Ухвала суду № 64986142, 23.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1790/16-ц Головуючий у І інстанції Болобан В.Г.Провадження № 22-ц/780/483/17 Доповідач у 2 інстанції Сержанюк А. С.Категорія 26 23.02.2017

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі головуючого - судді Сержанюка А.С., членів колегії - суддів Журби С.О., Мережко М.В., із участю секретарів Нагорної Г.О., Топольського В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у задоволенні позову про стягнення заборгованості в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» за кредитним договором від 14 серпня 2018 року в розмірі 62 346,23 доларів США , зокрема, за кредитом - 49 747,26 доларів США, за відсотками - 12 598,97 доларів США, відмовлено.

На обґрунтування ухваленого рішення, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведені належними доказами ті обставини, на які він посилався у позовній заяві.

Позивач проігнорував запит суду про витребування оригіналів документів, надання розрахунку та пояснень до нього, не довів наявність та розмір фактичної заборгованості ОСОБА_2, а також не направив свого представника до суду, хоча явка позивача була визнана судом обов'язковою.

Судом також був зроблений ( на підставі наявних матеріалів ) висновок про припинення поруки, що унеможливлює солідарне стягнення заборгованості.

На підставі сукупності наявних доказів та встановлених фактів, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги необґрунтовані, не доведені позивачем, а позов не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись із ухваленим рішенням, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні.

Крім цього, зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про необґрунтованість солідарного стягнення заборгованості.

Просить рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Суд, закінчивши з'ясування обставин і перевірку їх доказами у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вислухавши учасників процесу у судових дебатах, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, керуючись наступним.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом, що підтверджується і матеріалами справи, 14 серппя 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №2626/0808/71-015, згідно з умовами якого банк брав на себе зобов'язання надати позичальнику кредитні кошти у розмірі 66 000 доларів США ( а.с. 4-7 ).

Того ж дня, між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_3 укладений договір поруки №2626/0808/71-015-Р-1, згідно з умовами якого поручитель зобов'язується перед банком відповідати за виконання зобов'язань щодо повернення коштів, наданих позичальнику банком у розмірі 66 000 доларів США, строком до 13 серпня 2038 року ( а.с. 14 ).

Відповідно до п. 10 договору поруки, договір набуває чинності з моменту його підписання. Сторони, керуючись умовами ч. 4 ст. 559 ЦК України встановили, що строком припинення поруки, встановленої цим договором є повне виконання позичальником або поручителем своїх обов'язків, передбачених основним зобов'язанням ( там же ).

20 лютого 2015 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до відповідачів із вимогою про дострокове повернення кредиту за договором №2626/0808/71-015 від 14 серпня 2008 року ( а.с. 223 ).

07 липня 2016 року Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись, на те, що відповідачі неналежно виконують умови договору в результаті чого утворилася заборгованість та в добровільному порядку не погашають заборгованість, яка на 01 липня 2016 року становить 62 346,23 доларів США ( а.с. 1-3 ).

На підтвердження переходу до Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» від Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» права вимоги, яке початково належало Публічному акціонерному товариству «Сведбанк», надані копії договорів купівлі-продажу прав вимоги з відповідними актами приймання-передачі прав вимоги та додатками лише щодо кредитного договору ( а.с. 20-34, 35, 36-37, 38-44, 45, 46-47 ).

З точки зору суду другої інстанції, вони є копіями невідомого походження, а відтак не є належними та допустимими доказами у справі.

Копіями невідомого походження, як зазначено в правових позиціях Верховного суду України, викладених у справах №6-57743св10, №6-29420св10, що є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, є будь-які копії документів, справжність яких неможливо перевірити шляхом співставлення із оригіналом.

Відповідно, позивач не надав суду доказів, усупереч положень ст. 1054 ЦК України, ст.ст. 58-60 ЦПК України, на підтвердження факту передачі грошових коштів названому відповідачу в зазначеній сумі.

При цьому, доказів на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором поруки матеріали справи не містять і таких не надано суду апеляційної інстанції у порушення вимог ст.ст. 58-60 ЦПК України.

Відсутні у справі і докази отримання ОСОБА_2 зазначених у правочині коштів.

Ця обставина встановлена у рішенні Обухівського районного суду Київської області від 15 жовтня 2015 року і, відповідно до положень ч. 3 ст. 61 ЦПК України, не доказується у даній цивільній справі.

При цьому, ухвалою Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2017 року, серед іншого, провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором №2626/0808/71-015 від 14 серпня 2008 року за період часу з 14 серпня 2008 року по 01 січня 2015 року закрито на підставі положень п. 2 ст. 312 ЦПК України ( а.с. 205-207 ).

Крім цього, Публічне акціонерне товариство «Альфа-Банк» 20 лютого 2015 року, звернувшись до ОСОБА_3 із достроковою вимогою повернення загальної заборгованості, змінило строк виконання основного зобов'язання та мало пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців.

Однак, такий позов ним було пред'явлено 07 липня 2016 року, тобто із пропуском строку дії поруки.

Зазначене повністю узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України від 02 вересня 2015 року по справі №6-1077цс15, де серед іншого зазначено наступне.

Відповідно до вимог частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Договором поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки умовами цього договору встановлено, що він діє до повного припинення усіх зобов'язань боржника за кредитним договором.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором, строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту порушення позичальником строку виконання зобов'язання згідно з такими умовами або у зв'язку із застосуванням банком права на вимогу про повернення кредиту достроково порушення встановленого банком строку дострокового повернення позичальником кредиту.

Пред'явивши вимогу про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й міг пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців, починаючи від дати порушення позичальником встановленого банком строку для дострокового повернення кредиту.

За таких обставин, суд правильно встановив обставини справи, визначив відповідно до них правовідносини і прийшов до висновку, на підставі, зокрема, ст.ст. 559, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 58-60, 212-215 ЦПК України, про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог щодо стягнення кредитної заборгованості з 02 січня 2015 року по 01 липня 2016 року та ухвалив у справі законне та обґрунтоване рішення на підставі належних та допустимих доказів.

Таким чином, доводи Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» про незаконність та необґрунтованість рішщення у цій частині, неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права при його ухваленні, зокрема, ст. 559 ЦК України, ст.ст. 60, 213, 214 ЦПК України, на думку апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження при розгляді справи і повністю спростовуються зазначеними по справі доказами, які суд відносить до числа належних, допустимих та достовірних згідно із положеннями ст.ст. 58, 58, 212 ЦПК України.

Інші доводи, викладені в апеляції, зокрема, про те, що діючим законодавством не передбачено процесуальних документів, таких як, «протокольна ухвала», документи були витребувані не ухвалою, представником позивача було подано клопотання про відкладення судового розгляду, на переконання апеляційного суду, у силу викладеного, не спростовують висновки суду першої інстанції про необґрунтованість заявлених позовних вимог і не є підставою для задоволення апеляційних вимог щодо названої частини рішення.

Таким чином, викладені у апеляції доводи суд другої інстанції відносить до числа формальних, а тому оскаржуване рішення, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасоване у відповідності до положень ст. 308 ЦПК України.

Окрім цього, згідно вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України, порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо порушення призвело до неправильного вирішення справи, чого судом не виявлено.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» відхилити. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 26 жовтня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, починаючи з 02 січня 2015 року, залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.

Головуючий А.С. Сержанюк

Судді: С.О. Журба

М.В. Мережко