Ухвала суду № 64984781, 20.02.2017, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/13414/15-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 27 Доповідач Талько О. Б.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючої - судді Талько О.Б.,

суддів: Товянської О.В., Гансецької І.А.,

за участю секретаря Кравчук Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» про визнання права тимчасово не виконувати умови кредитного договору та заборону проводити (вчиняти) дії за зобов'язаннями,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати за ним право тимчасово не виконувати перед ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» або ТОВ «Кредитні ініціативи» умови кредитного договору № Ф-1 вiд 4 січня 2008 року, укладеного між ним та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», в період з дати укладення договору відступлення прав вимоги вiд 17 грудня 2012 року, який укладений мiж ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», по дату підтвердження одного з відповідачів свого законного права вимоги за кредитним договором № Ф-1 вiд 4 січня 2008 року, а в разі підтвердження свого права в судовому порядку, до дати набрання рішенням суду законної сили.

Окрім того, просив заборонити відповідачам проводити (вчиняти) будь-які дiї за зобов'язаннями за даним кредитним договором, а також договором забезпечення до нього, в період з дати укладення договору відступлення прав вимоги до дати підтвердження одного з відповідачів свого законного права вимоги за спірним кредитним договором, а в разі підтвердження свого права в судовому порядку, до дати набрання рішенням суду законної сили.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 4 січня 2008 року між ним та Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», укладений кредитний договір № Ф-1.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за цим договором він передав в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

17 грудня 2012 року банк відступив право вимоги за даним кредитним договором ТОВ «Кредитні ініціативи».

Однак, своїм листом від 20 грудня 2012 року банк повідомив про відступлення прав вимоги за кредитним договором, укладеним 8 січня 2008 року.

Позивач також вказує, що зазначені в договорі відступлення прав вимоги реквізити кредитного договору, а саме дата його укладення, не збігається з реквізитами оригіналу кредитного договору.

Крім того, в листі-повідомленні значився неіснуючий борг за зобов'язанням згідно кредитного договору.

Вважає, що вищевикладені обставини свідчать про те, що відступлення банком прав вимоги на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» насправді відбулося за іншим кредитним договором і не стосується договору № Ф-1 вiд 4 січня 2008 року, укладеного між Банком та позивачем.

Окрім того, банк у листі № 24-9-/500 від 6 травня 2016 року відмовив у прийомі платежів від позичальника на виконання його обов'язків за кредитним договором, повідомивши позивача, що після здійснення відступлення прав вимоги, тобто з 17 грудня 2012 року, рахунки щодо кредитного договору ОСОБА_1 були закриті. Проте банк не уклав з позичальником договір про внесення змін до кредитного договору, в якому були б вказані нові належні розрахункові рахунки для прийому платежів.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Зокрема, зазначає, що суд не виявив очевидного прострочення кредитора, оскільки розрахункові рахунки, які він міг би використовувати для виконання свого зобов'язання за кредитним договором, відсутні. Посилається на наявні у матеріалах справи довідки банку про рух коштів на особистих рахунках позичальника, з яких видно, що рахунки за кредитним договором були закриті лише 26 грудня 2013 року.

Крім того, ОСОБА_1 стверджує, що новий кредитор - ТОВ «Кредитні ініціативи» - в односторонньому порядку відмовився взяти на себе обов'язки кредитора у повному обсязі, тим самим не надавши йому можливості продовжувати виконання своїх зобов'язань відповідно до п. 5.2.1 кредитного договору.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

За правилами ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. ст. 627, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи ( боржника).

За правилами ч.1 ст.1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У ч.1 ст.514 ЦК України закріплене правило про те, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 613 ЦК України якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

В судовому засіданні встановлено, що 4 січня 2008 року між акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір №Ф-1, відповідно до якого позивачеві наданий кредит в сумі 170000 грн. строком до 31 грудня 2027 року.

17 грудня 2012 року між ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" та ТОВ "Кредитні ініціативи" укладений договір відступлення права вимоги, за умовами якого до останнього перейшло право вимоги за даним кредитним договором.

Листом від 20 грудня 2012 року банк повідомив позивача про відступлення права вимоги за цим кредитним договором та вказав про розмір заборгованості із зазначенням рахунку, на якій необхідно сплатити кошти.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 липня 2015 року, яке набрало законної сили, встановлена та обставина, що перехід права вимоги до ТОВ "Кредитні ініціативи" за даним кредитним договором відбувся.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що первісним та новим кредитором не порушені вимоги кредитного договору та даною угодою не передбачена можливість не виконувати кредитні зобов'язання, а підстави для застосування положень ст. 613 ЦК України відсутні.

Правильним є також й висновок суду про те, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений ст.16 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 209,303,307,308,313,314,315,319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 22 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Гловуюча Судді: