Ухвала суду № 64979244, 24.02.2017, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

УХВАЛА

24 лютого 2017 року Справа № 11/49

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Коваленко Н.М., розглянувши у справі № 11/49 від 14.08.2006

про банкрутство державного підприємства Сільськогосподарське підприємство Промінь, 27330, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, вул. Жовтнева, 42,

позовну заяву № 05-1008вих-16 від 05.08.2016 заступника прокурора Кіровоградської області в інтересах держави, уповноваженим органом якої є:

позивач 1. Міністерство аграрної політики та продовольства України, вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01010,

позивач 2. державне підприємство Сільськогосподарське підприємство Промінь (далі - ДП СП Промінь), 27330, Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, вул. Жовтнева, 42,

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Елітне насіння (далі - ТОВ Торговий дім Елітне насіння), Арсенальна площа, 1Б, м. Київ, 01010,

про зобовязання повернути у власність держави комплексів будівель та споруд.

ПРЕДСТАВНИКИ:

від прокуратури - ОСОБА_1, посвідчення № 042586 від 30.03.2016;

від позивача 1. - участі не брали;

від позивача 2. участі не брали;

від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність № ТД-099 від 20.06.2016;

У засіданні суду приймає участь ОСОБА_3 - представник сектору з питань банкрутства Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області, за довіреністю № б/н від 16.02.2017 та представник Міністерства юстиції України, за довіреністю № 10104/9/32-16 від 29.12.2016.

В судовому засіданні 17.02.2017 оголошено перерву до 15:30 - 24.02.2017.

Заступник прокурора Кіровоградської області, у межах провадження у справі № 11/49 про банкрутство ДП СП Промінь, звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави, уповноваженим органом якої є позивач 1.та позивача 2. про зобов'язання відповідача повернути у власність держави в особі позивача 2. комплексів будівель та споруд, що розташовані за адресами:

Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, пров. Кооперативний, 4а, що складається з: А - нежитлова будівля, а,а1 - прибудови, а2 - погріб, А1 - нежитлова будівля, а3 - котельня з димоходом, Б - вбиральня, В - вигрібна яма, N - огорожа - 66,6 кв.м., вартістю 92 813 грн.;

Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, вул. Жовтнева, 42, що складається з Аак - контора, Б - топка, В - архів, в - прибудова, N - огорожа. І - замощення, вартістю 112 855 грн.;

Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Бандурове, вул. Шкільна, буд. 2, що складається з: Аа- склад, І - замощення, вартістю 89 094 грн.

06.02.2017 до господарського суду надійшли: відзив № ТД-005 від 30.01.2017 відповідача на позовну заяву за яким останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та лист № 01-05 від 03.02.2017 з поясненнями ДП СП Промінь за якими останній вважає позовну заяву необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

07.02.2017 на адресу електронної пошти суду надійшла заява № ТД-012 від 06.02.2017 про застосування строків позовної давності з проханням у відповідності до ст. 267 ЦК України та ст. 22 ГПК України відмовити в задоволенні позову з підстав пропущення строку позовної давності.

Позивач 1. письмово викладену власну позицію щодо заявленого прокурором позову, на неодноразові вимоги суду, не надав.

Сторони належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду даної справи, вказана обставина підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Враховуючи наведене та відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, господарський суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представників позивача 1. та позивача 2. та за наявними у справі матеріалами.

Станом на час проведення судового засідання будь-які інші заяви чи клопотання від сторін до господарського суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши повноважних представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою від 30.05.2007 у справі № 11/49 про банкрутство ДП СП Промінь господарський суд ввів процедуру санації боржника ДП СП Промінь, призначив керуючим санацією боржника ДП СП Промінь арбітражного керуючого ОСОБА_4

Ухвалою від 04.08.2010 господарський суд клопотання № 47 від 07.07.2010 керуючого, санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 задовольнив, продовжив строк процедури санації ДП СП Промінь до 10.01.2011, зобовязав керуючого санацією, арбітражного керуючого ОСОБА_4 з дотриманням вимог антимонопольного законодавства України в строк до 10.01.2011 подати господарському суду на затвердження схвалений комітетом кредиторів план санації боржника, що має відповідати вимогам частин 1, 2 ст. 18 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон), та протокол засідання комітету кредиторів, на якому розглядався план санації.

Відповідно до п. 4 ст. 18 Закону план санації розглядається комітетом кредиторів, який скликається керуючим санацією в чотиримісячний строк з дня винесення господарським судом ухвали про санацію. План санації вважається схваленим, якщо на засіданні комітету кредиторів таке рішення було підтримане більш як половиною голосів кредиторів - членів комітету кредиторів.

13.01.2011 керуючим санацією подано господарському суду на затвердження план санації боржника, схвалений комітетом кредиторів боржника, згідно протоколу зборів комітету кредиторів № 12 від 06.01.2011.

02.02.2011 керуючим санацією, арбітражним керуючим ОСОБА_4 подано господарському суду протокол зборів комітету кредиторів № 14 від 31.01.2011 відповідно до якого комітетом кредиторів боржника прийнято рішення затвердити графік погашення кредиторської заборгованості відповідно плану санації боржника по роках з розстрочкою до грудні місяці 2013 року.

При цьому, по між іншим, пунктом 3.5. плану санації боржника (позивача 2.) визначені Зобов'язання Інвестора по погашенню боргу боржника.

Відповідно до п. 4 ст. 37 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом до виконання зобов'язань боржника перед кредиторами залучається третя особа - Інвестор, а саме: Закрите акціонерне товариство Торговий дім Елітне насіння (код ЕДРПОУ 32070875) м. Київ , Арсенальна площа, 1-Б ), яке бере на себе зобов'язання з погашення заборгованості боржника перед кредиторами в обсязі 4 438 923 гривень в т.ч.:

- в обмін на майно боржника - 3 438 923 (три мільйони чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять три) гривень.

- в обмін на поступку права оренди земельної ділянки та право укладення договору про спільну діяльність з обробітку земельної ділянки -1 000 000 (один мільйон) гривень.

За умови виконання взятих на себе зобов'язань перед кредиторами в обсязі 3 438 923, 00 (три мільйони чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять три) гривень Інвестор набуває право власності на частину майна боржника, вартість якого визначена у встановленому законодавством порядку на підставі експертної оцінки АТЗТ Бізнес -Експерт (Сертифікат № 62821/07 від 22.11.07) та складає 3 438 923, 00 (три мільйони чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот двадцять три) гривень. (Додаток 1)

Вищезазначені зобов'язання Інвестор виконує в місячний термін після затвердження господарським судом плану санації шляхом переводу на себе боргу боржника з укладенням відповідних договорів з кредиторами, та перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок боржника для виплати заробітної плати та платежів до бюджету.

Право власності Інвестора на майно боржника виникає після підписання кредиторами актів звірки взаєморозрахунків з боржником про відсутність заборгованості. Після чого протягом 10 (десяти) днів представник боржника зобов'язаний підписати відповідні акти приймання - передачі майна від боржника до інвестора та надати передбачені законодавством документи для переоформлення права власності.

Ухвалою від 02.02.2011 господарський суд затвердив план санації ДП СП Промінь.

Ухвалою від 18.10.2013 господарський суд призначив керуючим санацією ДП СП Промінь арбітражного керуючого ОСОБА_5

Ухвалою від 12.02.2015 господарський суд затвердив зміни до плану санації позивача 2. (боржника), а саме: до Додатку № 1 "Перелік та вартість майна, що передається інвестору в обмін на борги", в якому: 1. в пункті першому замінити слова та цифри "пров. Кооперативний, 4а" на "пров. Кооперативний, 2а" та 2. в пункті четвертому замінити слова та цифри "вул. Жовтнева, 42" на "вул. Жовтнева, 1а".

Ухвалою від 01.07.2015 господарський суд заяву № ТД-116 від 22.06.2015 року ТОВ "ТД "Елітне насіння" про заміну кредитора по справі № 11/49 задовольнив. Здійснив заміну кредитора - закритого акціонерного товариства Торговий дім Елітне насіння (ЗАТ Торговий дім Елітне насіння) (код ЄДРПОУ 32070875), залучивши до участі у справі його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Елітне насіння (ТОВ Торговий дім Елітне насіння) (код ЄДРПОУ 32070875).

При цьому вимоги прокурора ґрунтуються на таких обставинах.

Позивач 2. та відповідач уклали угоду про надання інвестицій в обмін на майно № 1 від 01.03.2011 (далі - угода).

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

Відповідно до п. 1 угоди Інвестор (відповідач) зобов'язується забезпечити надання інвестицій шляхом погашення заборгованості боржника (позивач 2.) перед кредиторами в обсязі 3 438 923 грн.

Боржник зобов'язується в обмін передати у власність частину майна боржника, перелік та вартість якого визначена у Додатку №1 до плану санації позивача 2. та складає 3 438 923 грн. з оформленням відповідного акту приймання-передачі майна, який є невід'ємною частиною угоди.

Так, 15.03.2013 на підставі акту приймання-передачі передано, серед іншого, комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресами: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, пров. Кооперативний, 4а; Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, вул. Жовтнева, 42; Кіровоградська область, Олександрівський район с. Бандурове, вул. Шкільна, буд. 2.

Отже, вказана угода, на думку прокурора, не підпадає під дію Закону України "Про інвестиційну діяльність", натомість, ця угода по своєму змісту є договором купівлі-продажу нерухомого майна з виконанням на користь третьої особи.

Так, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За ч. 1 ст. 636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі.

Відповідно до ст. 657 ЦК України (в редакції на момент укладення Угоди) договір купівлі-продажу нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно з ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

За ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин. якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, на думку прокурора, оскільки угода с нікчемною відповідач зобов'язаний повернути майно на підставі ст. 216 ЦК України.

В поясненнях № 05-144вих.-17 від 31.01.2017 прокурор зазначив, що Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла на час укладення угоди) закріплює поняття "інвестор", яке застосовується виключно у справах про банкрутство і визначає умови його участі у таких справах (ч. 7 ст. 14, ст. 18 Закону).

Разом з цим, вказаний Закон не містить спеціального визначення поняття "інвестиції", яке мало б застосовуватися у справах про банкрутство, тому при наданні правової оцінки угоді, прокурор, застосовуючи аналогію закону, виходив із визначення цього терміну, що закріплено у Законі України "Про інвестиційну діяльність", який визначає загальні правові, економічні та соціальні умови інвестиційної діяльності на території України.

Крім цього, аналізуючи норми Закону можливо зробити висновок про те, що будь - яка угода укладена в межах справи про банкрутство має відповідати як спеціальним нормам, закріпленим в Законі, так і загальним, визначеним актами цивільного законодавства, оскільки положень щодо зворотнього цим Законом не закріплено.

Цивільний кодекс України визначає особливості переходу права власності на об'єкти нерухомості, оскільки таке майно має свої певні особливості, які вирізняють його з-поміж інших об'єктів права власності.

Зокрема, всіма нормами Цивільного кодексу України, що визначають форму правочинів про перехід права власності чи інших речових прав на нерухоме майно (ст. 657 ЦК - форма окремих видів договорів купівлі - продажу, ст. 716 ЦК - правове регулювання міни, ч. 2 ст. 719 ЦК - форма договору дарування, ст. 732 ЦК - форма договору ренти, ст. 1031 ЦК - форма договору управління майном) закріплено, що такі правочини підлягають нотаріальному посвідченню.

За умовами угоди, право власності держави на нерухоме майно, яке було закріплено на праві господарського відання за боржником мало перейти до Інвестора - ТОВ "ТД "Елітне насіння", тобто даний правочин за своєю суттю є договором купівлі - продажу (відчуження) державного майна, а тому він підлягав нотаріальному посвідченню. Проте, такої форми договору сторонами угоди не дотримано.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Крім цього, прокурор у листі № 05-280вих. -17 від 17.02.2017, вказує на те, що твердження відповідача про те, що правовстановлюючим документом, на підставі якого видано свідоцтво про право власності на спірне майно та на підставі якого в подальшому здійснено реєстрацію речових прав на нього, є рішення суду, а саме ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2011 у справі № 11/49, якою затверджено план санації позивача 2., не відповідає вимогам діючого законодавства України.

Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 15 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції, яка діяла станом на вересень 2013 року, коли вчинено реєстрацію речових прав на спірне майно) державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку: 1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви; 2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень; 3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації; 4) внесення записів до Державного реєстру прав; 5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону; 6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

З викладеного вбачається, що підставою для реєстрації речового права на спірне майно у даній справі не було свідоцтво на право власності, оскільки такий документ видано державним реєстратором після прийняття рішення про державну реєстрацію прав та внесення записів до Державного реєстру речових прав.

Підставами для реєстрації права на нерухоме майно відповідно до вимог ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є правовстановлюючі документи, що підтверджують перехід прав на нерухоме майно.

Разом з цим, на думку прокурора, ухвала господарського суду про затвердження плану санації, про яку зазначає відповідач як на підставу реєстрації переходу права власності на нерухоме майно, не є рішенням суду, яким встановлено перехід права власності на спірне нерухоме майно. Зазначеним рішенням судом визнано заходи, які будуть вживатись для відновлення платоспроможності боржника.

Єдиним правовстановлюючим документом, на підставі якого мав відбутись перехід права власності на спірне нерухоме майно мала бути угода, але вона є нікчемною.

У відзиві на позовну заяву відповідач не визнав вимоги прокурора з наступних підстав.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону інвестор за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Планом санації не передбачено укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, а лише набуття Інвестором права власності на частину майна в обмін на погашення заборгованості Боржника (п.3.5. плану санації).

На спірні правовідносини, пов'язані з укладенням між сторонами угоди про надання інвестицій в обмін на майно № 1 від 01.03.2011 в період здійснення процедури санації боржника поширюється дія спеціального закону, а саме норм частин 3 і 5 ст. 18 Закону, а посилання прокуратури в обґрунтування своїх висновків на загальні норми ЦК України, якими не врегульовано спірні відносини є помилковим.

Взявши до уваги викладене, угода не являється за своєю правовою природою договором купівлі-продажу нерухомого майна, а є угодою укладеною на виконання плану санації відповідно до вимог Закону.

Оскільки угода є нікчемною відповідач зобов'язаний повернути майно на підставі ст. 216 ЦК України відповідач заперечує проти даного твердження виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3.5. плану санації Зобов'язання Інвестора по погашенню боргу боржника за умови виконання взятих на себе зобов'язань перед кредиторами в обсязі З 438 923, 00 грн. Інвестор набуває право власності на частину майна боржника, вартість якого визначена у встановленому законодавством порядку на підставі експертної оцінки.

Вищезазначені зобов'язання Інвестор виконує в місячний термін після затвердження господарським судом плану санації шляхом переводу на себе боргу боржника з укладанням відповідних договорів з кредиторами, та перерахуванням коштів для виплати заробітної плати та платежів до бюджету.

Як визначено планом санації право власності на майно боржника виникає після підписання кредиторами актів звірки взаєморозрахунків з боржником про відсутність заборгованості. Після чого протягом 10 (десяти) днів представник боржника зобов'язаний підписати відповідні акти приймання - передачі майна від боржника до Інвестора та надати передбачені законодавством документи для переоформлення права власності.

Заборгованість у розмірі 4 410 871, 61 грн. погашена Інвестором станом на 01.03.2011, в т.ч. шляхом переведення боргу у розмірі 3 536 949, 39 грн. та надання фінансової допомоги на суму 873 922, 22 грн. Таким чином Інвестор виконав свої зобов'язання належним чином, відповідно до плану санації та на законних підставах набув право на майно Боржника.

Розрахунок з кредиторами та підписання ОСОБА_3 прийому-передачі майна відбулося 15.07.2013, відповідно тоді і перейшло право власності на майно боржника до Інвестора.

На підставі актів звірки взаєморозрахунків з кредиторами комітетом кредиторів прийнято рішення про передачу частини майна Інвестору (протокол № 25 від 15.07.2013).

З 01.01.2013 орган державної реєстрації прав за місцезнаходженням нерухомого майна реєструє відповідні права та видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно.

Статтею 18 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень в редакція, що діяла на момент реєстрації права на нерухоме майно передбачено, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно видається, зокрема, в інших випадках, встановлених законом.

Оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно за новим правонабувачем проводиться за наявності державної реєстрації права власності на таке майно за попереднім правонабувачем, крім проведення державної реєстрації права власності на новозбудоване нерухоме майно.

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державна реєстрація прав проводиться на підставі, зокрема свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Тобто Законом передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності.

Особливості державної реєстрації прав на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно визначається Порядком державної реєстрації на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 № 703 (далі - Порядок), пунктом 42 якого передбачено, що державний реєстратор прав на нерухоме майно (далі - державний реєстратор) у встановлених законом випадках за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно, на підставі якого проводить державну реєстрацію права власності на нерухоме майно.

Згідно з пунктом 16 Порядку державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за результатами розгляду заяви про державну реєстрацію та документів, необхідних для її проведення.

Відповідно до пункту 35 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 №1141 (далі - Порядок ведення), державний реєстратор за результатом розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень оформляє свідоцтво про право власності на нерухоме майно, якому присвоюється індексний номер, фіксується дата та час його формування.

З аналізу наведених норм Закону, Порядку та Порядку ведення вбачається, що державний реєстратор приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі документів, визначених у статті 19 Закону, у тому числі на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, яке оформлює за результатом розгляду заяви та доданих до неї документів.

Документом на підставі якого здійснено реєстрацію права власності на нерухоме майна є свідоцтво про право власності на нерухоме майно. Правовстановлюючим документом, на підставі якого видано свідоцтво є рішення суду, а саме ухвала Господарського суду Кіровоградської області від 02.02.2011 по справі № 11/49, якою затверджено план санації ДІЇ СГП Промінь.

Відповідно до ЦК України (ст. 331, ст. 334) та Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятою рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Записи скасовуються, якщо підстави, за яких вони були внесені, визнані судом недійсними. Якщо ж рішення реєстратора не було скасоване, то, відповідно, не скасованими є й підстави внесення відомостей.

Таким чином нерухоме майно, а саме комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресами: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, пров. Кооперативний 4а; Кіровоградська область, Олександрівський район. с. Красносілка. вул. Жовтнева, 42; Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Бандурове, вул. Шкільна, буд. 2 набуте відповідачем на законних підставах.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України. (Постанова Судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 02.10.2013 року).

У разі прийняття рішення щодо повернення майна, відповідач (Інвестор) буде змушений звертатися з позовом про повернення безпідставно набутих грошових коштів з урахуванням ст. 536 ЦК України, а саме виплатою процентів за користування чужими коштами.

Таким чином порушення інтересів держави в особі Мінагрополітики та ДП СГП Промінь відсутні, а нерухоме майно передане Інвестору (відповідачу) на законних підставах, а саме за рішенням суду в обмін на інвестиції для погашення кредиторської заборгованості та відновлення платоспроможності підприємства.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Стаття 1 Протоколу 1 до Конвенції передбачає:

'"Кожна... юридична особа має право на мирне володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права..."

Прокурор, з метою захисту порушених інтересів держави звертається з позовом про повернення майна, яке набуте на законних підставах на виконання рішення суду з урахуванням інтересів кредиторів та державного підприємства та має на меті досягнення, соціального ефекту, а саме відновлення платоспроможності державного підприємства.

При цьому прокурором конкретно не доведено та не визначено, в чому саме полягають порушення інтересів держави, та які наслідки цього порушення, з огляду на здійснення їх захисту.

Беручи до уваги, що органи державної влади, а саме Прокуратура Кіровоградської області перешкоджає виконанню рішенню суду, яким затверджено план санації, що може призвести до ліквідації державного підприємства тим самим порушуючи інтереси держави в особі державного підприємства (позивача 2.), відповідача (Інвестора), кредиторів та трудового колективу, то наявне порушення права на розгляд справи справедливо і відкрито безстороннім і незалежним судом в сенсі статті 6 § 1 Конвенції в світлі "Принципів верховенства права та правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів (ухвала суду про затвердження плану санації).

Позивач 2. в листі № 01-05 від 03.02.2017, який надійшов до господарського суду 06.02.2017, вважає позовну заяву заступника прокурора Кіровоградської області необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню, зокрема, з тих підстав, що станом на 02.03.2011 на виконання плану санації Інвестор виконав зобов'язання по Плану санації на загальну суму 4 410 871, 61 грн. в тому числі зобов'язання по погашенню конкурсних вимог на суму 3 536 949, 39 грн. та поточних вимог на суму 873 922, 22 грн.

Дані обставини підтверджуються ОСОБА_3 позапланової перевірки виїзної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності ДП "СП "Промінь" за період з 01.03.2011 по 10.12.2016, відповідно до якого загальна сума виконаних взятих Інвестором зобов'язань по погашенню протягом місяця з дати затвердження судом плану санації боржника становила по заборгованості, що була внесена до реєстру вимог кредиторів 3 536 949, 39 грн., та поточної заборгованості 873 922, 22 грн.

15.07.2013 по ОСОБА_3 приймання-передачі на виконання плану санації позивача 2., та у відповідності до угоди № 1 про надання інвестицій в обмін на майно від 01.03.2011 підприємством передано майнові активи Інвестору на суму З 438 923,00 грн. та правовстановчі документи на них, а саме:

1). Комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, пров. Кооперативний, 2а.

2). Комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, пров. Кооперативний, 4а.

3). Комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, вул. Жовтнева, буд. 42.

4). Комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область. Олександрівський район, с. Красносілка, вул. Жовтнева, буд. 1а.

5). Комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Бандурове, пров. Леніна, 10.

6). Комплекс будівель та споруд, що розташовані за адресою: Кіровоградська область. Олександрівський район, с. Бандурове, вул. Шкільна, буд. 2.

7). Дорожньо-транспортні засоби - вантажні автомобілі, причіп, вартістю 283 455,00 грн.

8). Незавершене будівництво дитячих ясел - саду, що розташовані, за адресою: Кіровоградська область, Олександрівський район, с. Красносілка, вартістю 285 639. 00 грн. з ПДВ.

Позивач 2. підтримав позицію відповідача щодо застосування позовної давності.

Прокурор, в листі № 05-266 вих.-17 від 16.02.2017, вважає, що строк позовної давності у спорі за даним позовом не пропущено, з обґрунтуванням такої позиції. Поруч з цим, зазначає, що якщо вважати, що строк позовної давності для звернення до суду з позовом у справі № 11/49 пропущено, то обставини, зазначенні у такому листі, є поважними причинами пропуску такого строку. Тому прокурор просить суд у справі № 11/49 визнати поважними причини пропущення позовної давності та захистити порушене право (інтереси) держави за даним позовом.

Вирішуючи даний спір господарський суд виходить з такого.

У відповідності до ст.ст. 2, 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, передбачених частиною третьою ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

Зазначена позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України від 23.02.2016 № 01-06/348/16 Про деякі питання застосування положень Закону України "Про прокуратуру" щодо представництва прокуратурою інтересів держави в господарському суді.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 №7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" передбачено, що у вирішенні питання про порушення справи за позовною заявою прокурора господарському суду слід виходити з такого.

Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 2 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві.

Господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах. пов'язаних із захистом інтересів держави.

Інтереси держави мають чітко формулюватися й умотивовуватися прокурором.

Таким чином, подаючи позов прокурор зобов'язаний не лише чітко визначити сферу закріплених законодавством України державних інтересів, які підлягають захисту, він повинен визначити, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави та обґрунтувати необхідність їх захисту. А лише просте зазначення прокурором у позові про факт порушення господарюючими суб'єктами норм права (без доведення обставин порушення інтересів держави) не може свідчити про належне виконання покладеного на нього обов'язку.

Позивачі 1. та 2. належним чином не були попередньо, до звернення до суду, повідомлені заступником прокурора Кіровоградської області про подання ним до суду даного позову, документальні докази направлення позивачам таких повідомлень та їх отримання прокурором суду не надані.

Як зазначалося раніше - провадження у справі № 11/49 про банкрутство ДП "СП "Промінь" здійснюється відповідно Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин).

За ст. 1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин) санація - система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнанню боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Відповідно до ст. 18 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин) план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника, умови участі інвесторів, за їх наявності, у повному або частковому задоволенні вимог кредиторів, зокрема шляхом переведення боргу (частини боргу) на інвестора, строк та черговість виплати боржником або інвестором боргу кредиторам та умови відповідальності інвестора за невиконання взятих згідно з планом санації зобов'язань.

У разі наявності інвесторів план санації розробляється та погоджується за участю інвесторів.

План санації може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншим способом, що не суперечить закону.

Інвестор (інвестори) за умови виконання зобов'язань, передбачених планом санації, може набувати прав власності на майно боржника відповідно до законодавства та плану санації.

Господарський суд затверджує план санації боржника, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

У разі порушення сторонами умов угод, укладених згідно з планом санації, під час проведення процедури санації захист порушеного права, що виникло у зв'язку з проведенням процедури санації, здійснюється в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 № 15 Про судову практику в справах про банкрутство Закон України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" містить спеціальні норми, які мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є інші юридичні факти. Одним з видів юридичних фактів є рішення суду.

Спірне майно передане на підставі судового рішення (ухвали про затвердження плану санації боржника (позивача 2.) для забезпечення виконання плану санації останнього.

Відповідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до норм ст. 17 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин) з дня винесення ухвали про санацію: керівник боржника відсторонюється від посади у порядку, визначеному законодавством про працю, управління боржником переходить до керуючого санацією; припиняються повноваження органів управління боржника - юридичної особи, повноваження органів управління передаються керуючому санацією

Власник майна боржника (орган управління майном боржника) не може обмежувати повноваження керуючого санацією щодо розпорядження майном боржника.

Відповідно до ст. 3-1 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин) при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що прокурором не враховано те, що передача майна, яке є предметом спору, була здійснена у відповідності та на виконання плану санації позивача 2. (боржника), затвердженого ухвалою Господарського суду Кіровоградської області по справі № 11/49 від 02.02.2011.

Ухвала про затвердження плану санації позивача 2. (боржника) учасниками провадження у справі про банкрутство чи іншими особами, у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржена, відповідно набрала законної сили в дату її винесення, тобто 02.02.2011.

Затвердженим судом планом санації боржника (позивача 2.), як до речі і нормами Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин), не передбачено, з метою обміну вимог кредиторів на активи боржника та (або) його корпоративні права укладення будь-яких додаткових угод, які в свою чергу породжують права та обовязки боржника та інвестора.

При цьому набуття інвестором (відповідачам) прав власності на майно боржника (позивача 2.) відповідно до законодавства та плану санації ставиться виключно в залежність від виконання зобов'язань, передбачених планом санації. Такий висновок зроблений господарським судом на підставі ч. 3 ст. 18 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI та на дату виникнення даних правовідносин).

За таких обставин заступник прокурора Кіровоградської області помилково вважає, що між позивачем 2. та відповідачем правовідносини виникли на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, тому в подальшому, без належних на те підстав приходить до висновку про відсутність правових підстав для передачі спірного майна та наполягає на його поверненні.

З вищевикладеного вбачається, що порушення інтересів держави в особі позивача 1. та позивача 2. відсутні, спірне майно передане інвестору (відповідачу) на законних підставах - за рішенням суду в обмін на інвестиції для погашення кредиторської заборгованості та відновлення платоспроможності підприємства в процедурі санації.

Правові підстави для повернення у власність держави в особі позивача 2. комплексів будівель та споруд відсутні.

Окрему увагу необхідно звернути на те, що сторони не ставлять під сумнів нікчемність угоди № 1 про надання інвестицій в обмін на майно від 01.03.2011, і те, що актом приймання-передачі від 15.07.2013 позивач 2. (боржник) передав, а відповідач (інвестор) прийняв майно за переліком вказаним в такому акті.

Тобто, позивач 2. (боржник) і відповідач (інвестор) виконали зобовязання передбачені планом санації та Законом в повному обсязі.

При цьому, предметом розгляду за даним позовом не є можливість чи не можливість здійснення реєстрації права власності відповідача на таке майна, тощо.

Згідно приписів статей 32-34 ГПК України доказами у справі с будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

При виконанні заходів передбачених планом санації щодо відновлення платоспроможності боржника (позивача 2.), інвестором (відповідачем) та боржником (позивачем 2.) погашено та задоволено стовідсотково вимоги кредиторів першої третьої черг реєстру вимог кредиторів, в тому числі вимоги щодо заборгованості по заробітній платі, сплаті податків, зборів та обов'язкових платежів, та майже на 90 відсотків вимоги кредиторів четвертої та 6 черг.

За таких обставин відсутні будь-які порушення інтересів держави, всі санаційні заходи здійснювались для відновлення платоспроможності саме державного підприємства, з метою недопущення його ліквідації та розпродажу тих основних та оборотних засобів, що обліковуються на балансі підприємства та нададуть йому змогу після завершення процедури санації здійснювати підприємницьку діяльність, метою якої є отримання прибутку.

Заступником прокурора Кіровоградської області не надано достатніх та належних доказів на підтвердження підстав для захисту порушених прав держави та державного підприємства, у випадку задоволення позовних вимог, як раз і будуть порушені інтересам держави, державного підприємства, кредиторів та працівників боржника - ДП "СП "Промінь".

Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, суд виходить з наступного.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 1 ст. 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29 травня 2013 року № 10 зазначено, що у статті 268 ЦК України наведено невичерпний перелік вимог, на які позовна давність не поширюється. У частині другій цієї статті передбачено, що законом можуть бути встановлені також інші вимоги, на які не поширюється позовна давність. Але в деяких випадках позовна давність не може поширюватись і на інші категорії вимог, хоча про це прямо й не зазначено у законі.

Так, позовна давність не може поширюватися на вимоги про усунення перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України), оскільки в такому разі йдеться про так зване триваюче правопорушення. Отже, власник може пред'явити такий позов у будь-який час незалежно від того, коли почалося порушення його прав. Обов'язковою умовою негаторного позову є існування порушення прав власника на час пред'явлення такого позову. Водночас у відповідних випадках судам слід враховувати правила про набувальну давність, передбачені статтею 344 названого Кодексу.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

При цьому, відповідно до ч. 5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Як зазначено вище, право прокурора та позивачів не є порушеним, крім того позовна давність не поширюється на вимоги, які є предметом розгляду у даній справі. Відповідно правові підстави для застосування позовної давності в даному випадку відсутні.

З урахуванням вищевикладеного господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є необґрунтованими, безпідставними та задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на прокурора.

Керуючись ст. 5, 18 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (в редакції до набрання чинності Законом України від 22.12.2011 року № 4212-VI), ст. 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 86 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову відмовити.

Ухвала набирає чинності з дня її винесення.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Копії ухвали направити сторонам.

Суддя Н.М. Коваленко