Рішення № 64979296, 21.02.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 лютого 2017 р. Справа № 918/1303/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю-фірма "Рекорд"

про стягнення заборгованості в сумі 195 728,70 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник ОСОБА_3, ОСОБА_4

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат" (надалі Позивач або ТзОВ "ВП "Дніпропластавтомат") звернулося в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (надалі Відповідач або ТзОВ фірма "Рекорд" в якому просить стягнути з останнього 131 265,83 грн. - суму основного боргу, 40 422,82 грн. - пеня, 17 875,47 грн. - інфляційні, 6 164,58 грн. - 3% річних, а разом - 195 728,70грн.(сто девяносто пять тисяч сімсот двадцять вісім гривень 70 копійок).

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що на підставі договору поставки №197 від 10.08.2011р. (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №8 від 11.11.2015 року), він поставив Відповідачу по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року вироби на загальну суму 272 621,02 грн. зі строком оплати до 20.11.2015 року, однак Відповідач їх вартість оплатив частково на загальну суму 141 355,19 грн., у зв'язку з чим станом на 05.12.2016 року сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 131 265,83 грн..

Відповідач надав суду письмовий відзив на позов в якому проти вимог Позивача заперечив пославшись при цьому на наступне.

Згідно Специфікації № 56 від 06.10.2015 року Позивач мав поставити наступний товар:

1.Плівка п/е 660 мм з малюнком Секретні Технології «Універсальний 10л».

2.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Декоративні рослини 5 л».

3.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для пальм 5л».

4.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для кімнатних рослин 5 л»

5.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для орхідей 5 л».

6. Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Універсальний 5л».

Згідно видаткової накладної № 2226 від 20.10.2015 року Позивач поставив наступний товар:

1.Плівка п/е 660 мм з малюнком Таврія « Субстрат універсальний 10л».

2.Плівка п/е 660 мм з малюнком «Субстрат для Декоративно-листяних рослин 5 л».

3.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Суміш грунтова для кімнатних рослин 5 л».

4.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для пальм 5л».

5.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для орхідей 5 л».

6.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Універсальний 5л».

Отже, враховуючи той факт, що саме у Специфікації № 56 від 06.10.2015 року визначаються найменування, специфічні особливості, кількість, ціна виробів, строк їх поставки та оплати - у Покупця виникли зобовязання лише щодо 4 позицій товару, що був поставлений згідно видаткової накладної № 2226 від 20.10.2015 року, а саме:

1.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Суміш грунтова для кімнатних рослин 5 л» - вартість 44 501, 60 грн. (з ПДВ)

2.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для пальм 5л» - вартість 42 665, 00 грн. (з ПДВ)

3.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для орхідей 5 л» - вартість 48 259. 45 грн. (з ПДВ)

4.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Універсальний 5л» - вартість 43 900, 69 грн. (з ПДВ).

З огляду на вищевикладене, ТОВ фірма «Рекорд» стверджує, що згідно умов Специфікації № 56 від 06.10.2015 року, здійснило оплату за вищевказані 4 позиції отриманого товару у розмірі 179 326, 74 грн. (з ПДВ) до 20.11.2015 року.

Крім того Відповідач зазначає, що після настання строку оплати згідно Специфікації № 56 від 06.10.2015 року ТОВ фірма «Рекорд» здійснила періодичними платежами повний розрахунок за отриманий товар згідно видаткової накладної № 2226 від 20.10.2016 року враховуючи навіть ті товарні позиції що не були передбачені в Специфікації, а саме:

26.11.2015року - 30 000 грн.

03.12.2015року - 30 000 грн.

11.12.2015року - 35 000 грн.

17.12.2015року - 30 000 грн.

25.12.2015року - 100 000 грн. (було повністю оплачено отриманий товар за Специфікацією № 56 від 06.10.2015 року, а також сума в розмір 45 673, 26 грн. була оплачено за отриманий товар згідно видаткової накладної № 2226 від 20.10.2015 року, який не був включений до Специфікації № 56 від 06.10.2015 року).

04.04.2016року - 10 000 грн.

12.04.2016року - 10 000 грн.

13.05.2016року - 10 000 грн.

07.06.2015року - 10 000 грн.

08.07.2016року - 5 000 грн.

19.07.2016року - 5 000 грн. (відбувся повний розрахунок за отриманий товар згідно видаткової накладної № 2226 від 20.10.2015 року, який не був включений у Специфікацію № 56 від 06.10.2016 року).

Трактування Позивача про часткове зарахування коштів, у розмірі, 141 355, 19 грн. в рахунок погашення заборгованості на виконання Специфікації № 56 від 06.10.2015 року на підставі видаткової накладної № 2226 від 20.10.2015 року є грубим порушенням законодавства та умов Договору.

Враховуючи той факт, що предметом судового розгляду є факт заборгованості по оплаті за отриманий товар згідно Специфікації № 56 від 06.10.2015 року та видаткової накладної № 2226 від 20.10.2016 року, Відповідач вважає, що спір відсутній, враховуючи що вищевказана видаткова накладна на момент подання позовної зави є повністю погашеною.

У додатково наданих поясненнях (після відзиву Відповідача) представник Позивача зазначив, що прийняття вказаних товарів підтверджується підписом уповноваженого представника Відповідача ОСОБА_5, що діяла на підставі довіреності № 608 від 19.10.2015 року, на отримання від ТОВ ВП Дніпропластавтомат цінностей за рахунком № 1650 від 19.10.2015 року.

Отже Відповідач, фактом здійснення часткової оплати за рахунком №1650 від 19.10.2015 року не заперечував проти кількості та асортименту товару, що поставлявся за видатковою накладною, на виконання якої був складений вказаний рахунок.

Відповідно до умов Договору Сторонами погоджено, що факт прийняття товару підтверджується саме підписанням видаткової накладної. При цьому, специфікація, що укладається Сторонами, є попереднім погодженням переліку товару та умов поставки. Фактично, підписавши видаткову накладну та прийнявши товар в ній зазначений без заперечень Відповідач підтвердив відповідність поставленого Позивачем товару (його кількісних/якісних характеристик) умовам Договору та взяв на себе зобов'язання по оплаті саме щодо отриманого по видатковій накладній товару.

В той же час умовами Договору не передбачено обовязку поставки товару Позивачем згідно специфікацій, натомість факт прийняття товару підтверджується підписанням видаткової накладної.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач стверджує, що підписавши видаткову накладну, Відповідач повністю визнав, що товар повністю відповідає Договору за його асортиментом та кількістю. Тому в нього виник обовязок оплатити такий товар у строки, передбачені специфікацією № 56 від 06.10.2015 року.

Також Позивач зазначає, що відповідно до умов Договору поставки у випадку існування заборгованості за попередніми поставками, оплата за Договором зараховується в першу чергу в рахунок погашення заборгованості за попередніми поставками, в другу чергу - в рахунок оплати поточної видаткової накладної.

Таким чином, право Постачальника (Позивача) на зарахування оплати у вказаний спосіб заздалегідь узгоджене Сторонами, та не потребує додаткового повідомлення та/або погодження Покупця (Відповідача).

Таким чином, наявність лише того факту, що Відповідачем здійснювалися оплати після підписання специфікації та накладної не свідчать про те. що вказані оплати здійснювалися саме за товар, визначений в цій видатковій накладній та специфікації, оскільки згідно з п.3.2. Договору оплата направляється на попередні неоплачені поставки.

Окрім того, звертає увагу суду, що в банківських виписках, доданих Відповідачем до свого Відзиву, вказане наступне призначення платежу: Оплата за плівку згідно договору № 197 від 10.08.2011. Таким чином, Відповідач визнає, що оплата здійснюється за Договором, та не може стверджувати, що платежі стосуються оплати саме спірної видаткової накладної.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

10.08.2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю Виробниче підприємство Дніпропластавтомат, як Постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю фірмою Рекорд, як Покупцем укладено договір поставки №197 (надалі - Договір) із строком дії до 31.12.2016 року (з урахуванням змін згідно додаткової угоди №8 від 11.11.2015 року), за яким Постачальник прийняв на себе зобов'язання виробити та поставити Покупцю вироби із поліетилену, поліпропілену, полієтилентерефталату (надалі ОСОБА_6), а Покупець - прийняти та оплатити їх в порядку, встановленому даним Договором (п.1.1, 6.1).

Найменування, специфічні особливості, кількість, ціна виробів, строк їх поставки та оплати визначається у Специфікаціях до Договору (п.1.1, 2.1, 3.1, 4.1, 5.1).

На виконання Договору поставки між Сторонами була підписана Специфікація №56 від 06.10.2015 року (а.с.27), відповідно до якої предметом поставки є наступні ОСОБА_6:

1.Плівка п/е 660 мм з малюнком Секретні Технології «Універсальний 10л».

2.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Декоративні рослини 5 л».

3.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для пальм 5л».

4.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для кімнатних рослин 5 л»

5.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для орхідей 5 л».

6. Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Універсальний 5л».

Згідно видаткової накладної № 2226 від 20.10.2015 року Позивач поставив Відповідачу на загальну суму 272 621,02 грн. наступні ОСОБА_6:

1.Плівка п/е 660 мм з малюнком Таврія « Субстрат універсальний 10л».

2.Плівка п/е 660 мм з малюнком «Субстрат для Декоративно-листяних рослин 5 л».

3.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Суміш грунтова для кімнатних рослин 5 л».

4.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для пальм 5л».

5.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для орхідей 5 л».

6.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Універсальний 5л».

ОСОБА_6 за вказаною видатковою накладною отримані представником Відповідача ОСОБА_5 на підставі Довіреності №608 від 19.10. 2015 року (а.с. 30.31).

Враховуючи той факт, що саме у Специфікації №56 від 06.10.2015 року визначаються найменування, специфічні особливості, кількість, ціна виробів, строк їх поставки, то, відповідно, належним виконанням умов Договору поставки зі сторони Позивача є поставка по видатковій накладній № 2226 від 20.10.2015 року наступних ОСОБА_6 :

1.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Суміш грунтова для кімнатних рослин 5 л» - вартість 44 501, 60 грн. (з ПДВ).

2.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для пальм 5л» - вартість 42 665, 00 грн. (з ПДВ).

3.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Субстрат для орхідей 5 л» - вартість 48 259. 45 грн. (з ПДВ).

4.Плівка п/е 660 мм з малюнком Флоріо «Універсальний 5л» - вартість 43 900, 69 грн. (з ПДВ).

Поставка таких ОСОБА_6 як Плівка п/е 660 мм з малюнком Таврія «Субстрат універсальний 10л» та Плівка п/е 660 мм з малюнком «Субстрат для Декоративно-листяних рослин 5 л» не передбачена у Специфікації №56 від 06.10.2015 року, а відтак не може вважатися поставкою на виконання Договору поставки №197 від 08.09.2011р..

В специфікації №56 від 06.10.2015 року передбачено, що оплата вартості ОСОБА_6 здійснюється з відстрочкою в 30 календарних днів.

Відтак строк оплати вартості ОСОБА_6 погоджено Сторонами до 20.11.2015 року.

Відповідно до пункту 3.2 Договору поставки у випадку якщо Покупець не сплатив заборгованість по попередніх поставках, оплачує аванс по наступних поставках, Постачальник має право зарахувати аванси в рахунок сплати заборгованості.

Після настання строку оплати згідно Специфікації № 56 від 06.10.2015 року ТОВ фірма «Рекорд» здійснила періодичними платежами сплату Позивачу коштів, а саме:

26.11.2015року - 30 000 грн.

03.12.2015року - 30 000 грн.

11.12.2015року - 35 000 грн.

17.12.2015року - 30 000 грн.

25.12.2015року - 100 000 грн.

04.04.2016року - 10 000 грн.

12.04.2016року - 10 000 грн.

13.05.2016року - 10 000 грн.

07.06.2016року - 10 000 грн.

08.07.2016року - 5 000 грн.

19.07.2016року - 5 000 грн.

Всього на загальну суму 275 000, 00 грн..

Однак, здійснюючи зазначені платежі, Відповідач як призначення платежу зазначив: "Оплата за плівку зг.дог.№197 від 10.08.2011".

Враховуючи те, що між Сторонами існували правовідносини по поставці ОСОБА_6 з 2011 року і з зазначеного строку Позивач поставляв ОСОБА_6, а Відповідач оплачував їх вартість періодичними платежами без зазначення конкретного їх призначення, та те, що Сторони в п. 3.2 Договору поставки передбачили порядок зарахування платежів, здійснених Відповідачем, безпідставним є твердження Відповідача про те, що він вказаними вище платежами здійснив оплату вартості ОСОБА_6 поставлених саме по Специфікації № 56 від 06.10.2015 року, а відтак суд оцінює його критично і не приймає як доказ оплати вартості товарів тільки по зазначеній Специфікації.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи строк оплати вартості ОСОБА_6, поставлених по Специфікації № 56 від 06.10.2015 року погоджено Сторонами до 20.11.2015 року. Однак Відповідач у вказаний строк вартості ОСОБА_6 у повній мірі не сплатив.

Станом на момент розгляду справи заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 131 265, 83 грн..

Дана заборгованість підтверджується ОСОБА_2 звірки взаєморозрахунків за період з 01.09.2011 по 01.02.2017, складених Сторонами на вимогу суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 статті 691 ЦК України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до статті 692 цього ж Кодексу Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

З огляду на вищезазначене, правомірною є вимога Позивача про стягнення з Відповідача заборгованості за ОСОБА_6 поставлені по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 на виконання Договору поставки № 197 від 10.08.2011р. (з урахуванням змін згідно додаткової угоди № 8 від 11.11.2015 року) та Специфікації №56 від 06.10.2015 року, яка станом на момент звернення до суду складає 37 971,57 грн..

Як уже зазначалося вище відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Враховуючи те, що Позивач по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року поставив Відповідачу ОСОБА_6 на суму 93 294 грн. 26 коп. (з ПДВ), які не передбачені Договором поставки № 197 від 10.08.2011р. (з урахуванням змін згідно додаткової угоди № 8 від 11.11.2015 року) та Специфікацією №56 від 06.10.2015 року, а Відповідач прийняв вказані ОСОБА_6, то, відповідно, на підставі зазначених дій Сторін та ст. 11 ЦКУ, між Сторонами виникли правовідносини по купівлі-продажу (поставці), які регулюються главою 54 підрозділу 1 розділу III Цивільного кодексу України та главою 30 Господарського кодексу України.

Правові норми, які передбачають обов"язок Покупця оплатити Продавцю вартість отриманих товарів наведені вище (статті 525, 526, 530, 625,691, 692, 712 Цивільного кодексу України, стаття 193 Господарського кодексу України).

Так відповідно до статті 530 ЦКУ якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак відповідно до п.1 статті 692 цього ж Кодексу Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, з огляду на вказані норми Закону, ТзОВ фірма "Рекорд" прийнявши від ТзОВ "ВП "Дніпропластавтомат" по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року товари

зобов"язана оплатити їх вартість після їх прийняття.

При несплаті Покупцем вартості отриманих товарів Постачальник (Позивач) вправі вимагати повної їх оплати на підставі вищевказаних норм Закону, зокрема, п. 2 статті 692 ЦК України, відтак вимога Позивача про стягнення з Відповідача 93 294 грн. 26 коп. (з ПДВ), вартості ОСОБА_6, які не передбачені Договором поставки № 197 від 10.08.2011р. (з урахуванням змін згідно додаткової угоди № 8 від 11.11.2015 року) та Специфікацією №56 від 06.10.2015 року, однак прийняті Відповідачем по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року, є правомірною та підлягає задоволенню.

Суд не приймає до уваги твердження Відповідача про те, що він оплатив і вартість товарів, які не передбачалися до поставки Специфікацією №56 від 06.10.2015 року, так як у платіжних документах про оплату, наданих Відповідачем, чітко зазначено призначення платежу: "Оплата за плівку зг.дог.№197 від 10.08.2011".

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 ЦКУ передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 7.2 Договору поставки передбачено, щ в разі не отримання оплати в строки, вказані в Договорі, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі 0,1% від вартості неоплачених виробів, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки оплати.

Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Крім того відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ст.611 цього ж Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

2) зміна умов зобов'язання;

3) сплата неустойки;

4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином є правомірною вимога Позивача про стягнення з Відповідача пені, нарахованої на суму заборгованості за ОСОБА_6 поставлені по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року на виконання Договору поставки №197 від 10.08.2011 року та Специфікації №56 від 06.10.2015 року.

Однак розрахунок пені, з врахування періодів нарахування, вказаних Позивачем у межах строків, визначених п. 6 ст.232 Господарського кодексу України та з врахування періодичних оплат, здійснених Відповідачем, є наступним:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення179326.7620.11.2015 - 24.12.2015350.1 %6276.44

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення122971.5725.12.2015 - 03.04.20161010.1 %12420.13

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення112971.5704.04.2016 - 11.04.201680.1 %903.77

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення102971.5712.04.2016 - 12.05.2016310.1 %3192.12

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення92971.5713.05.2016 - 19.05.201670.1 %650.80

Загальний розмір пені, що підлягає до стягнення за несвоєчасну оплату вартості продукції, поставленої по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року на виконання Договору поставки №197 від 10.08.2011 року та Специфікації №56 від 06.10.2015 року, за період нарахування з 20.11.2015р. по 13.05.2016р., складає 23443, 26 грн..

Вимоги Позивача про стягнення пені, нарахованої за несвоєчасну оплату вартості продукції, поставленої по видатковій накладній №2226 від 20.10.2015 року, але не на виконання Договору поставки №197 від 10.08.2011 року та Специфікації №56 від 06.10.2015 року, не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Здійснюючи поставку ОСОБА_6 без укладення Договору (поза межами Договору) Сторони не вчинили у письмовій формі і правочин щодо забезпечення виконання таких зобов"язань, відтак останній є нікчемним.

Відповідно до п.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

Відповідальність за порушення грошового зобов"язання, встановлена ст.625 ЦКУ, застосовується незалежно від того чи відбувалася поставка за договором чи без нього. В даному випадку основним є наявність грошового зобов"язання та прострочення його виконання.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу, у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України.

При цьому, судом враховано, що пунктом 1.14. постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України» № 480 від 27.12.2007р. визначено, що індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Відтак, оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Крім того, згідно п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. № 01-06/928/2012, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) [див. постанову Вищого господарського суду України від 05.04.2011р. № 23/466 та лист Верховного Суду України «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ» від 03.04.1997р. № 62-97р].

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (див. постанову Вищого господарського суду України від 01.02.2012р. № 52/30).

Як вбачається з розрахунку, доданого позивачем до позовної заяви, останнім здійснено розрахунок інфляційних втрат щоденно, оскільки за спірний період відповідачем постійно проводились сплати заборгованості за отримані ОСОБА_6, тобто заборгованість у відповідній сумі на початок та кінець місяця, на яку може бути нарахований індекс інфляції, не існувала, що враховуючи вищезазначені положення щодо порядку обчислення індексу інфляції, виключає можливість його застосування.

Відповідно до ст.55 Господарського процесуального кодексу України, здійснивши перерахунок інфляційних суд встановив, що він є наступним:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.12.2015 - 31.03.2016216265.831.0224783.53221049.36

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.04.2016 - 30.04.2016196265.831.0356869.30203135.13

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.05.2016 - 31.05.2016186265.831.001186.27186452.10

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.06.2016 - 30.06.2016176265.830.998-352.53175913.30

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.07.2016 - 31.07.2016166265.830.999-166.27166099.56

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.08.2016 - 31.08.2016161265.830.997-483.80160782.03

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.09.2016 - 30.09.2016151265.831.0182722.78153988.61

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.10.2016 - 31.10.2016131265.831.0283675.44134941.27

Таким чином до стягнення підлягають інфляційні втрати в сумі 17 234 грн. 72 коп.. Здійснивши перерахунок 3% річних, відповідно до періодів та сум зазначених в розрахунку Позивача, суд встановив, що він є арифметично вірним та правильним, а відтак до стягнення підлягають 3% річних в сумі 6164, 58 грн., нарахованих за період з 20.11.2015р. по 05.12.2016 року.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" підлягають частковому задоволенню в сумі 131 265,83 грн. - основного боргу, 23443, 26 грн. - пеня, 17 234, 72 грн. - інфляційні, 6 164,58 грн. - 3% річних, а разом - 178 108,39грн. (сто сімдесят вісім тисяч сто вісім гривень 39 копійок).

Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Заперечення Відповідача спростовуються всім вищенаведеним, є безпідставними та не спростовують доводів Позивача про існування заборгованості Відповідача за отримані від Позивача ОСОБА_6 та несвоєчасної оплати їх вартості.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статями 49, 82-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю фірми "Рекорд" (34141, Рівненська область, Дубровицький район, с.Селець, вул.Молодіжна, буд.16, ЄДРПОУ 22570365) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Дніпропластавтомат" (49033, м.Дніпро, проспект Б.Хмельницького, буд. 122, ЄДРПОУ 31614302) 131 265,83 грн. - основного боргу, 23443, 26 грн. - пені, 17 234, 72 грн. - інфляційних, 6 164,58 грн. - 3% річних, 2671, 63 грн. судового збору.

3. В решті позову відмовити в задоволенні.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27 лютого 2017 року.

Суддя Марач В.В.