Ухвала суду № 64998191, 23.02.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 333/1707/16 Головуючий у 1 інстанції

№ провадження 22-ц/778/794/17 Тучков С.С.

Доповідач: Бєлка В.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого: Бєлки В.Ю.

Суддів: Онищенко Е.А.

Воробйової І.А.

При секретарі: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів за договором позики, посилаючись на те. що 01.09.2015 року між ним та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до умов якого останній отримав грошові кошти у розмірі 15 000,00 гривень, що підтверджується відповідною розпискою.

Відповідно до умов договору, строк повернення грошових коштів без нарахування процентів був визначений 01.03.2016 року.

Однак, на момент подачі позовної заяви до суду, сума позики відповідачем не повернута.

Вказує, що на сьогоднішній день договір позики є чинним, його умови є обов'язковими для виконання сторонами, відповідач в добровільному порядку суму боргу не повертає.

Зазначає, що відповідач за несвоєчасне виконання своїх боргових зобов'язань, повинен сплатити йому пеню за порушення строку повернення суми позики в розмірі 1 100 грн.

Посилаючись на зазначені обставини просив суд стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 15 000 грн. та 2 100 грн. пені за невиконання у строк умов договору відповідачем, що разом складає 17 100 грн., та стягнути судові витрати по справі.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 17 100 грн. 00 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачену суму судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, що з'явилися, вивчивши апеляційну скаргу та матеріали справи, колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон їх регулює.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що 01.09.2015 року між позивачем та відповідачем в письмовій формі був укладений договір позики, відповідно до якого позивач надав відповідачу позику в розмірі 15000,00 грн., яку останній зобов'язувався повернути в строк до 01.03.2016 року. На підтвердження отримання грошових коштів між позивачем та відповідачем 01.09.2015 року було складено розписку про отримання готівкою грошових коштів за договором позики в розмірі 15000,00 грн.

У зазначений договором строк відповідач грошові кошти позивачу не повернув. Відповідно до п. 3.1 вищезазначеного договору позики, за порушення строку повернення суми позики позичальник має сплатити позикодавцю пеню у розмірі 0,5 % від суми позики за кожен день прострочення. Станом на дату подання позову до суду сума боргу з урахуванням всіх складових становить 17100,00 грн., в тому числі: 15000,00 грн. - заборгованість за основним зобов'язанням; 2100,00 грн. - пеня.

Дослідивши надані сторонами суду докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки відповідачем не було надано жодних доказів в підтвердження дій, що могли б свідчити про виконання ним своїх зобов'язань за договором позики.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, у тому числі на те, що відповідач фактично грошових коштів від позивача не отримував та посилання з приводу цього на показання свідка, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2016 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий:

Судді: