Постанова № 65003510, 27.02.2017, Лисичанський міський суд Луганської області

Справа № 415/831/17

Провадження № 2-а/415/75/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.17 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі судді Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Лисичанського міського суду Луганської області звернувся позивач, ОСОБА_1, з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області, в якому просив суд визнати протиправними та скасувати рішення суб'єкта владних повноважень Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 24.01.2017 року № №956/08-31 про відмову у призначенні пенсії за віком; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити призначення та виплату ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсію за віком, відповідно до закону України «Про пенсійне забезпечення».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 12.01.2017 року вона звернулась із заявою до відповідача про призначення пенсії за віком відповідно до ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Однак, відповідач листом відмовив у призначенні пенсії з посиланням на Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Позивач вважає відмову неправомірною, оскільки Закон України "Про пенсійне забезпечення" є чинним і не скасований, а змінами внесеними Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 звужено її соціальні гарантії, а саме : гарантоване Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсійне забезпечення при наявності стажу роботи понад 20 років та пенсійного віку 55 років, що за приписами ст. 22 Конституції України є не допустимим.

Від відповідача через канцелярію суду надійшли письмові заперечення, в яких відповідач зазначив, що відповідно до частини 1 статті 26 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 196 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року. Отже, враховуючи зазначене позивачу повідомлено, що вона право на призначення пенсії за віком за вимогою статті 26 Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" набуде після 5 червня 2021 року у віці 60 років.

Позивач в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в прохальній частині позовної заяви зазначив про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться письмові заперечення відповідача в яких зазначено про розгляд справи за його відсутності.

Розглянувши відомості про належне повідомлення сторін про час, дату та місце розгляду справи, враховуючи положення ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно вимог ст. 41 КАС України.

На підставі п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 4, 6 ст. 128 КАС України судом вирішено розглянути справу в письмовому провадженні без проведення судового засідання та, відповідно, без складання журналу судового засідання.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що позивачу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилося 56 років.

Позивач 12.01.2017 року звернулася до Управління Пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі ст.12 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Листом від 24.01.2017 року №956/08-31 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, з підстав недосягнення за вимогами статті 26 Закон України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку.

Не погодившись з вказаним рішенням пенсійного фонду, позивач звернулася до суду з позовом.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняте на їх підставі спірне рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Як вбачається з копії трудової книжки, наявної в матеріалах справи, у позивача наявний трудовий стаж більше 20 років. У 2016 році позивачу виповнилося 55 років.

Соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки гарантує Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

При цьому пенсії за віком призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Згідно приписів ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" . Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком, визначаються виключно цим Законом.

Законом України № 3668-VI від 08.07.2011 «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Згідно п.16 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Умови призначення пенсії за віком передбачені ст. 26 Закону України "Про пенсійне забезпечення" , згідно якої особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цієї статті, право на пенсію за віком мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися до 30 вересня 1956 року включно; 55 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1956 року по 31 березня 1957 року; 56 років - які народилися з 1 квітня 1957 року по 30 вересня 1957 року; 56 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1957 року по 31 березня 1958 року; 57 років - які народилися з 1 квітня 1958 року по 30 вересня 1958 року; 57 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1958 року по 31 березня 1959 року; 58 років - які народилися з 1 квітня 1959 року по 30 вересня 1959 року; 58 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1959 року по 31 березня 1960 року; 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року; 59 років 6 місяців - які народилися з 1 жовтня 1960 року по 31 березня 1961 року; 60 років - які народилися з 1 квітня 1961 року по 31 грудня 1961 року.

Відповідно до п.7-2 розділу XV Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" до 1 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мають жінки, яким виповнилося 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи.

Таким чином, оскільки положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються лише в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років, позивач на час звернення до Управління Пенсійного фонду України з заявою про призначення пенсії за віком не досягла визначеного ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" віку та не надала документів, які б підтверджували право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Проте, вирішуючи питання про задоволення чи відмову у задоволенні позовних вимог, виходячи з положень ст. 22 Конституції України, згідно з якими при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, суд вважає обґрунтованими доводи позивача.

Зміни в законодавстві, які суттєво звужують соціальні права і суперечать Конституції України, а також нормам міжнародного права, не можуть бути підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову.

Оскільки Конституція України має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суд при розгляді конкретної справи застосовує Конституцію України, як акт прямої дії, так як рішення суду повинно ґрунтуватися на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Крім того, задовольняючи позовні вимоги суд враховує, що згідно з ч. 1 ст.2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення Європейського суду є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції, а відповідно до ст.17 наведеного Закону суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини за результатами розглянутих певних справ зробив висновок, що законні очікування заявників підлягають правовому захисту наряду з майновими правами та правом власності. (справи: Pine Valley Development Ltd and Others vs.Ireland, № 12742/87, рішення від 29 листопада 1991 року; Stretch vs. United Kingdom, № 44277/98, рішення від 24 червня 2003 року; Fedorenko vs. Ukraine, № 25921/02, рішення від 01 червня 2006 року).

У даному випадку очікування позивача на соціальні гарантії та матеріальне пенсійне забезпечення, що ґрунтувались на приписах Закону, якій мав чинність під час його роботи, суд вважає законними, а отже такими, що підлягають судовому захисту у разі їх невизнання іншими особами.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків коли пенсія призначається з більш раннього строку.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з даним позовом позивачем було сплачено судовий збір.

Приймаючи до уваги вимоги ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати у розмірі 640.00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 8, 124 Конституції України, ст.ст. 2, 11, 12, 69-71, 158-163, 171-2, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області від 24.01.2017 року № №956/08-31 про відмову у призначенні пенсії за віком.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, пенсію за віком, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Стягнути з Управління пенсійного фонду України в м. Лисичанську Луганської області ( код ЄДРПОУ 21792407) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 640 ( шістсот сорок) гривень 00 коп.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Н.В. Коваленко