Рішення № 64979324, 20.02.2017, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р.Справа № 922/4732/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Доленчука Д.О.

при секретарі судового засідання Івахненко І.Г.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Харківські теплові мережі", м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 19618,68 грн. за участю представників:

позивача - Соляник О.Ю. за довіреністю № 38-565/19 від 23.02.2015 р.

відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за неналежне виконання договірних зобов'язань за договором № 16027 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 01.01.2010 р. у сумі 19618,68 грн.

Ухвалою суду від 30.12.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 07.02.2017 р. о 11:00.

07.02.2017 р. судом розгляд справи було відкладено на 20.02.2017 р. о 11:20.

Представник позивача надав заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу (вх. № 5702 від 20.02.2017 р.), яка судом була задоволена.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, в судове засідання представник відповідача не з'явився.

При цьому суд зазначає, що відповідач про розгляд справи у суді був повідомлений належним чином, оскільки згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 61060, АДРЕСА_1, а з матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про порушення провадження у справі була надіслана відповідачу за вищезазначеною адресою, але не була ним отримана та повернута до суду.

У п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" було зазначено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Крім того, суд зазначає, що на сторінці господарського суду Харківської області офіційного веб-порталу "Судова влада України" в мережі Інтернет було опубліковано 15.02.2017 р. повідомлення про розгляд даної справи у господарському суді Харківської області.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Беручи до уваги, що відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, та те, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, встановив наступне.

Рішенням господарського суду Харківської області по справі № 47/41-09 від 10.08.2009 р. визнано за Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 право власності на нежитлові приміщення першого поверху з улаштуванням окремого входу в літ. "А-9", а саме: приміщення №52-1 площею 29,5 кв.м., приміщення №52-2 площею 10,2 кв.м., приміщення №52-3 площею 1,0 кв.м., приміщення №52-4 площею 2,7 кв.м., всього загальною площею 43,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

09.10.2009 р. за відповідачем було зареєстровано право власності на вищевказані нежитлові приміщення, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24093640.

01.01.2010 р. між позивачем, як теплопостачальною організацією, та відповідачем, як споживачем, укладено договір № 16027 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (надалі - договір), за умовами якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах на потреби, перелік яких вказано в п. 2.1. договору, а споживач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

У відповідності до п. 6.4. договору відповідач повинен був за 3 дні до початку розрахункового періоду сплатити позивачу вартість, зазначеної в додатку 1 до договору кількості теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює до 28-го числа поточного місяця при розрахунках за показниками приладів обліку.

Згідно позову позивач вказує, що КП "Харківські теплові мережі" на підставі розпорядження про початок та кінець опалювального сезону 2012-2013 р.р., 2013-2014 р.р., 2014-2015 р.р., 2015-2016 р.р. та договору здійснювало постачання теплової енергії до нежитлових приміщень відповідача, що розташовані в житловому будинку за адресою: АДРЕСА_2 (магазин прод. товарів).

Як вбачається з матеріалів справи позивачем були направлені відповідачу рахунки за спожиту теплову енергію (том 1 а.с. 18-41, а.с. 101-108), які відповідач сплачував не в повному обсязі. Факт споживання відповідачем теплової енергії підтверджується актами на включення та відключення опалення (том 1 а.с. 10-17, 97) та відомостями обліку теплової енергії (том 1 а.с. 60-76, 98-100). Відповідно до акту звіряння відпуску-отримання теплової енергії та розрахунків за її використання між сторонами станом на 01.12.2016 р. дебіторська заборгованість за абонентом (відповідачем) за отриману теплову енергію складає 20657,10 грн. Борг відповідача за неналежне виконання договірних зобов'язань складає 19618,68 грн., який утворився за період з грудня 2012 року по квітень 2016 року.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми заборгованості у розмірі 19618,68 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно частини 6 статті 19 Закону України "Про теплопостачання", споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Відповідно до частини 6 статті 25 Закону України "Про теплопостачання" у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і підігріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору не допускається.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статі 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно приписів статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що відповідач доказів сплати суми заборгованості суду не надав, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої при задоволенні позову судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 19, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. 275 Господарського кодексу України, ст.ст. 6, 509, 526, 530, 610, 612, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119, р/р 26031303062313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) заборгованість за неналежне виконання договірних зобов'язань у сумі 19618,68 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61060, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" (61037, м. Харків, вул. Мефодіївська, 11, ідентифікаційний код 31557119, р/р 2600030002313 в ФХОУ ПАТ "Державний ощадний банк України", МФО 351823) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1378,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 23.02.2017 р.

Суддя Д.О. Доленчук