Рішення № 64984254, 23.02.2017, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/11790/16-ц

Категорія 56

2/295/650/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира в складі:

головуючого судді Слюсарчук Н.Ф.

з участю секретаря с/з ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3С, третя особа: Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит»

про визнання бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконною та включення до переліку вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та кредит», -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив визнати незаконною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, що полягає у невнесенні ОСОБА_2 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та внести його до реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та її виплатити.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 16.12.2013 року між ним та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір № 300937/38567/24-13 про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі «Золотий», у відповідності до п. 1.1 якого банк відкрив йому депозитний рахунок № 26354001959/2635.9.082647.003 у банківському металі Золото, а позивач вніс на цей рахунок банківський метал загальною вагою 216, 50 грам або 6, 96 тройських унцій металу на строк з 16.12.2013 року по 16.12.2015 року. Згідно договору, за час користування Банківським металом, що складає вклад, протягом встановленого строку, банк повинен нараховувати і виплачувати позивачу (клієнту) проценти у банківському металі за ставкою 2, 75 % річних. Також у договорі банк зобовязався проводити нарахування процентів та їх виплату, а також повернути позивачу за його вимогою вклад з депозитного рахунку після закінчення визначеного договором строку.

Однак після спливу вказаного строку, банк не повернув позивачу вклад. Позивачу стало відомо про те, що Постановою правління НБУ від 17.12.2015 року за № 898 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та прийнято рішення про ліквідацію банка та про виплату коштів вкладникам даного банку.

06.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладом, проте, листом від 03.02.2016 року позивачу було відмовлено, мотивуючи тим, що Законом встановлено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах.

В судовому засіданні позивач і його представник позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник третьої особи у судове засідання не зявилися, надіслали заперечення на позовну заяву, в яких позовні вимоги не визнали, оскільки згідно з п. 10 ч. 4 ст. 26 Закону України, діючої станом на день прийняття про виведення Банку з ринку шляхом запровадження тимчасової адміністрації та дату прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Банку редакції Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI, зі змінами, визначено що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металлах.

Суд, заслухавши позиції сторін, дослідивши письмові матеріали справи, зясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

У відповідності до вимог ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що 16.12.2013 року між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» укладено договір № 300937/38567/24-13 про банківський строковий вклад (депозит) у банківському металі «Золотий», у відповідності до п. 1.1 якого банк відкрив позивачу депозитний рахунок № 26354001959/2635.9.082647.003 у банківському металі Золото, а останній вніс на цей рахунок банківський метал загальною вагою 216, 50 грам або 6, 96 тройських унцій металу на строк з 16.12.2013 року по 16.12.2015 року. (а.с. 5-6).

Згідно з п. 1.2 договору встановлено, що за час користування Банківським металом, що складає Вклад, протягом встановленого строку, визначеного п. 1.1 цього Договору, «Банк» нараховує і виплачує «Клієнту» проценти у банківському металі за ставкою 2, 75 % річних.

Відповідно до п. 3.1.3 договору, «Банк» зобовязався проводити нарахування процентів та їх виплату, згідно п.п. 2.1, 2.3 Договору і повернути «Клієнту» за його вимогою вклад з депозитного рахунку після закінчення строку, визначеного п. 1.1 Договору, та в інших випадках згідно умов договору.

Після спливу вказаного строку, банк не повернув позивачу його вклад.

Постановою правління НБУ від 17.12.2015 року за № 898 відкликано банківську ліцензію ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» та прийнято рішення про ліквідацію банка.

06.01.2016 року ОСОБА_2 звернувся із заявою до відповідача з проханням виплатити йому гарантовану суму відшкодування за вкладом, проте, листом від 03.02.2016 року позивачу було відмовлено, мотивуючи тим, що Законом встановлено, що Фонд не відшкодовує кошти за вкладами у банківських металах. (а.с. 8-9).

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Таким чином, на відносини, пов'язані з виконанням умов укладеного між позивачем та Банком Договору, поширюються положення норм глав 71, 72 Цивільного кодексу України (статті 1046 - 1076), а також положення Договору, якими регулюються відносини з приводу здійсненого Позивачем банківського вкладу.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

За рішенням виконавчої дирекції відповідача від 17.09.2015 року розпочато процедуру виведення ПАТ "Банк"Фінанси та кредит" з ринку, запроваджено процедуру тимчасової адміністрації з 18.09.2015 року по 17.12.2015 року та з 18.12.2015 року по 17.12.2017 року (а.с.27-30).

Відповідно до ст. 26 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 року № 4452-VI в редакції, що діяла на момент укладення позивачем договору з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», тобто станом на 16.12.2013 року, передбачалось, що Фонд гарантування вкладів фізичних осіб гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2010 від 29.06.2010 року в абзаці третьому п. 3.1. вказав на те, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами після прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.

Статтею 27 даного Закону передбачено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами.

Заявлені позивачем вимоги до відповідача є правомірними, оскільки зазначеним Законом передбачено, що з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту) і всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації набуває Фонд і саме Фондом ведеться реєстр учасників Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Суд приходить до висновку про задоволення заявлених вимог позивача, тому що вимоги стосуються захисту його прав як вкладника на отримання гарантованого відповідачем відшкодування згідно з чинним законодавством, що діяла на день укладення договору.

Статтею 41 Конституції України гарантовано непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, володіти, користуватись і розпоряджатись свою власністю.

Внесення позивачем депозиту в банківському металі, який був переданий банку, слід вважати майном у сенсі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основних свобод людини. Відтак позбавлення права позивача на отримання в дату повернення вкладу, визначену договором, належних йому на праві власності грошових коштів, є порушення його права на мирне володіння своїм майном.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 212 215, 218 ЦПК України, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Законом України «Про банки і банківську діяльність», суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати незаконною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб ОСОБА_3, що полягає у невнесенні ОСОБА_2 до реєстру вкладників ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування.

Внести ОСОБА_2 до реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування та її виплатити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Н.Ф.Слюсарчук