Постанова № 64979375, 23.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" лютого 2017 р. Справа№ 910/18890/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Разіної Т.І.

Чорної Л.В.

При секретарі судового засідання - Пугачовій А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.02.2017 року по справі №910/18890/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтне-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС"

на рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016

у справі №910/18890/16 (суддя Андреїшина І.О.)

за позовом Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "УКТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

про стягнення заборгованості у сумі 344 456,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач) про стягнення 344 456,94 грн. заборгованості, у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань відповідно до договору про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2015 з яких:

- 29 785,82 грн. пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення оплати на підставі п. 7.5.2 договору;

- 72 792,79 грн. інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України;

- 15 654,24 грн. 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України;

- 30 757,17 грн. пені у розмірі 0,1 % на підставі ст.231 ГК України;

- 195 466,93 грн. штраф у розмірі 7% на підставі ст.231 ГК України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 №910/18890/16 позов задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" 15 424,41 грн. 3% річних, 72 792,79 грн. інфляційних втрат, 29 316,18 грн. пені, в решті позову відмовлено, як заявленого необґрунтовано.

Не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції від 07.12.2016, Публічне акціонерне товариство "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтне-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 №910/18890/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись, при цьому на те, що місцевим господарським судом неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, неповно досліджено фактичні обставини справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтне-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 №910/18890/16 по даній справі змінити, прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 729,11 грн. 3% річних, 72 737,44 грн. інфляційних втрат, 12 771,59 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між Дочірнім підприємством "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - позивач, постачальник) та Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - відповідач, покупець) було укладено договір про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016.

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов'язується протягом строку дії цього договору поставити та передати у власність покупцю на автомобільних газонаповнювальних компресорних станціях (далі - АГНКС) з використанням пластикових карт (далі - ПК) газ природній, скраплений або в газоподібному стані, код згідно ДК 016:2010 - 06.20.1 (газ стиснений метан), далі - товар, а покупець - прийняти і оплатити цей товар.

Згідно з п. 2.1. договору, кількість товару: газ стиснений метан в кількості 204 000 куб.м.

Відповідно до 4.1. договору, розрахунків проводяться шляхом здійснення покупцем попередньої 100 (сто) відсоткової оплати заявленої на місяць партії товару на підставі наданого постачальником рахунку-фактури не пізніше 22 числа місяця, що передує місяцю постачання товару, складеного виходячи з обсягу заявленої партії товару на місяць та цін визначених в договорі.

Позивач зазначив, що на виконання умов договору про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015 протягом лютого 2015 року - вересень 2016 року позивач поставив, а відповідач прийняв стиснений природній газ на загальну суму 2792 384,65 грн., що підтверджується актами приймання-передачі.

Відповідно до розділу 4 договору, оплата за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Покупець здійснює попередню 100% оплату заявленої партії товару згідно заявки покупця не пізніше 22 числа місяця, що передує місяцю постачання товару. Датою здійснення оплати вважається дата зарахування грошових коштів на особовий рахунок покупця.

Пунктом 7.2.2. договору, за порушення строків поставки товару, в тому числі за безпідставне призупинення відпуску товару, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1 % вартості добового ліміту товару, поставку якого призупинено, за кожен день такого призупинення, а за прострочення поставки товару понад тридцяти днів постачальник додатково сплачує штраф у розмірі семи відсотків вартості товару, поставку якого прострочено.

Відповідно до п. 7.2.5. договору, у випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за даним договором, покупець крім суми заборгованості, сплачує ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

Звертаючись із даним позовом до суду, позивач мотивує свої вимоги тим, що ним на виконання умов договору була здійсненна поставка товару, а відповідач розрахувався із позивачем за поставлений природний газ в повному обсязі, проте з порушенням строків, встановлених умовами договору, а тому він просить про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних, пені та штрафних санкцій, відповідно до ст. 231 ГК України. На думку позивача, відповідач порушив п.4.1. договору, не здійснив оплату за придбаний стиснений природній газ у встановлені строки.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, договір про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016, прийнято до уваги як належну підставу, у розумінні норм ст.11 названого Кодексу України, для виникнення у сторін взаємних цивільних прав та обов'язків з поставки товару.

Як свідчать матеріали справи, в межах дії договору про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 2 792 384,65 грн., про що сторонами складено акти приймання-передачі товару (стисненого природного газу) від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 31.01.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016,від 30.06.2016. (а/с 31-45)

Вказані акти підписано представниками обох сторін та скріплено печатками юридичних осіб без жодних зауважень та заперечень.

Крім того, місцевим господарським судом прийнято до уваги, що відповідачем протягом розгляду справи, обставини щодо належного виконання Дочірнім підприємством "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" свого обов'язку з поставки товару за договором про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016 заперечено не було.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

За приписами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

З приводу того, що до моменту поставки товару покупцем не було внесено попередню оплату за товар, слід відзначити наступне.

Відповідно до частини першої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявність у покупця зобов'язання щодо проведення платежів за отриманий товар випливає безпосередньо зі змісту частини першої статті 692 Цивільного кодексу України, а не ставиться в залежність від звернення до нього з окремою вимогою в порядку частини другої статті 530 Цивільного кодексу України. Аналогічну правову позицію наведено в Оглядовому листі №01-06/767/2013 від 29.04.2013 Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Тобто, у даному випадку невнесення відповідачем попередньої оплати не нівелює обов'язку останнього оплатити товар у відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України, а саме у день його отримання. Правову позицію щодо визначення строку оплати товару згідно ст.692 Цивільного кодексу України наведено у п.1.7 Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За оцінкою колегії суддів, місцевим господарським судом цілком вірно не прийнято до уваги заперечення відповідача про те, що останній не отримував рахунків на оплату партій товару, а отже оплата за поставлений газ здійсненна відповідачем в межах строку, що виключає можливість застосування штрафних санкцій до нього, виходячи з такого.

За приписами статті 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку.

Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Рахунок-фактура є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти, і не є первинним бухгалтерським документом.

Наразі, слід зазначити, що укладений між сторонами правочин містить відомості щодо вартості товару, порядку розрахунків та платіжні реквізити продавця.

Ненадання рахунку-фактури не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні статті 613 Цивільного кодексу України, тому наявність або відсутність рахунку-фактури не звільняє відповідача від обов'язку з оплати поставленого товару.

Аналогічну правову позицію висловлено Вищим господарським судом України у постановах від 24.05.2016, від 25.06.2015, від 22.12.2015 по справах №905/2239/15, №910/29784/14, №925/564/15.

Таким чином, з огляду на наведене у сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що строк оплати товару, який було прийнято покупцем у відповідності до актів приймання-передачі від від 28.02.2015, від 31.03.2015, від 30.04.2015, від 31.05.2015, від 30.06.2015, від 31.07.2015, від 31.08.2015, від 30.09.2015, від 31.10.2015, від 30.11.2015, від 31.12.2015, від 31.01.2016, від 30.04.2016, від 31.05.2016, від 30.06.2016, настав.

Проте, за твердженнями позивача, які з боку відповідача належними та допустимими доказами не заперечені, покупцем товар одразу після його отримання оплачено не було.

За поясненнями учасників судового процесу, частина грошового зобов'язання за договором про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016 була виконана покупцем шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України". Вказані обставини підтверджуються представленими до матеріалів справи платіжними дорученнями.

Одночасно, інша частина грошового зобов'язання покупця була припинення шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Вказані обставини контрагентами відображено в актах взаємних розрахунків від 01.01.2016, від 01.08.2016, від 01.09.2016 по договору про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016. (а/с 26-28) Вказані акти звіряння не запереченні відповідачем.

Місцевим господарським судом цілком вірно відзначено, що акт звірки взаєморозрахунків не є первинним бухгалтерським документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", проте, є додатковим свідченням підтвердження контрагентами вчинення певної господарської операції.

Отже, з огляду на наведене вище, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, представлені учасниками судового процесу в якості доказів оплати покупцем товару за договором про закупівлю товару № Т-4/1502000003 від 02.02.2016, колегія суддів вважає правильним висновок місцевого господарського суду, що Публічним акціонерним товариством "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" було порушено свої зобов'язання за вказаним правочином в частині своєчасної оплати товару, тобто такі проплати відповідачем були здійснені з порушенням встановлених строків, що надає підстави до застосування до відповідача штрафних санкцій, як за умовами договору, так і визначених чинним законодавством.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст. 546 Цивільного кодексу України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пеня, за визначенням ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України, - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов'язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.

З ч.1 ст. 547 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

За змістом ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Разом з тим, згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З п. 2.1 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" вбачається, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Тобто, пеня стягується тільки у тому разі, коли її розмір визначено в договорі.

Відповідно до п. 7.2.5. договору, у випадку прострочення покупцем грошового зобов'язання за даним договором, покупець крім суми заборгованості, сплачує ще й пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від загальної суми заборгованості за кожен день прострочення оплати.

З огляду на порушення відповідачем строків внесення плати за товар, на підставі п. 7.2.5. спірного правочину, позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню на загальну суму 29 785,82 грн.

Суд першої інстанції, перевірив наданий позивачем розрахунок пені та дійшов висновку, що до стягнення підлягає пеня у сумі 29 316,18 грн.

В той же час, колегія суддів, здійснивши перевірку розрахунку позивача та місцевого суду, дійшла висновку, що до стягнення підлягає пеня в розмірі 12 771,59 грн., виходячи з такого.

Як зазначалось вище, у даному випадку невнесення відповідачем попередньої оплати не знімає з останнього обов`язку оплатити товар у відповідності до ст.692 Цивільного кодексу України, а саме у день його отримання.

Відповідно до п. 4.3 договору, остаточний розрахунок за фактично поставлену партію товару за місяць здійснюється протягом 2-х (двох) банківських днів після підписання сторонами акту приймання-передачі товару (продукції).

Відтак, за оцінкою колегії суддів, у даному випадку, до спірної ситуації, зокрема в частині щодо визначення початку періоду прострочення зобов'язання, застосовується п. 4.3 договору.

При здійсненні перерахунку судом апеляційної інстанції також було враховано, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

У ст.254 Цивільного кодексу України визначено, що якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Також колегією суддів враховано, що у п. 4.3 договору визначено сторонами, що розрахунок здійснюється саме протягом 2-х (двох) банківських днів. (Банківський день - робочий день, протягом якого банк здійснює банківські операції. у системі електронних платежів національного банку україни позначається календарною датою як проміжок часу, протягом якого виконуються технологічні операції, пов'язані з проведенням міжбанківських електронних розрахункових документів через систему електрон них платежів національного банку України, за умови, що підсумки розрахунків за цими документами відображаються на кореспондентських рахунках банків (філій) у територіальному управлінні на ту саму дату.).

Відповідно до п.2.5 постанови №14 від 17.12.2013 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" пеня нараховується починаючи з наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Одночасно, п. 1.9 постанови №14 від 17.12.2013 пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

З урахуванням вищевикладеного, колегією суддів перевірено розрахунок пені наданий позивачем та встановлено, що у ньому допущено помилки щодо визначення початку періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, зокрема враховано і дату погашення боргу, в той час, коли день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. (а/с 9)

Як слідує з розрахунку позивача, він пред'являє до стягнення пеню згідно актів приймання-передачі продукції від 30.04.2016 на суму 170 018,46 грн., від 31.05.2016 на суму 140 603,04 грн., від 30.06.2016 на суму 86 702,40 грн. (а/с 43-45)

Таким чином, колегія суддів здійснила власний розрахунок пені за допомогою інформаційної системи "Ліга-Закон" по кожному акту окремо, при цьому, врахувавши початок періоду прострочення у відповідності до п. 4.3 договору, та, не беручи до уваги дату погашення боргу, яка визначена сторонами у актах звірки, які не заперечуються відповідачем. (а/с 27)

Зокрема, як для прикладу: акт приймання-передачі продукції на суму 170 018,46 грн. датований - 30.04.2016, згідно п. 4.3 договору - розрахунок здійснюється саме протягом 2-х (двох) банківських днів, тобто для визначення початку строку прострочення додаємо 2 дні, останній припадає на 02.05.2016 (понеділок), враховуючи, що договором передбачено саме банківські дні, то початком строку прострочення є дата - 04.05.2016, оскільки 03.05.2016 було святковим вихідним днем.

Розрахунок суми пені

Розмір договірної пені - подвійна облікова ставка НБУ

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення170018.4604.05.2016 - 26.05.20162319.0000 %0.104 %*4060.00170018.4627.05.2016 - 30.05.2016418.0000 %0.098 %*668.93Таким чином, загальна сума пені за договором відповідно до акту приймання-передачі продукції від 30.04.2016 складає 4728.93 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення140603.0403.06.2016 - 23.06.20162118.0000 %0.098 %*2904.26140603.0424.06.2016 - 29.06.2016616.5000 %0.090 %*760.64Таким чином, загальна сума пені за договором відповідно до акту приймання-передачі продукції від 31.05.2016 складає 3664.90 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення86702.4004.07.2016 - 28.07.20162516.5000 %0.090 %*1954.3686702.4029.07.2016 - 30.08.20163315.5000 %0.085 %*2423.40Таким чином, загальна сума пені за договором відповідно до акту приймання-передачі продукції від 30.06.2016 складає 4377.76 грн.

Всього пені на суму - 12 771,59 грн.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором закупівлі товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015, то за розрахунком колегії суддів з відповідача на користь позивача на підставі п. 7.2.5 договору підлягає стягненню 12 771,59 грн. пені.

Стосовно позовних вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів відзначає про таке.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013 сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Відносно інфляційних втрат, колегія суддів вважає за необхідне зазначнити про наступне.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З огляду на порушення покупцем своїх грошових зобов'язань за договором про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015 позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 72 792,79 грн. інфляційних втрат та 15 654,24 грн. 3% річних.

Місцевий господарський суд, здійснивши власний перерахунок похідних вимог, дійшов висновку, що до стягнення підлягає 15 424, 41 грн. 3% річних, 72 792,79 грн. інфляційних втрат.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, при цьому, також перевіривши розрахунок позивача, зауважує, що при визначенні періодів нарахування заявником було допущено ті ж самі помилки, як і при визначенні періодів нарахування пені, зокрема невірно визначено початок періоду прострочення та безпідставно враховано в розрахунок похідних вимог дати погашення боргу.

Здійснивши власний перерахунок, колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача 3% річних в сумі 5 729,11 грн. та 72 737,44 грн. інфляційних втрат, виходячи з такого розрахунку, здійсненого по кожному акту окремо.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів105537.6003.03.2015 - 26.03.2015243 %208.18374805.9103.04.2015 - 26.04.2015243 %739.34344369.3405.05.2015 - 26.05.2015223 %622.70336444.003.06.2015 - 24.06.2015223 %608.36300571.6203.07.2015 - 23.07.2015213 %518.7949584.9603.07.2015 - 23.09.2015833 %338.2638176.8603.08.2015 - 23.09.2015523 %163.1715240.003.09.2015 - 28.10.2015563 %70.1556931.6005.10.2015 - 28.10.2015243 %112.3034526.7003.11.2015 - 19.11.2015173 %48.24169841.4003.12.2015 - 24.12.2015223 %307.11276921.8404.01.2016 - 21.01.2016183 %409.69292108.1403.02.2016 - 22.02.2016203 %480.18170018.4604.05.2016 - 30.05.2016273 %377.30140603.0403.06.2016 - 29.06.2016273 %312.0286702.4004.07.2016 - 30.08.2016583 %413.32 Таким чином, загальна сума 3 % річних по кожному акту окремо складає - 5 729,11 грн.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі03.03.2015 - 26.03.2015105537.601.10811 398.06116935.6603.04.2015 - 26.04.2015374805.911.14052472.83427278.7405.05.2015 - 26.05.2015344369.341.0227576.13351945.4703.06.2015 - 24.06.2015336444.01.0041345.78337789.7803.07.2015 - 23.07.2015300571.620.990-3005.72297565.9003.07.2015 - 23.09.201549584.961.005231.4549816.4103.08.2015 - 23.09.201538176.861.015565.6338742.4903.09.2015 - 28.10.201515240.01.010147.8415387.8405.10.2015 - 28.10.201556931.600.987-740.1156191.4903.11.2015 - 19.11.201534526.701.020690.5335217.2303.12.2015 - 24.12.2015169841.401.0071188.89171030.2904.01.2016 - 21.01.2016276921.841.0092492.30279414.1403.02.2016 - 22.02.2016292108.140.996-1168.43290939.7104.05.2016 - 30.05.2016170018.461.001170.02170188.4803.06.2016 - 29.06.2016140603.040.998-281.21140321.8304.07.2016 - 30.08.201686702.400.996-346.5586355.85 Таким чином, загальна сума інфляційних втрат за кожним актом окремо з урахуванням від'ємного індексу інфляції складає - 72 737,47 грн.

Відтак, за перерахунком колегії суддів, в цій частині судове рішення підлягає зміні та з відповідача на користь позивача слід стягнути 5 729,11 грн. 3% річних, 72 737,44 грн. інфляційних втрат, 12 771, 59 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовити, як обрахованих невірно.

Щодо позовних вимог Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення згідно ст.231 Господарського кодексу України в сумі 195 466,93 грн. пені у вигляді 0,1 % та штрафу 7% відповідно до ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 195 466,93 грн. колегія суддів зазначає таке.

За змістом ч.4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За приписами ч.2 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У п. 2.2 постанови №14 від 17.12.2013р. пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" зазначено, що господарським судам необхідно мати на увазі, що штрафні санкції, передбачені абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України, застосовується за допущене прострочення виконання лише негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.

Тобто, застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом 3 частини 2 статті 231 Господарського кодексу України, можливо за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов'язання, пов'язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.02.2014р. по справі №3-14гс14, листі від 01.08.2014р. та постанові від 19.10.2016р. Вищого господарського суду України по справі №921/1179/15-г.

Однак, як вказувалось вище, позовні вимоги обґрунтовані саме порушенням відповідачем свого зобов'язання з оплати товару за договором про закупівлю товару №Т-4/1502000003 від 02.02.2015.

Пунктом 1.1. Постанови №14 від 17.12.2013р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що грошовим зобов'язанням - є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Тобто, у даному випадку штрафні санкції заявником нараховано саме за порушення грошового зобов'язання, що виключає у даному випадку можливість визначення розміру штрафу та пені на підставі ст. 231 Господарського кодексу України.

З огляду на наведене, колегія суддів в цій частині вважає правомірним висновок суду першої інстанції, що позовні вимоги Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" про стягнення пені у вигляді 0,1 % згідно ст.231 Господарського кодексу України в сумі 30 757,17 грн. та штрафу 7% відповідно до ст.231 Господарського кодексу України в розмірі 195 466,93 грн. підлягають залишенню без задоволення, як заявлені необґрунтовано.

Доводи апеляційного оскарження відповідача стосовно того, що на попередню оплату не нараховуються похідні вимоги у відповідності ст. 625 ЦК України та не може нараховуватись пеня, оскільки за своєю суттю передоплата не може розцінюватись як грошове зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки предметом спору в рамках даної справи є нарахування штрафних санкцій на несвоєчасно оплачені суми оплат покупцем за актами, не дивлячись на те, що за умовами договору такі платежі мали бути 100% авансовими.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

За результатом апеляційного перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтне-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" задовольнити частково, рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 №910/18890/16 по даній справі змінити, прийняти рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 5 729,11 грн. 3% річних, 72 737,44 грн. інфляційних втрат, 12 771,59 грн. пені, в іншій частині позовних вимог відмовити, як заявлених необґрунтовано.

Розподіл судових витрат здійснити у відповідності до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 85, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі філії "Виробниче Ремонтне-Технічне Підприємство "УКРГАЗЕНЕРГОСЕРВІС" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2016 №910/18890/16 змінити, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) 5 729 (п'ять тисяч сімсот двадцять дев'ять) 11 коп. 3% річних, 72 737 (сімдесят дві тисячі сімсот тридцять сім) грн. 44 коп. інфляційних втрат, 12 771 (дванадцять тисяч сімсот сімдесят одна) грн. 59 грн. пені та 1 368,57 грн. витрат по сплаті судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.».

Стягнути з Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (03134, м. Київ, вул. Григоровича-Барського, 2, код ЄДРПОУ 36265925) на користь Дочірнього підприємства "УКРАВТОГАЗ" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (01021, м. Київ, вул. Кловський узвіз, 9/1, код ЄДРПОУ 30019801) 1 505,42 грн. судового збору за апеляційний перегляд даної справи.

Доручити Господарському суду міста Києва видати накази.

3. Матеріали справи №910/18890/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.І. Разіна

Л.В. Чорна