Рішення № 64985371, 27.02.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №477/141/16-ц 27.02.2017 27.02.2017 27.02.2017

Провадження №22-ц/784/411/17

Єдиний унікальний номер 477/141/16-ц

Провадження № 22-ц/784/411/17 Головуючий у 1 інстанції: Полішко В.В.

Категорія 27 Доповідач суду апеляційної інстанції: ОСОБА_1

Рішення

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого Самчишиної Н.В.,

суддів: Галущенка О.І., Лисенка П.П.,

із секретарем судового засідання Тищенком Л.С.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року ухвалене за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави,

встановила:

У січні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач зазначав, що відповідно до умов укладеного 05 грудня 2007 року договору про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11263861000 між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем, останній отримав кредит у розмірі 18270 дол. США зі строком повернення коштів до 04 грудня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань цим же договором ОСОБА_3 передав в заставу банку належний йому автомобіль марки «DACIA», модель «Logan», 2007 року випуску, шасі №UU1LSDAHH38537353, двигун №UU1LSDAHH38537353, кузов №№UU1LSDAHH38537353, державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до п.2.2 вказаного договору вартість предмета застави складає 102515 грн.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу № 17, відповідно до якого право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 20 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором склала 913420 грн. 17 коп.

Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору, позивач просив звернути стягнення на предмет застави автомобіль марки «DACIA» шляхом передачі його у власність позивача в рахунок погашення боргових зобовязань за кредитним договором та зобовязати відповідача передати позивачу предмет застави з комплектом ключів і свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

-2-

Заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, виходив із недоведеності підстав для звернення стягнення на предмет застави шляхом передачі позивачу права власності на заставлене майно та визнання за ним право власності.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

За змістом ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З матеріалів справи вбачається, що 05 грудня 2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та відповідачем укладено договір про надання споживчого кредиту та застави транспортного засобу № 11263861000, за яким останній отримав кредит у розмірі 18270 дол. США зі строком повернення коштів до 04 грудня 2014 року зі сплатою відсотків за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

На забезпечення виконання кредитних зобов'язань цим же договором ОСОБА_3 передав в заставу банку належний йому автомобіль марки «DACIA», модель «Logan», 2007 року випуску, шасі №UU1LSDAHH38537353, двигун №UU1LSDAHH38537353, кузов №№UU1LSDAHH38537353, державний номерний знак НОМЕР_1. Відповідно до п.2.2 вказаного договору за домовленістю сторін вартість предмета застави складає 102515 грн.

05 грудня 2007 року між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду № 1, відповідно до якої змінено графік платежів, визначення сукупної вартості кредиту.

20 квітня 2015 року між ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» та ПАТ «УкрСиббанк» укладено Договір факторингу № 17, відповідно до якого право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».

Згідно листа Регіонального сервісного центру в Миколаївської області від 17 грудня 2015 року вищезазначений автомобіль зареєстрований за відповідачем.

-3-

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, у зв'язку з чим, станом на 20 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача, склала 913420 грн. 17 коп., з якої: 374124 грн. 18 коп. по тілу кредиту, 5 133 грн. 86 коп. нарахованим процентам та 534162 грн. 14 коп. простроченим процентам.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач, посилаючись на положення статей 25, 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», вказував на наявність підстав для обрання ним позасудового способу звернення стягнення на предмет застави, а саме шляхом передачі предмета обтяження у його власність.

На думку колегії суддів, такі вимоги позивача є підставними.

Так, відповідно до ст.ст. 572, 590, 1050, 1054 ЦК України, ч. 1 ст. 20 Закону України «Про заставу», ст. 25-26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» та розділу 8 договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу, укладеного 05 грудня 2007 року між кредитором та позичальником, - в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду.

Звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із таких законів є Закон України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», статтями 23-26 якого передбачено, що відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із названим Законом.

Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду.

Обтяжувач, який звертається до суду з вимогою звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до моменту подання відповідного позову до суду письмово повідомити всіх обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна, про початок судового провадження у справі про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження в рішенні суду зазначаються:

1) загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження;

-4-

2) опис рухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги обтяжувача;

3) заходи щодо забезпечення збереження предмета забезпечувального обтяження або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні;

4) спосіб реалізації предмета забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених статтею 26 названого Закону;

5) пріоритет та розмір вимог інших обтяжувачів, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, які підлягають задоволенню з вартості предмета забезпечувального обтяження;

6) початкова ціна предмета забезпечувального обтяження для його подальшої реалізації на публічних торгах у порядку виконавчого провадження.

Якщо інше не передбачено рішенням суду, реалізація предмета забезпечувального обтяження проводиться шляхом його продажу на публічних торгах у порядку, встановленому законом.

Обтяжувач має право на власний розсуд, а у разі звернення стягнення на предмет застави за судовим рішенням - і суд, обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження:

1) передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому названим Законом;

2) продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах;

3) відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги;

4) переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери.

5) реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

З виписаного випливає висновок про те, що у разі порушення зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель має право звернутися до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави і на свій розсуд вибрати спосіб звернення, в тому числі і шляхом передачі предмета обтяження у власність обтяжувача.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 8.2 названого договору сторони передбачили, що звернення стягнення на предмет застави за вибором Банку здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів, передбачених названим пунктом. Один з них є передача предмету застави у власність Банку в рахунок виконання забезпеченого заставою зобовязання.

Звернення стягнення за рішенням суду здійснюється відповідно до чинного законодавства України (п. 8.6 договору).

Як встановлено, не дивлячись на належну договірну поведінку Банку, відповідач взятого на себе обов'язку не виконав, в зв'язку з чим, станом на 20 квітня 2015 року виникла заборгованість за кредитним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача, в сумі 913420 грн. 17 коп.

У зв'язку з цим, ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» просило суд звернути стягнення на заставлений автомобіль, шляхом передачі предмета обтяження у його власність.

-5-

На думку колегії суддів, така його воля була для суду обов'язкова, оскільки доказів наявності перешкод для застосування такого способу звернення стягнення у справі немає.

Однак суд не взяв до уваги зазначені норми закону та фактичні обставини і безпідставно відмовив у вимозі.

За такого, допущена помилка підлягає виправленню рішенням апеляційного суду.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» при подачі позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 1537 грн. 73 коп. та при подачі апеляційної скарги 1691 грн. 50 коп., що документально підтверджено і який в загальній сумі 3229 грн. 23 коп. відповідно до вказаних вимог закону підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» задовольнити.

Заочне рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 06 грудня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави задовольнити.

На погашення заборгованості ОСОБА_3 перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу № 11263861000 від 05 грудня 2007 року, який укладено між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3, у розмірі 913420 грн. 17 коп., з яких:

-374124 грн. 18 коп. - заборгованість за кредитом,

- 5 133 грн. 86 коп. заборгованість по нарахованим процентам,

- 534162 грн. 14 коп. заборгованість по простроченим процентам,

звернути стягнення на належний ОСОБА_3 на праві власності (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії ВАС №029811, виданого 30 листопада 2007 року) і переданий ним в заставу автомобіль марки «DACIA», модель «Logan», 2007 року випуску, номер шасі (двигуну, кузова) №UU1LSDAHH38537353, державний номерний знак НОМЕР_1 шляхом передачі у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмета застави - автомобіль марки «DACIA», модель «Logan», 2007 року випуску, номер шасі (двигуну, кузова) №UU1LSDAHH38537353, державний номерний знак НОМЕР_1.

Зобовязати ОСОБА_3 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» предмет застави - автомобіль марки DACIA», модель «Logan», 2007 року випуску, номер шасі (двигуну, кузова) №UU1LSDAHH38537353, державний номерний знак НОМЕР_1 з комплектом ключів та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

-6-

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» судовий збір в сумі 3229 грн. 23 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Н.В. Самчишина

Судді: О.І. Галущенко

ОСОБА_4