Постанова № 64984465, 16.02.2017, Коростишівський районний суд Житомирської області

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 280/29/17

Провадження № 2-а/280/32/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 лютого 2017 року м.Коростишів

Коростишівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Щербаченко І. В.,

за участю секретаря судового засідання Бондаренко Н. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

До суду у січні 2017 року звернувся позивач з вказаним позовом, в якому просить: визнати неправомірними дії та рішення Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, викладені у листі від 08 липня 2016 року №617/02-2 щодо відмови в перерахунку йому пенсії на підставі довідки №18/282 від 17 червня 2016 року, виданої прокуратурою Житомирської області у зв'язку із змінами розміру заробітної плати, відповідно до Постанови КМУ №1013 від 09 грудня 2015 року «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»; зобов'язати Коростишівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату йому пенсії, відповідно до статті 50? Закону України «Про прокуратуру» у редакції, яка була чинна на час призначення йому пенсії - 12 березня 2004 року, у розмірі 90% від розміру місячної заробітної плати, зазначеної у довідці №18/282 від 17 червня 2016 року, виданої прокуратурою Житомирської області, з 01 січня 2016 року без обмеження граничного розміру. В обґрунтування позову вказує, що працював на різних прокурорсько-слідчих посадах з 31 липня 1990 року по 15 грудня 2004 року. 12 березня 2004 року позивачу призначено пенсію за вислугу років на підставі ст. 50? Закону України «Про прокуратуру» у редакції чинній на час призначення пенсії у розмірі 90% від суми місячної заробітної плати. У подальшому позивачу неодноразово здійснювався перерахунок пенсії. 30 червня 2016 року позивач звернувся до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області з заявою про перерахунок пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру». 12 липня 2016 року на його адресу з Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області надійшла відповідь №617/02-2 від 08 липня 2016 року, якою позивачу було відмовлено в перерахунку пенсії.

Позивач у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Представник відповідача Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, просить врахувати заперечення на позов, а також відмовити у задоволенні позовних вимог. У письмових запереченнях на позов представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у зв'язку з наступним. При зверненні з заявою про перерахунок пенсії застосуванню підлягає законодавство, яке чинне на дату подання заяви про перерахунок пенсії. На даний час порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури КМУ не встановлено. З 01 червня 2015 року норми Закону України «Про прокуратуру», у тому числі й ті, що регулюють порядок здійснення перерахунку пенсій прокурорським працівникам скасовано на підставі Закону №213-VIII, у зв'язку з чим підстави для проведення перерахунку пенсії позивачу відсутні. У період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10740 гривень, на 2017 рік дану норму продовжено Законом України №1774-VIII.

У зв'язку з неприбуттям жодної з осіб, які беруть участь у справі в судове засідання, та наявності в матеріалах справи заяв з клопотанням про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе судовий розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що відповідає положенням частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справі, з'ясувавши позиції сторін, викладені у позовній заяві та в запереченнях на позовну заяву, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

Судом установлено, що позивачу призначено пенсію за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» з 12 березня 2004 року. У зв'язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» позивач 30 червня 2016 року звернувся до відповідача із заявою про перерахунок раніше призначеної йому пенсії на підставі виданої 17 червня 2016 року прокуратурою Житомирської області довідки. Листом від 08 липня 2016 року відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку. Вказані обставини не заперечуються сторонами.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із частиною 13 статті 50? Закону України «Про прокуратуру», держава взяла на себе обов'язок забезпечити не лише нарахування але й перерахунок пенсії працівникам прокуратури виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

Частиною 18 статті 50? Закону України «Про прокуратуру» визначено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховувалися у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадився з першого числа місяця, що йде за місяцем, у якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадився з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Разом з тим, Законом України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» внесено зміни до статті 50? Закону України «Про прокуратуру» та частину вісімнадцяту викладено у такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

15 липня 2015 року набув чинності Закон України «Про прокуратуру» згідно Розділу ХІІ Прикінцевих положень якого визнано такими, що втратили чинність із набранням чинності цим Законом положення: Закон України «Про прокуратуру» (Відомості Верховної Ради України, 1991 р., N 53, ст. 793, N 50, ст. 474; 1995 р., N 11, ст. 71, N 34, ст. 268; 2001 р., N 9, ст. 38, N 44, ст. 233; 2002 р., N 17, ст. 117, ст. 125; 2003 р., N 29, ст. 233, N 30, ст. 247; 2004 р., N 8, ст. 66; 2005 р., N 2, ст. 32, N 6, ст. 132, N 11, ст. 198; 2006 р., N 1, ст. 18, N 19 - 20, ст. 156; 2007 р., N 7 - 8, ст. 66, N 33, ст. 442; 2008 р., NN 5 - 8, ст. 78, N 48, ст. 357; 2010 р., N 37, ст. 497, NN 41 - 45, ст. 529; 2011 р., N 23, ст. 160, N 30, ст. 279; 2012 р., N 12 - 13, ст. 82; 2013 р., N 14, ст. 89, N 21, ст. 208, N 37, ст. 490, N 39, ст. 517; 2014 р., N 11, ст. 132, N 17, ст. 593, N 20 - 21, ст. 745, N 22, ст. 816; із змінами, внесеними Законом України від 14 серпня 2014 року N 1642-VII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46 2, статті 47, частини першої статті 49, частини п'ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50?, частини третьої статті 51?, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

Отже, на час звернення позивача до відповідача із заявою про перерахунок пенсії (30 червня 2016 року) частини тринадцята та вісімнадцята статі 50? Закону України «Про прокуратуру» втратили чинність.

Згідно частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, а тому вказані зміни до законодавства не позбавляють позивача права на перерахунок пенсії, який був йому гарантований ст. 50? Закону України «Про прокуратуру» при призначені пенсії, проте визначення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури покладено на Кабінет Міністрів України.

На час звернення позивача за перерахунком пенсії, Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не було прийнято.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також інших нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Норми законодавства, щодо умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури на час подачі позивачем заяви про перерахунок пенсії та розгляду даної адміністративної справи є чинними і не визнані неконституційними, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

На час звернення позивача з заявою про перерахунок пенсії чинною була стаття 86 Закону України «Про прокуратуру», яка регулює порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури.

Положеннями статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод ратифікована Україною Законом України і набрала чинності для України 11 вересня 1997 року та є обов'язковою.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі «Кйартан Асмундсон проти Ісландії» від 12 жовтня 2004 року. Отже, одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

При розгляді спірних правовідносин суд також враховує й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в ухвалі «Великода проти України» від 03 червня 2014 року, в якому Суд зазначив, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Крім того, у зазначеному рішенні Європейський суд став на бік держави України та, між іншим, наголосив на складній економічній ситуації в країні, а також на необхідності пошуку саме державою Україна додаткових інструментів її подолання шляхом раціонального використання бюджетних коштів та необхідності збереження «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами щодо захисту прав і свобод окремої особи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 8, 9, 11, 70, 71, 122, 138, 160-163, 185, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Коростишівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Постанова, відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя І. В. Щербаченко