Постанова № 64993266, 28.02.2017, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/258/17

Справа №754/1822/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року Суддя Деснянського районного суду м. Києва ЛІСОВСЬКА О.В., розглянувши у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов′язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої вимоги тим, що вона, як особа, звільнена з військової служби, отримує пенсію. Обчислення пенсії при її призначенні відбулося без врахування всіх видів грошового забезпечення, визначено відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців", а саме грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільнення. Позивачка звернулася до Управління із заявою про перерахунок та виплату пенсії з урахуванням вимог діючого законодавства, але у такому перерахунку їй було відмовлено. На підставі викладеного позивачка звертається до суду з даним позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Головного управління; зобов"язати відповідача провести перерахунок позивачці її пенсії з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, індексації та одноразової грошової допомоги при звільненні, які отримувала позивачка протягом останніх 23 місяців перед звільненням, починаючи з 06.02.2016 року, та виплатити суми недоотриманої пенсії.

Стороною відповідача - Головного Управління пенсійного фонду - до суду надано заперечення щодо позовних вимог, відповідно до яких дії Управління відповідають вимогам діючого законодавства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 183-2 КАС України скорочене провадження застосовується у адміністративних справах про оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Згідно із п. 4. ч. 1 ст. 183-2 КАС суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі. За результатами розгляду справи у скороченому провадженні суддя, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, за наявності достатніх підстав приймає законне та обґрунтоване судове рішення.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок по доказуванню правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на положення наведеної процесуальної норми, виходячи із суті позовних вимог, під час розгляду даної справи відповідачу належить довести правомірність своїх дій та бездіяльності.

Як встановлено при розгляді справи, позивачка ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у м. Києві, як особа, звільнена з військової служби, отримує пенсію.

Позивачка звернулася до відповідача із заявою про перерахунок розміру її пенсії, але листом від 29.12.2016 року їй було відмовлено у здійсненні перерахунку, у зв"язку з чим позивачка звернулася до суду з даним позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов′язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством.

Пунктом 1 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 45 від 13.02.2008 року, встановлено, що перерахунок раніше призначених відповідно до зазначеного Закону пенсій проводить у разі прийняття рішення Кабінетом Міністрів України про зміну розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорії військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом, або у зв'язку із веденням для них нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, установлених законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Підпунктами 1 та 2 п. 1 Постанови КМУ "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій" від 22.09.2010 року № 889 в редакції, чинній на час звернення до суду, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил та Морській охороні Державної прикордонної служби, посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил та Сухопутних військ Збройних Сил, посади у військових частинах і підрозділах високомобільних десантних військ та спеціального призначення Збройних Сил, і військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) льотного складу Збройних Сил, Національної гвардії та Державної прикордонної служби - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення; військовослужбовцям Збройних Сил (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 р. - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 р. - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.

Граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

На виконання п.2 постанови КМУ від 22.09.2010 року № 889 Міністерством оборони України був виданий наказ від 15.11.2010 року № 595 "Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади плаваючого та льотного складу Збройних Сил України, щомісячної додаткової грошової винагороди".

Відповідно до п. 2.2. п. 2 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України, виплата винагороди здійснюється в таких розмірах на місяць військовослужбовцям (крім зазначених у підпункті 2.1 цього пункту), зокрема з 01 січня 2014 року - до 60 відсотків місячного грошового забезпечення.

Відповідно до п.4 вищезазначеної Інструкції виплата винагороди здійснюється з того дня, з якого військовослужбовці стали до виконання обов'язків за посадами, але не раніше дня видання наказу про призначення, та припиняється з дня, наступного за днем звільнення від обов'язків за посадою.

Згідно п.5 Інструкції винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників).

Пунктом 9 вказаної Інструкції встановлено, що розміри винагороди встановлюються наказами Міністра оборони України (начальником Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади, особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.

Отже, зазначена додаткова грошова винагорода не може вважатися тією складовою грошового забезпечення військовослужбовця, з якого може обчислюватися сума пенсії, так як вона не є постійною та сталою величиною, яка не змінюється протягом всієї дії зазначеної постанови Кабінету Міністрів України, має несистематичний характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, що виключає можливість визначення її як підстави для перерахунку пенсій згідно ч.3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Внесені зміни до постанови КМУ від 22.09.2010 року № 889 згідно постанови КМУ від 13.03.2013 року № 161 стосуються лише розміру відсотків місячного грошового забезпечення, тоді як порядок виплати військовослужбовцям щомісячної додаткової грошової винагороди залишився незмінним; зазначеною постановою щомісячне грошове забезпечення встановлюється військовослужбовцям, які займають посади на даний момент.

Крім того, постановою КМУ від 07.11.2007 року № 1294, якою встановлені види і розміри, з яких складається грошове забезпечення, зазначена винагорода не передбачена.

Таким чином, суд приходить до висновку, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям, встановлена постановою КМУ від 22.09.2010 року № 889 з внесеними змінами не є додатковим видом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, в розумінні ст.. 63 вказаного вище Закону, а тому відсутні підстави для виконання відповідачем вимог п.2 Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до вказаного Закону, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 04 листопада 2014 року у справі №21-473а14, згідно якої, щомісячна додаткова грошова винагорода, яка передбачена постановою № 889 та Інструкцією, має тимчасовий характер, оскільки виплата такої винагороди дозволена за наявності наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації) або вищого командира (начальника) залежно від настання спеціальних обставин, її розмір не є фіксованим, а виплата не є щомісячною, тому вона не включається до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні з військової служби. Аналогічна правова позиція щодо застосування частини другої статті 9 Закону № 2011-ХІІ, постанови № 889, Інструкції, які регулюють підстави, порядок та умови виплати щомісячної одноразової грошової допомоги, була висловлена раніше колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 15 жовтня 2014 року (справа № 21-368а13).

У рішенні Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № 4рп/2015 року "У справі за конституційним зверненням громадянина щодо офіційного тлумачення положень ч. 3 ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" вказано, що проведення перерахунку пенсій відповідно до ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" проводиться у зв'язку зі зміною хоча б одного з видів грошового забезпечення для відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв'язку з встановленням виключно законами України нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення і таким видами є лише надбавки, доплати, підвищення.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що заміна розміру винагороди як в сторону його збільшення, так і в сторону його зменшення не може бути підставою для проведення перерахунку пенсії, за винятком тих випадків, коли новий розмір або новий вид винагороди встановлюється виключно законами України.

Аналізуючи вказані обставини та відповідні норми матеріального права, суд вважає, що підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 немає, а тому в їх задоволенні повинно бути відмовлено.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 18, 71, 93, 99, 100, 104, 161-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, Конституцією України, Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного Фонду України у м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов′язання вчинити певні дії - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Деснянський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: