Ухвала суду № 64979901, 23.02.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У х в а л а

23 лютого 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоЖайворонок Т.Є.,суддів:Берднік І.С., Ємця А.А.,-

розглянувши заяву малого приватного підприємства «Гранат» (далі - МПП «Гранат») про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 квітня 2016 року, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 907/799/15 за позовом Тячівської міської ради Закарпатської області до МПП «Гранат» про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 21 квітня 2016 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2016 року, позовні вимоги Тячівської міської ради Закарпатської області про визнання недійсним та скасування державного акта на право постійного користування землею задоволено. Визнано недійсним та скасовано державний акт серії ЗК 011 № 00036 від 17 червня 1994 року на право постійного користування земельною ділянкою площею 0,325 га, виданий МПП «Гранат» для відкриття платної стоянки і речового ринку. Вирішено питання про судові витрати.

Постановою Вищого господарського суду України від 2 листопада 2016 року касаційну скаргу МПП «Гранат» залишено без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2016 року - без змін.

У лютому 2017 року до Верховного Суду України надійшла заява МПП «Гранат» про перегляд Верховним Судом України рішення Господарського суду Закарпатської області від 21 квітня 2016 року, постанови Львівського апеляційного господарського суду від 6 липня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 2 листопада 2016 року у справі № 907/799/15 з підстав, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Як доказ неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, до заяви додано копію постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29 травня 2013 року № 10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів», в якій, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права.

Як доказ невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, до заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 3-194гс14 (№ 916/2414/13), від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, від 13 квітня 2016 року у справі № 3-224гс16 (№ 907/238/15), від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16.

Обговоривши доводи заяви та дослідивши надані матеріали, колегія суддів вважає, що подана заява є необґрунтованою, її доводи не підтверджуються доданими до неї матеріалами.

Відповідно до ст. 11121 Господарського процесуального кодексу України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись п. 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11116, 11117, 11121 Господарського процесуального кодексу України,

у х в а л и л а :

Відмовити у допуску справи № 907/799/15 до провадження Верховного Суду України.

Надіслати копію ухвали разом із копією заяви особам, які беруть участь у справі.

Ухвала є остаточною.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді: І.С. Берднік

А.А. Ємець