Ухвала суду № 64988936, 22.02.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/390/17

Головуючий у першій інстанції Аліна С. С.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Гірняк Л.А., Дрішлюка А.І.,

при секретарі - Поліхрановій Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Київського відділення ООФ АКБ «Укрсоцбанк» Україна, третя особа - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Трофімець Вікторія Вячеславівна про визнання договору іпотеки недійсним, зобов'язання зняти заборону відчуження,

в с т а н о в и л а:

21.10.2016 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Київського відділення ООФ АКБ «Укрсоцбанк» Україна про визнання договору іпотеки недійсним, зобов'язання зняти заборону відчуження, посилаючись на те, що 06 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Київського відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» Україна було укладено кредитний договір №2007/670-2.06/6, за умовами якого банк надав позивачу кредит на фінансування будівництва житла - квартири АДРЕСА_1, у сумі 31 000 доларів США.

З метою забезпечення виконання кредитного договору між позивачем та АКБ СР «Укрсоцбанк» в особі Київського відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» Україна 06 лютого 2007 року було укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку банку майнові права на вищевказану квартиру.

06 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» було укладено договір застави цінних паперів №25-04/24, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передає в заставу відповідачу іменні, безпроцентні (цільові) облігації під житло, код випуску цінного папера UА 150487ВА02, емітовані ТОВ «Альянс-Жилстрой».

Позивач вважає, що іпотечний договір має бути визнаний недійсним у частині передачі в іпотеку майнових прав на квартиру АДРЕСА_1, оскільки він суперечить положенням ч.2 ст. 5 та ч.1 ст. 18 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на момент укладення спірного договору).

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київського відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір №2007/670-2.06/6, за умовами якого банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 31 000 доларів США, на фінансування будівництва житла - квартири АДРЕСА_1 (а.с.10-12).

06 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київського відділення Одеської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк» укладено іпотечний договір, відповідно до якого передано в іпотеку банку майнові права на квартиру№ 32, у будинку 1А по вул. Марсельській у м. Одесі (а.с.13-14).

17.06. 2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін до іпотечного договору від 06.02.2007 року, відповідно до якого передано в іпотеку банку майнові права на квартиру АДРЕСА_1 (а.с.15).

06 лютого 2007 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір застави цінних паперів №25-04/24, відповідно до умов якого ОСОБА_4 передає в заставу ПАТ «Укрсоцбанк» іменні, безпроцентні (цільові) облігації під житло, код випуску цінного папера UА 150487ВА02, емітовані ТОВ «Альянс-Жилстрой» (а.с.16-17).

17.06.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Укрсоцбанк» укладено договір про внесення змін №2 до договору кредиту №2007/670-2.06/6 від 06.02.2007 року, за умовами якого банк надав позивачу ОСОБА_2 кредит у розмірі 31 000 доларів США, на фінансування будівництва житла - квартири АДРЕСА_1 (а.с.18-19).

09.01.2007 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Альянс-Жилстрой» укладено договір №61/1А купівлі продажу в процесі розміщення: іменні, безпроцентні (цільові) облігації під житло, код випуску цінного папера UА 150487ВА02, емітовані ТОВ «Альянс-Жилстрой» (а.с.21-22).

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Дійсно, з огляду на зміст статті 5 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, яка була чинною на час укладення договорів іпотеки), якою визначено вичерпний перелік об'єктів, які могли бути предметом іпотеки за іпотечним договором, поняття «іпотека майнових прав» в ній відсутня.

Водночас 01 січня 2004 року набрав чинності Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» (далі - Закон № 979-IV), який встановлює відносини у системі іпотечного кредитування, а також перетворення платежів за іпотечними активами у виплати за іпотечними сертифікатами із застосуванням механізмів управління майном.

Статтею 5 Закону № 979-IV (в редакції, чинній на момент укладання іпотечних договорів) визначено, що іпотека виникає відповідно до цього Закону та Закону України «Про іпотеку» щодо нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва та майнових прав на нерухомість, будівництво якої не завершено. Іпотечний договір, предметом іпотеки за яким є майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено, посвідчується нотаріусом на підставі документів, що підтверджують майнові права на цю нерухомість. Іпотекодавцем за таким іпотечним договором може бути забудовник - особа, яка організовує спорудження нерухомості для власних потреб чи для передачі її у власність іншим особам, або особа, власністю якої стане ця нерухомість після завершення будівництва. Обтяження майнових прав іпотекодавця на такий предмет іпотеки підлягає реєстрації у встановленому законом порядку.

Договором кредиту передбачено, що кредит надається позичальнику для фінансування будівництва житла відповідно до договору №61/1А купівлі - продажу цінних паперів в процесі розміщення від 09.01.2007 року , що укладено між позичальником та ТОВ «Альянс - Жилстрой» та договору резервування приміщення від 09.01.207 року, що укладений між ними, відтак на правовідносини розповсюджуються вимоги вищезазначеного закону.

Доводи про те, що Закон України від 19 червня 2003 року № 979-IV «Про іпотечне кредитування, операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати» передбачає лише наслідки невиконання договору, не спростовує того, що на такі відносини він розповсюджується.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оспорюваний іпотечний договір був укладений між банком та позивачем на забезпечення виконання кредитного договору, кошти на підставі яких були спрямовані на будівництво квартири, відтак між сторонами існує іпотечний борг, тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 979-IV як спеціального закону, що містить норми щодо укладення договору іпотеки, предметом якого можуть бути майнові права на нерухомість, будівництво якої не завершено.

З п.1.9 договору іпотеки, який є предметом спору вбачається, що після завершення будівництва та прийняття в експлуатацію нерухомого майна, зазначеного в п.1.1 цього договору, а також після оформлення та реєстрації в установленому порядку права власності на нього іпотекодавцем, збудована нерухомість продовжує бути предметом іпотеки (а.с.13).

Відтак, визнання недійсним іпотеки майнових прав не впливає на дійсність договору в цілому, оскільки встановлено, що на час звернення до суду, майно збудоване, здане до експлуатації, хоча і не оформлене право власності на ім'я позивача через несплату ним боргу навіть частково. Питання стягнення коштів за кредитним договором є предметом розгляду в іншій справі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Доводи позивача про невідповідність договору іпотеки вимогам закону фактично зводяться до формальної ознаки, проте змістовних доводів того, чим саме порушене його право не наведено.

Так, квартира куплена за кредитні кошти, борг з часу його виникнення і досі не погашений, іпотека є засобом забезпечення кредитного виконання зобов'язання, зміна предмету іпотеки з майнового права на об'єкт нерухомості за умовами договору не припиняє його дії, і наслідком визнання договору недійсним може бути лише безпідставне звільнення від забезпечення невиконаного зобов'язання.

Зважаючи на такі обставини, доводи про те, що до виниклих правовідносин безумовно підлягають до застосування висновки, викладені у постанові судових палат у цивільних та у господарських справах Верховного Суду України від 30.01.2013 року у справі №6-168цс12 та від 17.04.2013 року №6-8цс13, до уваги прийняті бути не можуть, оскільки ґрунтуються на інших обставинах, і їх висновки не спростовують факту відсутності доводів про порушення прав позивача.

Виходячи з викладеного, висновок суду відповідає обставинам справи та узгоджується з нормами матеріального і процесуального права, які ним правильно застосовані.

При цьому, доводи скарги та матеріали справи не дають підстав вважати, що судом при розгляді даної справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені статтями 309 ЦПК України, як підстави для скасування рішення.

Зважаючи на вищезазначене, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст.304,п.1ч.1ст.307,308,313,314,315,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: