Рішення № 64979261, 20.02.2017, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017р. Справа№ 914/3071/16

Господарський суд Львівської області у складі головуючого судді Горецької З.В. за участю секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватної агроторгової фірми Винниківська, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область

до відповідача 1: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Львів

до відповідача 2: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Львівська ДЕД, м. Винники, Львівська область

про стягнення заборгованості в розмірі 138 432,70 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1- представник (довіреність б\н від 21.06.16р.)

від відповідача 1: ОСОБА_2 представник (довіреність № 14-01/0027 від 10.01.17р.)

від відповідача 2: не зявився

Представнику позивача та відповідача 1 роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді та здійснення технічної фіксації судового засідання не надходило.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Приватною агроторговою фірмою Винниківська, с. Чишки, Пустомитівський район, Львівська область до відповідача 1: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України, м. Львів; до відповідача 2: Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Львівська ДЕД, м. Винники, Львівська область про стягнення заборгованості в розмірі 135 761,05 грн.

Ухвалою від 07.12.2016 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.12.2016р. В судових засіданнях 20.12.16р. розгляд справи відкладався на 17.01.17р., 17.01.17р. на 31.01.17р., 31.01.2017 року на 06.02.2017 року, 06.02.2017 року на 20.02.2017 року. Рух справи відображено в ухвалах суду.

Представник позивача в судове засідання зявився, вимоги ухвали суду виконав частково, позовні вимоги підтримує та просить позов задоволити з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

17.01.2017р. за вх. № 1794/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

17.01.2017р. за вх. № 1986/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з необхідністю долучення додаткових доказів та пояснень щодо заперечень відповідача.

17.01.17р. за вх. № 183/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано клопотання про продовження строків вирішення спору.

30.01.17р. за вх. № 3563/17 в канцелярію господарського суду позивачем подано пояснення з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

06.02.2017 року за вх.№4777/17 позивачем подано клопотання про долучення додаткових доказів до матеріалів справи. Крім того, в судовому засіданні позивачем подано оригінал акту звірки та оригінали інших первинних документів.

13.02.2017 року за вх.3615/17 позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача 124 339,83 грн. - основного боргу, 5 574,40 грн. інфляційних втрат, 8 518,47 грн. - 3% річних. Всього - 138 432,70 грн. А також просить суд відстрочити сплату судового збору в розмірі 40 ,06 грн. за подання заяви про збільшення позовних вимог до ухвалення судового рішення. Розгляд даної заяви відкладено до наступного судового засідання.

Відповідач 1 в судове засідання зявився, позовні вимоги позивача заперечує з підстав наведених у запереченнях на позовну заяву ( вх. № 1278/17 від 13.01.17р.).

13.01.17р. за вх. № 1278/17 (вих. № 14-01/0029 від 11.01.17р.) від відповідача в канцелярію господарського суду поступило заперечення на позовну заяву з додатками для долучення до матеріалів справи документів.

Відповідач вимоги ухвал суду не виконав, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, хоча і був своєчасно, належним чином, відповідно до ст. 64 ГПК України, повідомлений про час, місце і дату розгляду справи, повернутий на адресу суду поштовий конверт з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, а явка останнього була визнана судом та визначена в ухвалах суду обовязковою.

Пунктом 3.9.1. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи зазначене, суд прийшов до висновку, що неявка належним чином повідомленого відповідача 2 про час, дату та місце судового розгляду не перешкоджає вирішенню спору, оскільки, дослідивши наявні матеріали справи, суд визнав їх достатніми для того, щоб розглянути спір за наявними матеріалами.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути спір, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача 1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Приватною агроторговою фірмою Винниківська (постачальник, продавець, позивач) та Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Львівська ДЕД (покупець, відповідач 2) було укладено договір купівлі-продажу №02/01/14 від 20.01.2014 року, договір купівлі-продажу №01/02/14 від 03.02.2014 року, договір купівлі-продажу №08/01/15 від 30.01.2015 року, договір купівлі-продажу №08/01/16 від 29.01.2016 року, за умовами яких продавець продає, а покупець купує вскришний грунт та пісок.

На підставі видаткових накладних РН-0000007 від 20.01.2014 року, РН-0000015 від 05.02.2014 року, РН-0000372 від 28.10.2014 року, РН-0000442 від 27.11.2014 року, РН-0000018 від 30.01.2015 року, РН-0000041 від 25.02.2015 року, РН-0000397 від 29.09.2015 року, РН-0000694 від 30.12.2015 року, РН-0000027 від 29.01.2016 року позивачем відчужено піску загальним об»ємом 3592 м.куб. вартістю 219 290,00 грн. Крім того, в межах договору №02/01/14 від 20.01.2014 року, згідно накладної РН-0000008 від 20.01.2014 року позивачем надано послуги з перевезення піску загальною вартістю 18 647,20 грн.

Позивач наголошує, що покупцем взяті на себе зобов»язання виконано частково шляхом сплати в лютому 2014 року 53 603,20 грн. та в грудні 2015 року 60 000,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість з врахуванням заборгованості за минулі періоди, на суму 124 339,83 грн.

Безспірність заборгованості в сумі 124 339,83 грн. підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного повноважними представниками сторін та скріплений печатками станом на 01.03.2016 року.

З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено на адресу філії «Львівська ДЕД» претензії №13 від 07.03.2016 року та №33 від 24.05.2016 року. Однак, вимоги позивача так іне було задоволено, що змусило його звернутися до суду за захистом порушених прав.

У відповідності до долученого позивачем розрахунку, заборгованість філії «Львівська ДЕД» становить 135 761,05 грн., з яких заборгованість за поставлений пісок та послуги з перевезення в сумі 124 339,83 грн, інфляційні нарахування 4 596,98 грн. та 3% річних 6 824,24 грн.

13.02.2017 року за вх.№ позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 138 432,70 грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно п.3.10. Постанови Пленуму ВГС України від 26.12.2011р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Відповідач 1 явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, повністю заперечує проти позову з підстав, викладених у заперечення на позовну заяву.

Відповідач 2 в судове засідання не з»явився, проти позовних вимог не заперечив.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, в тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший субєкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобовязання, які виникають між субєктами господарювання або між субєктами господарювання і негосподарюючими субєктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобовязаннями.

Згідно ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обовязку не встановлений або визначений моментом предявлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обовязок у семиденний строк від дня предявлення вимоги, якщо обовязок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Згідно ч.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Як унормовано ч.2 ст.9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Між Приватною агроторговою фірмою Винниківська (постачальник, продавець, позивач) та Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Львівська ДЕД (покупець, відповідач 2) було укладено договір купівлі-продажу №02/01/14 від 20.01.2014 року, договір купівлі-продажу №01/02/14 від 03.02.2014 року, договір купівлі-продажу №08/01/15 від 30.01.2015 року, договір купівлі-продажу №08/01/16 від 29.01.2016 року, за умовами яких продавець продає, а покупець купує вскришний грунт та пісок.

Згідно п.1.1 договору №02/01/14 від 20.01.2014 року, продавець продає, а покупець купує вскришний грунт в кількості 1000 м.куб. по ціні 35,00 грн. за м.куб в т.ч. ПДВ. Продаж вскришного грунтьу здійснюється протягом місяця. Ціна може змінюватися як в більшу так і в меншу сторону, залежно від змін цін на ринку, що попередньо узгоджується з покупцем по телфону або факсу. Згідно п.2.2 договору, датою відвантаження вскришного грунту вважається дата відпускної накладної. Відповідно до п.2.3 договору, фактична кількість вскришного грунту, що реалізується, визначається у відпускних накладних після відвантаження. Згідно п.3.2 догвоору, оплата за придбання вскришного грунту можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахуванн коштів на основний поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору №02/01/14 від 20.01.2014 року позивачем поставлено вскришний грунт (1000,000 куб.м за ціною 29,17 без ПДВ), згідно видаткової накладної РН-0000007 від 20.01.2014 року на суму 35 000, 00 грн. з ПДВ. Дана видаткова накладна, оригінал якої долучено позивачем до справи, підтверджує факт продажу позивачем вскришного грунту за умовами договору від 20.01.2014р. №02/01/14, оскільки вона зі сторони покупця підписана хоч не засвідчена печаткою. Згідно п.2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Тобто, наявність печатки не є обов»язковим реквізитом документу. Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом

Також позивач стверджує, що на виконання умов договору №02/01/14 від 20.01.2014 року позивачем поставлено пісок (400,000 куб.м. за ціною 45383 грн. без ПДВ), згідно видаткової накладної РН-0000015 від 05.02.2014 року на суму 22 000, 00 грн. з ПДВ, що підписана представником отримувача ОСОБА_3, який уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №37 від 03.02.2014 року. Проте, суд прийшов до висновку, що продаж піску здійснений позивачем 05.02.2014 р., згідно видаткової накладної №РН-0000015, не охоплений умовами договору №02/01/14. В даному випадку мала місце позадоговірна поставка, оскільки в цій видатковій накладній зазначено договір, яким передбачено продаж вскришного грунту, а не піску.

Крім того, в межах договору №02/01/14 від 20.01.2014 року, згідно накладної РН-0000008 від 20.01.2014 року позивачем надано послуги з перевезення піску загальною вартістю 18 647,20 грн. Однак, суд дійшов до висноку, що в даному випадку мала місце позадоговірне надання послуги а/м перевезення, оскільки у видатковій накладній зазначено договір який не існує в природі, а в договорі, на який посилається позивач не передбачено надання послуг з перевезення. Проте, судом встановлено, що зі сторони покупця, видаткова накладна від 20.01.2014р. №РН-0000008 підписана та засвідчена печаткою, отже, послуги прийняті отримувачем. Крім того, факт надання послуг перевезення на суму 18 647,20 грн. підтверджується реєстром наданих авто послуг за грудень 2013 року січень 2014 року, підписаний та скріплений печаткою ДП «Львівський облавтодор» філія Львівська ДЕД, оригінал якого долучено позивачем до матеріалів справи.

Згідно п.1.1 договору №01/02/14 купівлі - продажу піску від 03.02.2014 року, продавець продає, а покупець купує пісок в кількості 2 000 м.куб. по ціні 55,00 грн. за м.куб. в т.ч. ПДВ. Продаж піску здійснюється протягом місяця. Ціна може змінюватися як в більшу, так і в меншу сторону, залежно від змін цін на ринку, що попередньо узгоджується з покупцем по телефону або факсу. Згідно п.2.2 договору, датою відвантаження піску вважається дата відпускної накладної. Відповідно до п.2.3 договору, фактична кількість піску, що реалізується, визначається у відпускних накладних після відвантаження. Згідно п.3.2 договору, оплата за придбання піску можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахуванн коштів на основний поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору №01/02/14 від 03.02.2014 року позивачем поставлено пісок (245 м.куб. за ціною 58,33 грн. без ПДВ), згідно видаткової накладної РН-0000372 від 28.10.2014 року на суму 17 150, 00 грн. з ПДВ., що підписана представником отримувача ОСОБА_4, який уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №212 від 28.10.2014 року.

На виконання умов договору №01/02/14 від 03.02.2014 року позивачем поставлено пісок (620.000 м.куб. за ціною 58,33 грн. бнз ПДВ), згідно видаткової накладної РН-0000442 від 27.11.2014 року на суму 43 400, 00 грн. з ПДВ., що підписана представником отримувача ОСОБА_4 Відповідач 1 зазначає, що у даній видатковій накладній є посилання на довіреність №212 від 28.10.2014 року, яка дійсна лише до 08.11.2014 року та немає відбитку печатки. Щодо даного заперечення суд зазначає, що відповідно до п.8 Інстукції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затверджено. Наказом Міністерства фінансів Укераїни від 16.05.1996 року №99, довіреність на отримання цінностей видається на строк не більше 10 днів і є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначений перелік та кількість цінностей. З огляду на положення ст.692 ЦК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Інструкцію, відсутність довіреності за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію. Зазначено. Правової позиції дотримується Верховний суд України у постанові від 29.04.2015 року у справі №903/679/14 9№3-77гс15).

Згідно п.1.1 договору №08/01/16 купівлі - продажу піску від 30.01.2015 року, продавець продає, а покупець купує пісок в кількості 2 000 м.куб. по ціні 80,00 грн. за м.куб. в т.ч. ПДВ. Продаж піску здійснюється протягом місяця. Ціна може змінюватися як в більшу, так і в меншу сторону, залежно від змін цін на ринку, що попередньо узгоджується з покупцем по телефону або факсу. Згідно п.2.2 договору, датою відвантаження піску вважається дата відпускної накладної. Відповідно до п.2.3 договору, фактична кількість піску, що реалізується, визначається у відпускних накладних після відвантаження. Згідно п.3.2 договору, оплата за придбання піску можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахуванн коштів на основний поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору №08/01/16 від 30.01.2015 року позивачем поставлено пісок (200,00 куб.м. за ціною 66,67 грн. без ПДВ), згідно видаткової накладної РН-0000018 від 30.01.2015 року на суму 16 000, 00 грн. з ПДВ., що підписана представником отримувача ОСОБА_4, який уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №13 від 30.01.2015 року.

На виконання умов договору №08/01/16 від 30.01.2015 року позивачем поставлено пісок (442,000 м.куб. за ціною 58,33 грн. без ПДВ), згідно видаткової накладної РН-0000041 від 25.02.2015 року на суму 30 940, 00 грн. з ПДВ., що підписана представником отримувача ОСОБА_4, який уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №27.

На виконання умов договору №08/01/16 від 30.01.2015 року позивачем поставлено пісок (121,000 м.куб. за ціною 66,67 грн.), згідно видаткової накладної РН-0000397 від 29.09.2015 року на суму 9 680, 00 грн. з ПДВ., що підписана представником отримувача ОСОБА_4, який уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №183 від 29.09.2015 року. Відповідач 1 зазначає, що дана накладна не містить підпису постачальника, тому не може бути належним доказом. Проте, суд не може погодитися з твердженням відповідача 1 та зазначає, що будь які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами навіть за наявності чи відсутності всіх формальних реквізитів. Крім того, представником відповідача отримано товар за вказаною накладною, а також виписано рахунок-фактуру №СФ-0000223 від 29.09.2015 року на пісок (121.000 куб.м. за ціною 66,67 грн.) на суму 9 680,00 грн.

На виконання умов договору №08/01/16 від 30.01.2015 року позивачем поставлено пісок (155.000 куб.м. за ціною 66,67 грн.), згідно видаткової накладної РН-0000694 від 30.12.2015 року на суму 12 400, 00 грн. з ПДВ. Оглянувши оригінал даної накладної суд встановив, що вона не підписана представником отримувача ОСОБА_4, який був уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №255. Хоч позивачем до позовної заяви долучено копію даної накладної із підписом представника отримувача, проте суд дійшов до висновку, що факт отримання даного товару в такому об»ємі та по такій ціні підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Згідно п.1.1 договору №08/01/16 купівлі - продажу піску від 29.01.2016 року, продавець продає, а покупець купує пісок в кількості 2 000 м.куб. по ціні 80,00 грн. за м.куб. в т.ч. ПДВ. Продаж піску здійснюється протягом місяця. Ціна може змінюватися як в більшу, так і в меншу сторону, залежно від змін цін на ринку, що попередньо узгоджується з покупцем по телефону або факсу. Згідно п.2.2 договору, датою відвантаження піску вважається дата відпускної накладної. Відповідно до п.2.3 договору, фактична кількість піску, що реалізується, визначається у відпускних накладних після відвантаження. Згідно п.3.2 договору, оплата за придбання піску можлива протягом 3 (трьох) календарних днів від дати відвантаження шляхом перерахуванн коштів на основний поточний рахунок продавця.

На виконання умов договору №08/01/16 від 29.01.2016 року позивачем поставлено пісок (409,000 куб.м. за ціною 66,67 грн.), згідно видаткової накладної РН-0000027 від 29.01.2016 року на суму 32 720, 00 грн. з ПДВ., що підписана представником отримувача ОСОБА_4, який уповноважений на отримання даного товару довіреністю ЯОЦ №14 від 25.01.2016 року.

Судом встановлено, що покупцем взяті на себе зобов»язання виконано частково шляхом сплати в лютому 2014 року 53 603,20 грн. та в грудні 2015 року 60 000,00 грн., внаслідок чого утворилася заборгованість з врахуванням заборгованості за минулі періоди, на суму 124 339,83 грн.

Позивач долучив до матеріалів справи документи первинного обліку, які підтверджують факт продажу згідно договорів та позадоговірну поставку, а також оригінали товаро-транспортних накладних, що свідчать про наявність правовідносин між сторонами, а також часткове виконання відповідачем грошових зобов»язань.

Представник відповідача №1 заперечив проти позову в повному обсязі, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених у запереченні. Зокрема, представник зазначив, що видаткові накладні, на які посилається позивач, не підтверджують факту поставки товару за спірними договорами, оскільки видаткова накладна №РН-0000007 від 20.01.2014 року не містить печатки та підпису другої сторони, видаткова накладна №РН-0000008 від 20.01.2014 року має посилання на договір 02/01/014, однак, умовами даного договору не передбачено надання послуг перевезення. Також відповідач стверджує, що у копії ВН№РН-0000015 від 05.02.2014 року виправлено номер договору. Однак, додані оригінали даної видаткової накладної спростовують такі твердження відповідача. Також, договір №02/01/14 передбачає відпуск лише 1 000 м.куб., а ВН №РН-0000015 виписано на відпуск 400 м.куб., виписана з порушенням умов договору та підписана не ідентифікованою особою. Проте, суд не може погодитися з даним твердженням відповідача, оскільки умовами договору передбачалося продаж 1 000 м.куб., тому 400,000 м.куб. входить в межі об»ємі, вказаного у договорі, а особа, що отримала даний товар ОСОБА_5, уповноважена, згідно довіреності від 03.02.2014 року №37 серії ЯОЦ, що дійсна до 13.02.2014 року. Те, що у видатковій накладній РН-0000442 зазначено вартість 58,33 грн., а не по ціні 55,00 за м.куб. пояснюється п.1.1 договору, ціна може змінюватися як в більшу, так і в меншу сторону, залежно від змін цін на ринку, що попередньо узгоджується з покупцем по телефону або факсу. Тобто, письмових узгоджень про збільшення ціни умовами договору не передбачено.

Отже, підписання покупцем накладних, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і відповідає вимогам, зокрема, ст.9 цього Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних чи позадоговірних відносин, є підставою виникнення обов»язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Таким чином, вказані вище спірні видаткові накладні, за якими здійснена поставка, містять усі необхідні ознаки, визначені ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак є належними первинними документами. Отже, між сторонами виникли відносини поставки та господарські операції щодо поставки товару за спірними видатковими накладними вважаються такими, що відбулися як згідно умов договору, так і позадоговірні.

Крім того, розмір заборгованості в сумі 124 339,83 грн. підтверджується актом звірки розрахунків, підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого мокрими печатками станом на 01.03.2016 року.

Отже, суму боргу відповідач визнав перед позивачем шляхом підписанням зазначеного Акту звірки. Так, підписавши акт звірки взаєморозрахунків без зауважень, відповідач вчинив дії, що підтверджують існування правовідносин та виконання зобов»язань за куплений товар.

У відповідності до роз»яснень у п. 4.4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів від 29.05.2013 року за № 10, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір.

При цьому, акт звірки хоча і не є доказом виникнення прав та обов»язків, проте. В даному випадку оцінюється судом як документ. Що підтверджує існування правовідносин та виконання зобов»язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Згідно із ст. 617 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доказів наявності обставин зазначених у ст. 617 ЦК України, які є підставами звільнення від відповідальності за порушення зобовязання відповідачем не подано.

Отже, відповідач своїх зобовязань не виконав, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 193 ГК України, якою передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт неналежного виконання відповідачем зобовязань за договором.

13.02.2017 року за вх.№ позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 138 432,70 грн., з яких 124 339,83 грн. основний борг, 5 574,40 грн. інфляційні нарахування, 8 518,48 грн. 3% річних.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як зазначено у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобовязання.

З наведеного вбачається, що найменший період визначення інфляційних нарахувань становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою таких нарахувань. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що мала місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 10.07.2013 р. по справі №5002-33/4081-2012.

Перевіривши правильність нарахування позивачем інфляційних втрат наведених у розрахунку, суд встановив, що позивачем невірно проведено розрахунок інфляційних втрат, хоч суд неодноразово вимагав у позивача деталізований розрахунок.

Враховуючи норми чинного законодавства України, а також видаткові накладні виписані на підставі договорів, та позадоговірні видаткові накладні (з яких момент настання права вимоги виникає за загальним правилом в рзумінні статті 530 ЦК України), суд здійснив перерахунок інфляційних втрат, однак їх сукупний розмір перевищує суму інфляційних втрат, вказаних позивачем. Тому, в силу ст.83 ГПК України, суд не вправі виходити за межі позовних вимог та вважає підставним стягнення інфляційних втрат в сумі, що вказана позивачем. Теж саме суд зазначає і щодо нарахування 3% річних.

Відтак, стягненню з відповідача підлягають втрати від інфляції в сумі 5 574,40 грн. та 3% річних 5 518,47 грн.

Крім того, судом встановлено, що наказом №61 від 02.03.2016 року по ДП Львівський облавтодор ВАТ Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України було припинено філію Львівська ДЕД шляхом приєднання її до Філії «Пустомитівська ДЕД, а, отже, з 02.03.2016 року Пустомитівська ДЕД є правонаступником майна, всіх прав і обов'язків реорганізованого Філії «Львівська ДЕД» з усіма витікаючими юридичними наслідками, в тому числі є правонаступником філії «Львівська ДЕД» по невиконаних ним перед позивачем грошових зобов'язань на суму 124 339,83 грн.

Позивач вважає, що оскільки відповідач №2 є структурним підрозділом відповідача №1, та не має статусу юридичної особи, заборгованість слід стягнути з відповідача №1.

Оскільки філія Дочірнього підприємства Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України Львівська ДЕД не є юридичною особою, позивач просив суд стягнути з відповідача 1 Дочірнього підприємства Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України заборгованість в сумі 124 339,83 грн. а також інфляційні втрати в сумі 5 574,40 грн. та 3% річних в сумі 8 518,48 грн. в судовому засіданні представник відповідача 1 підтвердив, що відповідає за зобов»язаннями філії Львівська ДЕД.

Щодо настання обовязку по оплаті даного товару, суд зазначає наступне.

Вищий Господарський суд України в Оглядовому листі від 29.04.2013р. № 01-06/767/2013р. Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань зазначає, що строк виконання грошового зобов'язання, що випливає з правовідносин купівлі-продажу та поставки, встановлений спеціальною нормою статті 692 ЦК України, та не може ставитися в залежність від звернення кредитора до боржника з вимогою в порядку частини другої статті 530 ЦК України.

Статтею 692 ЦК України, яка є спеціальною нормою що регулює відносини купівлі-продажу, передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, у Львівської ДЕД, які являлись філіями Дочірнього підприємства Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України виник обовязок по оплаті отриманого товару після його прийняття.

Однак, Львівська ДЕД не оплатили отриманий від позивача товар.

Станом на дату подання позову до суду не погашено заборгованість в сумі 124 339,83 грн. яка виникла у звязку із неоплатою поставленого позивачем піску та вскришного грнуту згідно видаткових накладних.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 21 ГПК України, сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, право на звернення до господарського суду мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

З огляду на викладене, філію Львівська ДЕД не може бути стороною судового процесу в господарському суді, а відтак суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог щодо відповідача №2 слід припинити на підставі п. 1.ч.1 ст. 80 ГПК України.

Оскільки філію Львівська ДЕД є відособленим структурним підрозділом Дочірнього підприємства Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України, саме відповідач №1 повинен нести відповідальність за невиконання зобовязань своїм структурним підрозділом.

З огляду на викладені обставини, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в сумі 138 432,70 грн., з яких основна заборгованість в сумі 124 339,83грн., інфляційні втрати в сумі 5 574,40 грн. та 3% річних в сумі 8 518,48 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача№1 в сумі 2 036,43 + 40,07 грн. = 2 076,50 грн.

Керуючись ст.ст.28, 33, 43, 44, 48, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.Позовні вимоги задоволити.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства Львівський облавтодор ВАТ ДАК Автомобільні дороги України (79053,м.Львів, вул. В.Великого, 54, код ЄДРПОУ 31978981) на користь Приватної агроторгової фірми Винниківська (81144, с.Чишки, Пустомитівського району Львівської області, код 25239392) 138 432,70 грн., з яких: основну заборгованість в сумі 124 339,83грн., інфляційні втрати в сумі 5 574,40 грн., 3% річних в сумі 8 518,47 грн. та судовий збір в сумі 2 076,50 грн.

3.Припинити провадження у справі щодо відповідача №2 Дочірнього підприємства Львівський облавтодор Відкритого акціонерного товариства Державна акціонерна компанія Автомобільні дороги України в особі філії Львівська ДЕД.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 91-93 ГПК України.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2017 р.

Суддя Горецька З. В.