Постанова № 64979196, 21.02.2017, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа № 917/2641/14

Колегія суддів у складі: головуючого судді Бородіної Л.І., судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В.,

при секретарі Євтушенко Є.В.

за участю представників сторін:

від заявника ОСОБА_1 за довіреністю від 28.12.2016р. №2-467;

від боржника ОСОБА_2 за довіреністю від 04.04.2016р.;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ

на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р.

у справі №917/2641/14

за заявою Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ

до Приватного підприємства «Альянспромбуд», м.Полтава

про визнання договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013 недійсним,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р. (суддя Ореховська О.О.) відхилено клопотання Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" від 21.11.2016р. № 9122/10-05 про призначення почеркознавчої експертизи; відмовлено у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" в особі Філії "Управління магістральних газопроводів "КИЇВТРАНСГАЗ" Публічного акціонерного товариства "УКРТРАНСГАЗ" (т.9,а.с.17-26).

Ухвала місцевого господарського суду з посиланням на статті 94, 104, 110-112, 202 - 204, 215, 234, 237, 509, 626, 629 ЦК України, 173,174 ГК України мотивована тим, що договір про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013 зі сторони ПП «Альянспромбуд» скріплений печаткою та підписаний керівником ОСОБА_3, що не заперечується ліквідатором ПП «Альянспромбуд». Також судом першої інстанції встановлені факти, які, на думку суду, свідчать про схвалення та прийняття до виконання спірного договору ПП «Альянспромбуд», а саме: направлення останнім претензії на адресу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» про сплату боргу та звернення до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості за цим договором. Крім того, місцевий господарський суд зазначив, що позивачем не доведено факт підроблення підпису керівника ПП «Альянспромбуд» на спірному договорі, а отже суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі Філії "Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» про призначення почеркознавчої експертизи щодо належності підпису на спірному договорі директору ПП «Альянспромбуд», місцевий господарський суд зазначив про достатність доказів для вирішення справи.

Крім того, судом першої інстанції не прийнято до уваги заяву ПП «Альянспромбуд» про застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки під час розгляду справи судом не встановлено порушення прав або охоронюваних законом інтересів заявника.

Публічне акціонерне товариство «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» з ухвалою місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р. у справі №917/2641/14 та прийняти нове рішення, яким заявлені вимоги ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» до ПАТ «Альянспромбуд» про визнання договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-18-2013 недійсним задовольнити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що: по-перше, ним направлено на адресу ПП «Альянспромбуд» лист з пропозицією укласти договір про реструктуризацію заборгованості, в якому зазначено про необхідність надання відповіді у 20-тиденний строк, проте відповідь надіслана не була; по-друге, згідно п.6.1 спірного договору він діє до 31.10.2014р., однак жодних дій протягом строку дії договору, які б свідчили про схвалення правочину, сторони не вчиняли; по-третє, спірний договір відсутній у скаржника, та при його огляді в судовому засіданні заявником виявлено невідповідність зразка підпису директора ПП «Альянспромбуд» зразкам його підпису на інших документах, у звязку з чим скаржником було подано клопотання про признання почеркознавчої експертизи. Враховуючи викладене, скаржник вважає, що в силу приписів ч.5, ст.203, ст. 215, ч.2 ст. 234 ЦК України та статті 181 ГК України спірний правочин є недійсним, оскільки вчинений без наміру створення правових наслідків та за відсутності його схвалення.

Відзивом від 14.12.2017р. ПП «Альянспромбуд» заперечує проти вимог апеляційної скарги та просить рішення місцевого господарського суду від 14.12.2016р. у справі №917/2641/14 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому зазначає, що скаржником не доведено відсутності у сторін наміру створити правові наслідки щодо оскаржуваного договору, а саме: розстрочити виплату боргу. Крім того, зазначає, що ПП «Альянспромбуд» вчиняло дії по стягненню заборгованості, а саме зверталось до ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» з претензією 30.12.2015р. та 14.04.2016р. - з позовом про стягнення боргу. Також, зазначає, що договір про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. був підписаний начальником Диканського ЛВУМГ філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» після його підписання уповноваженою особою ПП «Альянспромбуд». Також у боржника відсутня дійсна потреба у встановленні належності підпису на спірному договорі директору ПП «Альянспромбуд» ОСОБА_3, оскільки підприємство, від імені якого був підписаний спірний договір, визнає факт його укладення.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники скаржника підтримали вимоги апеляційної скарги і просили скасувати ухвалу місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким заявлені вимоги ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» до ПАТ «Альянспромбуд» про визнання договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-18-2013 недійсним задовольнити.

Представник боржника заперечив проти вимог апеляційної скарги та просив ухвалу місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення за безпідставністю.

Кредитори належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, про що свідчить відтиску штампу на останньому аркуші ухвали суду апеляційної інстанції від 06.02.2017р. та повідомлення про вручення поштових відправлень (т.9,а.с.84-91).

Враховуючи належне повідомлення сторін про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обовязковою, та відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників кредиторів за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників скаржника та боржника, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

25.10.2011р. між ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» (замовником) та Приватним підприємством «Альянспромбуд» укладений договір від 25.10.2011р. №DYK-088, пунктом 1.1 якого встановлено, що замовник доручає, а підрядник зобовязується на свій ризик власними та залученими силами виконати відповідно до умов цього договору ремонт виробничих будівель та споруд компресорної станції (КС) Диканського ЛВУМГ (ремонт виробничих будівель та споруд КС Решетилівка) (т.8, а.с.150-154).

16.04.2013р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» Диканського ЛВУМГ направило ПП «АЛЬЯНСПРОМБУД» проекти договорів про реструктуризацію кредиторської заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-17-2013, № DYK -18-2013 та просило при відсутності зауважень, пропозицій та заперечень належно оформити та по одному примірнику повернути у 20-тиденний строк. Факт отримання ПП «Альянспромбуд» примірників цих договорів підтверджено представниками сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції та відміткою про їх отримання на супровідному листі від 16.04.2013р. №930/4/01 (т.8,а.с.18).

16.04.2013р. між Публічним акціонерним товариством «УКРТРАНСГАЗ» в особі начальника Диканського лінійного виробничого управління магістральних газопроводів філії "Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» ОСОБА_4 (боржником) та Приватним підприємством «Альянспромбуд» в особі директора ОСОБА_3М (кредитором) укладено договір про реструктуризацію заборгованості № DYK-18-2013, у пункті 1.1 якого зазначено, що за цим договором встановлюються умови погашення заборгованості, що виникла на підставі договору від 25.10.2011р. №DYK-088/НОМЕР_1 про ремонт виробничих будівель та споруд компресорної станції (КС) Диканського ЛВУМГ (ремонт виробничих будівель та споруд КС Решетилівка) (т.8,а.с.19-21).

Згідно з пунктом 1.2 цього договору кредитор надає боржнику відстрочку та розстрочку у погашенні заборгованості за договором №DYK-088/НОМЕР_1, яка станом на 10.04.2013р. становить 886855,02грн., а боржник погашає вказану заборгованість згідно з графіком погашення заборгованості, визначеним в п. 2.1. цього договору.

Відповідно до п. 2.1 цього договору погашення заборгованості починається з жовтня 2013року та сплачується в сумах, визначених у вищезазначеному графіку не пізніше останнього дня місяця, а саме: у жовтні 2013 року - 148000грн., у листопаді 2013 року - 148000 грн., у грудні 2013 року - 148000 грн., у січні, лютому 2014року по 148000грн., у березні 2014 року 146855грн.

У пунктах 3.2, 3.3 цього договору встановлено, що боржник має право достроково погасити заборгованість в повному обсязі, розірвати договір у випадку повної сплати суми заборгованості шляхом укладення додаткової угоди або направлення письмового повідомлення.

Пунктом 3.4 цього договору встановлено, що кредитор має право вимагати виконання договору у відповідності до умов, вказаних в п.2.1 цього договору.

Згідно із пунктом 6.1 даного договору він діє до 31.10.2014р.

Вказаний договір скріплений печатками підприємств та підписаний представниками сторін договору, визначеними у преамбулі цього договору.

19.12.2014р. Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області звернулась до господарського суду Полтавської області з заявою про порушення провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства «Альянспромбуд» в порядку статей 10,11,12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», що вбачається з постанови Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015р. у даній справі (т.9, а.с. 117-123).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р. у справі №917/2641/14 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Приватного підприємства «Альянспромбуд» (т.9,а.с.95-104).

Постановою господарського суду Полтавської області від 29.10.2015р. у даній справі припинено процедуру розпорядження майном Приватного підприємства "Альянспромбуд"; визнано банкрутом Приватне підприємство «Альянспромбуд»; відкрито ліквідаційну процедуру Приватного підприємства «Альянспромбуд» та призначено ліквідатором підприємства-банкрута арбітражного керуючого ОСОБА_5 з наданням йому повноважень відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (т.9 а.с.105-116).

30.12.2015р. арбітражним керуючим ПП «Альянспромбуд» надіслано на адресу ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» претензію з вимогою протягом 7-ми днів перерахувати грошові кошти в сумі 1435739,33грн. на рахунок ПП «Альянспромбуд» у звязку з невиконанням, зокрема, договору про реструктуризацію заборгованості 16.04.2013р. № DYK-17-2013 на суму 220210,13грн. та договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-18-2013 на суму 886855,02грн., яка виникла на підставі договору від 25.10.2011р. DYK-088, предметом якого є ремонт виробничих будівель та споруд компресорної станції Диканського ЛВУМГ (ремонт виробничих будівель та споруд КС Решетилівка). (т.8,а.с.65,66).

14.04.2016р. у звязку з невиконанням умов договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-18-2013 ПП «Альянспромбуд» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості за договором про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-18-2013 у сумі 886855,02грн. (т.8,а.с.67,68).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.04.2016р. у справі №910/4151/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016р. та постановою Вищого господарського суду України від 06.09.2016р., задоволено позов ПП «Альянспромбуд» до ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» про стягнення заборгованості за договором від 16.04.20123р. № DYK-17-2013 в сумі 220210,13грн. (т.9,а.с.5-12).

07.10.2016р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «КИЇВТРАНСГАЗ» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» звернулось до господарського суду Полтавської області з заявою до ПП «Альянспромбуд» про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013, укладеного між ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» та ПП «Альянстрансбуд», з тих підстав, що: при огляді спірного договору виявлено невідповідність підпису директора ПП «Альянспромбуд» на спірному договорі зразкам його підпису на інших договорах, які укладені між сторонами спору; правочин вчинений без наміру створення правових наслідків та за відсутності його схвалення, що, на думу скаржника, є безумовною підставою для визнання правочину недійсним відповідно до частини 2 статті 234 ЦК України з підстав, передбачених положеннями частини 5 статті 203 ЦК України (т.8, а.с.4-6).

Заявою від 24.10.2016р. ПП «Альянспромбуд» просить застосувати наслідки спливу позовної давності щодо недійсності правочину та відмовити у задоволенні позову (т.8,а.с.54).

24.11.2016р. ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» подано клопотання про призначення почеркознавчої експертизи, у якому просить призначити у справі почеркознавчу експертизу та на вирішення експерта поставити питання: Чи належить підпис на договорі про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. № DYK-18-2013 директору ОСОБА_3 чи іншій особі (т.8,а.с.133,134).

14.12.2016р. місцевим господарським судом прийнято оскаржувану ухвалу з підстав, викладених вище (т.9,а.с.17-26).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013, укладеного між ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» та ПП «Альянспромбуд» з підстав його фіктивності та без наміру створення правових наслідків підставі на частини 2 статті 234, частини 5 статті 203, статті 215 ЦК України.

Відповідно до положень статті 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Пунктами 2, 7 частини 1 статті 12 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі: справи про банкрутство; справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Згідно із частиною 4 статті 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Частиною дев'ятою статті 16 ГПК (виключна підсудність справ) передбачено, що справи у майнових спорах, передбачених пунктом 7 частини першої статті 12 цього Кодексу, розглядаються господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство.

З аналізу вищезазначених норм права вбачається, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону про банкрутство мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому правочини (договори) , які були вчинені боржником з іншими юридичними особами можуть бути відповідно визнані недійсними у межах провадження у справі про банкрутство.

Отже, за умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення таких спорів є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону про банкрутство, який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника.

Аналогічна правова позиція викладене у постанові Верховного Суду України від 13.04.2016р. у справі №908/4804/14.

Як зазначено вище, ухвалою господарського суду Полтавської області від 02.06.2015р. у справі №917/2641/14 порушено провадження у справі про банкрутство боржника Приватного підприємства «Альянспромбуд».

За таких обставин місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про розгляд заяви ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за загальними нормами цивільного законодавства у межах провадження у справі про банкрутство ПП «Альянспромбуд».

Відповідно до частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 208 ЦК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою (ч.2 ст.207 ЦК України).

Отже, враховуючи вищевикладене, положеннями Цивільного та Господарського кодексів України передбачено, що правочин (договір) (який вчиняється у письмовій формі юридичною особою) повинен бути підписаний уповноваженими сторонами та скріплений печаткою юридичної особи.

У статті 181 ГК України (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Представник ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» в судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» 16.04.2013р. надіслало ПП «Альянспромбуд» два примірники договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013, однак другий примірник не був йому повернутий у відповідності до вимог статті 181 ГК України, що, на його думку, свідчить про його недійсність.

Представник ПП «Альянспромбуд» в судовому засіданні апеляційної інстанції зазначив, що отримавши проект договору про реструктуризацію заборгованості, ПП «Альянспромбуд», не погодившись з окремими його положеннями, склав новий текст цього договору, який був підписаний керівником ПП «Альянспромбуд», а потім вручений для підписання начальнику Диканського ЛВУМГ філії «КИЇВТРАНСГАЗ».

Доводи апелянта суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки: по-перше, вимогами статті 181 ГК України не передбачено, що проект договору має бути оформлений у відповідно до частини 1 статті 181 ГК України; по-друге, вимогами чинного законодавства не встановлено порядку повернення другого примірника договору; по-третє, наявність відтисків печаток підприємств та підписів уповноважених осіб свідчать про досягнення між сторонами згоди щодо його укладення та істотних умов, а також про його отримання кожною зі сторін договору; по-пяте, спірний договір жодним чином не порушує прав ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» та не позбавляв його можливості виконати умови договору від 25.10.2011р. №DYK-088/НОМЕР_1, заборгованість заявника за яким була реструктуризована спірним договором, який і був запропонований ПАТ «УКРТРАНСГАЗ».

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 203 ЦК України встановлено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов'язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань особою, яка мала право вчиняти дії від імені юридичної особи ПП «Альянспромбуд», була його засновником, керівником (з 24.03.2010р. та на момент вчинення спірного правочину) був ОСОБА_3 (т.8,а.с.56-58), який і підписав договір про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013.

ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» стверджує, що візуально підпис директора ПП «Альянспромбуд» ОСОБА_3 відрізняється від його підписів на інших договорах, укладених між тими ж сторонами, у звязку з чим просив місцевий господарський суд призначити почеркознавчу експертизу.

Суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволенні клопотання ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» про призначення почеркознавчої експертизи, оскільки відповідно до статті 41 ГПК України судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування або якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи. Проте, представник ПП «Альянспромбуд» підтверджує, що договір підписаний саме керівником підприємства та визнає факт його укладання, тоді як твердження заявника ґрунтуються лише на його припущеннях, які не підтверджені будь-якими належними доказами в розумінні статті 34 ГПК України, зокрема, письмовими поясненнями особи, яка підписала спірний договір, або доказами підробки підпису тощо.

Стаття 203 ЦК України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Відповідно до положень зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинений без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином.

Фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для вигляду, знаючи заздалегідь, що він не буде виконаний. При вчиненні фіктивного правочину сторони мають інші цілі, ніж ті, що передбачені правочином, або фіктивний правочин може взагалі не мати правової мети. Отже, особа , яка звертається з вимогою про визнання правочину фіктивним, має довести відсутність в учасників правочину наміру створити юридичні наслідки. Для визнання правочину фіктивним ознака вчинення його лише для вигляду має бути властива діям обох сторін правочину. Тобто для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Фіктивним може бути визнаний будь-який правочин, якщо він не має на меті встановлення правових наслідків, не залежно від того в якій формі він вчинений.

Сторона, яка вимагає визнання правочину недійсним, повинна довести, що всі учасники правочину не мали наміру створити правові наслідки на момент його вчинення. Якщо хоча б одна з них намагалася досягти правового результату, то даний правочин не є фіктивним.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. №DYK-18-2013 є порядок та умови погашення заборгованості ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», що виникла за договором про ремонт виробничих будівель та споруд компресорної станції (КС ) Диканського ЛВУМГ (ремонт виробничих будівель та споруд КС Решетилівка) від 25.10.2011р. №DYK-088/НОМЕР_1.

За умовами цього договору у ПП «Альянспромбуд» відсутні жодні зобовязання. Проте, при укладанні спірного договору дії ПП «Альянспромбуд» були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а саме: погашення заборгованості ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» за договором від 25.10.2011р. №DYK-088/НОМЕР_1, а невиконання останнім умов спірного договору свідчить лише про порушення ним господарських зобовязань, а не про фіктивність цього договору.

Крім того, скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про умисел сторін на укладення фіктивного правочину та позивачем не доведено обставин, які б свідчили про те, що оспорюваний правочин вчинений сторонами без наміру створення правових наслідків.

Отже, доводи апеляційної скарги про те, що договір про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. вчинений без наміру створити будь-які наслідки, є необґрунтованими, а тому підстави для визнання цього договору недійсним відповідно до вимог статті 234 ЦК України відсутні.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що ПАТ «УКРТРАНСГАЗ» не доведено факту порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів укладенням спірного договору.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.

Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача (скаржника) (п.2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11).

Однак скаржником не доведено належними та допустимими доказами недійсність оспорюваного правочину від 16.04.2013р.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

У пункті 3.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N11 «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» зазначено, що наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, з перевищенням повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з'ясовувати пов'язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину. Якщо керівник відособленого підрозділу юридичної особи мав відповідні повноваження, але у правочині помилково відсутні вказівки на те, що її укладено від імені юридичної особи, то ця обставина також не може бути підставою для визнання правочину недійсним. У таких випадках правочин слід вважати вчиненим від імені юридичної особи.

Враховуючи відсутність належних доказів, які б свідчили про підписання договору про реструктуризацію заборгованості від 16.04.2013р. неуповноваженою особою від імені ПП «Альянспромбуд» та підтвердження представником ПП «Альянспромбуд» факту його укладання у судовому засіданні апеляційної інстанції, відсутні правові підстави для дослідження факту схвалення спірного правочину.

Щодо поданого ПП «Альянспромбуд» клопотання про застосування позовної давності суд апеляційної інстанції зазначає, наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до частин 3,4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (частина 5 статті 267 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 261ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась про порушення свого права або про особу яка його порушила.

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

У пункті 2.2 та п.п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

З урахуванням викладеного, встановивши відсутність правових підстав для визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості та відсутність порушеного права ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», відсутні підстави для застосування позовної давності до спірних правовідносинах.

На підставі викладеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Полтавської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при перегляді оскаржуваної ухвали в апеляційному порядку та відхиляються судовою колегією апеляційної інстанції за необґрунтованістю, у звязку з чим апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ не підлягає до задоволення, ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р. у справі № 917/2641/14 слід залишити без змін.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «Укртрансгаз».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч.1 ст.103, ст. ст. 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УКРТРАНСГАЗ» в особі філії «Управління магістральних газопроводів «Київтрансгаз» ПАТ «УКРТРАНСГАЗ», м. Київ залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.12.2016р. у справі №917/2641/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Повний текст постанови складений та підписаний 27.02.2017р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.