Вирок № 64998104, 27.02.2017, Якимівський районний суд Запорізької області

Якимівський районний суд Запорізької області

В И Р О К

iменем України

1-кп/330/9/2017

Справа № 330/307/16-к

"27" лютого 2017 р. Якимівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Федорець С.В.

при секретарі судового засідання Шеліповій Ю.О.

за участю:

прокурора Якимнюка С.А.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника - адвоката Карягіна П.І.

потерпілої ОСОБА_3

представника потерпілої - адвоката Фоменка С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт. Якимівка кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Атманай Якимівського району Запорізької області, громадянина України, з освітою вищою, одруженого, працюючого вчителем у Атманайській ЗОШ, раніше не судимого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1,

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, суд

ВСТАНОВИВ:

05.12.2015, приблизно о 20 годині 20 хвилин, обвинувачений ОСОБА_1, керуючи автомобілем ВАЗ-210740, реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався по проїзній частині автодороги з боку с. Давидівка в напрямку с. Вовчанське в Якимівському районі Запорізької області. На шляху руху обвинувачений ОСОБА_1, виявивши небезпечні дії пішохода ОСОБА_5, який, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, вийшов на проїзну частину з правого узбіччя, та рухався в напрямку наближаючогося автомобіля, маючи технічну можливість запобігти на нього наїзду, своєчасно не зменшив швидкість та не зупинився, внаслідок чого в районі опори ЛЕМ№ 104, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 В результаті наїзду пішоходу ОСОБА_5 заподіяні тілесні ушкодження від яких він одразу загинув на місця події.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким: 12.3. «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди».

Порушення п. 12.3 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1 знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 231 від 07.12.2015 року, причиною смерті ОСОБА_5 є внутрішньочерепна травма, у вигляді крововиливів під оболонки і в тканину головного мозку, що ускладнилася набряком головного мозку.

У ОСОБА_5 були виявлені тілесні ушкодження:

- внутрішньочерепна травма: крововиливи під м'які мозкові оболонки конвекситальної поверхні лівих тім'яно-потиличних областей, конвекситальної і внутрішньої поверхнях правих тім'яно-потиличних областей, на базальної поверхні обох потиличних долях головного мозку, на верхній і нижній поверхнях обох півкуль мозочка, крововиливи в тканину обох лобових і скроневих часток головного мозку, повний розрив атлантопотиличного зчленування без пошкодження спинного мозку, крововиливи в м'які тканини, рани і садна голови, рани і крововиливи слизової оболонки верхньої і нижньої губи;

- крововиливи в м'які тканини і садна тулуба; крововиливи в м'які тканини і синці обох верхніх кінцівок, крововиливи в м'які тканини, рана, синці та садна обох нижніх кінцівок; крововиливи в м'які тканини і садна шиї.

Внутрічерепна травма, що ускладнилася набряком головного мозку у ОСОБА_5, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя, яке перебуває в прямому причинному зв'язку з настанням смерті.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе визнав частково, оскільки вважає, що потерпілий ОСОБА_5, порушуючи, як пішохід, вимоги Правил дорожнього руху України, кинувся на автомобіль, в результаті чого сталася ДТП, та показав, що увечері 05.12.2015 відвозив свою дружину ОСОБА_6 з с.Атманай на потяг до м.Мелітополя. Приблизно о 20 годині 20 хвилин він рухався на своєму автомобілі ВАЗ-2107, реєстраційний номер НОМЕР_1, по асфальтованій автодорозі між с.Давидівка і с.Вовчанське у Якимівському районі. На передньому пасажирському сидінні знаходилася ОСОБА_6, на задньому сидінні ще двоє пасажирів: ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Він був тверезий, автомобіль був справний, рухався зі швидкістью приблизно 80 км/год у зв'язку з поганим дорожнім покриттям. Було темно, без опадів, була невелика димка. Рухався він з дальнім світлом фар по правій полосі дороги. На правому узбіччі, на відстані приблизно 80 м попереду він побачив пішохода - невідомого чоловіка, який розмахував рухами та йшов узбіччям назустріч автомобілю. Він переключив світло фар на ближнє. Коли відстань між автомобілем та пішоходом скоротилася до 30-40 м, пішохід вийшов на проїжджу частину, махав руками та рухався шаткою ходою назустріч автомобілю. Він відпустив педаль акселератору, автомобіль почав уповільнюватися, гальмуючи двигуном, та він почав об'їзд пішохода, виїхав ліворуч на смугу зустрічного руху. Оскільки пішохід продовжував по діагоналі рухатися назустріч автомобілю, він для здійснення об'їзду виїхав на ліве узбіччя. Приблизно на відстані 0,5 м пішохід раптово стрибнув на передню праву частину автомобіля, в результаті чого відбувся наїзд та розбилося лобове скло. Швидкість руху в цей момент не пам'ятає, але вона була низькою. Він одразу загальмував, зупинившись на відстані приблизно 7 м від місця наїзду. Після чого розвернувся, щоб освітити фарами пішохода, який лежав на смузі зустрічного руху. Вийшовши з автомобілю, підійшов до чоловіка та перевірив пульс. Пішохід не подавав ознак життя. Він зателефонував до поліції, повідомив про ДТП і попросив викликати медичну допомогу. Цивільний позов обвинувачений визнав частково, згоден виплачувати потерпілій заявлену нею суму матеріальної шкоди, моральну шкоду визнав на суму 30000 гривень.

Потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснила, що загиблий ОСОБА_5 був її сином. Вона не була очевидцем дорожньо-транспортної пригоди, в якій загинув її син. Про його загибель дізналася від знайомих. Останній рік до загибелі син мешкав окремо в с.Андріївка Якимівського району, своєї родини не мав. За життя він зловживав алкоголем, відбував покарання в місцях позбавлення волі. Вона придбала йому будинок в с.Андріївка для того, щоб він вів нормальний спосіб життя, створив родину. На похорон та поминання сина вона витратила 19 800 грн., але розрахункові документи в неї не зберіглися. Також потерпіла пояснила, що загиблий був її єдиним сином, загинув у молодому віці, зненацька, внаслідок його загибелі потерпіла перенесла сильний шок, ця подія цілком змінила її життя. Крім того, про загибель сина вона дізналася, перебуваючи в іншому місці, була змушено терміново позичати гроші на поховання та помини, через що погіршилося її і без того погане матеріальне становище. Зогляду на наведене, моральну шкоду вона оцінює в 200 000 грн.

Крім того, у судовому засіданні у якості свідків з боку обвинувачення були допитані ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7

Так, свідок ОСОБА_6 у судовому засіданні пояснила, що 05.12.2015, приблизно о 20 годині 30 хвилин, їхала в якості пасажира на передньому пасажирському сидінні належного їй і її чоловіку автомобіля ВАЗ-2107. Автомобілем керував її чоловік, ОСОБА_1, який був тверезий. Автомобіль був технічно справний. В автомобілі також знаходилися пасажири ОСОБА_7 і ОСОБА_8 На автодорозі між с.Давидівка і с.Вовчанське, на правому узбіччі, побачили незнайомого чоловіка, який розмахував руками. Швидкість руху автомобіля складала приблизно 80 км/год. На вулиці було темно, в автомобіля було увімкнуто світло фар, дорожнє покриття було в вибоїнах, тому швидкість їх руху була незначна. Коли автомобіль наближався до пішохода, той почав рухатися з правого узбіччя, справа на ліво, по діагоналі в напрямку автомобіля. ОСОБА_1 почав зменшувати швидкість руху та змінив напрямок руху вліво. Коли автомобіль виїхав на ліве узбіччя і відстань між автомобілем і пішоходом становила приблизно 0,2 м, пішохід пригнув на автомобіль. Автомобіль вдарив пішохода правою передньою частиною. ОСОБА_1 одразу зупинив автомобіль, вийшов з нього та підійшов до пішохода, який лежав на дорозі і не рухався. Чоловік нагнувся до потерпілого, а потім сказав, що той помер і треба викликати поліцію і швидку допомогу. Вони зателефонували до рятувальної служби, повідомили про подію, рятувальники сказали, що самі викличуть медичну допомогу.

Допитана у якості свідка у судовому засіданні ОСОБА_7 показала, що увечері 05.12.2015 вона з родиною ОСОБА_1 і ОСОБА_8 їхала на автомобілі ОСОБА_1 з с.Атманай до м.Мелітополя. Автомобілем керував ОСОБА_1, вона знаходилася на задньому сидінні за водієм. ОСОБА_1 був тверезий. Було темно та волого. За дорогою вона не слідкувала, швидкість руху вказати не може. На автодорозі перед с.Вовчанське вона почула, як ОСОБА_6, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, крикнула ОСОБА_1 про те, що хтось пригнув, і одразу після цього почула удар по автомобілю і побачила, як розбилося переднє лобове скло автомобіля. Обвинувачений зупинив автомобіль і вийшов з нього. У світлі фар ОСОБА_7 на дорозі побачила чоловіка, який лежав і не рухався. ОСОБА_1 підійшов до нього, подивився, потім повернувся до машини і сказав, що чоловік мертвий, треба викликати швидку допомогу та повідомити в поліцію.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що увечері 05.12.2015 року їхав з ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на автомобілі ВАЗ-2107 під керуванням ОСОБА_1 Він їхав на задньому сидінні справа. Приблизно о 21 годині вони проїхали с.Давидівка і рухалися зі швидкістю приблизно 80 км/год по асфальтованій автодорозі в напрямку с.Вовчанське Якимівського району. Було темно, у автомобіля були увімкнені фари. Опадів не було, туману теж, але була підвищена вологість. Дорога була з вибоїнами, тому автомобіль рухався повільно. ОСОБА_6, яка сиділа на передньому пасажирському сидінні, сказала вголос, що начебто попереду якийсь пішохід, який веде себе неадекватно. Цього пішохода особисто він побачив приблизно за 20-30 м від автомобілю. Той рухався по центру полоси їх руху назустріч автомобілю і махав руками, тому ОСОБА_1 почав зменшувати швидкість руху і змінив напрямок руху ліворуч, виїхав на зустрічну смугу. Далі він відволікся і не бачив, що відбувалося. Він почув удар о передню праву частину автомобіля. ОСОБА_1 зупинив автомобіль на лівому узбіччі. На зустрічній смузі руху лежав невідомий чоловік без ознак життя.

Також у судовому засіданні було досліджено письмові докази обвинувачення, а саме:

-- протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 05.12.2015, яким визначено місце дорожньо-транспортної пригоди на автодорозі між с. Давидівка і с.Вовчанське у Якимівському районі, зафіксовані дорожні умови та дорожня обстановка на місці ДТП, сукупність слідів ДТП на місці пригоди, розташування автомобіля ВАЗ-210740, реєстраційний номер НОМЕР_1, пошкодження на автомобілі, розташування трупу потерпілого ОСОБА_5, наявність у загиблого тілесних ушкоджень, взаємне розташування автомобіля і трупу потерпілого;

-- протокол огляду від 20.01.2016, проведеного з участю водія ОСОБА_1, який під час огляду вказав місце ДТП, місце наїзду на пішохода ОСОБА_9, напрямок і характер руху автомобіля, місце його зупинки, напрямок і характер руху пішохода ОСОБА_5;

-- протокол слідчого експерименту від 20.01.2016, проведеного з участю пасажирів ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, під час якого вони вказали відомі їм обставини дорожньо-транспортної пригоди;

-- висновок судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_5 № 231 від 07.12.2015 року, відповідно до якого причиною смерті ОСОБА_5 явилася внутрішньочерепна травма, яка виразилася крововиливами під оболонки і в тканину головного мозку, ускладнилася набряком головного мозку, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя. Тілесні ушкодження у ОСОБА_5 утворилися прижиттєво, незадовго до настання смерті, і могли утворитися при ударі легковим автомобілем з наступним відкидуванням і падінням на дорожнє покриття. В момент удару ОСОБА_5 був повернутий до автомобіля лівою передньобоковою поверхнею тіла. При судово-токсикологічному дослідженні у ОСОБА_5 був виявлений етиловий алкоголь в концентрації 2,9 промілле - в крові, 4,1 промілле - в сечі, що, зазвичай, за життя відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння;

-- висновок судової автотехнічної експертизи № 13/16 від 10.02.2016, відповідно до якого водій ОСОБА_1 порушив п.12.3 Правил дорожнього руху України, згідно з яким, у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди. Порушення п.12.3 ПДР України, вчинене водієм ОСОБА_1, знаходиться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП та її наслідками.

Аналізуючи досліджені докази по даному кримінальному провадженню у їх сукупності, суд приходить до наступного.

Так, провина ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, на думку суду, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду.

До його показів про те, що він не міг уникнути зіткнення з пішоходом,суд ставиться критично, оскільки ці покази повністю спростовуються висновком судової автотехнічної експертизи № 13/16 від 10.02.2016, відповідно до якого водій ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода шляхом екстреного гальмування з зупинкою автомобілю до місця наїзду. Однак, за показами допитаних у судовому засіданні свідків та самого обвинуваченого, він не застосував екстреного гальмування, лише знизивши швидкість руху автомобілю та змінивши напрямок його руху, хоча добре бачив пішохода за декілька хвилин до зіткнення.

При цьому доводи сторони захисту з приводу того, що поведінка пішохіда ОСОБА_5 була неадекватною, тому обвинувачений побоявся зупинити автомобіль, суд вважає необґрунтованими, оскільки обвинувачений керував транспортним засобом і був зобов»язаний дотримуватися вимог Правил дорожнього руху та прийняти усі заходи для запобігання зіткненню з пішоходом, передбачені законодавством.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає, що дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, відношення самого обвинуваченого до вчиненого, пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.

Обвинувачений ОСОБА_1 раніше не судимий, має постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв»язки - одружений, виховав сина, за місцем проживання та роботи характеризується виключно позитивно, у спеціальних медичних закладах на обліку не перебуває.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, суд визнає, що він щиро розкаявся у вчиненому, своїми правдивими показаннями сприяв встановленню істини, частково відшкодував заподіяну кримінальним правопорушенням шкоду потерпілій.

Обставин, які обтяжують вину обвинуваченого, судом не встановлено.

Крім того, при призначенні покарання судом приймається до уваги те, що він не поїхав з місця події, викликав спеціальні служби та швидку допомогу, його бажання допомогти пішоходу ОСОБА_5

Також, на думку суду, необхідно врахувати поведінку та стан самого пішохода.

Так, у відповідності до висновку судово-медичної експертизи трупу ОСОБА_5 № 231 від 07.12.2015 року, концентрація алкоголю в крові загиблого складала 2,9 промілле - в крові, 4,1 промілле - в сечі, що, зазвичай, за життя відповідає тяжкому ступеню алкогольного сп'яніння.

Крім того, аналізуючи покази свідків, допитаних у судовому засіданні, які були очевидцями ДТП, висновки судово-медичної та судової автотехнічної експертизи, суд приходить до висновку про те, що пішохід ОСОБА_5 порушив вимоги пунктів 4.7, 4.8, 4.11, 4.14 ПДР України, якими встановлено, що:

- пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки;

- чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, - на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху;

- пішоходам забороняється: виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід.

Так, як випливає з показів свідків, які взаємопов»язані та узгоджуються між собою, підтверджені свідками під час слідчого експерименту 20.01.2016 року, а також показів самого обвинуваченого, які не протирічать показам свідків, пішохід ОСОБА_5 раптово пригнув на автомобіль, яким керував ОСОБА_1 Ці факти також підтверджуються висновками судово-медичної експертизи, згідно з якими, з локалізації тілесних ушкоджень у загиблого ОСОБА_5 випливає, що тяжкі ушкодження, що потягли його смерть, утворилися на задній частині голови у потиличній області внаслідок падіння та удару головою. Таким чином, внаслідок поведінки пішохода ОСОБА_5 можливість уникнути зіткнення була зведена для водія ОСОБА_1 до мінімуму.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням вчиненого та відомостей про особу обвинуваченого, а також того факту, що вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення характеризується необережною формою вини, вчинене ним вперше, однак мало тяжкі наслідки, суд приходить до висновку про те, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, та за цих підстав вважає за можливе призначити йому покарання в межах санкції статті, за якими кваліфікуються його дії у вигляді позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів, із застосуванням ст. 75 КК України до основного виду покарання.

Крім того, заявлений по даному кримінальному провадженню цивільний позов потерпілої ОСОБА_3, на думку суду, підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, потерпіла стверджує, що на поховання та помини сина вона витратила 19800 гривень. Однак, ці матеріальні витрати не були підтверджені потерпілою жодними розрахунковими документами, не були доведені нею в ході судового розгляду допустимими та достовірними доказами, тому суд не може прийняти визнання позову в цій частині обвинуваченим, та вважає, що це суперечить його законним інтересам. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог потерпілої в частині стягнення з обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 19800 гривень і вважає, що вони задоволенню не підлягають.

Щодо заявленої потерпілою суми моральної шкоди у розмірі 200000 гривень, суд приймає до уваги те, що загиблий ОСОБА_5 був єдиним сином потерпілої, загинув у досить молодому віці, зненацька, через що остання, безперечно, пережила моральні страждання, змінився її життєвий уклад, вона була змушена докладати зусиль для повернення психічної рівноваги, організації свого життя після перенесеної трагедії. Однак, також судом враховується те, що, як випливає з пояснень потерпілої, її син ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями, скоював кримінальні правопорушення, внаслідок чого декілька разів відбував покарання у вигляді реального позбавлення волі, не працював та не надавав їй матеріальної допомоги, не мав родини, через його спосіб життя вони з сином мешкали окремо.

Також до матеріалів кримінального провадження надано копії розрахункових документів, у відповідності до яких обвинуваченим було відшкодовано потерпілій 7000 гривень, що вона не заперечувала у судовому засіданні.

Зогляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що моральна шкода у даному випадку підлягає стягненню частково, на суму 100000 гривень.

Витрати на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 736,56 гривень підлягають стягненню з обвинуваченого у повному обсязі.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 5 /п»яти/ років позбавлення волі з позбавленням права керувати усіма видами транспортних засобів строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбуття призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, якщо він в період іспитового строку - три роки - не скоїть нового кримінального правопорушення.

На підставі п. 2, 3, 4 ст. 76 КК України (в редакції, яка діяла до 08.10.2016 року) зобов'язати ОСОБА_1 не виїзджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, та періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 грошову суму 100000 /сто тисяч/ гривень у відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок кримінального правопорушення.

У іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати на проведення судової автотехнічної експертизи у розмірі 736 /сімсот тридцять шість/ гривень 56 копійок.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Якимівський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: С.В. Федорець