Рішення № 64995614, 28.02.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Провадження № 2/263/430/2017

Справа 263/15352/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року місто Маріуполь

Жовтневий райсуд м. Маріуполя під головуванням судді Ікорської Є.С. при секретарі Турчиній Н.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, Орган опіки та піклування Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації смт Мангуш, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просить визначити місце мешкання дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із нею. Свої вимоги обґрунтовує тим, що з ОСОБА_2 з 08 червня 2007 року по 14 серпня 2015 року вони знаходились у зареєстрованому шлюбі. Рішення Жовтневого районного суду міста Маріуполя від 14.04.2015 року шлюб було розірвано. З моменту розірвання шлюбу та по травень 2016 року позивачка проживала разом із донькою за адресою: АДРЕСА_1. Відповідач створював нестерпні умови проживання, провокував сварки при дитині, вчиняв психологічний тиск на дитину, налаштував її проти позивачки, примушував її говорити, що вона не хоче бачити позивачку. Коли позивачка вирішила переїхати, вона домовилась з донькою, що коли вона влаштується, то забере її до себе після закінчення учбового процесу. Однак дитина з того часу змінилась в поведінці, стала замкнутою, невеселою, часто плаче, що негативно вплинуло на її навчання в школі. У зв'язку з тим, що між сторонами не досягнуто згоди відносно місця проживання доньки, позивачка змушена звернутись з позовом до суду. Уточнивши позовні вимоги, просила визначити місце проживання дитини з нею та зобов'язати ОСОБА_2 передати доньку матері для їх подальшого проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Позивачка у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі та пояснила, що після розлучення з ОСОБА_2 була домовленість про те, що дочка на деякий час залишиться проживати з батьком, оскільки не закінчився навчальний рік, а їй необхідно було облаштуватися в новій родині. За цей час свекруха та батько налаштували дитину проти матері, батько усіляко впливає на думку дитини, внаслідок чого дочка стала уникати будь-якого спілкування з матір'ю, не відповідає на телефонні дзвінки, не бере подарунки, оскільки боїться реакції батька, уникає зустрічей. Дочка дуже талановита і вона постійно розвивала дитину, водила на різноманітні кружки і секції. Дитина їздить до школи на шкільному автобусі, школа розташована за 3 км в іншому селі, у її класі навчається усього троє дітей, для розвитку дитини у селі немає жодних можливостей, у селі дві вулиці. Вона бажає усіляко розвивати дочку, хоче, щоб дочка займалася малюванням, танцями, співом.

Представник позивачки ОСОБА_4 наполягала на задоволенні позову, зазначила, що наразі дитина мешкає у будинку бабусі і фактично дитину виховує бабуся. Враховуючи стать дитини, з ряду етичних міркувань батько не може здійснювати за нею належний догляд, проведення гігієнічних процедур. Відповідач схильний до алкоголізму, у 2015 році йому встановлений діагноз алкогольна енцефалопатія. За результатами спілкування дитини з психологом Мангушського ЦСССДМ встановлено, що відповідач здійснює психологічне насильство по відношенню до дитини, вчиняє моральний психологічний тиск на доньку з метою перешкодити та унеможливити спілкування матері та доньки, використовуючи безпорадність малолітньої дитини та обмежуючи спілкування намагається розірвати взаємозв'язок матері та доньки, яка потребує материнської уваги, турботи, піклування. Матір не покидала доньку за місцем її проживання, навпаки між ними була домовленість, що вона забере її до себе після закінчення учбового року. ОСОБА_1 намагається спілкуватися з донькою, навідує її в школі, оскільки за місцем мешкання чиняться перешкоди у їхньому спілкуванні, цікавиться успіхами дитини, поздоровляє зі святами, дарує подарунки, намагається відновити з донькою відносини. Наразі дитина фактично ізольована від спілкування з іншими родичами, вона утримується батьком і за допомогою фізичної і соціальної переваги дорослого і психічного насильства. Просила суд постановити рішення всупереч думці дитини, оскільки між батьками склалися неприязні відносини, а дитина через свій малолітній вік надто сильно переживає їх конфлікти, легко піддається впливу. Вважає, що найбільш сприятливим для дитини та таким, що відповідає її інтересам щодо належних умов її проживання, виховання та розвитку, буде визначення місця проживання дитини з мамою.

Відповідач у судовому засіданні категорично заперечував проти позову, зазначив, що після розлучення він переїхав жити до м.Маріуполя, а позивачка з дочкою та його матір'ю залишилися жити в материному будинку. У цей час він практично не спілкувався з дочкою. У травні 2016 року позивачка переїхала до міста, дочка залишилася проживати з ним. Позивачка іноді телефонувала дитині. Поступово дитина перестала хотіти спілкуватися з мамою, їй було соромно за її поведінку, це травмувало дочку. Вважає, що спілкування з мамою негативно впливає на дитину.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з тих підстав, що вважає, що донька повинна проживати з батьком у звичній для неї обстановці відповідно до висновків психолога ОСОБА_6

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області просив розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради просив розглянути справу за його відсутності та ухвалити рішення з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Представник третьої особи Органу опіки та піклування районної адміністрації смт Мангуш у судовому засіданні зазначила, що до них звернулась ОСОБА_1 з проханням вирішити питання щодо її зустрічей з дитиною та з приводу звернення з позовом про визначення місця проживання дитини. Вони провели бесіду з мамою, батьком та дитиною. З дитиною була проведена робота психологом з Центру соціальних служб для дітей та молоді, було проведено тестування, внаслідок чого встановлено, що дитина дужа подавлена, має місце психологічне насильство з боку батька, дуже прислуховується до того, що скаже батько. Дитина категорично казала, що не хоче спілкуватися з матір`ю. Спори між батьком та матір`ю порушили психологічний стан дитини. Наразі психологічний стан дитини дуже складний. Батьку роз'яснено, що не можна перешкоджати зустрічам дитини з мамою і запропоновано батьку повести дитину до психолога. Дівчинка казала, що мати приїжджала на день народження, привозила подарунки, приїжджає до школи. Дівчинка розповідала все так, як пояснював батько, його словами у деталях. Дитина могла бути піддана впливу, постійно скривала очі, що свідчить про те, що вона обманювала. Можливо вона і казала правду, однак обманювала та скривала очі. Дівчинка розповідає та боїться за те, що розповідає. Дуже було помітно що дівчинка боїться зробити своїми словами боляче мамі та татові. Представник органу опіки вважає, що дитина повинна проживати з матір`ю.

Вивчивши матеріали справи в їхній сукупності, допитавши сторони, представника третьої особи, свідків, спеціалістів, суд дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_3 (після реєстрації повторного шлюбу ОСОБА_1) АДРЕСА_1 та ОСОБА_2.

Рішенням Жовтневого райсуду м.Маріуполя від 14 серпня 2015 р. шлюб між АДРЕСА_1 та ОСОБА_2 розірвано. Як вбачається з тексту рішення, причинами розірвання шлюбу за ініціативою позивачки стало те, що з серпня 2012 року вони припинили шлюбно-сімейні відносини і не бажають їх поновлювати.

Згідно зі свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 01.09.2016 року АДРЕСА_1 змінила прізвище на ОСОБА_1. Судом встановлено, що наразі позивачка проживає в родині свого чоловіка ОСОБА_9 в будинку АДРЕСА_1.

Згідно з договором купівлі-продажу свекрів ОСОБА_1 - ОСОБА_10 є власницею будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

З довідки №1121 від 22.12.2016 року, виданої виконавчим комітетом Комишуватської сільської ради Мангушського району Донецької області вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, з 28.11.2008 року мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

З акту обстеження умов проживання, складеного спеціалістами служби у справах дітей Мангушської районної державної адміністрації Донецької області, вбачається, що проведено обстеження умов мешкання дитини ОСОБА_3 в будинку АДРЕСА_2. З акту вбачається, що житлове приміщення знаходиться в задовільному стані, відповідає необхідним стандартам, власником квартири є бабуся дитини - ОСОБА_11 Для виховання і розвитку дитини створено усі умови, дівчинка займає окрему кімнату, в якій знаходиться ліжко, стіл, іграшки та усі необхідні речі. Дитина забезпечена всією необхідною одежею та взуттям. Одночасно зазначено, що в будинку мешкають бабуся ОСОБА_11 та батько ОСОБА_2

Згідно з листом від 10.01.2017 року №7 Мангушської районної державної адміністрації Донецької області з ОСОБА_1 та її донькою ОСОБА_3 проведено тестування, підтримуюче психологічне консультування, відповідно до якого зроблено висновки, що дитина відчуває образу, агресію і недовіру до матері, недовіру до батька у зв'язку із розлученням батьків, дівчинка проявляє бажання покарати матір за те, що вона виїхала з родини, можливе психологічне насильство з боку батька, у дівчинки погіршилися стосунки з однолітками, в школі вона часто проявляє незадоволеність. Зазначено, що дитина повинна проживати з матір'ю, якій потрібно зробити все необхідне для підвищення міри довіри у доньки. ОСОБА_1 та її доньці потрібна робота з психологом. Дівчинці бажані часті зустрічі з батьком та бабусею, але без розмов про розлучення батьків, що згубно впливає на її психоемоційний стан.

Згідно з довідкою про доход від 23.12.2016 року, виданою ОСОБА_2, вбачається, що ОСОБА_2 працює у КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство» на посаді слюсаря-ремонтника 5 розряду, його дохід за період з 01.06.2016 року по 30.11.2016 рік склав 27 335,59 грн. За місцем роботи характеризується посередньо.

У характеристиці, виданій Комишуватською загальноосвітньою школою, зазначено, що ОСОБА_3 є ученицею 3 класу, останнім часом дещо змінився характер поведінки дитини, вона стала неврівноваженою, іноді емоції та переживання заважають дитині під час навчання.

Комишуватською загальноосвітньою школою на адвокатський запит повідомлено, що протягом 2014-2015, 2015-2016 років і тато ОСОБА_2, і матір ОСОБА_1 брали активну участь у вихованні доньки ОСОБА_2 - відвідували батьківські збори, шкільні заходи, районні конкурси. Протягом 2016-2017 навчального року батько ОСОБА_2, бабуся ОСОБА_11 відвідують загальношкільні і класні батьківські збори, шкільні заходи, батько привозить і забирає дівчинку зі школи, інколи ОСОБА_2 приїздить шкільним автобусом. Мати відвідує шкільні заходи.

Згідно з характеристикою ОСОБА_2, виданого міською головою Комишуватської міської ради, вбачається, що ОСОБА_2 мешкає з донькою та матір'ю в будинку АДРЕСА_2. Працює слюсарем у КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство». Зарекомендував себе позитивно, спиртними напоями не зловживає, скарг від сусідів не має.

З характеристики за місцем роботи ОСОБА_1 характеризується позитивно.

За даними роздруківки з поточного карткового рахунку вбачається, що ОСОБА_1 має на рахунку 20000 гривень.

З акту про обстеження умов проживання, складеного спеціалістами служби у справах дітей Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, вбачається, що проведено обстеження умов проживання ОСОБА_1 в буд.АДРЕСА_1. З акту вбачається, що житлове приміщення знаходиться в задовільному стані. Для виховання і розвитку дитини створено такі умови: є окрема кімната, ліжко, шафа з речами, книжки, іграшки, комп'ютер, телевізор, стіл для занять. В будинку мешкають ОСОБА_10, ОСОБА_9, ОСОБА_1

З наявних у справі медичних документів вбачається, що ОСОБА_2 06.04.2005 року отримав закриту черепно-мозкову травму внаслідок епілептичного приступу через вживання протягом трьох днів алкоголю. Також 22.03.2015 року ОСОБА_2 був госпіталізований з діагнозом: постсудомний синдром, алкогольна енцефалопатія, у картці виїзду швидкої допомоги зазначено, що протягом тижня вживав алкоголь, в анамнезі ЗЧМТ (2012 р.), короткочасна втрата свідомості.

За інформацією Мангушського районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді за результатами роботи з психологом центру ОСОБА_12 зазначено, що ОСОБА_2 відмовився у грубій формі від зустрічі з психологом, із спостереження за розмовою колишнього подружжя зроблено висновок про психологічне пригнічення особи, психологічне насилля, нешанобливе ставлення до ОСОБА_1 з боку ОСОБА_2

У судовому засіданні спеціаліст-психолог ОСОБА_13, яка працює психологом в Мангушському районному центрі соціальних служб для сім'ї, дітей і молоді, зазначила, що вона деякий час спостерігала за ОСОБА_2 у процесі спілкування з мамою і татом, а також у школі, внаслідок чого виявила, що тато маніпулює над мамою і інструментом у цьому використовує доньку. Дитині було навіяно, що її кинула матір і тато цього не спростовує. Те, що її кинула матір, дитина знає з чужих слів. у дитини забагато агресії, вона перестала адекватно спілкуватися з однолітками, в ній живе образа на матір, що підігрівається реакцією тата. Вважає, що бабця також говорить дитині, що її матір погана, що впливає на дитину і приводить до депресії. ОСОБА_14 хотіла примирити батьків і вважає себе винною у тому, що не вийшло. Вважає, що дитина повинна залишитися з тим з батьків, хто виявляє менше агресії і злоби. ОСОБА_14 зараз завойовує любов і довіру батька, оскільки боїться, що він може її кинути. ОСОБА_1 може бути хорошою мамою. Батько дитини на контакт не пішов з психологом, відповів їй у грубій формі.

За наданим суду висновком Мангушської районної держадміністрації від 15.02.2017 року вбачається, що запрошений на засідання комісії батько дитини не з'явився, через що залишили вирішення питання про визначення місця проживання дитини на розсуд суду.

Згідно із висновком спеціаліста-психолога ОСОБА_6 у ОСОБА_2 діагностовано тривожність, зумовлена ситуацією, що склалася на даний час, агресивно-оборонні тенденції, неврівноваженість емоцій, пригнічення агресії. У бесіді ОСОБА_2 називає ОСОБА_1 «вона», «Таня», озвучує негативні моменти, пов'язані з мамою, почуття образи і зради, висловлює категоричне бажання жити з батьком. Психолог вважає доцільним залишити дитину з батьком.

У судовому засіданні спеціаліст-психолог ОСОБА_6 зазначила, що метою її дослідження було вирішення питання, з ким з батьків дитині буде комфортніше проживати дитині. Після спілкування з дитиною і проведення тестів, на що витрачено годину часу, вона зробила висновок, що ОСОБА_2 краще проживати з батьком і бабусею, ніж з мамою, дівчинка проявляє підвищену тривожність з приводу того, з ким вона буде проживати. Також відзначила, що дівчинка дуже відкрита, добре розвинута.

З наданого відповідачем письмового документу, що містить назву «Консультація психотерапевта», за підписом лікаря ОСОБА_15 МПП «Рената» від 1901.2017 року, вбачається, що ОСОБА_2 доставив дочку ОСОБА_14 на прийом, в ході якого лікар зробив висновок, що дитина спокійна, врівноважена, емоційний фон позитивний, у собі і зовнішньому світі орієнтується правильно, скарг на психічний і фізичний стан не пред'являє, повідомила, що її батьки зараз розлучаються. Висловила бажання проживати з батьком, відносно матері висловлюється негативно.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2, вони мешкають на одній вулиці, бачаться рідко. Зі слів ОСОБА_2 знає, що вона бажала жити з матір'ю, на дитину тиснуть зі сторони батька та бабусі. Батько доводить дитину до істерики. Батько не хотів, щоб ОСОБА_2 відвідувала танці. Неодноразово бачила ОСОБА_2 у стані алкогольного сп'яніння. Дитина змінилась, з вересня 2016 року стала замкнутою, пов'язано це з від'їздом матері. Свідку відомо, що ОСОБА_2 не відповідає на дзвінки матері. Бабуся не в змозі обслуговувати дитину, батько таксує, його постійно немає вдома. Дитина нікуди не ходить, не розвивається, сидить постійно вдома. ОСОБА_1 дуже гарна матір. Вважає, що батько дівчинку морально погубить. Батько перешкоджає спілкуванню матері з донькою, налаштовує доньку проти матері.

Свідок АДРЕСА_1 суду пояснила, що вона є вчителем Комишуватської загальноосвітньої школи, навчає ОСОБА_3 з першого класу. Знайома з родиною ОСОБА_3. Дівчинка активна, здібна, таланлива, мати активно бере участь у вихованні дитини, брала участь у родинному комітеті. При матері ОСОБА_14 була життєрадісною, бадьорою дитиною, приймала участь у конкурсах, відвідувала танці, школу мистецтв, вокальні заняття. Перед переходом до другого класу позивачка її попереджала, що розлучається з ОСОБА_2, а ОСОБА_2 залишається у цій школі та житиме з батьком, щоб не порушувати комфорт дитини. Батько забирав дитину на вихідні, мати жила зі свекрухою, а батько у Маріуполі. Наприкінці навчального року помітили, що ОСОБА_2 грубо розмовляє з матір'ю. У серпні 2016 року вона вийшла на роботу і дізналась, що позивачка не проживає з ОСОБА_2, а ОСОБА_2 проживає з батьком. ОСОБА_18 не виходила на перерву, дитина сильно переживала розлучення. Діти в шкільному автобусу ображали її за те, що вона вигнала матір, внаслідок чого дитина не хотіла ходити до школи. Батько прийшов до школи та сказав, щоб вони не прививали любов до матері і щоб тему матері оминали. ОСОБА_1 приїздила до доньки, яка спочатку поводила себе насторожено, але під кінець зустрічі відтаювала. Матір привозила їй речі, подарунки. ОСОБА_18 дитина приймала подарунки, потім категорично відмовлялась. Батько забирав дитину зі школи іноді, взагалі дівчинка їздить на шкільному автобусі. Дитина дуже змінилась, перестала бути життєрадісною, часто плаче, неврівноважена. ОСОБА_19 не займається танцями, не малює, але вона дуже обдарована дитина, але у селі для цього не має такої можливості. Матір часто цікавиться життям доньки, протягом 2016 року щотижня навідувалася до доньки. Вважає, що дитині краще буде жити з мамою.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що вона є родичкою ОСОБА_19, 05.12.2016 року вони поїхали до села Червоноукраїнка, побачили, що ОСОБА_19 зомбована, дуже змінилась, до цього була життєрадісною дитиною. Мати позитивно характеризується. Будучи у розлученні, позивачка стала зустрічатися з іншим чоловіком, через що її вигнали з будинку свекрові. Батько заборонив приймати подарунки від родичів. Знає, що в літку 2015 року ОСОБА_2 був у безпорадному стані, йому пити заборонено. ОСОБА_1 не зловживає алкогольним напоями. Було видно, що дитина боїться, що її покарають за спілкування з матір'ю. Вважає, що дитину потрібно передати матері. ОСОБА_2 мстить таким чином колишній дружині, спекулюючи дитиною.

Свідок ОСОБА_22 суду пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_2 по с.Українка, його донька фактично живе з бабусею, батько рідко з'являється там. ОСОБА_1 поїхала з дому через те, що вони розлучились. ОСОБА_2 виганяв її з дому. Позивачка залишила доньку, оскільки вона сама захотіла залишитися у селі. З часом дитина почала замикатися, уникала розмови, тремтіла. ОСОБА_2 зловживав спиртними напоями, уходив у запої, просив гроші на алкоголь. Дитина взагалі не виходить на вулицю, не спілкується з однолітками, увесь час сидить удома. При матері вона була активною, відвідувала кружки. Дитина замкнулась. Раз на тиждень матір приїздила відвідати дитину, але її не пускають до дитини.

Свідок ОСОБА_21 суду пояснила, що вона працює медсестрою в швидкій допомозі та в Комишуватській школі. Був виклик до ОСОБА_2 у зв'язку з алкогольною інтоксикацією приблизно у 2015 році. На той час ОСОБА_2 перебував у шлюбі з позивачкою. Дитина змінилася, ні з ким не спілкується. Матір привозить доньці подарунки, але дитина їх не приймає. Батько заборонив усім у школі говорити про матір, через те, що дитина травмується. ОСОБА_1 - добра, чуйна людина, відвідувала усі дитячі свята доньки.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснила, що вона є рідною сестрою ОСОБА_2 Підставою розлучення сторін по справі була зрада ОСОБА_24 дружині. Їхня матір ОСОБА_11 підтримує свого сина ОСОБА_2 Якийсь час ОСОБА_1 мешкала у селі разом з дитиною, мешкала у матері ОСОБА_2 ОСОБА_1 не узяла з собою дитину через те, що вона навчалась у школі. АДРЕСА_1 потрібен був час влаштуватися, була домовленість, що поки дитина буде мешкати у селі з батьком. Улітку 2016 року брат привіз їй ОСОБА_2 переночувати, дівчинка була забруднена. Обіцяв забрати вранці, ОСОБА_2 сказала, що бажає побачитись з матір'ю, але було видно, що вона боїться про це сказати. ОСОБА_1 приїжджає до неї у школу, але ОСОБА_2 чинить перепони у спілкуванні. ОСОБА_2 часто уходить у запої. Вважає, що дитині необхідно жити з матір'ю, бабуся не може виховувати дівчинку. ОСОБА_2 агресивний у стані алкогольного сп'яніння, може підняти руку на жінку. Насправді ОСОБА_2 не працює у КП «Маріупольське виробниче управління водопровідно-каналізаційне господарство», просто рахується, а заробітну плату знімає його начальник, він у боргах, у нього навіть грошей на хліб немає. Старшого сина від першого шлюбу також виховував батько і бабуся, що призвело до спроби сина вчинити суїцид.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що протягом восьми років сторони по справі проживали в її будинку, позивачка є її колишньою невісткою, а відповідач - її син. У 2015 році вона попросила сина переїхати з села і залишилася проживати з невісткою. Інколи невістка залишала дитину на неї. Через деякий час невістка сказала, що ОСОБА_24 хоче залишитися з батьком. Невістка пішла з дому, залишивши дитину на неї. Вихованням дитини займається вона і тато, матір раз приїздила додому, інші рази - до школи. Останні п'ять років син не зловживає спиртними напоями. Заперечує проти того, щоб дитина проживала з мамою. Дитиною піклується вона, виконує з нею уроки, миє її, водить до школи. У класі, де вчиться онука, усього троє дітей, а усього в школі навчається 68 дітей.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснив, що проживає по сусідству з ОСОБА_3. Бачив, що зараз про дитину піклується бабця, водить її до школи. ОСОБА_1 у нетверезому вигляді ніколи не бачив.

Відповідно до вимог ст.ст. 151,153 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини, залучати до виховання інших осіб, обирати форми і методи виховання дитини, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства, а також мають право на спілкування з дитиною.

Згідно зі ст.157 СК України, той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, який проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Згідно з п.1 ст.9 Конвенції про права дитини, ратифікованої Верховною Радою України 27.02.1991р., дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.

Згідно з ч.2 ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла 10 років, визначається за згодою батьків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися судом. При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.

Суд не може передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, може своєю аморальною поведінкою зашкодити розвиткові дитини.

Як роз'яснено у п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 1998 року № 16 «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім'ю України» суди, вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо (в тому числі в одній квартирі), про те, з ким із них і хто саме з дітей залишається, мають виходити із рівності прав та обов'язків батька й матері щодо своїх дітей, повинні постановити рішення, яке відповідало б інтересам дітей. При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.

У принципі 6 Декларації прав дитини проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.

Частиною 2 ст.155 СК України закріплено, що батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Згідно з ч.7, ч.8 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 4 ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає.

Судом встановлено, що наразі ОСОБА_3 проживає разом із батьком - відповідачем по справі.

Суд враховує позицію спеціалістів-психологів, що за даних обставин слід запобігти можливості батьків здійснювати маніпулювання дитиною, оскільки визначення проживання дитини з одним з батьків може бути важелем впливу на матір (батька), за допомогою якого на неї (нього) чинитиметься тиск, що може призвести до непоправних змін і в світогляді дитини, і в стосунках між батьками.

Також суд зазначає, що висновки психологів не можуть бути безумовною підставою для вирішення спору на користь одного з батьків, а тому оцінює їх у сукупності з іншими письмовими доказами і показами свідків.

Суд враховує, що на момент вирішення справи дитині виповнилося 9 років, висловлена нею відповідно до вимог ст.171 СК України думка про бажання проживати разом з батьком і бабусею за встановлених судом обставин не може бути врахованою в силу незначного життєвого досвіду, віку, зрілості дитини, а також положень закону щодо забезпечення кожної дитини материнським вихованням, а тому суд не може ґрунтуватися при ухваленні рішення лише особистим бажанням дитини, оскільки це не буде відповідати вимогам закону.

ОСОБА_1 одружена, має постійне місце проживання, джерело існування, створює умови для проживання, виховання та розвитку доньки, прагне розвивати здібності дитини, яка в умовах проживання в сільській місцевості позбавлена можливості реалізовувати свої таланти, що відповідає інтересам дитини. Відповідач не довів наявність виняткових обставин для визначення місця проживання доньки з ним.

Вирішуючи позовні вимоги, суд враховує право на свободу пересування і вільного вибору місця проживання, що передбачено нормами Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», і з урахуванням положень ст.29 ЦК України вважає за необхідне визначити місце проживання дитини - ОСОБА_3 разом із матір'ю, що не позбавляє права відповідача по справі спілкуватися з дитиною і не обмежує його у здійсненні своїх батьківських прав та обов'язків, оскільки батько дитини у разі визначення місця проживання останньої з мамою не обмежений у своєму праві на спілкування з дитиною, турботу відносно неї та участі у її вихованні й може реалізувати свої права шляхом домовленості з матір'ю дитини щодо встановлення часу спілкування або за рішенням органу опіки і піклування, або за рішенням суду.

Заслухавши доводи спеціалістів-психологів та покази свідків, суд з огляду на встановлені обставини справи, ураховуючи, що у висновку органу опіки та піклування Мангушської державної адміністрації не вказано виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір'ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, а також той факт, що мати в найбільшій мірі може сприяти гармонійному розвитку малолітньої дівчинки, яка наразі фактично виховується бабусею та батьком, у той час як дівчинці необхідно закладати також і статтєве виховання, не встановивши під час розгляду справи виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю. Суд у цій справі не встановив виняткових обставин у розумінні положень статті 161 СК України та принципу 6 Декларації прав дитини, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір'ю.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для визначення місця проживання дитини з матір'ю та відсутність правових підстав, передбачених вказаними нормами матеріального права, для розлучення дитини зі своєю матір'ю. Для того, щоб дитина проживала не з матір'ю, а з батьком, повинні бути виняткові обставини, які визначені ст. 161 СК України та ст. 6 Декларації прав дитини.

Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року у справі №6-2445цс16. За змістом ч.2 ст.214 та ч.1 ст.360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

З метою забезпечення виконання рішення суд вважає за необхідне зобов'язати ОСОБА_3 передати доньку матері ОСОБА_1 для їх подальшого проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати на оплату судового збору в сумі 551,20 гривень.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.29 ЦК України, ст.ст. 7, 19, 151,153,157,160,161,171 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа Орган опіки та піклування Лівобережної районної адміністрації Маріупольської міської ради Донецької області, Орган опіки та піклування Центральної районної адміністрації Маріупольської міської ради, Орган опіки та піклування районної адміністрації смт Мангуш, про визначення місця проживання неповнолітньої дитини з матір'ю - задовольнити.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, із матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Зобов'язати ОСОБА_2 передати доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, матері ОСОБА_1 для їх подальшого проживання за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551 гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Донецької області через Жовтневий районний суд м. Маріуполя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Є.С. Ікорська