Рішення № 64988491, 27.02.2017, Миронівський районний суд Київської області

27.02.2017 Єдиний унікальний № 371/1606/16-ц

Провадження №2/371/111/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 лютого 2017 року Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Гаврищука А.В.

за участю секретаря Семерей Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миронівка в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконними наказів та договору оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року представник позивача ОСОБА_4 звернулася в інтересах ОСОБА_1 до Миронівського районного суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконними наказів та договору оренди землі.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що наказом ОСОБА_3 управління Держземагенства у Київській області від 25.12.2014 №10-13646/15-14-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою» та наказом ОСОБА_3 управління Держземагенства у Київській області від 31.12.2014 №10-14652/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», а також договором оренди землі б/н від 15.03.2016, укладеного між ОСОБА_3 управлінням Держземагенства у Київській області та ОСОБА_2 стосовно передачі в оренду земельної ділянки кадастровий номер 3222980300:05:001:0010 розміром 36,1489 га було порушено право її довірителя на отримання в оренду, вільне володіння та користування спірною земельною ділянкою, а тому просила визнати незаконними та скасувати зазначені накази ОСОБА_3 управління Держземагенства у Київській області та укладений на підставі них договір оренди землі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з мотивів і підстав, викладених у позові, просила позов задовольнити.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, подав до суду письмове заперечення, у якому зазначив, що позивачем не обґрунтовано у позовній заяві порушення його права оскаржуваними наказами та договором оренди. Вважає доводи позивача щодо невідповідності технічної документації вимогам чинного законодавства безпідставними.

Представник відповідача ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на ті ж самі обставини, що і представник відповідача-1.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні доводи позивача зводяться до того, що накази видані на земельну ділянку, яка перебувала у користуванні у позивача без дотримання процедури її вилучення у користувача згідно ст. 123 ЗК України, наказом від 31.12.2014 року № 10-14652/15-14-сг з порушенням приписів ст. 186-1 ЗК України затверджено документацію із землеустрою на земельну ділянку, яка містить неправдиву інформацію щодо земельної ділянки (площі земельної ділянки, інформації про агровиробничі групи ґрунтів та склад земель). Відповідно договір оренди землі від 15.03.2016 року має бути визнаний недійсним у звязку з укладенням його на виконання незаконних наказів.

Окрім того, положення договору оренди не відповідають вимогам ст. 15 ЗУ «Про оренду землі».

ГУ Держземагенства у Київській області, видаючи наказ про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_5, фактично прийняв рішення про надання однієї ж земельної ділянки в оренду двом різним особам, що є неможливим в сфері регулювання земельних правовідносин, чим порушив принцип єдності державної політики, відкритості та прозорості.

Крім того, ГУ Держземагенства у Київській області, видаючи наказ про затвердження проекту землеустрою, фактично прийняв рішення про надання в оренду земельної ділянки, яка вже перебувала у користуванні іншої особи - ОСОБА_1 та право на оренду якої виникло у ОСОБА_1 у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Окрім того, розмір орендної плати визначено, виходячи із нормативної грошової оцінки земельної ділянки, визначеної технічною документацією з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається гр. ОСОБА_5 для ведення фермерського господарства, складеної з порушенням ст. 9, 12, 13 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації», оскільки вона не надавалась на державну експертизу, окрім того містить неправдиву інформацію щодо земельної ділянки - меншої площі земельної ділянки та складу угідь - пасовища замість ріллі.

Заперечення представника відповідача ОСОБА_2 зводяться до того, що твердження представника позивача є безпідставними, оскільки процедура відведення земельної ділянки була завершена відповідачем у період з 17.11.2014 (укладення договору оренди з позивачем) по 25.12.2014 (наказ про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення документації із землеустрою) позивач не зареєстрував право оренди на підставі договору і не вжив заходів для затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки орендованої земельної ділянки. Крім того, накази від 25.12.2014 та 31.12.2014, видані ОСОБА_3 управлінням Держземагентства у Київській області, не були і не могли бути підставою для відмови реєстрації речового права. Позивач повністю завершив процедуру відведення ділянки (кадастровий номер 3222980300:05:001:0010) в оренду для ведення фермерського господарства, а отже право, за захистом якого останній звернувся до суду, відсутнє. Подальше припинення права оренди позивача відбулось внаслідок визнання недійсним договір оренди земельної ділянки від 17.11.2014 за рішенням Господарського суду міста Києва №910/26992/15 від 13.01.2016 з підстав відсутності затвердженої технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки. До припинення права оренди позивача призвело незаконне укладення останнім договору оренди земельної ділянки від 17.11.2014 року без затвердженої нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а тому просив у позові відмовити.

Судом встановлено, що 21.08.2014 ОСОБА_3 управлінням Держземагенства у Київській області було видано наказ №10-4846/15-14-сг від 21.08.2014 «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою», яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 41,3985 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області /а.с. 13/.

21.10.2014 ГУ Держемагенства у Київській області було видано наказ №10-8707/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки», яким затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_1 для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області» та передачу в оренду ОСОБА_1 земельної ділянки площею 41,3985 га (кадастровий номер 3222980300:05:001:0010) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік, розташовану на території Олександрівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району, Київської області /а.с. 14/.

Миронівською районною радою Київської області не затверджено нормативно грошову оцінку земельних ділянок, що надавалися ОСОБА_1І для ведення фермерського господарства на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області /а.с. 59, 177-199/.

17.11.2014 між ОСОБА_3 управлінням Держемагенства у Київській області укладено договір оренди землі з ОСОБА_1, згідно якого останньому передано в оренду строком на 21 рік земельну ділянку кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, площею 41,3985 га, в тому числі ріллі 41,3985 га, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Олександрівської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району. Київської області /а.с. 15-16/.

Як було зазначено вище, право оренди на земельну ділянку кадастровий номер 3222980300:05:001:0010 набуто ОСОБА_1, а земельна ділянка передана останньому в оренду за актом приймання-передачі від 17.11.2014.

26.05.2015 право оренди земельної ділянки площею 41,3985 га кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, що виникло на підставі договору оренди землі від 17.11.2014 року, ОСОБА_1 було зареєстровано, що вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 29.05.2015 /а.с. 18/.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 13.01.2016 у справі №910/26992/15 за позовом Фермерського господарства «Даниленка» до ОСОБА_3 управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору недійсним задоволено позовні вимоги позивача та визнано недійсним договір оренди землі від 17.11.2014, укладений між ОСОБА_3 управлінням Держземагенства у Київській області та гр. ОСОБА_1 про передачу в оренду земельної ділянки на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області, площею 41,3985 га, кадастровий номер 3222980300:05:001:0010 /а.с. 50-54/.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.12.2016 ОСОБА_1 було поновлено строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2016 у справі №910/26992/15 /а.с. 48/.

Разом із тим, 25.12.2014 ОСОБА_3 управлінням Держземагенства у Київській області було видано наказ №10-13646/15-14-сг «Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою». Згідно зазначеного наказу ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 41,3985га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності /а.с. 40/.

Згідно наказу від 31.12.2014 року №10-14652/15-14-сг «Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду» ГУ Держземагенства у Київській області затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду» для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області /а.с.19/.

Рішенням 37 сесії 6-го скликання Миронівської районної ради Київської області від 27.05.2015 № 351-37-VI було затверджено технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається у оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 кадастровий номер 3222980300:05:001:0010 /а.с.58/.

15.03.2016 після ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 13.01.2016 у справі за позовом ФГ "Даниленка" до ОСОБА_3 управління Держземагенства у Київській області про визнання недійсним договору оренди від 17.11.2014, укладеного між ОСОБА_3 управлінням Держемагенства у Київській області та ОСОБА_1, згідно якого останньому передано в оренду строком на 21 рік земельну ділянку кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, площею 41,3985 га, яким визнано недійсним вказаний договір, між ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Київській області та ОСОБА_2 було укладено договір б/н оренди землікадастровий номер 3222980300:05:001:0010 орієнтовний розмір земельної ділянки 36,1489 га строком на 49 років з орендною платою у розмірі 7% від нормативної грошової оцінки з урахуванням індексу інфляції /а.с. 41-42/.

Стосовно посилань представника позивача на невідповідність технічної документації із землеустрою та складу земель, що відводилися ОСОБА_2, вимогам законодавства.

Із довідки про опис фізичних характеристик земельних ділянок, передбачених до надання в оренду ОСОБА_1 на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області, виданої 22.08.2014 за №548 відділом Держземагенства у Миронівському районі Київської області встановлено, що вона видавалася на три земельні ділянки загальною площею 88,2841 га, ґрунтовий покрив земельних ділянок представлений чорноземами типовими малогумусними легкосуглинковими (ґрунти 53-г), чорноземами типовими малогумусними слабозмитими легкосуглинковими (ґрунти 55-г) та чорноземами типовими слабозмитими середньо суглинковими/том 2 а.с. 25/.

Таким чином, у даній довідці зазначено характеристики не конкретної спірної ділянки, а трьох земельних ділянок із зазначенням типів ґрунтів, що їх складають, а отже не визначено, чи належать ґрунти, що складають земельну ділянку кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, площею 36,1489 га, до особливо цінних земель чи до пасовищ.

Згідно довідки з Державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем) №142-в від 25.09.2014 року, площа земель в межах території адміністративно-територіальної одиниці дорівнює 41,3985 га, обмеження у використанні земель відсутні. В розділі «Відомості про угіддя адміністративно-територіальної одиниці» зазначено склад (назву) угіддя - рілля 41,3985 га /а.с. 117 зі зворотної сторони/.

Як вбачається із вказаної довідки по формі 6-зем, її видано на підставі довідки про опис фізичних характеристик земельної ділянки згідно державної статистичної звітності по формі 6-зем, виданої 22.08.2014 за №548 відділом Держземагенства у Миронівському районі Київської області /а.с. 117 зі зворотної сторони/.

Із пояснень представника ГУ Держгеокадастру у Київській області ОСОБА_6 вбачається, що відомості до статистичної звітності відділу статистики у Миронівському районі Київської області надаються безпосередньо самими землекористувачами. У даному разі вони суперечать проекту роздержавлення земель та не відповідають дійсності, в звязку із чим представник ГУ Держгеокадастру у Київській області вважає, що у довідці (за даними форми 6-зем) №142-в від 25.09.2014 року зазначено неправдиву інформацію.

Як вбачається з інформації, наданої СТОВ «Агросвіт» - попереднього орендаря спірної земельної ділянки - протягом усього часу оренди земельної ділянки вид угідь зазначався як пасовище /том 2 а.с. 1/. Аналогічні відомості містяться і в попередньому договорі оренди землі від 08.11.2013, розрахунку розміру орендної плати за земельну ділянку державної власності, що знаходиться за межами населеного пункту с. Олександрівка, Миронівського району Київської області, витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, відомостей про наявні земельні ділянки, платіжних доручень зі сплати орендної плати за спірну земельну ділянку, копії яких долучено до матеріалів справи /том. 2 а.с. 2-15/.

Як вбачається з довідки про ґрунтовий покрив сільськогосподарських угідь (рілля) та середньозважений бал бонітету земельних ділянок в межах Олександрівської сільської ради Миронівського району, що надаються в оренду ОСОБА_1 №617 від 09.10.2014 та звіту з якісної характеристики ґрунтового покрову земельних ділянок, складеного ДП «Київський інститут землеустрою» лабораторія ґрунтових обстежень від 23.09.2014 №12/06/1930, ґрунтовий покров земельної ділянки кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, представлений наступними агровиробничими групами: чорноземи типові малогумусні легкосуглинкові (ґрунти 53-г), що відповідно до наказу Держкомзему від 06.10.2003 року №245 «Про затвердження переліку особливо-цінних груп ґрунтів» належать до особливо цінних земель, та групи 53-г, 141; склад угідь рілля /а.с. 186 зі зворотньої сторони, 187-188/.

Як вбачається з проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду гр. ОСОБА_5, в тому числі довідки про опис фізичних характеристик земельної ділянки, доданої до проекту землеустрою - ґрунтовий покров земельної ділянки представлений чорноземами типовими малогумусними слабо змитими легкосуглинковими (ґрунти - 55-г), що відповідно до наказу Держкомзему від 06.10.2003 року №245 не належать до особливо цінних земель; склад угідь пасовища /а.с. 200-210/.

Відповідно й технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок, складена в інтересах гр. ОСОБА_5, складена з використанням відомостей щодо земельної ділянки, як представлені агровиробничою групою 55-г, що не належать до особливо цінних земель та утворюють склад угідь - пасовища.

Як було зазначено судом вище, технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається у оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_1 кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, рішенням Миронівської районної ради Київської області затверджено не було.

Натомість технічну документацію з нормативно грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається у оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, було затверджено рішенням 37 сесії 6-го скликання Миронівської районної ради Київської області від 27.05.2015 № 351-37-VI /а.с. 58/.

Таким чином, виходячи з пояснень представника ГУ Держгеокадастру у Київській області, інформації, наданої СТОВ «Агросвіт» та враховуючи, що представник позивача у своїх поясненнях посилається на відомості з технічної документації, яка не затверджена спеціально уповноваженим на те органом, тобто по суті є нечинною, суд приходить до висновку, що вірною є інформація щодо складу переданих в оренду земель як - пасовище, про що зазначено в технічній документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, що надається у оренду для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2, яка у встановленому законом порядку була затверджена рішенням Миронівської районної ради Київської області.

Стосовно посилань представника позивача на невідповідність розміру земельної ділянки, переданої в оренду ОСОБА_2, відомостям з державного кадастру земель.

Як вбачається з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна щодо обєкта нерухомого майна номер 75628468 від 13.12.2016 року, площа земельної ділянки кадастровий номер 3222980300:05:001:0010 дорівнює 41,3985 га. /а.с. 20/

У проекті землеустрою земельної ділянки, складеного в інтересах гр. ОСОБА_5, розмір земельної ділянки кадастровий номер 3222980300:05:001:0010, зазначено 36,1489 га. Вказана розбіжність обумовлена тим, що під час розробки Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Олександрівської сільської ради Миронівського району Київської області було встановлено, що до розміру 41,3985 га включено земельні ділянки, які належать фізичним особам згідно державних актів на право власності на землю. Тобто, зазначена різниця в площі не належала до державної власності та не могла бути передана в оренду відповідачу. Відповідно в наказі ГУ Держземагенства у Київській області від 31.12.2014 року №10-14652/15-14-сг зазначено інформацію, яка відповідає дійсності та усунуто можливість порушення прав третіх осіб на користування своєю власністю.

Правовідносини, що виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Київській області, а також, що виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Київській області, врегульовані нормами Земельного кодексу України, Законом України «Про землеустрій», Законом України «Про державний земельний кадастр», Законом України «Про оренду землі», Законом України «Про державну експертизу землевпорядної документації», постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 №1134 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь» також Положенням про Відділ Держземагенства у Миронівському районі Київської області.

Відповідно до ст. 93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам. Не підлягають передачі в оренду земельні ділянки, штучно створені у межах прибережної захисної смуги чи смуги відведення, на землях лісогосподарського призначення та природно-заповідного фонду, розташованих у прибережній захисній смузі водних об'єктів, крім випадків, передбачених законом. Строк оренди земельної ділянки не може перевищувати 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи. Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом. Строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства не може бути меншим як 7 років. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства, особистого селянського господарства строк оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які є земельними ділянками меліорованих земель і на яких проводиться гідротехнічна меліорація, не може бути меншим як 10 років.

Згідно із ч. 1, 2, 5 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до приписів статті 123 ЗК України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). У такому разі розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, крім випадків, коли особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у користування, набуває право замовити розроблення такої документації без надання такого дозволу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Забороняється відмова у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, місце розташування об'єктів на яких погоджено відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування згідно із статтею 151 цього Кодексу.

Умови і строки розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Типовий договір на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки затверджується Кабінетом Міністрів України.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи приймає рішення про надання земельної ділянки у користування.

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Згідно із ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до приписів ст. 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов'язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов'язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов'язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі, якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

Органам, зазначеним у частинах першій - третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати: додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України "Про землеустрій"; надання погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки будь-якими іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями; проведення будь-яких обстежень, експертиз та робіт. Кожен орган здійснює розгляд та погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки самостійно та незалежно від погодження проекту іншими органами, зазначеними у частинах першій - третій цієї статті, у визначений законом строк.

Відповідно до ст. 50 ЗУ «Про землеустрій» проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки. Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Частиною третьою ст. 50 вказаного Закону передбачено перелік документів, що включає в себе проект землеустрою.

Згідно положень ст.ст. 12, 13 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» первинна державна експертиза передбачає проведення всіх необхідних заходів у процесі підготовки обґрунтованого висновку державної експертизи щодо об'єктів державної експертизи.

Згідно приписів ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» обов'язковій державній експертизі підлягають проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини, спірна земельна ділянка не належала до жодного із зазначеної в ст. 9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації» видів земель.

Відповідно до ст. 10 ЗУ «Про державний земельний кадастр» об'єктами Державного земельного кадастру є: землі в межах державного кордону України; землі в межах території адміністративно-територіальних одиниць; обмеження у використанні земель; земельна ділянка.

Згідно із ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про державний земельний кадастр» відомості про об'єкти Державного земельного кадастру під час внесення їх до Державного земельного кадастру мають відповідати існуючим характеристикам об'єктів у натурі (на місцевості), визначеним з точністю відповідно до державних стандартів, норм та правил, технічних регламентів.

Відповідно до ст. 16 ЗУ «Про державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.11.2011 № 1134 проект землеустрою розробляється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою, судових рішень, укладених договорів між землевласниками (землекористувачами) та розробником проекту землеустрою. Погоджений проект землеустрою підлягає державній експертизі землевпорядної документації в установленому законом порядку, яка проводиться Держземагентством та його територіальними органами.

З огляду на викладені положення законодавства, суд приходить до висновку, що процедура надання дозволу на розробку документації із землеустрою, проект землеустрою, процедура затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки, процедура розроблення та затвердження технічної документації з нормативно грошової оцінки земельної ділянки, що виготовлялися та розроблялися в інтересах відповідача ОСОБА_2, відповідає вимогам чинного законодавства.

Правовідносини, що виникли між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 управлінням Держгеокадастру у Київській області щодо укладення спірного договору оренди б/н від 15.03.2016 на земельну ділянку загальною площею 36,1489 га (кадастровий номер 3222980300:05:001:0010) врегульовано положеннями Цивільним кодексом України, Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно положень ст. 15 ЗУ «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: обєкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки, склад угідь); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Таким чином, в момент укладення спірного договору норми чинного законодавства сторонами договору було цілком дотримано, обмежень щодо оренди спірної земельної ділянки не існувало, попередній договір оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_1 в судовому порядку було визнано недійсним, перешкод щодо реєстрації права оренди за спірним договором від 15.03.2016 на земельну ділянку загальною площею 36,1489 га (кадастровий номер 3222980300:05:001:0010) не існувало.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-пятою та шостою статті 203 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Із встановлених у судовому засіданні обставин вбачається, що недійсність спірного договору оренди законом прямо не встановлена, позивач стороною спірного договору не являвся, заінтересованість позивача полягає у бажанні реалізувати своє право на оренду спірної земельної ділянки, проте підстав, встановлених законом для визнання правочину недійсним у своїй позовній заяві позивачем не наведено та представником у судовому засіданні не зазначено.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами порушення свого законного права чи інтересу оскаржуваними наказами та договором оренди.

Оскільки позивачем було повністю реалізовано своє право на розробку технічної документації із землеустрою, затверджено в установленому порядку вказану документацію, укладено договір оренди спірної земельної ділянки та зареєстровано його, він повністю реалізував надане йому право на оренду землі.

Наявність спірних наказів та укладення спірного договору оренди земельної ділянки після визнання господарським судом незаконним договору оренди землі, укладеного з позивачем, відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки на момент укладення та реєстрації спірного договору правова підстава оренди позивачем спірної земельної ділянки була відсутня.

У відповідності до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь в справі.

У відповідності до п. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Статтями 58, 59 та 60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобовязана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

За таких обставин, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення відповідачами його прав. Такий висновок суду ґрунтується на повному, всебічному та неупередженому вивченні всіх обставин справи та оцінки їх на основі свого внутрішнього переконання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови позивачу у задоволенні позовних вимог з огляду на їх недоведеність.

На підставі викладеного, ст.ст. 202, 203, 210, 215, 638, 640, 792 ЦК України, ст.ст. 10, 15-1, 116, 122, 123, 124,116, 152 ЗК України, ст.ст. 13, 19, 33 Закону України «Про оренду землі», ст. 9, 24, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 15. 50, 52 Закону України «Про державний земельний кадастр» керуючись ст.ст. 10, 11, 13, 15, 57- 60, 64, 179, 208, 209, 212-215, 218, 294, 296 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області шляхом подання через Миронівський районний суд Київської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків або після розгляду справи в апеляційному порядку Апеляційним судом Київської області, якщо воно не буде скасоване.

Повний текст рішення виготовлено 27.02.2017.

Суддя: підпис ОСОБА_7

Згідно з оригіналом

Суддя: А.В. Гаврищук