Постанова № 65005048, 24.02.2017, Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/106/17

Провадження№2-а/629/30/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2017 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Попова О.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Казмерчук М.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Лозова Харківської області адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, в якому проситьвизнати протиправним та скасувати пункт 20 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 07.10.2016 № 86 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, одноразової грошової допомоги та надіслати вищевказане рішення до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області для видання наказу про виплату одноразової грошової допомоги.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав заяву, в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, надав заперечення проти позову, в яких просиві у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, а також надав клопотання про проведення судового засідання без його участі.

Представник третьої особи надав письмові пояснення по справі, в яких зазначив про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан з 15.04.1981 року по 25.05.1982 року, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2, виданого Волчанським РВК Харківської області, копією довідки Центрального прикордонного архіву Федеральної служби безпеки Російської Федерації від 29.09.2015 року за вих.№ 21/59/Г-11311 (а.с. 14,25).

У жовтні 1981 році, повертаючись з бойового завдання, отримав осколкові поранення обличчя та правої ноги (бедро), опік у області живота зліва, було контужене, що підтверджується висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи № 521-2015 від 04.06.2015 року (а.с. 23-24).

Протоколом Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України № 2124 від 12 червня 2015 року встановлено, що поранення (контузія) та захворювання у ОСОБА_1 пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с.26).

Позивачу було встановлено III групу інвалідності, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ № 644966 від 17.08.2015 року (а.с.15).

15.03.2016 року з метою вирішення питання про виплату одноразової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби в країнах де велись бойові дії, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату Харківської області з відповідною заявою та надав копії необхідних документів.

Листом Харківського обласного військового комісаріату № 568/ВСЗ від 24.03.2016 року, ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 17 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року (надалі за текстом - Порядок № 975). Зазначено, що в зв'язку з тим, що він був звільнений з військової служби в 1982 році з військової частини 2066, яка відносилась до Прикордонних військ, відсутні правові підстави для складання висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги і направлення його на розгляд Комісії Міністерства оборони України розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби (а.с.16).

Позивач також звертався до Адміністрації Державної прикордонної служби України з аналогічною заявою, але листом від 22.10.2015 року за вих.№ 11/К-5374 йому було відмовлено на підставі того, що Державна прикордонна служба України не є правонаступником Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР, тому відсутні правові підстави для виплати одноразової грошової допомоги (а.с.27).

Позивач вважав дану відмову не правомірною, тому звернувся до суду з адміністративним позовом.

Постановою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12.05.2016 року по справі № 629/1278/16-а визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмови у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійної діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразовою грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат направити до Міністерства оборони України документи щодо оформлення ОСОБА_1 грошової допомоги в зв'язку з настанням 17.08.2015 року інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії (а.с. 17-19).

На виконання даного рішення суду, Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області направив пакет документів до Міністерства оборони України.

Листом від 18.11.2016 року за вих.№ 2696/ВСЗ Харківський обласний військовий комісаріат Харківської області повідомив позивача про те, що рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, складено протокол № 86 від 07.10.2016 року, пунктом 20 якого ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, у зв'язку із тим, що на день звільнення він проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, а тому виплата одноразової грошової допомоги в разі настання інвалідності, не відноситься до компетенції Міністерства оборони України (а.с. 28).

В обґрунтування відмови відповідач також посилався на пункт 17 Порядку № 975, а саме: особам, звільненим з військової служби, виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби. Одночасно, відповідачем було зазначено, що у поданих документів немає документу, що свідчить про обставини поранення.

Вважаючи оскаржуваний пункт зазначеного протоколу комісії протиправним та таким, який підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо порядку та підстав призначення та нарахування одноразової грошової допомоги у разі інвалідності військовослужбовців, як складової їх соціального захисту, регулюються правовими нормами Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", що були чинні на день виникнення таких відносин.

Соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом (стаття 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").

За змістом статті 16 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - це гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Така одноразова грошова допомога призначається і виплачується також у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

За приписами частини шостої статті 16-3 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-XII "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Згідно п.4 ч.2 ст.16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі Порядок № 499).

Пунктом 3 названого Порядку передбачено, що особи, яким виплачується одноразова грошова допомога у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи в разі настання інвалідності, подають за місцем проходження служби (зборів) або до військомату (далі - уповноважений орган) відповідні документи.

На підставі абз. 1 п. 7 Порядку № 499 керівник уповноваженого органу подає в 15-денний строк з дня реєстрації документів головному розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 3 і 4 цього Порядку.

Абзацом 2 названого пункту Порядку визначено, що головний розпорядник коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів на їх підставі рішення про призначення одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або в разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Суд зазначає, що Міністерством оборони України, як головним розпорядником коштів, прийнято рішення про відмову у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги та рекомендовано звернутися до Державної прикордонної служби України, оскільки позивач проходив службу у Прикордонних військах, додатково вказано, що в наданих документах для призначення допомоги відсутні документи про обставини поранення.

Проте суд не погоджується з таким рішенням та зазначає, що в силу ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» від 25.12.2013 року № 975, обов'язок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням йому IIІ групи інвалідності, у зв'язку з травмою, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби, покладений саме на Міністерство оборони України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що засіданням Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено причинний зв'язок захворювань, поранень, контузії, травм, каліцтв позивача, пов'язаних з виконуванням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися військові дії.

На підставі вищевикладеного, суд вважає безпідставними посилання відповідача у листі від 18.11.2016 року за вих.№ 2696/ВСЗ відносно того, що позивачу необхідно звернутися до Державної прикордонної служби України для вирішення питання по суті.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що відповідачем не надано доказів правомірності своїх дій та прийнятого рішення щодо відмови у виплаті одноразової грошової допомоги позивачеві.

За таких обставин, з врахуванням наведених вище положень чинного законодавства України, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки суд не підміняє суб'єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб'єкта, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню саме щодо визнання протиправної відмови Міністерства оборони України щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, оскільки дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні йому грошової допомоги є протиправними, та вважає за необхідне зобов'язати відповідача повторно розглянути це питання.

Згідно із частиною першою статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач по справі звільнений від сплати судового збору на підставі п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки він є інвалідом ІІІ групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Відтак, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, а позов задоволено, тому на користь держави слід присудити з відповідача по справі судовий збір в сумі 640 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 6-9, 11, 17, 18, 21, 69-72, 94, 128, 159, 160-163, 186, 254, 267 КАС України, ст. 19 Конституції України, ст. 16 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975, постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №499, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Адміністрація Державної прикордонної служби України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 20 Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 07.10.2016 № 86 в частині відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заявуОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, щодо прийняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги.

Стягнути з Міністерства оборони України судовий збір у розмірі 640 грн. на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету: 22030106).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі протягом 10-ти днів з дня її проголошення апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини 3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя: О.Г. Попов