Вирок № 65000941, 27.02.2017, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 201/2792/16-к

Номер провадження 1-кп/201/33/2017

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2017 року м. Дніпро

вул. Паторжинського, 18а

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі:

Головуючого судді - Ополинської І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Геліч Н.В.,

прокурора - Таран К.О.

захисника обвинуваченого - адвоката Чорнати Д.Б.,

обвинуваченого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 15 лютого 2016 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650000667 за обвинуваченням:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Донецьк, громадянина України, із повною середньою освітою, не одруженого, офіційно непрацевлаштованого, не маючого офіційного місця реєстрації, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 25 листопада 1993 року за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 82, ч. 3 ст. 86-2, ч. 3 ст. 144 КК України, із застосуванням ст. 42 КК України до остаточного покарання у вигляді 8 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, звільненого 15 травня 2000 року з Дніпропетровської виправної колонії № 45 по відбуттю терміну покарання;

- 08 листопада 2001 року за вироком Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 1 ст. 229-6 КК України до покарання у вигляді 1 року позбавлення волі;

- 10 січня 2003 року за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ст. 395 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 74 КК України до покарання у вигляді 4 місяців арешту;

- 28 вересня 2004 року за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавленні волі, звільненого 28 грудня 2005 року із Синельниківської виправної колонії Дніпропетровської області № 94 по відбуттю терміну покарання;

- 22 липня 2008 року за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, звільненого 01 липня 2011 року з П′ятихатської виправної колонії Дніпропетровської області № 122 по відбуттю терміну покарання;

- 28 травня 2012 року за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі. На підставі ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2013 року вирок змінено, і визначено покарання у вигляді 1 року позбавлення волі, звільненого 28 травня 2013 року з Синельниківської виправної колонії Дніпропетровської області № 94 по відбуттю терміну покарання;

- 05 вересня 2013 року за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 2 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;

- 23 жовтня 2013 року за вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 76 КК України звільненого від відбування покарання з випробуванням строком на 1 рік;

- 17 жовтня 2013 року за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 2 років 1 місяця позбавлення волі;

- 12 лютого 2014 року за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі,

- відповідно до ухвали П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року звільненого на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 13 днів;

- 10 серпня 2016 року за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 1 року 7 місяців позбавлення волі,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року відносно ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік та застосовано наступні обмеження: заборона виходу з будинку (квартири) з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин; заборона виїзду в особистих справах за межі міста (району); реєстрація в міліції два рази на місяць. У день звільнення - 24 вересня 2015 року адміністрацією П′ятихатської виправної колонії Управління ДПтС України в Дніпропетровській області № 122 ОСОБА_2 було оголошено ухвалу П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року про встановлення адміністративного нагляду.

Після чого, ОСОБА_2, прибувши до обраного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 став на профілактичний облік в Жовтневому РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та 13 жовтня 2015 року був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду.

19 січня 2016 року ОСОБА_2, не зважаючи на встановлені заборони, з метою ухилення від адміністративного нагляду, діючи умисно, самовільно залишив місце постійного проживання, не повідомивши Жовтневе ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області про нове місце проживання, а також перестав з'являтися для реєстрації до відділення поліції.

Проте, 14 лютого 2016 року, близько 18 години 20 хвилин, ОСОБА_2 був виявлений працівниками поліції по вул. О. Гончара у м. Дніпропетровську та доставлений до Жовтневого ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області.

Умисні дії ОСОБА_2, які виразились у самовільному залишенні місця проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду, кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України.

Далі, 14 лютого 2016 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, ОСОБА_2, перебуваючи біля кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованої за адресою: АДРЕСА_2, побачив металевий столик та дві садові стільці, які належать ПП «ОСОБА_3», та визначив їх об'єктом свого злочинного посягання.

Далі ОСОБА_2, знаходячись у вказаному місці і у вказаний час, реалізуючи раптово виниклий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає і вони є таємними для оточуючих, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, взяв біля кав'ярні у ліву руку металевий столик «Almeria» діаметром 60», вартістю 483 гривні 00 копійок, а у праву руку два садових стільці «Almeria», вартість кожного з яких становить 289 гривень 80 копійок, та з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд, спричинивши ПП «ОСОБА_3» матеріальну шкоду на загальну суму 1062 гривні 60 копійок.

Умисні дії ОСОБА_2, які виразились у таємному повторному викраденні чужого майна (крадіжка) кваліфікуються за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 спочатку винним себе у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України визнав частково, а в подальшому змінив свою позицію та визнав свою вину у пред'явленому обвинуваченні у повному обсязі, при цьому, суду показав, що відповідно до ухвали П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року відносно нього був встановлений адміністративний нагляд строком на один рік. У день звільнення 24 вересня 2015 року адміністрацією П′ятихатської виправної колонії він був під підпис ознайомлений із цим рішенням суду та попереджений про необхідність у триденний строк прибути до вибраного місця проживання та зареєструватися. Після чого, він прибув до обраного місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 і став на профілактичний облік в Жовтневому ВП, де 13 жовтня 2015 року був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду. В подальшому, 19 січня 2016 року він, розуміючи, що порушує правила адміністративного нагляду, залишив постійне місце проживання і не попередив письмово керівництво Жовтневого ВП, а також з цього часу перестав з'являтися у відділення поліції на реєстрацію. Окрім того, суду показав, що потерпілу ОСОБА_3 раніше не знав і ніяких відносин з нею не підтримував. 14 лютого 2016 року приблизно о 18 годині, він повертався додому та йшов по вулиці Шевченко у м. Дніпропетровську. На перехресті вул. О. Гончара та вул. Шевченка, він побачив стільці та столи, які стояли надворі біля кав′ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2». На той час йому були потрібні гроші і він вирішив вкрасти стіл і два стільця. З цією метою, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, він поставивши один стілець на другий, взяв два стільці в одну руку та стіл в іншу і пішов вниз по вул. Шевченко. Через деякий час, пройшовши приблизно 100 метрів від кав'ярні, він вирішив сховати вкрадені речі, щоб потім забрати та продати. Далі він побачив кіоск з ремонту взуття та вирішив сховати стіл та стільці за ним. Він сховав вкрадені речі за кіоск, а коли повернувся, побачив незнайомого чоловіка, який йому сказав, щоб він повернув все на місце до кав'ярні. Тоді він разом із незнайомим чоловіком повернулися до кав'ярні, куди він відніс стіл і два стільці, повернувши їх працівниці цієї установи. В цей час біля кав'ярні до нього підійшов працівник поліції та попрохав його пройти з ним до відділення поліції. Додав, що мав можливість розпорядитися вкраденим ним майном під час того, як відійшов від кав'ярні. При цьому, не оспорював ні обставини скоєння ним кримінальних правопорушень, що інкримінуються, ні вартість вкраденого майна, ні вину. В скоєному щиро розкаявся та просив суд суворо не карати та призначити мінімальне покарання.

Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 суду показала, що обвинуваченого ОСОБА_2 не знала і ніяких відносин з ним не підтримувала. Вона працює ПП «ОСОБА_3» та орендувала приміщення за адресою: АДРЕСА_2, в якому знаходилась кав'ярня «ІНФОРМАЦІЯ_2». Зазначила, що очевидцем вчинення злочину не була. Про обставини скоєного кримінального правопорушення їй відомо зі слів продавця - ОСОБА_5, яка розповіла, що взимку 2016 року, точної дати не пам'ятає, можливо 14 лютого, після 18 години, остання перебувала в приміщенні кафе за прилавком та готувалася до закриття. На вулиці біля кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» знаходилися 4 чорних залізних стола та 6 чорних залізних стільців. В якийсь момент ОСОБА_5 через вікно кав'ярні побачила, як невідомий їй чоловік, тримаючи 1 стіл і 2 стільці, направляється по вул. Шевченко вниз. Тоді ОСОБА_5 вийшла з кав'ярні і побачила співробітника поліції, якому повідомила, що з літньої площадки кав'ярні викрадено 1 стіл та 2 стільці. Через деякий час, до кав'ярні підійшов той чоловік і повернув стіл і два стільці, після чого, був затриманий співробітником поліції. В той же день вона написала заяву в поліцію з приводу скоєного злочину. Оскільки викрадене майно повернуто в той же день, то матеріальних і моральних претензій до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляє. Висловила думку щодо призначення обвинуваченому покарання на розсуд суду.

В судовому засіданні допитаний, як свідок ОСОБА_6 суду показав, що обвинуваченого ОСОБА_2 та потерпілу ОСОБА_3 він не знає і ніяких відносин з ними не підтримує. В лютому 2016 року він перебував на своєму робочому місці, в магазині «Алко Маркет», який розташований за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. О. Гончара, 6, навпроти кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2». В той же день, ввечері, після 18 години, він побачив, як чоловік в окулярах несе 1 стіл та 2 стільці по вул. Шевченко вниз. Він вирішив пройти за ним та пересвідчитися, чи не вкрав цей чоловік стіл і стільці біля кав'ярні. Приблизно через 100 метрів від кав'ярні він наздогнав цього чоловіка та сказав, щоб він повернув стіл та стільці на місце. Після чого, вони разом попрямували до кав'ярні, де в той час, на вулиці перебувала продавець кав'ярні та співробітник поліції. Незнайомий чоловік повернув продавцю кав'ярні стіл та два стільці, а він пішов по своїх справах.

Окрім визнавальних показань обвинуваченого, показань потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6, вина ОСОБА_2 в інкримінованих йому злочинах, підтверджується дослідженими під час судового розгляду наступними доказами.

Із витягу з кримінального провадження № 12016040650001062 вбачається, що матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11 березня 2016 року, із правовою кваліфікацією за ст. 395 КК України.

Відповідно до ухвали П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року відносно ОСОБА_2 встановлено адміністративний нагляд терміном на один рік та застосовано наступні обмеження: заборона виходу з будинку (квартири) з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин; заборона виїзду в особистих справах за межі міста (району); реєстрація в міліції два рази на місяць.

Відповідно до довідки про звільнення серія ДНП № 33037 ОСОБА_2 був звільнений умовно-достроково на невідбутий термін 9 місяців 13 днів 24 вересня 2015 року з П′ятихатської виправної колонії Управління ДПтС України в Дніпропетровській області № 122 на підставі ухвали П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року із встановленням адміністративного нагляду.

Згідно до довідки про оголошення особі, яка звільняється з місць позбавлення волі постанови суду про встановлення адміністративного нагляду встановлено, що в день звільнення 24 вересня 2015 року ОСОБА_2 було оголошено ухвалу П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року про встановлення адміністративного нагляду терміном на один рік та необхідність в триденний строк прибути зареєструватися до Жовтневого РВ у м. Дніпропетровську, а також останній був попереджений про кримінальну відповідальність за порушення правил адміністративного нагляду та несвоєчасне прибуття до вибраного місця проживання.

Відповідно до реєстраційного листа встановлено, що в ньому зазначені дата та час, які були встановлені ОСОБА_2 для реєстрації, а також зафіксовані дні неявки останнього на реєстрацію без поважних причин - 29 грудня 2015 року, 19 січня 2016 року, 26 січня 2016 року та 16 лютого 2016 року.

Відповідно до листку контролю за додержанням встановлених обмежень встановлено, що ОСОБА_2 порушив правила адміністративного нагляду, зокрема, заборони виходу з будинку (квартири) з 23 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин і під час перевірки був відсутній після 23 години за місцем свого проживання 22, 23 грудня 2015 року та 04 листопада 2016 року.

Відповідно до попередження від 13 жовтня 2015 року встановлено, що ОСОБА_2 був попереджений під підпис про кримінальну відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 395 КК України, зокрема, за самовільне залишення свого місця проживання з метою ухилення від дотримання правил адміністративного нагляду, а також останньому роз'яснено, що змінити місце проживання він може лише після письмового повідомлення контролюючих його працівників поліції та отримання письмового дозволу керівництва Жовтневого РВ ДМУ.

Відповідно до рапорту старшого інспектора Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 24 листопада 2015 року встановлено, що 22 грудня 2015 року, під час здійснення перевірки громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває під адміністративним наглядом в Жовтневому ВП ДВП, за місцем його проживання: АДРЕСА_1, о 23 годині 20 хвилин останній за вказаною адресою був відсутнім, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Відповідно до рапорту старшого інспектора Жовтневого ВП ДВП ГУ НП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_8 від 24 грудня 2015 року встановлено, що 23 грудня 2015 року, під час здійснення перевірки громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває під адміністративним наглядом в Жовтневому ВП ДВП, за місцем його проживання: АДРЕСА_1, о 23 годині 30 хвилин двері в будинок ніхто не відчинив, у зв'язку з чим, перевірити ОСОБА_2 не представилось можливим.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/18277/15-п, 3/201/2585/2015 від 25 грудня 2015 року встановлено, що ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень 00 копійок.

Відповідно до постанови Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська по справі № 201/18278/15-п, 3/201/2586/2015 від 25 грудня 2015 року встановлено, що ОСОБА_2 був визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 170 гривень 00 копійок.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія ДН №023717 від 21 жовтня 2015 року встановлено, що даний протокол було складено відносно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КУпАП.

Відповідно до рапорту старшого інспектора Жовтневого ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції ОСОБА_8 від 04 січня 2016 року встановлено, що 04 січня 2016 року, під час здійснення перевірки громадянина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який перебуває під адміністративним наглядом в Жовтневому ВП ДВП, за місцем його проживання: АДРЕСА_1, о 23 годині 15 хвилин останній за вказаною адресою був відсутнім.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серія ДН №032079 від 08 січня 2016 року встановлено, що даний протокол було складено відносно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ДН № 032080 від 08 січня 2016 року встановлено, що даний протокол було складено відносно ОСОБА_2 за ознаками адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 187 КУпАП.

Відповідно до рапорту старшого інспектора Жовтневого ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 26 січня 2016 року встановлено, що 19 січня 2016 року в період часу з 09 години 00 хвилин по 18 години 00 хвилин громадянин ОСОБА_2, який знаходиться під адміністративним наглядом та зобов'язаний 2 рази на місяць з'являтися до Жовтневого ВП ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області для реєстрації, в зазначений день не з'явився, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Відповідно до рапорту старшого інспектора Жовтневого ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 26 січня 2016 року встановлено, що 26 січня 2016 року в період часу з 09 години 00 хвилин до 18 години 00 хвилин громадянин ОСОБА_2, який знаходиться під адміністративним наглядом та зобов'язаний 2 рази на місяць з'являтися до Жовтневого ВП ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області для реєстрації, в зазначений день не з'явився, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Відповідно до рапорту старшого інспектора Жовтневого ВП старшого лейтенанта поліції ОСОБА_7 від 17 лютого 2016 року встановлено, що 16 лютого 2016 року в період часу з 09 години 00 хвилин по 18 годину 00 хвилин громадянин ОСОБА_2, який знаходиться під адміністративним наглядом та зобов'язаний 2 рази на місяць з'являтися до Жовтневого ВП ДВП ГУ НП України в Дніпропетровській області для реєстрації, в зазначений день не з'явився, чим порушив правила адміністративного нагляду.

Із витягу з кримінального провадження № 12016040650000667 вбачається, що заява ОСОБА_9 внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15 лютого 2016 року, із правовою кваліфікацією за ч. 2 ст. 185 КК України.

З протоколу проведення слідчого експерименту та додатку до цього протоколу у вигляді фото таблиці від 23 лютого 2016 року за участю обвинуваченого ОСОБА_2 встановлено, що останній в присутності понятих та слідчого, який проводив дану слідчу (розшукову) дію, на місці розказав та показав про обставини та спосіб вчинення ним крадіжки, зокрема зазначив, що 14 лютого 2016 року, приблизно о 18 годині 10 хвилин, він проходив біля кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2», розташованої за адресою: АДРЕСА_2, побачив стіл та стільці, які знаходились біля кав'ярні та були не закріплені. Він підійшов до кав'ярні та переконавшись, що реалізатор його не бачить, взяв у ліву руку стіл, а у праву два стільці і попрямував вниз по вул. Шевченко у м. Дніпропетровську, де через 100 метрів був зупинений раніше невідомим йому громадянином, після чого прослідував разом з ним до кав'ярні «ІНФОРМАЦІЯ_2» та повернув викрадене ним майно.

Відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 942-16 від 19 лютого 2016 року встановлено, що станом на 14 лютого 2016 року залишкова вартість 1 металевого столику «Almeria», котрий був в експлуатації з 08 липня 2013 року становить 483 гривні 00 копійок. Станом на 14 лютого 2016 року залишкова вартість 1 стільця садового металевого «Almeria», котрий був в експлуатації з 08 липня 2013 року становить 289 гривень 80 копійок, вартість 2 стільців садових металевих «Almeria» становить 579 гривень 60 копійок.

Проаналізувавши безпосередньо отримані у судовому засіданні показання обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 а також досліджені під час судового розгляду письмові докази, суд приходить до висновку, що підстав для їх неврахування, а також визнання неналежними чи недопустимими сторонами не наведено, а судом не встановлено, вони є переконливими, послідовними, такими, що узгоджуються між собою і у своїй сукупності є достатніми для встановлення судом усіх обставин кримінального правопорушення, які підлягають встановленню відповідно до вимог, передбачених ст. 91 КПК України, та жодним чином не спростовуються будь-якими іншими обставинами.

При цьому, суд вважає показання потерпілої ОСОБА_3 та свідка ОСОБА_6 достовірними, послідовними та такими, що узгоджуються між собою, а також із показами обвинуваченого ОСОБА_2 та з іншими доказами, а тому не довіряти показанням потерпілої та свідка у суду не має жодних підстав, оскільки під час судового розгляду не встановлено мотивів, з яких би останні обмовляли обвинуваченого, а тому суд приймає їх до уваги.

З урахуванням наведеного суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення дійшов до впевненого висновку що діяння, які вчинені обвинуваченим ОСОБА_2 дійсно мали місце, в його діях наявний склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та ст. 395 КК України і обвинувачений винуватий у їх вчиненні, оскільки він умисними діями вчинив таємне, повторне викрадення чужого майна (крадіжка), а також самовільно залишив місце проживання з метою ухилення від адміністративного нагляду.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд відповідно до положень ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Насамперед, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України, які відповідно до положень ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості та злочинів невеликої тяжкості відповідно.

Дослідивши дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2 судом встановлено, що останній має повну середню освіту, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку в психоневрологічному диспансері не перебуває, відповідно до довідки з Комунального закладу «Дніпропетровський наркологічний диспансер» Дніпропетровської обласної ради» від 11 березня 2016 року за вих. № 1473 перебуває на обліку у лікаря-нарколога з 19 січня 1993 року з діагнозом: «Розлад психіки та поведінки внаслідок вживання опіоїдів. Синдром залежності», відповідно до характеристики з П′ятихатської виправної колонії Управління ДПтС України в Дніпропетровській області № 122 від 27 серпня 2015 року за місцем відбування покарання характеризується з позитивної сторони.

Разом із цим, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, судимість за які у встановленому законом порядку не знята і не погашена, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і знову вчинив умисні злочини.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2 суд визнає його щире каяття у вчиненому.

Під час судового розгляду даного кримінального провадження обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим ОСОБА_2 злочинів, які не відносяться до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують його покарання, наведені вище, а також зважаючи на те, що тяжких наслідків від вчинених обвинуваченим злочинів на настало, суд вважає, що ОСОБА_2 має бути призначене покарання у вигляді позбавлення волі в межах строку, передбаченого санкцією частини 2 статті 185 КК України, та у вигляді арешту, передбаченого санкцією статті 395 КК України, оскільки саме таке покарання, на думку суду, буде найбільш необхідним і достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним нових злочинів.

Відповідно до частини 1 статті 70 КК України, при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 вчинив декілька кримінальних правопорушень, а тому суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому остаточне покарання за правилами ч. 1 ст. 70 КК України, тобто за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Разом із цим, під час судового розгляду даного кримінального провадження, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_2 засуджений за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 71 КК України до остаточного покарання у вигляді 2 років 7 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ухвали П′ятихатського районного суду Дніпропетровської області від 16 вересня 2015 року ОСОБА_2 був звільнений на підставі ст. 81 КК України умовно-достроково на невідбутий строк 9 місяців 13 днів, а тому зазначені у вироку злочини, вчинив у період умовно-дострокового звільнення від покарання, призначеного за наведеним вище вироком.

Проте, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 засуджений за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднана невідбута частина покарання за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року та остаточно призначено покарання у вигляді 1 року 7 місяців позбавлення волі.

Отже, враховуючи, що вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року вже призначено покарання на підставі ст. 71 КК України з урахуванням покарання, призначеного за вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2014 року, тому на даний час підстави для застосування положень ст. 71 КК України відсутні.

Разом із цим, судом встановлено, що після постановлення вироку Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року відносно ОСОБА_2, останній винен ще в зазначених у даному вироку злочинах, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України, вчинених ним до постановлення наведеного вище вироку.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю злочинів, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього кодексу.

Отже, за наведених вище обставин, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання відповідно до правил ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року, із покаранням, призначеним за даним вироком.

Під час судового розгляду стороною обвинувачення надано суду ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року, відповідно до якої відносно ОСОБА_2 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При цьому, протокол про затримання особи, що підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, як зазначено стороною обвинувачення, під час досудового розслідування відносно ОСОБА_2, не складався.

Окрім того, під час судового розгляду судом встановлено, що ОСОБА_2 був звільнений з-під варти 20 жовтня 2016 року по закінченню строку дії ухвали Апеляційного суду Дніпропетровської області від 01 вересня 2016 року і знаходився на волі 4 дні до 25 жовтня 2016 року.

Відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 25 жовтня 2016 року відносно обвинуваченого ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровській установі виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 4.

Отже, строк попереднього ув'язнення, відбутий ОСОБА_2 у межах даного кримінального провадження, на момент ухвалення даного вироку складає 1 рік 07 днів.

Відповідно до вимог Закону України «Про внесення зміни до кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року № 838-VIII, який набув законної сили 24 грудня 2015 року, частина 5 статті 72 Кримінального кодексу України викладена у такій редакції: «5. Зарахування судом строку попереднього ув'язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув'язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі».

Суд має звільнити засудженого від відбування покарання, якщо строк попереднього ув'язнення, відбутий засудженим у межах кримінального провадження, дорівнює або перевищує фактично призначене йому основне покарання, передбачене частиною першою цієї статті.

Отже, призначаючи покарання, суд зобов'язаний врахувати положення ст. 72 КК України (в редакції зазначеного вище Закону) та зараховувати строк попереднього ув'язнення, враховуючи його до моменту постановлення вироку.

Таким чином, суд вважає за необхідне в строк основного покарання, призначеного обвинуваченому ОСОБА_2 у виді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув'язнення з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тобто у вигляді 2 років 14 днів.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід рахувати відповідно до ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 16 лютого 2016 року про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, тобто з 16 лютого 2016 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровській установі виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області № 4 необхідно скасувати.

Відповідно до вимог ст. ст. 118, 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому з огляду на це, суд приходить до висновку про стягнення зі ОСОБА_2 витрат по проведенню судово-товарознавчої експертизи у розмірі 123 (сто двадцять три) гривні, що підтверджується відповідним актом про витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні, на користь держави.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

Долю речових доказів в порядку п. 9 ст. 100 КПК України слід вирішити наступним чином:

- 2 стільці та стіл, які відповідно до розписки від 15 лютого 2016 року передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити останній, як законному володільцю.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 368, 370 - 374, 394 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ст. 395 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі;

- за ст. 395 КК України у вигляді 3 (трьох) місяців арешту.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання, призначеного за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2016 року, із покаранням, призначеним за цим вироком, остаточно призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді 2 (двох) років позбавлення волі, із відбуванням покарання в кримінально-виконавчій установі.

Строк відбування покарання ОСОБА_2 слід рахувати з 16 лютого 2016 року, при цьому, в строк призначеного останньому остаточного покарання у вигляді позбавлення волі, зарахувати строк його попереднього ув'язнення, розрахований відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України, у вигляді 2 (двох) років 14 (чотирнадцяти) днів та звільнити останнього негайно із зали суду, у зв'язку із повним відбуттям призначеного покарання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід, застосований відносно ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою у Дніпропетровській установі виконання покарань Управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 4 - скасувати.

Стягнути зі ОСОБА_2 витрати по проведенню судово-товарознавчої експертизи у розмірі 123 (сто двадцять три) гривні, на користь держави.

Речові докази у даному кримінальному провадженні:

- 2 стільці та стіл, які відповідно до розписки від 15 лютого 2016 року передані на відповідальне зберігання потерпілій ОСОБА_3 - залишити останній, як законному володільцю.

Вирок суду набирає законної сили після спливу тридцяти денного строку, встановленого ст. 395 КПК України для його оскарження. Подання апеляційної скарги на вирок суду зупиняє набрання ним законної сили та його виконання.

Вирок може бути оскаржений в порядку ст. 395 КПК України.

Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд міста Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку в порядку ст. 376 КПК України негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору і не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя І.Г. Ополинська