Постанова № 64981517, 23.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 815/3786/16

Категорія: 8.1 Головуючий в 1 інстанції: Стефанов С. О.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого Золотнікова О.С.,

суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області про зобов'язання повернути помилково сплачені кошти, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (далі ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області) про зобов'язання повернути помилково сплачені кошти у вигляді внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9097 грн. 73 коп. на банківський рахунок позивача.

В обґрунтування заявлених вимог зазначалось, що позивач є фізичною особою-підприємцем та з квітня 2014 року отримує пенсію за віком, а тому відповідно до положень ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» звільнений від обов'язку сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте, протягом 2014 - 2015 років позивачем помилково сплачені кошти у вигляді внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9097 грн. 73 коп., які, на думку останнього, підлягають поверненню йому.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, позивач в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, і, крім того, судом порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги статей 4 та 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а також положення Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні». У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про задоволення позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, виступ позивача в підтримку апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про необхідність її часткового задоволення.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з березня 2003 року зареєстрований як фізична особа - підприємець та використовує спрощену систему оподаткування, яка передбачає сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

З квітня 2014 року позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси та отримує пенсію за віком.

31 березня 2014 року позивач досяг пенсійного віку - 60 років і, на підставі абзацу 3 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», отримав право не сплачувати обов'язкові страхові внески до Пенсійного фонду України при здійсненні господарської діяльності, але про дані обставини не знав та даним правом своєчасно не скористався, у зв'язку з чим продовжував сплачувати страхові внески протягом 2014 та 2015 років. Сума платежів, здійснених позивачем за вказаний період, склала 9097 грн. 73 коп..

19 березня 2016 року ОСОБА_1 звернувся з листом до ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області, в якому висловив прохання повернути йому помилково перераховані кошти.

Листом від 4 квітня 2016 року за № 6034/10/15-53-13-04 ДПІ у Приморському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області повідомила позивача про те, що згідно Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» особи, зазначені у пп. 3 п. 1 цього розділу, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Даним листом позивача також повідомлено про те, що ним самостійно надані звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно до додатку № 5 за 2014 рік на суму 5071 грн. 80 коп., за 2015 рік на суму 5293 грн. 88 коп.. Станом на 30 березня 2016 року в реєстраційній картці платника податку є переплата в розмірі 9 грн. 94 коп. (а. с. 11).

5 квітня 2016 року позивач звернувся з листом до Державної фіскальної служби України, в якому просив повернути йому помилково перераховані кошти.

Листом від 5 травня 2016 року за № 4613/Х/99-99-13-02-01-14 ДФС України повідомила позивача про те, що згідно з даними ІС «Податковий блок» позивачем самостійно подано звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, згідно з додатком 5 до Порядку за 2014 - 2015 роки. Отже суми нарахованого та самостійно задекларованого єдиного внеску фізичними особами - підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування, підлягають сплаті на загальних підставах та не підлягають поверненню.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 9097 грн. 73 коп. не є сумою єдиного внеску, яка надміру або помилково сплачена позивачем, що виключає можливість задоволення вимог позивача.

Проте, правильно по суті вирішивши спір, суд першої інстанції помилково застосував норми матеріального права.

Так, правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 названого Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно ч. 4 названої статті Закону (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та перебуває на спрощеній системі оподаткування. З квітня 2014 року позивач отримує пенсію за віком.

За таких обставин, виходячи з наведених вище положень ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», позивач звільняється від сплати за себе єдиного внеску. При цьому ОСОБА_1 може бути платником єдиного внеску виключно за умови його добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 названого вище Закону платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ч. 3 названої статті Закону особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, добровільна участь особи у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування можлива лише після укладення договору про добровільну участь з органом доходів і зборів.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач зазначив, що не звертався до відповідача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, та не укладав з органом доходів і зборів договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Названі пояснення позивача не спростовані жодними доказами, що містяться в матеріалах справи.

Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що позивач в розумінні ст. 10 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не є платником, який бере добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, що свідчить про помилкову сплату ним протягом квітня 2014 року - грудня 2015 року внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у загальному розмірі 9097 грн. 73 коп..

На підставі п. 2 ч. 2 ст. 11 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» із страховими коштами, акумульованими на рахунках органів доходів і зборів, здійснюються, серед інших, операції повернення платникам єдиного внеску надміру або помилково сплачених сум.

Частиною 13 ст. 9 Закону встановлено, що суми помилково сплаченого єдиного внеску зараховуються в рахунок майбутніх платежів єдиного внеску або повертаються платникам у порядку і строки, визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Порядок зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів (далі - Порядок) затверджений наказом Міністерства фінансів України від 16 січня 2016 року № 6 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2016 року за № 193/28323).

Відповідно до п. 3 названого Порядку неналежний Платник - платник, з рахунку якого здійснено помилкове списання коштів та/або який не є платником єдиного внеску. Помилково сплачені суми єдиного внеску - суми Коштів, які на певну дату зараховані на невідповідний рахунок 3719 та/або сплачені з рахунку неналежного Платника.

Оскільки, як зазначено вище, позивач не є платником єдиного внеску, сплачені ним кошти у сумі 9097 грн. 73 коп. у розумінні Порядку є помилково сплаченими сумами єдиного внеску.

Згідно п. 5 Порядку повернення Коштів здійснюється у випадках:

1) надмірної або помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на відповідний рахунок 3719;

2) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на невідповідний рахунок 3719;

3) помилкової сплати сум єдиного внеску та/або застосованих фінансових санкцій на рахунок з обліку доходів бюджету;

4) помилкової сплати податкових зобов'язань з податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій та пені, передбачених Податковим кодексом України, на рахунок 3719.

Пунктом 6 Порядку визначено, що повернення Коштів здійснюється на підставі заяви Платника про таке повернення (далі - Заява). У випадках, передбачених підпунктами 1, 2 та 4 пункту 5 цього Порядку, Заява подається до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено Кошти, за формою, визначеною у додатку 1 до цього Порядку.

Як встановлено поясненнями позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції, позивач не звертався до органу доходів і зборів, на рахунок якого сплачено кошти в сумі 9097 грн. 73 коп., із заявою про повернення коштів за формою, визначеною у додатку 1 до Порядку зарахування у рахунок майбутніх платежів єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування або повернення надміру та/або помилково сплачених коштів.

Вказана обставина унеможливлює задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача повернути помилково сплачені кошти у вигляді внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі 9097 грн. 73 коп. на банківський рахунок позивача.

Враховуючи, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, тобто відмовлено у задоволенні позовних вимог, але при цьому помилково застосовано норми матеріального права, апеляційний суд на підставі п. 1 ч. 1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України приходить до висновку про зміну оскарженого судового рішення, з виключенням з мотивувальної частини постанови суду першої інстанції посилання на те, що сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 9097 грн. 73 коп. не є сумою єдиного внеску, яка надміру або помилково сплачена позивачем, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року змінити.

Виключити з мотивувальної частини постанови Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року посилання на те, що сплачені ОСОБА_1 кошти у розмірі 9097 грн. 73 коп. не є сумою єдиного внеску, яка надміру або помилково сплачена позивачем, як на підставу для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

В іншій частині постанову Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Повний текст постанови складено 27 лютого 2017 року.

Головуючий: О.С. Золотніков

Судді: Ю.В. Осіпов

В.О. Скрипченко