Ухвала суду № 64981527, 23.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/7194/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача Пилипенка С.Є. та представника відповідача Тарановського Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» до Іллічівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕІН ЮКРЕІН» (далі ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області) про скасування податкового повідомлення-рішення від 9 квітня 2015 року № 0000572202.

В обґрунтування позову зазначалось, що з 3 по 10 березня 2015 року посадовою особою відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кривозізька будівельна компанія», ПП «Хай-Рейз Констракшнз Холдінг», ПАТ «Одіссей Моторс» за період вересень 2014 року. За результатами перевірки складено акт від 17 березня 2015 року за № 283/15-21-22-02/37389561, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 180300 грн. за вересень-жовтень 2014 року. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2015 року № 0000572202, яким ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 180300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90150 грн.. На думку позивача, висновки акта перевірки не відповідають вимогам Податкового кодексу України, а тому прийняте відповідачем на його підставі податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року позовні вимоги ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення відповідача від 9 квітня 2015 року № 0000572202. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір в сумі 4082 грн. 50 коп..

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції надана не правильна оцінка обставинам справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги статей 44, 185, 188, 198 та 201 Податкового кодексу України, а також ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Крім того, апелянт посилається на наявну податкову інформацію щодо контрагента-постачальника позивача, а також на Лист про неможливість проведення зустрічної звірки за травень - грудень 2014 року цього контрагента-постачальника. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Судом встановлено, що з 3 по 10 березня 2015 року посадовою особою ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кривозізька будівельна компанія», ПП «Хай-Рейз Констракшнз Холдінг», ПАТ «Одіссей Моторс» за період вересень 2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 17 березня 2015 року за № 283/15-21-22-02/37389561, в якому зазначено про порушення позивачем пунктів 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до завищення податкового кредиту на загальну суму 180300 грн. за вересень-жовтень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2015 року за № 0000572202, яким ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 180300 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 90150 грн..

Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідачем не доведено фактів порушення ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» вимог Податкового кодексу України при формуванні протягом перевіреного періоду податкового кредиту за господарськими операціями, зокрема з ТОВ «Євротехноком Плюс».

Так, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст. 198 названого Кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено матеріалами справи, оскарженим податковим повідомленням-рішенням відповідача позивачу визначені зобов'язання з податку на додану вартість виключно за господарськими операціями з ТОВ «Євротехноком Плюс».

При цьому податковий кредит за вересень-жовтень 2014 року позивач формував, серед іншого, на підставі податкових накладних, виданих названим контрагентом за договорами:

- оренди транспортного засобу від 1 серпня 2014 року № 108, відповідно до якого Орендодавець (ТОВ «Євротехноком Плюс») передає у строкове платне користування Орендареві (позивачу) транспортні засоби, визначені в Специфікації, яка є додатком до цього договору. Згідно Специфікації до названого договору Орендодавцем позивачу надані послуги будівельної техніки, а саме автокран 50 т - 270 м/годин (а. с. 24-26);

- купівлі-продажу від 1 вересня 2014 року № 209, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Євротехноком Плюс») продає, а Покупець (позивач) купує на умовах цього договору Товар (сталевий канат для гусеничного крану LIEBHERR LR 1600/2 у кількості 1 шт.) (а. с. 27-29);

- на транспортне-експедиторське обслуговування від 1 вересня 2014 року № 109, відповідно до якого Експедитор (ТОВ «Євротехноком Плюс») за рахунок Замовника (позивача) забезпечує перевезення вантажів автомобільним транспортом у міському, приміському та міжміському сполученні (а. с. 30-33).

В акті перевірки ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області зроблено висновок, що позивачем неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі вартості товарів (послуг), придбаних у ТОВ «Євротехноком Плюс» протягом перевіреного контролюючим органом періоду. В обґрунтування висновку щодо нікчемності угод, укладених із зазначеним підприємством, відповідач посилається на використання податкової інформації, що міститься в ЄРПН відносно контрагента-постачальника позивача (ТОВ «Євротехноком Плюс»), а також на Лист про неможливість проведення зустрічної звірки за травень - грудень 2014 року стосовно ТОВ «Євротехноком Плюс», що свідчать про неможливість здійснення позивачем господарських операцій з названим вище контрагентом.

Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати позивача по названим вище договорам з ТОВ «Євротехноком Плюс» безпосередньо пов'язані з його статутною діяльністю (серед іншого, надання в оренду будівельних машин і устаткування, а також надання інших індивідуальних послуг) та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ст. 9 названого Закону (у вказаній вище редакції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ТОВ «Євротехноком Плюс» підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами -договорами та специфікацією, податковими та видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), а також документами, що підтверджують транспортування придбаного позивачем товару (а. с. 24-41), оформленими відповідно до наведених вище вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.

Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платника податку, яким в даному випадку є ТОВ «Євротехноком Плюс».

Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій названий вище постачальник товару (робіт, послуг) був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин позивач, як покупець (отримувач послуг), не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцем, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Як встановлено матеріалами справи, розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України та складеними в порядку, передбаченому наказом Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року № 10, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкові накладні складено особою, яка на момент їх оформлення була зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентом.

Реальність виконання господарських зобов'язань за укладеними позивачем договорами підтверджується наявними у матеріалах справи первинними документами.

За таких обставин, суми податку на додану вартість за виписаними ТОВ «Євротехноком Плюс» податковими накладними за вказаними вище угодами були правомірно включені позивачем до складу податкового кредиту за вересень-жовтень 2014 року.

Крім того, в наказі відповідача про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» від 19 лютого 2015 року № 64, на підставі якого складено акт перевірки від 17 березня 2015 року за № 283/15-21-22-02/37389561 та прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 9 квітня 2015 року № 0000572202, відсутнє посилання щодо перевірки господарських взаємовідносин позивача саме з ТОВ «Євротехноком Плюс», що свідчить про проведення перевірки в цій частині поза межами компетенції посадових осіб органу ДФС України, визначених саме на цю перевірку.

До того ж, правомірність прийняття названого наказу про проведення перевірки позивача була перевірена у судовому порядку.

Так, постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 19 листопада 2015 року по справі № 815/2174/15 позовні вимоги ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН» задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області від 19 лютого 2015 року № 64 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН». Визнано протиправними дії ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача, згідно наказу від 19 лютого 2015 року № 64.

Назване судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції знаходить обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями з ТОВ «Євротехноком Плюс». Крім того, визнання протиправним та скасування наказу відповідача від 19 лютого 2015 року № 64 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «КРЕІН ЮКРЕІН», а також визнання протиправними дій щодо проведення цієї перевірки у судовому порядку, свідчить про відсутність правових наслідків означеної перевірки, та відповідно, наявність законодавчо передбачених підстав для скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення ДПІ в Овідіопольському районі ГУ ДФС в Одеській області.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 9 квітня 2015 року № 0000572202, є правильним.

Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Овідіопольському районі Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 лютого 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст ухвали складено 28 лютого 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко