Рішення № 64984438, 22.02.2017, Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/11951/15-ц

Номер провадження 2/279/474/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

в складі: головуючого судді Коваленко В.П.

при секретарі Комаровій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕРВУДКОММЕРЦ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди ,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із даним позовом до ТОВ «Інтервудкоммерц», в якому просив поновити його на посаді директора ТОВ «Інтервудкоммерц», зобовязати виплатити заробіток за час вимушеного прогулу , усунути перешкоди у виконанні посадових обовязків директора та стягнути моральну шкоду в сумі 20 тисяч гривень. В червні 2016 року позивач змінив підстави позову (а.с.162) і просив поновити його на посаді директора товариства, зобовязати виплатити середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14 листопада 2015 року по дату винесення рішення та стягнути моральну шкоду в сумі 20 тисяч гривень.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що працював на посаді директора товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервудкоммерц» з 23 квітня 2014 року, 5 листопада 2015 року написав заяву на звільнення із займаної посади за власним бажанням, яку пізніше 9 листопада 2015 року відкликав . 08 листопада 2015 року відбув у робоче відрядження, 11 листопада передав у бухгалтерію звіт про використані кошти , з 12 листопада 2015 року знаходився на лікарняному, а 17 листопада дізнався про звільнення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали з підстав викладених в уточненій позовній заяві. Представник відповідача ОСОБА_4 позовних вимог не визнала, ствердила, що звільнення вчинено відповідно до вимог діючих норм законодавства, заява ОСОБА_1 про відкликання заяви про звільнення за власним бажанням сфабрикована, про відрядження до Данії ОСОБА_1 нікого не повідомляв, про знаходження його на лікарняному в товаристві не було відомо. Всі ці документи є сфабрикованими.

Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог , виходячи з таких підстав.

Згідно із статтями 3,4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи чи інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.2-1,5-1 КЗпП України держава забезпечує рівність трудових прав усіх громадян незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної приналежності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань , роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

Судом встановлено, що рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервудкоммерц» від 23 квітня 2014 року позивач ОСОБА_1 призначено на посаду директора даного товариства. Наказом №24/04/31 від 24 квітня 2014 року він приступив до виконання обовязків директора.

5 листопада 2015 року ОСОБА_1 подав заяву про звільнення із зазначеної посади за власним бажанням із 09 листопада 2015 року .(а.с.109).

Разом з тим, в заяві було зазначено, що всі справи, в тому числі й оригінали установчих документів, печатки, штампи будуть передані голові товариства ОСОБА_5 Вказана заява була адресована загальним зборам товариства. Відповідно до п.5.2.4 Статуту директор може бути у будь-який час усунений рішенням загальних зборів від виконання своїх обовязків. Директор призначається і обирається загальними зборами товариства.

На підставі поданої заяви про звільнення за власним бажанням 14 листопада 2015 року відбулися загальні збори учасників ТОВ «Інтервудкоммерц», на яких було прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з посади директора з 14 листопада 2015 року.

У відповідності до вимог ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Розірвання трудового договору і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно.

Законодавство не передбачає обовязкового двотижневого відпрацювання перед звільненням за власним бажанням, у статті 38 КЗпП України визначено лише обовязок працівника письмово попередити адміністрацію про наступне вивільнення за 2 тижні. Таке попередження не залежить від того, чи працює працівник у момент попередження, чи перебуває у відпустці (на лікарняному), або чи перебуватиме у відпустці (хворітиме) протягом наступних двох тижнів.

Бажаною датою звільнення для ОСОБА_1 було 09 листопада 2015 року. До вказаної дати будь-яких заяв до товариства від позивача ОСОБА_1 не надходило. Про його відсутність на роботі свідчать відповідні акти (а.с.112-122).

Про наявність наказу від 5 листопада 2015 року про відбуття до Данії з 08 по 10 листопада 2015 року в товаристві нікому не було відомо.

Згідно п.5.6 Статуту товариства директор відповідним наказом повинен покласти виконання своїх обовязків на комерційного директора або ,за неможливості, на іншу особу у випадку відрядження, відпустки або відсутності на місці роботи протягом більше ніж дві доби з будь-якої причини.

В порушення вимог Статуту товариства директор ОСОБА_1 не поклав виконання обовязків директора на когось із засновників ТОВ.

Заява про відкликання заяви про звільнення датована 09 листопада 2015 року (а.с.80), в той час коли ОСОБА_1 знаходився в Данії у відрядженні з 8 по 10 листопада. Дана обставина викликає сумнів у суду щодо її справедливості та достовірності. Заява про звільнення адресована загальним зборам товариства , проте, заява про відкликання датована 09 листопада і невідомо кому. Разом з тим, 09 листопада 2015 року, перебуваючи у відрядженні в Данії, ОСОБА_1 видає наказ №09/11 про відкликання наказу про звільнення директора. 13 листопада 2015 року ( В той час коли наявні акти про відсутність на роботі а.с. 112-121) ОСОБА_1 видає наказ №13/11 (а.с.82) про надання щорічної відпустки на період з 16 листопада 2015 року по 2 грудня 2015 року. В той же час позивач надає лікарняний лист (а.с.180) про те, що знаходився на лікарняному з 12 по 17 листопада 2015 року. Тобто, наказ про надання відпустки виданий в період знаходження на лікарняному. Знову ж таки в порушення вимог Статуту товариства на час відпустки не покладено обовязків на комерційного директора або іншу особу. За таких обставин суд приходить до висновку, що дані документи виготовлялись після повернення із Данії, задніми числами .

Суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 про те, що він передав заяву про відкликання бухгалтеру. Будь-яких доказів даної обставини в судовому засіданні не встановлено. Питання прийняття і звільнення директора вирішують тільки загальні збори.

Таким чином, суд приходить до висновку, що починаючи з 09 листопада 2015 року ОСОБА_1 фактично на робочому місці не зявлявся. В позовній заяві він сам зазначив, що до товариства він звернувся лише 27 листопада 2015 року.

У разі зазначення в заяві бажаного строку звільнення і якщо така дата є раніше, ніж двотижневий строк для повідомлення, роботодавець має право самостійно обрати дату звільнення такого працівника в межах двотижневого строку.

ОСОБА_1 після подання заяви про звільнення на робоче місце взагалі не зявлявся, до загальних зборів будь-яких заяв про відкликання заяви не надходило. З метою найшвидшого вирішення питання управління підприємством на 14 листопада 2015 року й були призначені загальні збори учасників товариства.

За таких обставин суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 був звільнений належним чином і підстав для його поновлення на роботі немає.

Позовні вимоги про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди є похідними і задоволенню не підлягають .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 38,40 ,237-1 Кодексу законів про працю України , - суд

В И Р І Ш И В:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтервудкоммерц» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди відмовити за безпідставністю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Коростенський міськрайонний суд шляхом подачі протягом 10 днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.П. Коваленко