Рішення № 64992975, 24.02.2017, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/128/17

2/705/652/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2017 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого - судді Мазуренко Ю.В.

при секретарі Крисюк Л.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції м. Умань справу за позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2016 року Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ «ВіЕйБі Банк» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В позові позивач вказує, що відповідно до договору № U017 укладеного 02 жовтня 2006 року, відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7789 дол. США у тимчасове користування (до 01.10.2010 р.) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності (13 % річних). В позові зазначено, що 05.12.2012 року рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 42503,10 грн., з яких: 3732,25 дол. США - кредит; 1343,24 дол. США відсотки; 1934,71 дол. США - штраф. В позові також вказано, що незважаючи на рішення суду, зобов'язання за кредитним договором до цього часу не виконано, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до даної позовної заяви: станом на 24.10.2016 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості становить 135905,94 грн., з них:

- 3732,25 дол. США - кредит;

-1466,66 дол. США - відсотки;

- 2487,34 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредиту за останній рік.

Таким чином, різниця нестягненої суми заборгованості складає 5654,64 грн. Тому, просять стягнути з відповідача на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 5654,64 грн.

Представник позивача у судовому засіданні просив задовольнити позов, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві. Вказував, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового стягнення та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тому, просить стягнути з відповідача різницю нестягненої суми заборгованості в сумі 5654,64 грн. та судовий збір в рахунок держави. Представник позивача в судовому засіданні визнала, що відповідачем відповідно до рішення суду була здійснена проплата з погашення суми заборгованості, однак це було зроблено набагато пізніше після винесення рішення, тобто невчасно, що призвело до того, що правові відносини між сторонами продовжували існувати. При цьому, вона також вказувала, що в позові йдеться лише про стягнення відсотків за користування кредитом та штрафу за несвоєчасне погашення кредиту в межах строків позовної давності.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні вказував, що позовні вимоги він не визнає повністю. Він пояснив, що дійсно 02 жовтня 2006 року у ПАТ «ВіЕйБі Банк» отримав кредит у розмірі 7789 дол. США у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності для придбання автомобіля. 05.12.2012 року рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області з нього на користь позивача стягнуто заборгованість у сумі 42503,10 гривень, не дивлячись на те, що сам кредит він брав у доларах США. Тобто відповідач наполягав, що у нього відсутня заборгованість перед банком взагалі. Відповідач в судовому засіданні зазначив, що державним виконавцем Уманського МВ ДВС було відкрите виконавче провадження згідно виконавчого листа Уманського міськрайонного суду від 11.02.2013р. про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості в сумі 42928,13 грн.. ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що у 2015 р. він вже сплатив заборгованість за кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Тому, вважає, що заборгованість погасив та боргів перед банком не має.

Заслухавши пояснення сторін по справі, вивчивши і дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_2 уклав кредитний договір № U017 від 02.10.2005 року з ПАТ КБ «ВіЕйБі Банк», за яким отримав кредит у розмірі 7789 дол. США у тимчасове користування (до 01.10.2010 р.) на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності (13 % річних).

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.12.2012 року у справі № 2318/5517/2012 з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача було стягнуто заборгованість у сумі 42503,10 грн., з яких: 3732,25 дол. США - кредит; 1343,24 дол. США відсотки; 1934,71 дол. США - штраф ( в перерахунку в гривневому еквіваленті за погодженням сторін).

Незважаючи на рішення суду, зобов'язання за кредитним договором ним зразу ж не було виконано, що підтверджується розрахунком заборгованості, який додається до даної позовної заяви. (а.с.5-6).

За ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 2 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Згідно ст. 179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Судом встановлено, що 31.05.2013 року державним виконавцем Уманського міського відділу державної виконавчої служби Уманського МРУЮ було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, згідно виконавчого листа № 2318/5517/2012; 2/2318/1976/2012, що виданий 11.02.2013р. Уманським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «ВіЕйБі Банк» заборгованості в сумі 42 928,13 грн.

05.11.2015 року ОСОБА_2 сплатив заборгованість у сумі 42928,13 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6099 від 05.11.2015 року.

Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, а також ст.ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав вчасно та в повному обсязі.

Згідно статей 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з положеннями ч.2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (позика), якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з вимогами ч.1 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 625 ч.1 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини першої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Станом на 24.10.2016 р. загальна сума заборгованості за кредитним договором відповідно до розрахунку заборгованості становить 135905,94 грн., яка складається з наступного: 3732,25 дол. США - заборгованість за кредитом; 1466,66 дол. США - заборгованість за відсотками; 2487,34 грн. - штраф за несвоєчасне погашення кредиту за останній рік. Оскільки ОСОБА_2 сплатив основну суму заборгованості у 2015 році, тому, різниця нестягненої суми заборгованості (відсотки за користування кредитом та штраф за несвоєчасне погашення кредиту) складає 5654,64 грн.

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Керуючись правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена справі № 6-1206цс15 (Постанова від 23.09.2015 року) відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Отже, Верховний Суд України здійснив висновок з врахуванням комплексного аналізу наведених норм про те, що нормами чинного законодавства України - позивачу надається право звернутися до суду з позовом про стягнення суми боргу згідно умов договору та штрафних санкцій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача ОСОБА_2 на користь банку підлягають стягненню штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов, зокрема: відсотки за користування кредитом та штраф за несвоєчасне погашення кредиту.

Відповідно до ухвали Уманського міськрайонного суду від 27.01.2017 року, суд відстрочив позивачу сплату судового збору в розмірі 1600 грн. до ухвалення судового рішення по справі.

Згідно з вимогами ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати. Тому документально підтверджені судові витрати, понесені позивачем при подачі позовної заяви повинні бути стягнуті з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58- 60, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, ст.ст. 3, 11, 15, 16, 22, 509, 526, 527, 530, 599, 610, 611, 625, 629, 631, 1046-1056 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, уродженця м. Умань Черкаської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» (ЄДРПОУ 19017842) заборгованість за кредитним договором №U017 від 02.10.2006 року, в сумі 5654 грн. 64 коп. ( п'ять тисяч шістсот п'ятдесят чотири гривні шістдесят чотири копійки).

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь держави судовий збір в сумі 1600 грн.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Черкаської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом 10-и днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ю.В. Мазуренко