Постанова № 65004099, 28.02.2017, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 610/392/17

2-а/610/38/2017

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року Суддя Балаклійського районного суду Харківської області Усенко С.І., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України, Департамент фінансів Міністерства оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

14.02.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України, Департамент фінансів Міністерства оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату в частині не направлення за належністю документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби; зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду III групи.

В обґрунтування позову вказує про те, що у період з 17 липня 1986 року по 10 листопада 1986 року проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях. Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.07.2013 року, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконання військових обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. Повторний огляд проведено 11.09.2015 року та підтверджено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. ОСОБА_1 звертався із відповідною заявою до Харківського обласного військового комісаріату, проте листом на ім'я позивача було повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що ним не надано документи, що підтверджують проходження служби в військових частинах, установах Міністерства оборони та документ, що свідчить про обставини та причини поранення. Посилаючись на те, що Міністерство оборони України не має в своєму підпорядкуванні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу Прикордонних військ, Міністерства внутрішніх справ України, рекомендує ОСОБА_1 звернутися до Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (або його правонаступника) для вирішення питання призначення одноразової грошової допомоги. Такі дії відповідача по справі, на думку позивача, є протиправними та порушують його права та обов'язки. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Балаклійського районного суду Харківської області від 16.02.2017 року відкрито скорочене провадження у даній справі.

Відповідачем подано письмові заперечення. Відповідно до яких, відповідач вважає свої дії законними, оскільки згідно норм діючого законодавства виплата одноразової грошової допомоги здійснюється органом державної влади, який здійснював розрахунок під час звільнення з військової служби, а оскільки позивач проходив строкову військову службу в Республіці Афганістан у військовій частині 2066, яка відносилась до Прикордонних військ, підпорядкованих КДБ СРСР. Тобто позивач є військовослужбовцем прикордонних військ, які не входять до структури Збройних Сил України. Вказавши, що витрати, пов'язані із виплатою одноразової грошової допомоги після встановлення інвалідності позивачу повинні здійснюватися Державною прикордонною службою України. Таким чином, позовні вимоги позивача до Харківського обласного військового комісаріату є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Третіми особами: Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Департаментом фінансів Міністерства оборони України, Міністерством внутрішніх справ України свої доводи чи зауваження у встановлений строк не надали, що, зважаючи на сукупність наявних матеріалів, не перешкоджає повному та об'єктивному розгляду справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на дійсну строкову службу 10 листопада 1984 року Комінтернівським районними військовим комісаріатом м. Харкова

Наказом № 332 від 17 листопада 1984 року позивача було зараховано на посаду «стрілка УП» до військової частини 2066, м. Пяндж, Таджицької РСР, яка входила до Середньоазіатського прикордонного округу КДБ СРСР.

28 грудня 1986 року позивача на підставі наказу Міністерства оборони № 379 від 28 грудня 1986 року було звільнено до запасу військових сил СРСР та направлено до Комінтернівського районного військового комісаріату м. Харкова для постановки на військовий облік, що підтверджено наявною в матеріалах справи копією військового квитка серії НУ № 9519112 (а.с. 12-14).

З наявної в матеріалах справи архівної довідки Федеральної державної установи Центральний прикордонний архів від 06 вересня 2007 року № 21/59/С-3887 вбачається, що позивач у період з 17 липня 1986 року по 10 листопада 1986 року проходив службу в Республіці Афганістан, де в той час проводились бойові дії та приймав участь у бойових діях (а.с.15).

Під час виконання бойового завдання на території Республіки Афганістан позивач був поранений в серпні 1986 року при обстрілі з мінометів, отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови та обох кінцівок (контузія головного мозку), проявом якого стали шкіряні рубці в анатомічних ділянках, що призвело в подальшому до розвитку наслідків перенесеної контузії у вигляді захворювань: «Стійких віддалених наслідків перенесеної ЗЧМТ (контузії головного мозку у 1986р.) у вигляді складної післятравматичної гіпертонічної ДЕП II ст. з вестабуло-атактичним, цефалгічним, астено - невротичним синдромами, вегето-судинними пароксизмами та синкопальними станами, ІХС, ст. стенокардія ФК-ІІ, атеросклеротичний кардіосклероз СН-Іст. ГХ ІІ ст.», що підтверджено висновком фахівця з питань судово-медичної експертизи Харківського обласного бюро СМЕ № 179-2013 від 05.03.2013 року (а.с.16-17) та Витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Протокол № 604 від 15 березня 2013 року), яким встановлено, що поранення та контузія, захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії./а.с.18/

Харківською обласною медико-соціальною експертною комісією позивачу встановлено ІІІ групу інвалідності з 12.07.2013 року, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії. 11.09.2015 року проведено повторний огляд, підтверджено ІІІ групу інвалідності, яка настала внаслідок поранення, контузії головного мозку і захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою МСЕК серії 12 ААА № 118006 від 11.09.2015 року (а.с.11).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 12.01.2017 року звернувся до з заявою до Харківського військового комісаріату щодо виплатити йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок отримання поранення та контузії під час виконання обов'язків військової служби при перебуванні в Республіці Афганістан, де проводились бойові дії, разом із якою надано всі необхідні документи (а.с.19).

Харківський обласний військовий комісаріат листом № 258/ВСЗ від 01.02.2017 року в задоволенні заяви відмовив з підстав необхідності звернення до Міністерства внутрішніх справ України чи Державної прикордонної служби України. В обґрунтування відмови зазначено, що оскільки позивач звільнився з військової служби 28.12.1986 року з військової частини 2066, яка відносилась до прикордонних військ, а отже, витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності повинні здійснюватися прикордонною службою (а.с.20).

Суд зазначає, що відповідно до приписів ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі змістом статей 1-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з ч.1 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

З матеріалів справи та наданих сторонами письмових пояснень Судом встановлено, що суб'єктами владних повноважень не встановлено обставин не відповідності поданої позивачем заяви, проте у листі-відповіді зазначено про відсутність правових підстав для виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності через відсутність правового врегулювання правонаступництва прикордонних військ СРСР.

Міністерством оборони України не заперечується, що нормами діючого законодавства встановлено порядок виплати одноразової грошової допомоги, у відповідності до якого призначення та виплати такої допомоги здійснюється розпорядником бюджетних коштів після отримання висновку. Такий висновок відповідачем не отримано, а отже рішення відповідачем не було прийнято щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги.

Суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Зазначеним порядком визначено механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).

Пунктом 11 Порядку передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Суд зазначає, що пунктом 13 Порядку передбачено, що керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

З наявному в матеріалах справи листі, отриманому позивачем як відповідь на подану заяву, судом встановлено, що відмова відповідача ґрунтується на обставинах не проходження позивачем військової служби в органах Міністерства оборони України, а проходження служби в Державній прикордонній службі та відсутність правовідносин із позивачем з Міністерством оборони України.

Суд зазначає, що відповідно до приписів пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Від так слід дійти висновку, що законодавцем визначено порівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, зазначена правова позиція суду узгоджується з висновками Вищого адміністративного суду України викладеними в ухвалі від 01.12.2015 року № К/800/40725/15, в якій висловлена правова позиція про те, що законодавцем передбачено порівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України, та встановлено обов'язок саме Міністерства оборони України стосовно прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги особам у зв'язку із встановленням їм інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку.

Стосовно посилань відповідача на відсутність обов'язку виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 з підстав відсутності правового врегулювання питань правонаступництва прикордонних військ СРСР, суд зазначає наступне:

Судом встановлено та не заперечується відповідачем, що позивач проходив строкову військову службу у військовій частині 2066, що входила до складу прикордонних військ КГБ СРСР та був звільнений з останньої в запас.

При цьому суд зазначає, що Прикордонні війська КДБ СРСР структурно входили до складу Комітету державної безпеки СРСР (КДБ СРСР, до 1978 року - КДБ при Раді Міністрів СРСР).

Прикордонні війська КДБ СРСР, відповідно до статті 4 «Закона Союза Советских Социалистических Республик «О всеобщей воинской обязаности» від 12.10.1967 року, вважалися складовою частиною Збройних Сил СРСР в період з 1 вересня 1939 року по 21 березня 1989.

З врахуванням вище зазначеного Державна прикордонна служба України до військової частини 2066 Прикордоних військ КДБ СРСР жодного відношення ніколи не мала.

Причинний зв'язок поранення, яке ОСОБА_1 отримав під час виконання обов'язків військової служби в період перебування в Афганістані, встановлено саме Центральною військово - лікарською комісією Міністерства оборони України, що також підтверджує відсутність будь-яких взаємних прав і обов'язків між позивачем та Державною прикордонною службою України.

Від так, вимоги позивача щодо розгляду заяви щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги по інвалідності мають бути розглянуті саме Міністерством оборони України.

Крім того суд зазначає, що статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються.

Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992", від 07.06.2001 № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Від так, відповідно до вище зазначених норм, міждержавними Угодами не встановлено порядок отримання одноразової грошової допомоги, однак, зазначеними актами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та в Порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Оскільки судом встановлено, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, то позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 року № 2011-XII та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

З урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача, є зобов'язання Харківського обласного військового комісаріату подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-XII та Постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року "Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги".

В зв'язку із встановленими обставинами справи суд зазначає, що будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб'єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.

Дії суб'єкта владних повноважень - це активна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси фізичних та юридичних осіб.

Суд зазначає, що відповідачем по справі розглянуто заяву позивача та надано на неї відповідь, проте, як встановлено судом, не здійснено визначених законодавством дій, направлених на виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в зв'язку з встановленням інвалідності після звільнення з військової служби внаслідок виконання обов'язків військової служби, а отже порушення прав позивача спричинено саме бездіяльністю суб'єкта владних повноважень щодо неналежного способу захисту охоронюваних прав позивача.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому "на підставі" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утворений в порядку, визначеному Конституцією та законами України, та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

"У межах повноважень" означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії. не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених відповідним законом.

"У спосіб" означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дій і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідно до приписів ч.2 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

За таких обставин справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-170, 183-2, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату Міністерства оборони України, третя особа Адміністрація Державної прикордонної служби України, Департамент фінансів Міністерства оборони України, Міністерство внутрішніх справ України, про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання призначити та виплатити одноразову грошову допомогу - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату в частині не направлення за належністю документів щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням третьої групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, як інваліду III групи.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги.

Суддя: