Рішення № 64992520, 23.02.2017, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/178/17Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 19, 27 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОСОБА_2суддівОСОБА_3, ОСОБА_4 при секретаріОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 6 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року ТОВ "Кредитні ініціативи" звернулось до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 25 липня 2008 року між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_6 було укладено кредитний договір № 2301/0708/88-1058, відповідно до якого відповідач отримав кошти в сумі 242 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 17,9 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 24 липня 2018 року.

Забезпеченням виконання позичальником зобовязань виступає договір іпотеки № 2301/0708/88-1058-Z-1 від 25 липня 2008 року, згідно умов якого ОСОБА_6 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею - 61,8 кв. м, житловою площею - 36,7 кв. м, що знаходиться у м. Золотоноші по вул. Гончара, 20 та іпотечний договір № 2301/0708/88-1058-Z-2 від 25 липня 2008 року, згідно якого ОСОБА_6 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходяться у м. Золотоноші по вул. Гончара, 20.

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеним між ПАТ Сведбанк та факторинговою компанією ОСОБА_4 плюс та згідно з договором факторингу від 28 листопада 2012 року та договором про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, укладеними між факторинговою компанією ОСОБА_4 плюс та ТОВ Кредитні ініціативи, відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором від 25 липня 2008 року № 2301/0708/88-1058, що був укладений між ПАТ Сведбанк та ОСОБА_6 та іпотечним договором. Таким чином ТОВ Кредитні ініціативи набуло статусу нового кредитора/стягувача за кредитним договором № 2301/0708/88-1058 від 25 липня 2008 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_6

У звязку з невиконанням відповідачем своїх зобовязаннь за кредитним договором, станом на 1 квітня 2013 року утворилась заборгованість в сумі 613 680 грн. 67 коп., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 235 652 грн. 44 коп., заборгованості за відсотками в сумі 181 742 грн. 67 коп. та пені в сумі 196 285 грн. 56 коп.

Просили звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: домоволодіння, загальною площею 61 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м. та земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 711040000 09 0110033, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Гончара, 20, та належать ОСОБА_6, на користь ТОВ Кредитні ініціативи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 2301/0708/88-1058 від 25 липня 2008 року, яка станом на 1 квітня 2013 року складає 613 680 грн. 67 коп., шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Виселити без надання іншого житла відповідача зі зняттям з реєстраційного обліку з житлового приміщення: а саме: домоволодіння №20, що знаходиться по вул.Гончара м.Золотоноша Черкаська область.

Заочним рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 6 лютого 2015 року позов задоволено частково. Звернуто стягнення на предмет іпотеки відповідно до іпотечного договору № 2301/0708/88-1058-Z-2 від 25 липня 2008 року, а саме: земельну ділянку, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 711040000 09 0110033, що розташована за адресою: Черкаська область, м. Золотоноша, вул. Гончара, 20, та належать ОСОБА_6 на користь ТОВ Кредитні ініціативи в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором 2301/0708/88-1058 від 25 липня 2008 року, яка станом на 1 квітня 2013 року складає 613 680 грн. 67 коп., шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 оскаржив його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд не звернув увагу на положення п.2.6 договору факторингу№15 від 28 листопада 2012 року, яким передбачено, що «окрім випадків, передбачених п.2.5.6. цього договору наступне відступлення або будь-яке інше відчудження в т.ч. передача в заставу фактором прав вимоги як в цілому, так і в будь-якій частині, допускається виключно за умови отримання від банку попереднього письмового дозволу (погодження) спостережної ради банку», проте, матеріали даної справи не містять доказів наявності письмового дозволу (погодження) спостережної ради ПАТ «Сведбанк» на відступлення ТОВ «Факторингова компанія ОСОБА_4» права боргової вимоги за кредитним договором № 2301/0708/88-1058.

Поряд з наведеним, зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що позивач дійсно є фінансово установою, яка має право приводити фінансові операції з борговими активами банківських установ.

Окремо наголосив, що суд першої інстанції ухваливши рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не зазначив його початкову ціну для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку».

Крім того, вказав, що згідно з приписами ст.24 Закону України «Про іпотеку» ( в редакції чинній на час укладення договорів факторингу) правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Між тим позивачем не надано доказів того, що після укладення договору факторингу від 28 листопада 2012 року і договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року дійсно відбулась державна реєстрація відомостей про відступлення прав вимоги за іпотечним договором.

Заслухавши учасників судового розгляду, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає до часткового задоволення.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обгрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення повністю не відповідає.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що відповідач порушив умови кредитного договору, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 613 680 грн. 67 коп. Оскільки виконання основного зобовязання за кредитним договором забезпечено договором іпотеки від 25 липня 2008 року, суд дійшов висновку про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення вказаної заборгованості з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.

Колегія суддів частково погоджується з даним висновком суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК Укаїни за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Судом встановлено, що згідно кредитного договору № 2301/0708/88-1058 від 25 липня 2008 року, укладеного між ВАТ Сведбанк, правонаступником якого є ПАТ Сведбанк та ОСОБА_6, останній отримав кошти в сумі 242 000 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 17,9 % річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 24 липня 2018 року. (Т.1 а.с. 7-9).

Відповідно до п. 6.1.3 кредитного договору банк має право достроково стягнути кредитні кошти у тому числі шляхом звернення стягнення на заставлене майно.

Згідно з іпотечним договором № 2301/0708/88-1058-Z-1 від 25 липня 2008 року ОСОБА_6 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, загальною площею - 61,8 кв. м, житловою площею - 36,7 кв. м, що знаходиться у м. Золотоноші по вул. Гончара, 20. (Т.1 а.с. 13-14)

Згідно з іпотечним договором № 2301/0708/88-1058-Z-2 від 25 липня 2008 року ОСОБА_6 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: земельну ділянку, площею 0,1000 га, що знаходяться у м. Золотоноші по вул. Гончара, 20.(Т.1 а.с. 15-16).

Відповідно до договору факторингу № 15 від 28 листопада 2012 року, укладеного між ПАТ Сведбанк та факторинговою компанією ОСОБА_4 плюс та згідно з договором факторингу від 28листопада 2012 року, укладеного між факторинговою компанією ОСОБА_4 плюс та ТОВ Кредитні ініціативи, відбулось відступлення права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору. (Т.1 а.с. 26-32).

Як вбачається з витягу з Додатку № 1 до договору факторингу від 28.11.2012 року під № 1 зазначений кредитний договір № 2301/0708/88-1058 від 25.07.2008 року, позичальник ОСОБА_6.

Згідно з договором про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року, укладеним між ТОВ Вектор Плюс та ТОВ Кредитні ініціативи, разом з відступленням права вимоги за кредитними договороми одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, перелік яких наведено у додатку № 1 до цього договору. (Т.1 а.с. 33-41)

Відповідно до витягу з Додатку № 1 до договору про передачу прав за іпотечним договором від 28 листопада 2012 року під № 1 зазначений іпотечний договір № 2301/0708/88-1058-Z-2 від 25.07.2008 року, позичальник ОСОБА_6.

Банк належним чином виконав свої зобовязання по кредитному договору, проте, відповідач, після отримання кредитних коштів не виконав зобовязань, визначених кредитним договором, порушив умови, щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

24 квітня 2013 року позивачем була направлена ОСОБА_6 вимога за №КІ/21 про дострокове повернення кредиту, сплату нарахованих процентів за користування кредитом і нараховані штрафні санкції. (Т.1 а.с. 23).

Проте, ОСОБА_6 не виконано умов кредитного договору, наявну заборгованість не погашено. Вимогу позивача щодо погашення заборгованості ОСОБА_6 не виконав.

Таким чином, у звязку з порушенням ОСОБА_6І, зобовязань за кредитним договором станом на 1 квітня 2013 року утворилась заборгованість у розмірі 613 680 грн. 67 коп., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 235 652 грн. 44 коп., заборгованості за відсотками в сумі 181 742 грн. 67 грн. та пені в сумі 196 285 грн. 56 коп.

Положеннями ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У даній справі, суд першої інстанції прийняв рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну предмета іпотеки на рівні не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна.

При цьому суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч.6 ст.38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки на стадії оцінки майна суперечить вимогам ст..ст.39 та 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» колегія суддів приходить до висновку, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Вказане також викладене у правових позиціях, викладених Веховним Судом України в постановах від 2 листопада 2016 року (справа № 6-1923цс15), від 8 червня 2016 року (справа № 6-1239цс16).

Згідно ч.6 ст.38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Згідно висновку про вартість майна №121-КІ/16 від 20 січня 2017 року вартість предмету іпотеки - земельної ділянки площею 1000,00 кв.м., кадастровий номер 7110400000:09:011:033 становить 331 380 грн.

З урахуванням викладеного, дійшовши правильного висновку про часткове задоволення позову, суд першої інстанції у резолютивній частині рішення обмежився загальним посиланням на визначення початкової ціни предмету іпотеки у відповідності до положень Закону України «Про іпотеку».

Твердження апелянта про відсутність в матеріалах справи доказів, що позивач дійсно є фінансовою установою, яка має право проводити фінансові операції з борговими активами банківських послуг є безпідставними, оскільки відступлення права вимоги є договірною передачею зобовязаних вимог первісного кредитора новому кредиторові у випадках, встановлених законом. Отримавши право грошової вимоги за кредитним договором до боржника, позивач придбав фінансовий актив у юридичної особи. Відповідно, законодавство України не містить норми, внаслідок застосування якої у фактора за договором факторингу шляхом купівлі права грошової вимоги існував чи існує обовязок отримати ліцензію для підтвердження свого права на здійснення факторингових операцій. Тому, ТОВ «Кредитні ініціативи» не потребує будь-яких окремих ліцензій на здійснення факторингових операцій.

Крім того, доводи апелянта про те, що суд не звернув увагу на положення п.2.6. та п.2.6.5 договору факторингу №15 від 28 листопада 2012 року спростовується Випискою №1 з Протоколу №19 Спостережної Ради АТ «Сведбанк» від 20 листопада 2012 року, що підтверджує права ТОВ «ФК «Вектор Плюс» на наступне відступлення прав вимоги за кредитними договорами ТОВ «Кредитні ініціативи».

Інші доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, правильності висновків не спростовують і не дають підстав для висновку про незаконність рішення в оскаржуваній частині.

Відповідно до вимог ст.309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду, підлягає до зміни в частині визначення початкової ціни предмету іпотеки із зазначенням, що початкова ціна предмету іпотеки становить 331 380 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7 задовольнити частково.

Заочне рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 6 лютого 2015 року у даній справі змінити в частині визначення початкової ціни предмета іпотеки, визначивши початкову ціну предмета іпотеки: земельної ділянки, загальною площею 0,1000 га, кадастровий номер 7110400000:09:011:033, що розташована за адресою: Черкаська область, м.Золотоноша, вул..Гончара, 20 та належить ОСОБА_6 - в розмірі 331 380 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :