиза та оцінка запасів родовищ корисних копалин проводиться через кожні п'ять років експлуатації ділянки надр, а також у разі:

- коли перегляд вимог стандартів і технічних умов щодо кількості або якості корисних копалин, технології їх переробки призводить до зменшення сумарних розвіданих запасів більш як на 20 відсотків або зростання їх обсягу більш як на 50 відсотків. Запаси родовищ, що розробляються, підлягають повторній експертизі та оцінці, якщо внаслідок гірничодобувних або додаткових геологорозвідувальних робіт сумарні розвідані запаси зростають більш як на 50 відсотків порівняно з раніше оціненими Державною комісією по запасах корисних копалин або якщо списані та передбачені для списання розвідані запаси як такі, що не підтвердилися чи недоцільні для видобутку за техніко-економічними умовами родовищ, перевищують нормативи, встановлені законодавством;

- коли різниця у розмірі становить понад 20 відсотків порівняно з фактичними техніко-економічними та фінансовими показниками господарської діяльності, пов'язаної з видобуванням корисних копалин, а також коли зміни в технологічних схемах призводять до такої різниці".

Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 "Про визнання такими, що втратили чинність, деяких актів Кабінету Міністрів України" постанову Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 визнано такою, що втратила чинність з 12.01.2011.

Разом з тим, відповідач стверджує, що оскільки зміни до Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин не вносились, а попередня редакція п. 25 Порядку №865 не відновлювалась, тому вказаний пункт діє в редакції Постанови № 264.

Суд, не погоджується з даними доводами відповідача з огляду на наступне.

Відповідно до п.32 Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 870 від 06.09.2005, визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи його скасування не поновлює дію актів, які визнані ним такими, що втратили чинність, чи які скасовані таким актом.

Дія акта Кабінету Міністрів України поновлюється шляхом прийняття відповідного акта або із зазначенням в тексті акта про визнання таким, що втратив чинність, акта Кабінету Міністрів України чи про його скасування .

У мотивувальній частині рішення від 03.10.1997 № 4-зп Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

У взаємозв'язку з вищенаведеним слід також зазначити, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99, справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Водночас, з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 27.10.2010 № 1236 зміни та доповнення до Положення № 865 не вносились, попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що оскільки постанова Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 264 "Про заходи щодо справляння платежів за користування надрами для видобування корисних копалин", якою внесені зміни до пункту 25 Положення № 865, втратила чинність 12.01.2011, а попередня редакція пункту 25 Положення № 865 не відновлювалась, тому з цього моменту попередня та наступна редакції пункту 25 Положення №865 не є чинними.

Таким чином, суд погоджується із доводами позивача станом на момент виникнення спірних правовідносин, норма пункту 25 Положення № 865 у жодній із вищевказаних редакцій не діяли.

Суд також зазначає, що листи Державної Фіскальної служби України та Міністерства юстиції України від 03.06.2016 № 9651/5/99-99-12-02-03-16 та від 18.09.2013 № 10140-0-26-13/10.2, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, мають лише інформаційний характер та не обов'язковими до застосування, а тому суд не бере їх до уваги.

Крім того, як видно із акту планової перевірки № 06-03/23/2015-57/п (158), проведеної Департаментом державного геологічного контролю Держгеонадр України, відносно ТОВ "Лезніківський кар'єр" станом на 20.11.2015 не було встановлено порушень, пов'язаних із дотриманням вимог Положення № 865 (а.с.22-43).

Згідно п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, зокрема, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою для прийняття Державною службою геології та надр України наказу від 11.01.2017 року №5 визначений п.25 Положення №865 у недіючій редакції, відповідно зазначений наказ прийнятий не на підставі, що передбачена законом, та підлягає скасуванню. Суд також зважає на те, що немає необхідності окремо скасовувати пункт 158 додатку 3 до наказу № 5, оскільки застосований спосіб захисту порушених прав позивача повністю відповідає змісту такого порушення і не потребує додаткової деталізації.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Згідно з ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано протиправність дій Державної служби геології та надр України щодо винесення наказу №5 від 11.01.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999, тому позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до платіжного доручення №28 від 07 лютого 2017 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" понесло судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1600,00 грн.

Враховуючи вищевикладене та керуючись приписами ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне присудити Товариству з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" 1600,00 грн. понесених судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись статтями 70, 71, 86, 94, 122, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби геології та надр України №5 від 11.01.2017 в частині зупинення дії спеціального дозволу на користування надрами №1771 від 05.03.1999, власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державної служби геології та надр України за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лезниківський кар'єр" 1600,00 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.Г. Попова

Суддя М.М. Семенюк

Суддя С.В. Черноліхов

Повний текст постанови виготовлено: 27 лютого 2017 р.