Рішення № 64983573, 21.02.2017, Ківерцівський районний суд Волинської області

Справа № 158/1449/16-ц

Провадження № 2/0158/13/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року м. Ківерці

Ківерцівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого судді - Корецької В.В.

при секретарі - Процик Л.В.

з участю представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Нецкара Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ківерці цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Надія Володимирівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради Волинської області про недійсність договору іпотеки, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Надія Володимирівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради Волинської області про недійсність договору іпотеки.

В обґрунтування позову вказує, що 20.06.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній виступає майновим поручителем ОСОБА_3 по кредитному договорі №17-10 від 20.06.2007 року, згідно умов якого ОСОБА_3 зобов'язаний в строк до 17.06.2009 року повернути Банку кредит в розмірі 190000 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 20% річних, проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 30% річних, неустойку (пеню, штраф), а також відшкодувати банку всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором.

Зазначає, що предметом іпотеки є майно у вигляді житлового будинку загальною площею 222,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, житловою площею 106,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0529 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4 на підставі іпотечного договору, посвідченого 20.06.2007 року приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. за реєстром №1327, переданому ОСОБА_4 у іпотеку Акціонерному комерційному промислово-інвестиційному банку в забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 по кредитному договорі №17-10 від 20.06.2007 року.

17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до вищезазначеного договору ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк», як первісний кредитор, відступає новому кредитору в особі ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить Банку і таким чином ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача.

Однак, на момент укладання спірного договору іпотеки від 20.06.2007 року, будинок, який був предметом іпотеки та земельна ділянка, на якій він розташований, був місцем постійного проживання малолітньої дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 і яка була зареєстрована там з 28.03.2007 року, тобто до укладення оспорювального договору іпотеки.

Всупереч вищевикладеним фактам, приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н.В. при нотаріальному посвідченні договору іпотеки від 20.06.2007 року на підставі діючих законодавчих актів не пересвідчилась, що права малолітньої дитини - ОСОБА_3, яка проживала в АДРЕСА_1 та земельної ділянки на якій розташований будинок, що були договором іпотеки, не порушені і на відчуження майна, де проживає малолітня дитина є дозвіл органів опіки та піклування.

Тому, просить суд визнати недійсним договір іпотеки, підписаний 20.06.2007 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», правонаступником якого по договору іпотеки від 20.06.2007 року є ТОВ «Кредитні ініціативи», та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Кузьміч Н.В.; зобов'язати приватного нотаріуса Кузьміч Н.В. скасувати реєстраційний запис від 20.06.2007 року щодо реєстрації в Державному реєстрі іпотек іпотеки житлового будинку, житловою площею 106,9 кв.м., загальною площею 222,9 кв.м. з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 та земельною ділянкою площею 0,0529 га, що належить на праві приватної власності ОСОБА_4, скасувати реєстраційний запис №1328 від 20.06.2007 року в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задоволити у повному обсязі.

Представник відповідача від ТОВ «Кредитні ініціативи» - Нецкар Ю.І. в судовому засіданні позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити посилаючись на заперечення, згідно якого просить застосувати до даного позову строки позовної давності, а також зазначив те, що при укладенні договору іпотеки ні іпотекодержатель, ні приватний нотаріус, який посвідчував оскаржувальний договір іпотеки не були повідомлені позивачем та іпотекодавцем про наявні права неповнолітніх дітей на об'єкт іпотеки, відтак порушень норм матеріального права при оформленні договору іпотеки не відбулось /а.с.113-117, 183-184/.

Представник відповідача від ПАТ «Акціонерний комерційний промислово - інвестиційний банк» - Олексюк Т.І. в судове засідання не з'явився, подав до суду заперечення згідно якого просить в задоволені позовних вимог щодо них відмовити, оскільки у разі зміни кредитора у зобов'язані, згідно договору відступлення прав вимоги, первісний кредитор повністю або у визначеній частині вибуває із зобов'язання, а на його місце приходить новий кредитор, при цьому зміст зобов'язань залишається незмінним. Тобто до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора визначених на момент переходу цих прав до нового кредитора /а.с. 71-73/.

Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради Волинської області в судове засідання не зявився, подав до суду заяву згідно якої просить розгляд справи проводити без їх участі, щодо вирішення справи поклався на розсуд суду /а.с.159/.

Приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Н.В. у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, згідно якої просить розгляд справи проводити без її участі /а.с.128/.

Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що 20.06.2007 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_4 було укладено іпотечний договір, відповідно до якого останній виступає майновим поручителем ОСОБА_3 по кредитному договорі №17-10 від 20.06.2007 року, згідно умов якого ОСОБА_3 зобов'язаний в строк до 17.06.2009 року повернути Банку кредит в розмірі 190000 грн., сплатити проценти за користування ним у розмірі 20% річних, проценти за неправомірне користування кредитом в розмірі 30% річних, неустойку (пеню, штраф), а також відшкодувати банку всі збитки, понесені ним внаслідок невиконання умов кредитного договору у розмірі і випадках, передбачених кредитним договором /а.с.10/.

Предметом іпотеки по вищевказаному договорі є майно, а саме: житловий будинок загальною площею 222,9 кв.м. з надвірними будівлями та спорудами, житловою площею 106,9 кв.м. та земельна ділянка площею 0,0529 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_4, який виступає майновим поручителем по даному договору ОСОБА_3

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_3 умов кредитного договору Банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, про що на підставі виконавчого напису №2229 головним державним виконавцем ДВС Ківерцівського РУЮ Волинської області Котельчук Н.С. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження /а.с.175/.

Судом також встановлено, що 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТзОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до вищезазначеного договору ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», як первісний кредитор, відступає новому кредитору в особі ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржником, право на вимогу якої належить Банку і таким чином ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача /а.с.73-87/.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_1 у судовому засіданні стверджує, що і вбачається з наданої ним будинкової книги для прописки громадян АДРЕСА_1 та довідки про склад сім'ї №1616 від 30.06.2016 року у даному житловому будинку зареєстрована 28.03.2007 року, тобто до укладення оскаржуваного договору неповнолітня ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с.16-17/.

Окрім того, згідно оспорювального договору іпотеки від 20.06.2007 року, а саме п. 2.1. та п. 2.1.1 «Іпотекодавець гарантує, що предмет іпотеки знаходиться у його власності, до моменту укладення Договору нікому не відчужений, під арештом, а також податковою заставою, не перебуває, внесок до статутного фонду інших юридичних осіб не внесений, судового спору прав щодо нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо), зокрема прав малолітніх, неповнолітніх дітей, як в межах України, так і за межами України немає» /а.с.10-12/.

Разом з тим, даний договір було посвідчено приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.С. на підставі довідки про склад сім'ї та прописки №1656 від 25.04.2007 року, яку надав сам позивач ОСОБА_3, де малолітня ОСОБА_3 зареєстрована не була /а.с.128-136/.

Частиною 2 ст. 214 ЦПК України зазначено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 355 цього Кодексу. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

За результатами розгляду справи №6-384цс15, у постанові від 30.09.2015 року Верховним судом України викладена правова позицію про те, що згідно зі статтями 177 СК України та 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов'язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання. При укладені договорів іпотеки щодо нерухомого майна, право власності або право користування яким мають малолітні діти, обовязково вимагається дозвіл органів опіки та піклування. Відповідно до статті 29 ЦК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків. Місце проживання неповнолітньої малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона фактично проживає. Однак, місце проживання за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним, якщо судом буде встановлено інше постійне місце проживання дитини. Якщо власник майна є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, він повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої, малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїм правом законного представника дитини, а може спричинити інші наслідки, передбаченні законодавством та які застосовуються органами опіки та піклування.

У правовій позиції Верховного Суду України (постанова у справі № 6-1024цс16 від 22.06.2016) зазначено:

Вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, за відсутності обов'язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування може бути визнаний судом недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права дитини на житло. Власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.

Відповідно до ст. 29 ЦК України місце проживання дитини визначається за місцем проживання батьків.

Положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення. Отже, місцем проживання неповнолітньої або малолітньої особи є фактичне місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона дійсно проживає. Однак місце проживання дитини за фактичним місцем проживання батьків не є безумовним.

Стаття 57 ЦПК України визначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Враховуючи гарантії та свідчення ОСОБА_3 надані нотаріусу та банку при укладанні договору іпотеки, а також даних зазначених у довідці про склад сім'ї та прописку №1655 від 25.04.2007 року у будинковій книзі, твердження представника та у позовній заяві позивача, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про проживання малолітньої дитини в будинку, що є предметом іпотеки суд не приймає до уваги як доказ, оскільки недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина друга статті 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 статті 215 ЦК України).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позивач при підписанні договору іпотеки підтвердив відсутність права малолітньої дитини на користування, проживання у спірній квартирі, тому суд не знаходить підстав для задоволення позову.

Разом з тим, відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України зазначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Суд не бере до уваги твердження представника відповідача Нецкара Ю.І. щодо застосування строків позовної давності, оскільки позовна давність застосовується у разі обґрунтованості позовних вимог, а у випадку, коли суд на підставі досліджених у судовому засіданні доказів встановить, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, ухвалюється рішення про відмову в задоволенні позову саме з цих підстав, а не через пропуск позовної давності.

Відтак, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Надія Володимирівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради Волинської області про недійсність договору іпотеки слід відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 11, 61, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ТОВ «Кредитні ініціативи», ОСОБА_4, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідачів приватний нотаріус Ківерцівського районного нотаріального округу Кузьміч Надія Володимирівна, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні позивача Орган опіки та піклування Ківерцівської міської ради Волинської області про недійсність договору іпотеки - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ківерцівський районний суд до апеляційного суду у Волинській області протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які були відсутні під час проголошення рішення, з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Ківерцівського районного суду В.В. Корецька