Постанова № 64978922, 21.02.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" лютого 2017 р. Справа№ 917/1251/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Жук Г.А.

Мальченко А.О.

секретар Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом)

Замкова М.О. - дов. б/н від 20.12.2016

від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом)

Артамонов А.А. - дов. № 2-199д від 08.12.2016

розглядаючи у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Дніпропетровськгаз збут»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.11.2016 (суддя Лиськов М.О.)

у справі № 917/1251/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Дніпропетровськгаз збут»

до Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування»

в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування»

про розірвання договору

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства

«Укргазвидобування» в особі філії газопромислового

управління «Полтавагазвидобування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Дніпропетровськгаз збут»

про стягнення 3 959, 55 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 917/1251/16 в задоволенні первісного позову - відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» 3 717, 18 грн. - основного боргу, 221, 91 грн. - пені, 20, 46 грн. - 3 % річних та 1 378, 00 грн. - суму судового збору.

Не погодившись із згаданим рішенням, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог зазначило, що рішення є незаконним та прийнятим з порушенням норм матеріального права, зокрема, ч. 2 ст. 652, ч. 2 ст. 901 ЦК України, ст. ст. 1, 4 Закону України «Про ринок природного газу», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про трубопровідний транспорт», пп. 25 п. 4 Указу Президента України від 10.09.2014 3№ 715/2014 «Про затвердження Положення про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг»), а також процесуального права, а саме, ст. ст. 11, 34, 43 ГПК України, рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 № 1-2/2002 у справі за конституційним зверненням ТОВ «Торговий дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення ч. 2 ст. 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів). За твердженнями апелянта, у спірних правовідносинах за первісним позовом наявні всі чотири умови, які згідно приписів ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку. Разом з тим, на думку апелянта, підстав для здійснення оплати за зустрічним позовом згідно актів фактично протранспортованих обсягів газу немає тощо.

Відповідно до автоматизованого розподілу справ між суддями, справу № 917/1251/16 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коршун Н.М., судді: Зеленін В.О., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 апеляційну скаргу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» прийнято до провадження у визначеному складі суду, розгляд справи призначено на 23.01.2017.

На підставі розпорядження Керівника апарату Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2016 №09-52/6508/16 в зв'язку з припиненням повноважень головуючого судді (судді-доповідача) Коршун Н.М. у зв'язку із звільненням у відставку проведено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1251/16, за наслідками якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 справу № 917/1251/16 за апеляційною скаргою ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 прийнято до провадження та призначено розгляд справи на 24.01.2017.

24.01.2017 в період з 10 год. 15 хв. до 13 год. 15 хв. із приміщення Київського апеляційного господарського суду було проведено евакуацію працівників суду та інших присутніх осіб, в тому числі представників учасників судового процесу, в зв'язку з надходженням повідомлення про замінування будівлі, про що складено Акт Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 та Акт Вибухотехнічного управління Головного управління Національної поліції у місті Києві про перевірку об'єкта на наявність вибухових пристроїв, вибухових речовин або конструктивно схожих на них предметів від 24.01.2017.

Після закінчення перевірки приміщення Київського апеляційного господарського суду в судове засідання з'явився представник відповідача за первісним позовом. Представник позивача за первісним позовом до суду не з'явився, тому ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.01.2017 розгляд справи відкладено на 21.02.2017 на підставі ст. 77 ГПК України.

24.01.2017 надійшла заява ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., суддя Жук Г.А., Мальченко А.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.02.2017 в задоволенні заяви ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про відвід колегії суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., суддя Жук Г.А., Мальченко А.О. відмовлено.

В судове засідання з'явились представники сторін, представник позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом) підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким позовну заяву ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» задовольнити в повному обсязі, в задоволенні зустрічної позовної заяви ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в судовому засіданні доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, а оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом до ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» про розірвання договору. В обґрунтування свої вимог зазначило, що після укладення договору № 1/15-П від 30.06.2015 на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами відбулися істотні зміни законодавства, які суттєво впливають на права та обов'язки учасників договірних відноси, що згідно приписів ст. 652 ЦК України є підставою для розірвання спірного договору в судовому порядку.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.08.2016 справу №917/1251/16 передано підсудністю до Господарського суду міста Києва.

26.09.2016 надійшла зустрічна позовна заява ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» про стягнення з ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням останнім своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно Договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 1/15-П від 30.06.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2016 зустрічну позовну заяву ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» прийнято для спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «Дніпропетровськгаз збут».

Як встановлено матеріалами справи, 30.06.2015 між ТОВ Дніпропетровськгаз збут» (замовником) та ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» (газотранспортним підприємством) укладено договір № 1/15-П на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі Договір), за умовами якого газотранспортне підприємство зобов'язалось надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу замовника до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС) для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а замовник зобов'язався внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами Договору (пункт 1.1. Договору).

Згідно п. 3.1. Договору послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Вартість послуг з транспортування 1 000 куб.м. природного газу внутрішньопромисловими газопроводами газотранспортного підприємства складає 209,50 грн., крім того ПДВ 20% - 41,90 грн., всього з ПДВ - 251,40 грн. (пункт 5.1. Договору).

Відповідно до пункту 5.5. Договору оплата вартості послуг з транспортування газу здійснюється замовником в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання газопостачальних підприємств, який затверджується Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія). Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Договір набирає чинності з дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01.07.2015 та діє до 31.12.2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Договір на підставі п. 11.2. вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо не пізніше ніж за місяць до закінчення строку його дії жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

В подальшому між сторонами було укладено додаткові угоди до Договору, якими погоджувались вартість послуг, обсяги транспортування природного газу та строк дії Договору.

Додатковою угодою від 30.11.2015 №2 до Договору сторони дійшли згоди викласти пункт 11.1. Договору у такій редакції: «Цей договір набуває чинності з дати підписання та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 01 липня 2015 року та діє до 31 березня 2016 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення».

Місцевий господарський суд дав належну оцінку правовідносинам, що склались між сторонами в ході виконання Договору та правомірно визначив, що такий за своєю правовою природою є договором надання послуг, за умовами якого на підставі ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами (ст. 905 ЦК України).

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач за первісним позовом зазначав, що в зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні Договору, 31.03.2016 він звернувся до відповідача за первісним позовом з листами №2912вих-1285 та №2912вих-1482, в яких викладено пропозиції про укладення додаткової угоди №4 до Договору щодо погодження планового обсягу транспортування природного газу на період з 01.07.2015 по 30.04.2016 і продовження строку дії Договору до 30.04.2016 та додаткової угоди №5 до Договору щодо його розірвання з 01.05.2016. Докази направлення цих листів наявні в матеріалах справи.

Проте відповідач за первісним позовом проти розірвання Договору заперечив, вказуючи, що з огляду на положення п. 11.2. Договору його дію продовжено до 31.12.2016 та запропонував позивачеві за первісним позовом підписати додаткові угоди про продовження строку дії Договору в іншій редакції, про це зазначено в листі ПАТ «Укргазвидобування» від 15.07.2016 №30-6317/1 (належним чином завірена копія наявна в матеріалах справи).

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» з такою позицією ПАТ «Укргазвидобування» не погодилось, вважаючи, що прийняттям Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2493, було внесено зміни до нормативно-правового регулювання транспортування природного газу внутрішньопромисловими газопроводами, що суттєво вплинуло на права та обов'язки учасників договірних відносин, а тому є підставою для звернення до суду з позовом про розірвання спірного договору.

За приписами ч.ч. 1-2 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

За твердженнями позивача за первісним позовом у даному випадку наявні всі елементи для розірвання договору, а саме, в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки, укладаючи договір 30.06.2015 сторони керувалися Законом України «Про засади функціонування ринку природного газу», заінтересована сторона не могла усунути згадані обставини після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися.

Таким чином, оскільки ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не може включати до тарифу на природний газ вартість транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, позивач несе збитки, які не міг передбачити при укладанні договору. Будь-яким актом чинного законодавства чи укладеним між сторонами договором ризик зміни обставин на ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» не покладається.

З огляду на положення Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи, ТОВ «Дпіпропетрвськгаз збут» зазначало, що переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами є складовою частиною технологічного процесу видобутку вуглеводної сировини та не є відокремленим видом господарської діяльності, а тому не відноситься до господарської діяльності з транспортування природного газу.

Так, на підставі ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу» транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Положення Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ «Укргазвидобування» послуг із транспортування природного газу, а також не стосуються відповідних правовідносин.

Вищезгадані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений між сторонами Договір транспортування (переміщення) природного газу передбачає надання послуг ПАТ «Укргазвидобування» поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

Таким чином, ані в Законі України «Про засади функціонування ринку природного газу», ані в Законі України «Про ринок природного газу» термін «транспортування природного газу» не охоплює правовідносин щодо переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Твердження ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про те, що переміщення природного газу може регулюватися лише Кодексом газотранспортної системи є помилковим, оскільки вищезгаданий Кодекс стосується лише транспортування природного газу виключно магістральними трубопроводами, при цьому, жодним чинним нормативно-правовим актом не встановлено заборони на використання внутрішньопромислових трубопроводів для надання послуг з переміщення природного газу.

За таких обставин, правомірними є висновки місцевого суду про те, що в межах Договору ПАТ «Укргазвидобування» не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, отже, цей вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газотранспортної системи.

Транспортування продукції трубопроводами на підставі ч. 1 ст. 306 ГК України є окремим видом господарської діяльності.

Обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом. (ч. 4 ст. 12 ГК України).

За приписами ст. 1 Закону України «Про трубопровідний транспорт» магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт ( ст. 2 згаданого Закону).

Таким чином, внутрішньопромислові трубопроводи відповідача за первісним позовом та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу, як про це зазначає позивач за первісним позовом.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач за первісним позовом посилався на роз'яснення чинного законодавства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, викладені в листах від 21.07.2016 №7384/16.2.1/7-16, від 10.05.2016 №4519/16.2.1/7-16 та від 16.06.2016 № 5902/16.2.1/7-16.

Відповідно до Положення «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Натомість, листи комісії, на які посилався позивач за первісним позовом, не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома.

Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 № 7384/16.2.1/7-16 зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу (далі - Алгоритм).

Відповідно до пункту 13 Алгоритму при розрахунку нормативів перерахування коштів застосовуються планові обсяги постачання природного газу за кожною категорією споживачів на відповідний розрахунковий період відповідно до умов укладених договорів із оптовим продавцем природного газу, операторами газотранспортної та газорозподільних систем, а у випадку використання газопостачальними підприємствами промислових трубопроводів газодобувних підприємств - згідно з умовами укладених договорів із відповідними газодобувними підприємствами.

Алгоритмом ( п. 19, 20 ) передбачено, що газопостачальні підприємства при постачанні природного газу категорії «населення» та «ТКЕ-населення» здійснюють розрахунок нормативу перерахування коштів для зарахування коштів у випадку використання газопостачальним підприємством промислових трубопроводів газодобувних підприємств, з якими газопостачальним підприємством укладено відповідний договір, газопостачальне підприємство здійснює відповідний розрахунок нормативу перерахування коштів на поточні рахунки таких газодобувних підприємств з урахуванням визначених у договорах планових обсягів та плати за використання промислових трубопроводів за кожним газодобувним підприємством окремо.

Своєчасність укладення відповідних договорів забезпечують керівники операторів газотранспортної та/або газорозподільних систем, газопостачальних підприємств, оптового продавця природного газу, а у випадку використання газопостачальними підприємствами промислових трубопроводів газодобувних підприємств - керівники газодобувних підприємств (пункт 29 Алгоритму).

Отже, по суті постанова від 30.09.2015 № 2516 зобов'язує керівників газодобувних підприємств укладати договори на транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами.

Щодо встановлення вартості за транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, то згідно п. п. 10, 11 положення «Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758, купівля-продаж природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК «Нафтогаз України» та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 року, що закуповують природний газ у НАК «Нафтогаз України» відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

Разом з тим, умовами Договору не передбачено купівлі-продажу природного газу, відповідач за первісним позовом не може впливати на ціну та її калькуляцію, яку встановлює НАК «Нафтогаз України» для постачальників природного газу кінцевим споживачам.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ «Укргазвидобування» ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами.

Рахунки-фактури, які щомісяця направляються позивачу за первісним позовом за надані послуги адресовані саме ТОВ «Дніпропетровськгаз збут», а не кінцевим споживачам природного газу.

ПАТ «Укргазвидобування» здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є.

Посилання позивача за первісним позовом на вищезгадане Положення є недоречним, оскільки вимоги цього нормативно-правового акта щодо ціноутворення на природний газ поширюються лише на побутових споживачів та релігійні організації, а предметом даного спору є Договір, предметом якого є транспортування (переміщення) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами для задоволення потреб установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів.

Як вище згадувалось, формула, на яку вказує ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» як на підставу для розрахунку роздрібних цін на природний газ в контексті пункту 12 Положення передбачена для побутових споживачів та релігійних організацій.

З огляду на наведене, позивач за первісним позовом документально не підтвердив наявності всіх умов в розмінні ст. 652 ЦК України, які можуть бути підставою для розірвання договору. В зва»язку з цим, апеляційний суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог за первісним позовом й вважає, що в задоволенні первісного позову слід відмовити.

Крім цього, ПАТ «Укргазвидобування» в особі філії газопромислового управління «Полтавагазвидобування» було подано зустрічний позовом до ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» про стягнення заборгованості в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань щодо оплати наданих послуг згідно Договору.

Як встановлено матеріалами справи, позивачем за зустрічним позовом на виконання умов Договору надано відповідачу за зустрічним позовом послуги на суму 3 717, 18 грн. за період квітень-липень 2016, однак останній їх не оплатив.

Факт надання послуг підтверджується актами прийому-передачі природного газу для транспортування від 30.04.2016, від 31.05.2016 та від 30.06.2016, які надсилалися на адресу ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» та були отримані останнім, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення відповідних поштових відправлень.

В свою чергу відповідач за зустрічним позовом згадані акти не підписав, мотивованої відмови від підписання цих актів не надав, акти прийому-передачі позивачеві за зустрічним позовом не повернув, а тому послуги за Договором вважаються прийнятими.

Договором на підставі ст. ст. 626, 638 ЦК України є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір вважається укладеним, якщо сторони досягли згоди щодо усіх умов договору та є обов'язковим до виконання.

За приписами ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 ГК України).

Зобов'язання на підставі ст. 525, 526 ЦК України має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідачем за зустрічним позовом не надано доказів оплати наданих послуг згідно вищезгаданих актів прийому-передачі природного газу для транспортування, а розмір заборгованості підтверджується наявними матеріалами справи, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 3717, 18 грн., які доведено позивачем за зустрічним позовом належними та допустимими доказами, відповідачем за зустрічним позовом не спростовано.

Крім цього, в зв'язку з простроченням виконання грошових зобов'язань за Договором, позивачем за зустрічним позовом заявлено до стягнення з відповідача за зустрічним позовом 221, 91 грн. пені та 20,46 грн. 3% річних.

Умовами (п.7.3) Договору передбачено, що у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Положеннями ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений цією нормою закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (ст. 3Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»).

За приписами ч. 1 ст. 546, ст. 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

Положеннями п. 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши надані позивачем за зустрічним позовом розрахунки пені та 3% річних, апеляційний суд дійшов висновку, що зазначені розрахунки виконано арифметично вірно й у відповідності до вимог чинного законодавства, відтак вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 221, 91 грн. пені та 20,46 грн. 3% річних підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого суду, як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2016 у справі № 917/1251/16 - без змін.

Матеріали справи № 917/1251/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді Г.А. Жук

А.О. Мальченко