Рішення № 64979290, 15.02.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2017 р.Справа № 916/2543/16

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №7845-К-О від 28.12.2016р.;

Від відповідача: не зявився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк до товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ера про стягнення 489 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк (далі по тексту ПАТ КБ „ПриватБанк) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ера (далі по тексту ТОВ „Бізнес Ера) про стягнення заборгованості у розмірі 489 000,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобовязань щодо своєчасного повернення кредиту, наданого відповідачу згідно з договором банківського обслуговування від 01.07.2015р.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не зявився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленням суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Бізнес Ера згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 67754, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Випасне, вул. Артільна, будинок 52 „Б були повернуті суду у звязку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом.

Оскільки відповідачем не було подано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.07.2015р. ТОВ „Бізнес Ера було подано до ПАТ КБ „ПриватБанк заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, відповідно до якої відповідач надав свою згоду з Умовами та правилами надання банківських послуг, розміщеними в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, Тарифами банку, які разом із вказаною заявою складають договір банківського обслуговування.

Відповідно до ч. 1 ст. 1066, ч. ст. 1067 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Згідно з п. 3.1.1.73 Умов та правил надання банківських послуг банк надає послугу гарантований платіж для виконання грошових зобовязань по господарським договорам, які укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом та банком (далі послуга). Послуга надається у вигляді виконаної банком заявки на договірне списання коштів, у відповідності до якої клієнт-платник доручає банку зарахувати грошові кошти на рахунок одержувача, у розмірі та у термін вказаний у заявці. Послуга надається банком як за рахунок коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами вказаної послуги є платники та одержувачі відповідно до господарських договорів.

Приписами ст. 1069 ЦК України встановлено наступне. Якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір плати за використання клієнтом коштів банку, яке не встановлене договором, не може перевищувати подвійну облікову ставку Національного банку України.

В силу п. 3.1.1.74 Умов та правил надання банківських послуг у випадку необхідності отримання гарантованого платежу, платник за допомогою системи дистанційного обслуговування Інтернет-клієнт-банк „Приват24 подає в банк заявку на договірне списання коштів за встановленою формою, обовязковими реквізитами якої є: номер і дата заявки, рахунок платника, рахунок одержувача, сама платежу, призначення платежу, дата зарахування коштів на рахунок одержувача, вказівки щодо грошових коштів, за рахунок яких необхідно здійснити платіж. Створені в „Приват24 заявки в обовязковому порядку підписуються електронними цифровими ключами посадових осіб клієнта-платника.

Відповідно до п. 3.1.1.76 Умов та правил надання банківських послуг у випадку прийняття позитивного рішення щодо банком щодо надання послуги, банк здійснює наступні дії: якщо надання послуги здійснюється з рахунок кредитних коштів, банк надає платнику кредит у розмірі, який передбачений заявкою шляхом їх зарахування на рахунок 3648 (здійснює договірне списання). Порядок надання банком кредиту та порядок його погашення платником здійснюється відповідно до п. 3.2.2 Умов та правил надання кредиту.

Як вбачається з матеріалі справи, ТОВ „Бізнес Ера зверталось до ПАТ КБ „ПриватБанк із наступними заявками на отримання гарантованого платежу: заявка №167 від 22.12.2015р. на суму 190 000,00 грн.; заявка 100 від 08.10.2015р. на суму 60 180,00 грн.; заявка №105 від 08.10.2015р. на суму 65 100,00 грн.; заявка №147 від 08.01.2016р. на суму 193 000,00 грн.; заявка 147 від 03.11.2015р. на суму 70 000,00 грн.; заявка №172 від 07.12.2015р. на суму 130 00,00 грн.; заявка №193 від 09.03.2016р. на суму 789 000,00 грн. При формуванні вказаних заявок ТОВ „Бізнес Ера було зазначено, що платежі за вказаними заявками необхідно здійснити за рахунок кредитних коштів. При цьому, господарський суд зазначає, що строки повернення кредиту по кожній із заявок є такими, що сплинули.

По кожній з поданих ТОВ „Бізнес Ера заявок позивачем було повідомлено відповідача, про зарахування їх на рахунок 3648, тобто в силу положень п. 3.1.1.76 Умов та правил надання банківських послуг було надано згоду на кредитування рахунка відповідача.

Згідно з п. 3.2.2.1 Умов та правил надання банківських послуг банк при наявності вільних коштів зобовязується надати клієнту кредит у вигляді відновлюваної кредитної лінії з лімітом на цілі, зазначені у заявці на договірне списання, в обмін на зобовязання клієнта по поверненню кредиту, сплаті відсотків, винагороди в обумовлені цим договором строки. Відновлювальна кредитна лінія надається банком для виконання клієнтом платежів за заявками на договірне списання з датою виконання у майбутньому, термін повернення яких не перевищує терміну повернення кредиту, і які можуть бути замінені або скасовані позичальником за згодою одержувача, шляхом перерахування банком кредитних коштів на рахунок 3648, з наступним перерахуванням у дату виконання на поточний рахунок одержувачів, зазначених у заявці.

Положеннями п. 3.2.2.2 Умов та правил надання банківських послуг визначено, що термін повернення кредиту вказується у заявці. Під датою виконання заявки сторони погодили дату зарахування кредитних коштів на рахунок одержувача, зазначеного у заявці клієнта.

Так, як стверджує ПАТ КБ „ПриватБанк, ним були належним чином виконані прийняті на себе зобовязання за договором банківського обслуговування від 01.07.2015р. шляхом перерахування грошових коштів, у розмірах вказаних ТОВ „Бізнес Ера у поданих заявках, на рахунки одержувачів, що підтверджується, наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами та виписками по банківським рахункам, проте відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобовязання, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 489 000,00грн.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання відповідачем 01.07.2015р. заяви договору, правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті www.pb.ua, вбачається, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, оскільки договором банківського обслуговування передбачена можливість кредитування рахунка відповідача.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Разом з тим відповідно до частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність від 7 грудня 2000 року 2121-III (з наступними змінами і доповненнями) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Укладений між банком та відповідачем договір, який за своєю суттю відноситься до договору банківського обслуговування, є підставою для виникнення у сторін за цим договором кредитних правовідносин відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Як встановлено судом, відповідно до укладеного між сторонами 01.07.2015р. договору банківського обслуговування позивач зобов'язався надавати клієнту кредитні кошти в межах суми встановленого кредитного ліміту, а відповідач як клієнт зобов'язався повертати ПАТ КБ „ПриватБанк отримані кредитні кошти, сплачувати відсотки за користування кредитом та комісію (винагороду) в строки та в розмірі, визначеному в Умов та правил надання банківських послуг, а також виконувати інші зобов'язання, що передбачені Умовами.

При цьому суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 ЦК України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 01.07.2015р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобов'язання за ним мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 („Позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1046 ЦК України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Як зясовано судом та не спростовано відповідачем, останній прийняті на себе зобов'язання, зокрема, щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав, в обумовлені строки кредитні кошти за вказаним договором не повернув, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем. Таким чином, станом на момент вирішення спору за ТОВ „Бізнес Ера рахується заборгованість перед позивачем з погашення отриманого кредиту в розмірі 489 000,00 грн., у звязку з чим позовні вимоги ПАТ КБ „ПриватБанк підлягають задоволенню.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, факт існування заборгованості за кредитом ТОВ „Бізнес Ера перед ПАТ КБ „ПриватБанк в розмірі 489 000,00 грн. витікає з умов укладеної між сторонами по справі угоди, положень чинного законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доказів, спростовуючи викладене, відповідачем суду надано не було.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із ТОВ „Бізнес Ера на користь ПАТ КБ „ПриватБанк суми основного боргу в розмірі 489 000,00 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 202, 204, 509, 525, 526, 530, 549, 610 612, 617, 625, 626, 629, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1066, 1067, 1069 ЦК України, ст.ст. 173 175, 193, ГК України, ст.ст. 2, 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Бізнес Ера" /67754, Одеська область, Білгород-Дністровський район, село Виписне, вул. Артільна, будинок 52 Б, ідентифікаційний код 39049174/ на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк „ПриватБанк /місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 50; поштова адреса: 49027, м. Дніпро, а/с 1800; ідентифікаційний код 14360570/ суму основного боргу в розмірі 489 000 грн. 00 коп. /чотириста вісімдесят девять тисяч грн. 00 коп./, судовий збір в сумі 7 335 грн. 00 коп. /сім тисяч триста тридцять пять грн. 00 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 р. 1

1Примітка: в судовому засіданні 15.02.2017р. при оголошенні вступної та резолютивної частини даного рішення судом було повідомлено, що повний текст рішення буде підписано 20.02.2017р. Однак у звязку з перебуванням судді Желєзної С.П. на лікарняному з 20.02.2017р. по 24.02.2017р. включно, повний текст даного судового рішення було оформлено відповідно до вимог ст.ст. 84 85 ГПК України 27.02.2017р..

Суддя С.П. Желєзна