Ухвала суду № 64989046, 22.02.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 539/535/16-ц Номер провадження 22-ц/786/662/17Головуючий у 1-й інстанції Даценко В.М. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді Пікуля В.П.,

суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В.,

при секретарі Зеленській О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2017 року у справі за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області,-

В С Т А Н О В И Л А :

У січня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з скаргою на рішення головного державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області в якій просила:

визнати неправомірною постанову головного державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Шуляченко Л.В. від 29 грудня 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 53217116 на підставі постанови № 51656865 виданої 13 грудня 2016 року Лубенським МР ВДВС ГТУЮ у Полтавській області про стягнення з неї на користь держави виконавчого збору в розмірі 3200 грн;

зобов'язати головного державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області Шуляченко Л.В. усунути порушення закону шляхом скасування вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження;

відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», постановити ухвалe про зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови про відкриття виконавчого провадження № 53217116.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2017 рокувідмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 на рішення головного державного виконавця Лубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Не погодившись з вказаною ухвалою, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу скасувати, як таку, що постановлена судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, направити справу для судового розгляду до суду першої інстанції.

У запереченнях на апеляційну скаргу В.о. начальника Лубенського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Полтавській області просить судове рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Сторони в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, приходить до такого висновку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.

Згідно ч.1 п.1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням норм закону.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу ВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 13 грудня 2016 року про стягнення з боржника виконавчого збору стягнуто із ОСОБА_4 виконавчий збір у розмірі 3 200 грн.

Постановою державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу ВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 13 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови від 13 грудня 2016 року про стягнення виконавчого збору у сумі 3 200 грн.

У п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» № 6 від 07 лютого 2014 року викладена правова позиція, відповідно до якої у разі відсутності спеціальної норми щодо вирішення певних питань, що виникають при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність посадових осіб державної виконавчої служби, при розгляді таких скарг мають застосовуватися положення ЦПК, якими врегульовано аналогічні питання, а саме: стаття 122 ЦПК - про відкриття провадження у справі; статті 26, 27, 45 ЦПК - щодо кола осіб, які беруть участь у справі, їхніх прав та обов'язків; статті 74 - 77 ЦПК - про судові виклики та повідомлення; глави 4 розділу III ЦПК - про судовий розгляд; глав 1, 2 розділу V ЦПК - щодо апеляційного та касаційного оскарження судових рішень тощо.

Як передбачено п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Відмовляючи у відкритті провадження суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що із урахуванням положень ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», чинної на час винесення оскаржуваної постанови, скарга на постанову державного виконавця про відкриття виконавчого провадження про стягнення виконавчого збору підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Посилання ОСОБА_2 на постанову пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», № 6 від 07 лютого 2014 року, зокрема, на пункт 7, не ставить під сумнів правильність висновків суду першої інстанції з таких підстав.

Пункт 7 вказаної постанови викладений у редакції постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 червня 2016 року № 4 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах»

Проте, ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», в чинній редакції, набрала вступила в силу після прийняття постанови Постанову Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», та внесення змін до пункту 7 цієї постанови.

Отже, ухвала суду не суперечить висновкам вищевказаної постанови пленуму, оскільки на час висловлення правових позицій Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ Закон України «Про виконавче провадження» був чинний в іншій редакції.

У апеляційній скарзі ОСОБА_2 також зазначає, що неможливо зрозуміти, який саме Закон України «Про виконавче провадження» мав на увазі суд, але із змісту ухвали вбачається, що суд послався на ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII.

Доводи апелянта про те, що нею оскаржується постанова про відкриття виконавчого провадження щодо виконання саме судового рішення, а не рішення іншого органу (посадової особи), як це передбачено ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» не підтверджується матеріалами справи та є безпідставними.

Так, як уже зазначалося, постановою державного виконавця Лубенського міськрайонного відділу ВДВС ГТУЮ у Полтавській області від 13 грудня 2016 року відкрито виконавче провадження з виконання постанови від 13 грудня 2016 року про стягнення виконавчого збору у сумі 3 200 грн.

Тобто, оскаржується саме постанова виконавця про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови про стягнення виконавчого збору, не постанова з виконання судового рішення.

В той же час, ч. 2 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» чітко передбачає, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору може бути оскаржено до відповідного адміністративного суду.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала суду постановлена з дотриманням вимог закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 303, п.1 ч. 1 ст. 312, ст.ст. 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 19 січня 2017 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді: О.І. Обідіна

О.В. Прядкіна