Постанова № 64980118, 01.03.2011, Чернігівський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/2570/699/2011

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2011 р. м. Чернігів

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючої судді - Соломко І.І.,

за участю секретаря- Розмовенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Чернігівського міського центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, -

В С Т А Н О В И В :

10.02.2011 року позивач, Чернігівський міський центр зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (далі - Чернігівський міський центр зайнятості) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 716,71 грн.

23.02.2011 року позивач відповідно до ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України подав заяву про зменшення позовних вимог та остаточно просить стягнути 500,00 грн., у звязку з частковою сплатою заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 в порушення вимог Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» не повідомив Чернігівський міський центр зайнятості, що він на момент надання йому статусу безробітного з виплатою допомоги по безробіттю надавав послуги (виконував роботу) ДП «УкрСіверБуд» на підставі договору підряду з 13.05.2010 року по 30.06.2010 року, про що не повідомив центр зайнятості. В звязку з цим ОСОБА_1 незаконно отримав матеріальне забезпечення в розмірі 716,71грн. Відповідно до ст. 36 зазначеного Закону сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до вимог чинного законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг. Сума незаконно отриманого матеріального забезпечення відповідачем у добровільному порядку не повернута.

Представник позивача в судове засідання не зявився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав через канцелярію суду заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідач в судове засідання не зявився, про час, дату, та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

За таких обставин суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що до Чернігівського міського центру зайнятості як такий, що шукає роботу, звернувся громадянин ОСОБА_1. 21.09.2009 року у зв'язку з відсутністю підходящої роботи та на підставі особистої заяви відповідача було прийнято рішення про надання йому статусу безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю згідно зі статтями 22, 23 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533-ІІІ.

За період з 21.09.2009 року по 06.08.2010 року ОСОБА_1 отримав соціальні послуги та забезпечення відповідно до ст. 7 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до п. «б» п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02.03.2000 року № 1533, застраховані особи наймані працівники; особи, які виконують роботи (надають послуги) згідно з цивільно-правовими договорами.

Відповідно до п. 1.2 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20.11.2000 року № 307, допомога по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності надається застрахованим та незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними.

Тобто особи, які перебувають в трудових відносинах з роботодавцем або виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами відносяться до зайнятого населення не можуть бути визнані безробітними та отримувати допомогу по безробіттю.

Як встановлено судом, відповідач в період надання йому допомоги по безробіттю надавав послуги (виконував роботу) ДП «УкрСіверБуд» на підставі договору підряду з 13.05.2010 року по 30.06.2010 року, що підтверджується листом від 14.01.2011 року № 23 (а.с.12).

Відповідно до п. 3 Порядку перевірка проводиться районними, міськрайонними, міськими та районними у містах центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за місцем реєстрації роботодавця як платника внесків на загальнообов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття у разі, коли: подані застрахованою особою документи дають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до частини першої статті 22 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"; особа, яка одержує допомогу по безробіттю та не може бути працевлаштована у зв'язку з відсутністю на ринку праці підходящої роботи, виявила бажання отримати залишок належної їй допомоги по безробіттю одноразово для організації підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 5, 6, 7, 8 Порядку перевірка достовірності даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, проводиться центрами зайнятості шляхом: звіряння наданої особою інформації з відомостями, наявними в Державній податковій адміністрації України, Пенсійному фонді України, у державних реєстраторів. За результатами звірки або перевірки оформлюється акт, який підписується посадовими особами, що її проводили. У разі встановлення центром зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. Рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі неповернення коштів у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Так, позивачем було проведено перевірку, за результатами якої позивачем складено акт № 16 від 18.01.2011 року про розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття» (а.с.14-15).

В акті зафіксовано, що ОСОБА_1 в період перебування на обліку як безробітний надавав послуги (виконував роботу) ДП «УкрСіверБуд» на підставі договору підряду з 13.05.2010 року по 30.06.2010 року, чим було порушено ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення».

Відповідно до довідки від 19.01.2011 року, сума повернення матеріального забезпечення за період з 13.05.2010 року по 30.06.2010 року складає 716,71грн. (а.с.13).

В звязку з цим 20.01.2011 року позивачем був виданий наказ «Про повернення коштів гр. ОСОБА_1О.» № 17 та направлений лист № 08/263 від 20.01.2011 року з вимогою повернути кошти на протязі 15 календарних днів з дня отримання повідомлення, але кошти в розмірі 716,71 грн. до Чернігівського міського центру зайнятості не надходили.

У звязку з частковою сплатою суми заборгованості в розмірі 216,715 грн., залишок боргу становить 500,00 грн.

Суд прийшов до висновку, що ОСОБА_1 відносився до зайнятого населення, а тому не мав права отримувати матеріальне забезпечення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги Чернігівського міського центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в розмірі 500,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.09.1993 року № 7-93 позивач звільняється від сплати державного мита.

Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Чернігівського міського центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_1 про стягнення незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття, - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Чернігівського міського центру зайнятості робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття (р/р 37171300901002 в ГУДК у Чернігівській області, МФО 853592, код 21395273) кошти незаконно отриманого матеріального забезпечення на випадок безробіття в сумі 500 (пятсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Соломко І.І.