Ухвала суду № 64979074, 22.02.2017, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

УХВАЛА

22.02.17 Справа № 910/20563/13

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді Желік М.Б.

суддів Дубник О.П.

ОСОБА_1

розглянувши заяву Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності б/н від 27.01.2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року

у справі №910/20563/13

за позовом: Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, вул.Боричів Тік, 28, м.Київ, 04070,

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт", вул.Галицька, 32, офіс 21, м.Івано-Франківськ, 76018,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_2 соціальної політики України, м.Київ, вул.Еспланадна, 8/10, 01601,

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 охорони здоров'я України, вул.Грушевського,7, м.Київ, 01601,

про: стягнення 4 227 838,25 грн., з яких 2 877 600,00 грн. - попередня оплата, 678 798,25 грн. - пеня, 671440,00 грн. - штраф,

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_3,

від відповідача: ОСОБА_4 представник, ОСОБА_5 директор,

від третіх осіб: не зявився.

Учасникам процесу розяснено їх права та обовязки, передбачені ст. ст. 20,22 ГПК України. Заяв про відвід складу суду не надходило. За клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт" (вих.№01-02-17 від 20.02.2017 року) здійснювалась технічна фіксація судового процесу.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2015 року на новому розгляді справи №910/20563/13 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "МедіаСофт" на користь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 2 877 600,00 грн. - попередньої оплати. Стягнуто з ТзОВ "МедіаСофт" в доход державного бюджету судовий збір в розмірі 57 552,00 грн. В частині позовних вимог в сумі 678 798,25 грн. - пені та 671 440,00 грн. - штрафу відмовлено.

31.08.2015 року Львівським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу ТзОВ МедіаСофт за вих. №02-03-15 від 10.03.2015р. задоволено. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2015р. у справі №910/20563/13 скасовано в частині стягнення з ТзОВ "МедіаСофт" на користь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності попередньої оплати в сумі 2 877 600,00 грн. В цій частині прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено. В решті рішення залишено без змін. Повернуто з Державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі м. Львова код за ЄДРПОУ 38007620) на користь ТзОВ "МедіаСофт" (код ЄДРПО 32872704) 29 351,53 грн. судового збору за подання апеляційної скарги сплаченого квитанцією № 313 від 12.03.2015р. через відділення Ощадбанку по м. Києву та області.

24.02.2016 року Вищим господарським судом України постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року залишено без змін.

31.01.2017 року до Львівського апеляційного господарського суду звернулась Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі № 910/20563/13 (вх.№ 01-05/450/17 від 31.01.2017 року).

Згідно з автоматизованим розподілом справ КП Документообіг господарських судів, 31.01.2017 року справу за № 910/20563/13 розподілено до розгляду головуючому судді Желіку М.Б., а членам колегії суддів Дубник О.П., Юрченко Я.О.

Ухвалою суду від 03.02.2017 року заяву Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності б/н від 27.01.2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі № 910/20563/13 прийнято до провадження і призначено заяву до розгляду у судовому засіданні на 22.02.2017 року.

21.02.2017 року на адресу суду від ТзОВ "МедіаСофт" надійшов відзив, відповідно до якого просить залишити постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року без змін, а в задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами судового рішення відмовити.

У судове засідання 22.02.2017 року зявилися представники сторін. Представник позивача вимоги заяви про перегляд за нововиявленими обставинами постанови підтримав, просив винести постанову, якою скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року та розглянути справу за правилами, встановленими ГПК України. Представник відповідача проти вимог заявника заперечив, просив залишити постанову від 31.08.2015 року без змін. Представники третіх осіб у судове засідання не зявилися, про час і дату розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, клопотань, заяв щодо розгляду заяви не подавали.

Відповідно до ст.114 ГПК України рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення. Перегляд за нововиявленими обставинами постанов і ухвал апеляційної і касаційної інстанції, якими змінено або скасовано судове рішення суду першої інстанції, здійснюється судом тієї інстанції, яким змінено або прийнято нове судове рішення. Заява про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими обставинами розглядаються господарським судом у судовому засіданні у місячний строк з дня їх надходження. Неявка заявника та інших осіб, які беруть участь у справі, не є перешкодою для розгляду заяви.

Розглянувши заяву про перегляд постанови від 31.08.2015 року за нововиявленими обставинами, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи та подані заявником документи, колегія суддів дійшла до висновку про те, що заява задоволенню не підлягає у звязку з наступним.

Згідно з матеріалами справи Виконавча дирекція Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась з позовом до суду про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт" 4 227 838,25 грн., з яких:

- 2 877 600,00 грн. перерахованих позивачем авансовий платіж в розмірі 30% від загальної суми вартості послуг (9 592 000,00 грн.), які відповідач зобов'язався надати позивачу по договору №1135/10/12 від 05.12.2012 року (з урахуванням додаткових договорів №1 та №2);

- 678 798,25 грн. пені та 671 440,00 грн. штрафу за прострочення виконання зобов'язань, обумовлених договором.

14.05.2014 року рішенням господарського суду Івано-Франківської області у справі №910/20563/13 відмовлено в задоволенні позову Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до товариства з обмеженою відповідальністю "МедіаСофт" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 охорони здоров'я України про стягнення 4 227 838,25 грн.

10.07.2014 року постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2014р. залишено без змін.

15.10.2014 року постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Івано-Франківської області від 14.05.2014р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 10.07.2014р. у справі №910/20563/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд.

Як зазначалося вище, за наслідками нового розгляду справи рішенням від 23.02.2015 у справі № 910/20563/13 стягнуто з ТОВ "МедіаСофт" на користь Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 2 877 600,00 грн. попередньої оплати. В частині позовних вимог в сумі 678 798,25 грн. пені та 671 440,00 грн. штрафу відмовлено. Однак, постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 рішення від 23.02.2015 скасовано в частині стягнення з ТОВ "МедіаСофт" 2 877 600,00 грн. Переглядаючи постанову та рішення, суд касаційної інстанції зазначив наступне.

17.12.2012 року платіжним дорученням №1618 позивачем перераховано грошові кошти, як попередню оплату (авансування) відповідачу в сумі 2 877 600,00 грн.

Строк надання послуг за договором (з урахуванням додаткових договорів № 1 та № 2) визначено до 31.03.2013 року.

Господарські суди встановили, що відповідач листами від 13.03.2013 №13/03-11 та від 27.05.2013 №16/05-13 направив замовнику підписані акти №1 та №2 передачі приймання-послуг, а також рахунки від 13.03.2013 № 25 та від 27.05.2013 № 32 на загальну суму 4787526,60 грн. В цих актах зазначено, що виконавцем надано договірні послуги по 1233 та 180 закладах відповідно (всього 1413 закладів). Суди встановили, що відповідач зазначені акти не підписав.

Відповідач звертався до позивача з листом від 29.03.2013 №27-03-13, в якому просив продовжити термін дії договору з можливістю щомісячного поетапного закриття обєму фактично наданих послуг. Зазначений лист обґрунтовувався тим, що в частині лікувальних закладів відсутня компютерна техніка, що унеможливлює виконання умов договору, а також, що внаслідок реформування галузі охорони здоровя, відбуваються зміни їх структури та кількості, що також впливає на виконання ТОВ "МедіаСофт" своїх зобовязань.

Водночас, позивач повідомив відповідача, що починаючи з 31.03.2013 року правовідносини між ними припинено у звязку із закінченням дії договору.

Приймаючи рішення у справі, суди попередніх інстанцій, керуючись положеннями ст.614, 901, 903 ЦК України дійшли висновку, що послуги за договором відповідачем виконані частково, чим порушено договірні умови в частині обсягів наданих послуг, але таке порушення відбулось не з його вини, а тому позовні вимоги про стягнення пені та штрафу задоволенню не підлягають.

Крім того, сума коштів, на яку відповідачем виконано роботи, складає 4 787 526,60грн, що є більшою за суму попередньої оплати, перерахованої позивачем за платіжним дорученням від 17.12.2012 №1618 на виконання умов вищенаведеного договору, а тому вимога про стягнення попередньої оплати в сумі 2 877 600,00 грн. також задоволенню не підлягає.

Апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, виконавши вказівки суду касаційної інстанції, зясував, що порушення строків та обсягу надання послуг відповідачем відбулись не з його вини, а за причини, зокрема, неналежного виконання позивачем своїх договірних зобовязань (пункти 4.1.1-4.1.4 договору).

Також суд апеляційної інстанції, дослідивши умови розділу 3 договору, в т.ч. пункти 3.1 та 3.2 договору, обґрунтовано, із наданням мотивованої оцінки листуванню між сторонами з приводу направлення відповідачем актів, звітів та відповідей позивача встановив, що не підписавши акти та не направивши мотивованої відмови від прийняття послуг із зазначенням переліку недоліків в терміни, обумовлені договором, позивач порушив п. 3.2 договору.

При цьому, суд спростував висновки місцевого господарського суду щодо надання позивачем мотивованої відмови від підписання актів шляхом направлення листів від 24.05.2013 та 20.06.2013, оскільки зміст цих листів зводиться до уточнень щодо надання інформації відносно виконаних робіт. Водночас, апеляційний господарський суд, надавши оцінку умовам договору від 05.12.2012 дійшов висновку, що договір не є припиненим.

Умовами п. 8.1 договору та додаткових договорів до нього передбачено, що закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання своїх зобовязань, що виникли під час його дії.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначила, що вищезазначені висновки суду апеляційної інстанції, зроблені з дотриманням вимог ст. 43, 47, 43 ГПК України щодо повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених меж розгляду справи та правильного застосування законодавства під час розгляду справи. Тому 24.02.2016 року Вищий господарський суд України залишив без змін постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року.

Звертаючись із заявою про перегляд постанови від 31.08.2015 року за нововиявленими обставинами, позивач зазначає наступне. 20.10.2016 року на адресу позивача надійшов лист ОСОБА_2 соціальної політики України, згідно з яким останнє просило розглянути лист ТОВ «МедіаСофт» від 29.09.2016 року «Щодо запровадження Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності, оплати послуг та виконання зобовязань». Виконавча дирекція Фонду листом від 26.10.2016 року повідомила ОСОБА_2 соціальної політики України повідомила про невиконання ТОВ «МедіаСофт» умов договору №1135/10/12 від 05.12.2012 року та навела перелік недоліків, які існують у роботі реєстру. Додатково Виконавча дирекція Фонду листом від 11.10.2016 року звернулася до Київської незалежної судово-експертної установи з проханням проведення судово-експертного дослідження повноти фактично наданих послуг ТОВ «МедіаСофт» за договором №1135/10/12 від 05.12.2012 року. заявник вказує, що лише отримавши висновок №2005 експертного дослідження програмного забезпечення, придбаного за договором №1135/10/12 від 05.12.2012 року, від 21.11.2016 року, він дізнався про істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі йому на час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Зокрема, як стало відомо з поданого висновку, фактично надані послуги з введення в експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності, передбачені по договору №1135/10/12 від 05.12.2012 року, надані не в повному обсязі.

Відповідно до ст.112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Як зазначено в п.п.8.6, 8.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається. Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами у повному обсязі. Отже, господарський суд переглядає судове рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами (п.2 7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами»).

Львівський апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення господарського суду Івано-Франківської області від 23.02.2015 року, у постанові від 31.08.2015 року прийшов до висновку про доведеність фактів порушення позивачем взятих на себе зобов'язань щодо виконання Постанови КМУ №208 від 17.02.2010р. "Деякі питання удосконалення системи охорони здоров'я", Угоди між ОСОБА_2 охорони здоров'я України та Виконавчою дирекцією Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, Наказу МОЗ №716 від 28.10.2011р., зареєстрованого у ОСОБА_2 юстиції України від 23.12.2011р. за №1521/20259 Про затвердження Положення про Єдиний електронний реєстр листків непрацездатності та договору №1135/10/12 від 05.12.2012 року. Наслідком вищевказаних порушень стала неможливість виконання відповідачем в повному обсязі послуг, що передбачені договором, яка виникла не з його вини. Тобто, в основу відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 2 877 600,00 грн. судом апеляційної інстанції покладено наявність неправомірної поведінки самого ж позивача (неналежне виконання позивачем своїх договірних зобовязань (пункти 4.1.1-4.1.4 договору), порушення п. 3.2 договору), з чим погодився Вищий господарський суд України. Однак, поданим як нововиявлена обставина висновком експертного дослідження програмного забезпечення від 21.11.2016 року встановлено обсяг наданих ТзОВ «Медіасофт» послуг, а не наявність чи відсутність факту неналежного виконання позивачем умов договору.

Крім цього, апеляційним судом було встановлено, а позивачем не заперечувався факт часткового надання послуг з встановлення програмного забезпечення - станом на 31.03.2013р. відповідачем було виконано зобов'язання в тих об'ємах, в яких їх виконання було можливим, а саме - в 1413 закладах охорони здоров'я. Про факт надання послуг в зазначених в актах №№1,2 об'ємах та в зазначені терміни свідчать наступні наявні в матеріалах справи документи:

- звіти про надання послуг (а.с. 49-117, 203-251, том I);

- додаток 1 до звітів (а.с. 1-26 том II);

- акти до звіту №1 та звіту №2 (копії технічних актів здачі-приймання послуг) (а.с. 29-280 том ІІ, а.с.1-250 том ІІІ, а.с.1-250 том IV, а.с. 1-647 том VII, а.с. 1-185 том VIII);

- звіти вивантаження баз даних (а.с.103- 165 том XIII);

- копії наказів виконавчих дирекцій Вінницького, Волинського, Донецького, Луганського, Львівського, Полтавського, Чернівецького та Чернігівського обласних відділень Фонду (спільних наказів із управліннями охорони здоров'я відповідних облдержадміністрацій) щодо введення у регіоні в дослідну експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності (а.с. 1-144 томVI);

- копії протоколів проведення настановних семінарів;

- пояснення МОЗ України вих. №14.02-01/68 від 31.03.2014р. (а.с. 42-43 том ІХ);

- копії звітів виконавчих дирекцій, надані позивачем на вимогу суду (а.с. 49-64 том ІХ);

- зведеною інформацією територіальних підрозділів Держфінінспекції України (а.с.192-246 том XIII).

Відтак, колегія суддів зазначила, що позивачем не було надано суду належного нормативного обґрунтування та підстав для повернення 2 877 600,00 грн. - попередньої оплати (авансу).

У долученому до заяви про перегляд постанови за нововиявленими обставинами висновку вказано, що фактично надані послуги з введення в експлуатацію Єдиного електронного реєстру листків непрацездатності, передбачені по договору №1135/10/12 від 05.12.2012 року, надані не в повному обсязі (не більше, ніж у 752 закладах з встановлених договором 2 831), а саме близько 27% за охопленням запланованих до автоматизації обліку лікувально-профілактичних закладів. Тобто, такий висновок суперечить доказам, які оцінювалися судом і були наявні в матеріалах справи на момент вирішення спору.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.42 ГПК України висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

З наведених вище положень законодавства та обставин даної справи колегія суддів приходить до висновку, що заявником не доведено наявність нововиявлених обставин, які є істотними для справи, що не були і не могли бути відомі заявнику на час розгляду справи судом апеляційної інстанції. Відповідно, заява про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі про стягнення 4 227 838,25 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.5 ст.114 ГПК України за результатами перегляду судового рішення приймаються:

1) рішення - у разі зміни або скасування рішення;

2) постанова - у разі зміни або скасування постанови;

3) ухвала - у разі зміни чи скасування ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Сплачений за заяву судовий збір залишається за заявником.

Керуючись ст.ст. 86, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Заяву Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності б/н від 27.01.2017 року про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2015 року у справі №910/20563/13 залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31 серпня 2015 року у справі №910/20563/13 залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Дубник О.П.

суддя Юрченко Я.О.