Ухвала суду № 65001598, 22.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/608/17 Справа № 203/6409/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Городнича В.С.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів - Варенко О.П., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2015 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 15 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажуквартири АДРЕСА_1. Договір був посвідчений нотаріально. Вказана квартира належала відповідачці на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2012 року, укладений між третьою особою - ОСОБА_5 та відповідачкою, який також був посвідчений нотаріально. В червні 2013 року ОСОБА_3 отримала позов третьої особи - ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, який рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково - вирішено витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спірну квартиру. 21 жовтня 2015 року рішення суду було виконано в повному обсязі, описано спірну квартиру державним виконавцем та передано представнику ОСОБА_4 згідно акту прийому-передачі майна.

Оскільки відповідач відмовилась добровільно відшкодовувати завдані ОСОБА_3 збитки внаслідок вилучення квартири за рішенням суду, то позивач звернулась із даним позовом, в якому просила суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 в порядку відшкодування добросовісному набувачу понесених витрат на придбання майна в розмірі 165199,72 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1651,99 грн.

Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 було задоволено в повному обсязі - стягнуто з ОСОБА_2на користь позивача в порядку відшкодування добросовісному набувачу понесених витрат на придбання майна 165199, 72 грн. та 1651,99 грн. судових витрат по сплаті судового збору, а разом - 166851,71 грн.

Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_2 звернулась із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Із матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 20 квітня 2012 року, укладеного між ОСОБА_5 та відповідачем.

15 травня 2012 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого спірна квартира була придбана позивачем.

Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 посвідчено приватним нотаріусом Енергодарського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів за №1919.

В червні 2013 року ОСОБА_3 отримала позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним, зокрема, щодо продажу спірної квартири ОСОБА_5 ОСОБА_2, яка в свою чергу перепродала вказане нерухоме майно ОСОБА_3

Рішенням Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 березня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_4 були задоволені частково, вирішено витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 спірну квартиру.

Вказане рішення набрало законної сили згідно ухвали апеляційного суду Запорізької області від 22 грудня 2014 року, якою рішення Запорізької області від 17 березня 2014 року залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

12 лютого 2015 року ОСОБА_4 звернувся до ВДВС Енергодарськго МУЮ із заявою про прийняття виконавчого листа на примусове виконання вищеназваного вішення Енергодарського міського суду від 17 березня 2014 року, яке 21 жовтня 2015 року було виконано в повному обсязі, описано спірну квартиру державним виконавцем та передано представнику ОСОБА_4 згідно акту прийому-передачі майна.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 661 ЦК України, у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Правочин щодо звільнення продавця від відповідальності або щодо її обмеження у разі витребування товару у покупця третьою особою є нікчемним.

Зі змісту договору купівлі-продажу квартири від 15 травня 2012 року, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, вбачається розмір понесених відповідачем збитків, а саме: 161372,00 грн. вартість нерухомого майна; 1613,72 грн. збір з операції купівлі-продажу квартири; 2214,00 грн. оплата послуг нотаріуса за нотаріальне посвідчення.

Загальна сума понесених позивачем витрат становить 165199,72.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3, суд першої інстанції керувався положеннями Цивільного кодексу України та виходив з того, що позивачем та матеріалами справи в повному обсязі доведено і обґрунтовано позовні вимоги, а розмір понесених витрат при придбанні у ОСОБА_2 спірного нерухомого майна останньою не заперечувався, як і сам факт продажу квартири.

В своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зокрема, звертаючи увагу апеляційного суду на те, що станом на момент звернення ОСОБА_3 із вказаним позовом, право власності на квартиру АДРЕСА_1 досі є зареєстрованим за позивачем, а тому підстави для стягнення грошового відшкодування понесеного при купівлі спірного нерухомого майна відсутні.

Однак, колегія суддів не може погодитись з такою позицією апелянта, оскільки згідно інформації щодо примусового виконання ВДВС Енергодарського МУЮ Запорізької області рішення Енергодарського міського суду Запорізької області від 17 березня 2014 року, квартира АДРЕСА_1 21 жовтня 2015 року була описана державним виконавцем та передана представнику стягувача ОСОБА_7, що підтверджується наявним в матеріалах справи актом прийому-передачі майна.

Той факт, що вилучена квартира досі не зареєстрована за стягувачем не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, так як подальші будь-які дії щодо квартири АДРЕСА_1, в тому числі реєстрація, є виключним правом ОСОБА_4, за термін здійснення якого ОСОБА_3 відповідальності не несе.

Згідно пункту 31 Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», у разі, якщо позов власника про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до моменту продажу.

Тож, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність спричинених ОСОБА_2 збитків ОСОБА_3 як покупцю при здійсненні свого права на придбання нерухомого майна, про які останній, у відповідності до ст. 661 ЦК України, на момент підписання договору купівлі-продажу з відповідачем, відомо не було.

А тому, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянта не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Порушень процесуального закону, які могли б привести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 вересня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.П. Варенко

ОСОБА_8